Рішення
від 30.05.2024 по справі 495/4115/22
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4115/22

Номер провадження 2/495/498/2024

30 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої судді -Анісімової Н.Д.

при секретарі- Червінській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом:

Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 " про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов*язання повернути земельну ділянку.

сторони по цивільному позову:

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області-Колесниченко І.В.

відповідач- Викрест ОСОБА_2

представники відповідача- адвокати Гамар В.І. Берлінський О.А.

в с т а н о в и в :

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області 22 червня 2022 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 " про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов*язання повернути земельну ділянку.

В судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровськоїокружної прокуратуриОдеської області-КолесниченкоІ.В. показала суду,що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою вивчено питання законності проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю є: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД»; акт готовності об`єкта до експлуатації №273, виданий 11.02.2010 Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Однак, вищевказана реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 є незаконною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), який діяв на час прийняття даного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ? це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно з ч. 1 ст. 22 «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі Порядок).

Відповідно до ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 40 Порядку Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбаченихЗаконом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Згідно із статтею 13 Закону у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 10 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Таким чином, обов`язковою умовою для реєстрації права власності на будинок, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, на час прийняття оскаржуваного рішення, було наявність у правонабувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися містобудівні умови і обмеження під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Кодексу), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 Кодексу) або з інших передбачених законом підстав.

Білгород-Дністровська міська рада на запит окружної прокуратури листом № 02/15-21-5702/2442 від 01.11.2021 повідомляє, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд на території (в межах) Центрального району (Центральна алея) АДРЕСА_2 була розроблена з порушенням вимог містобудівного законодавства, а оформлення права власності на деякі з цих по факту тимчасових споруд було оформлено право власності як на об`єкти нерухомості, що є грубим порушенням законодавства.

Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.07.2020 за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка під вищезгаданою нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0255, є комунальною власністю територіальної громади селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, код ЄДРПОУ 04527052, номер запису про право власності 37466578 від 22.07.2020 (дата державної реєстрації), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103, згідно з рішенням державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотного Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер: 53288414.

Окрім того, вказану земельну ділянку надано в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 04.09.2020 за №813, укладеного між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2020, індексний номер: 53904826).

Таким чином, на дату 20.03.2019 реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , у останнього не зареєстровано речове права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею, тобто право власності на об`єкт нерухомості зареєстровано за відсутності жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Крім цього, відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (чинного на момент видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №273 від 11.02.2010), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось на підставі сертифіката відповідності, що видавався Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою, згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву, згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об`єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл. До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об`єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об`єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3. (п. 3 зазначеного Порядку).

Таким чином, станом на лютий 2010 року (дату видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №273) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту здійснювалось на підставі сертифікату відповідності, а не на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, який є лише підставою для отримання сертифікату.

Крім того, встановлено, що наданий для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі технічний паспорт від 07.03.2019, виданий ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», замовником якого є ОСОБА_1 , розроблено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами не містить інформацію про рік побудови вказаного об`єкту нерухомості.

Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою 10.08.2020 направлено запит до ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» про те, чи виготовлявся зазначений технічний паспорт та чи проводилась вказаним підприємством технічна інвентаризація за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому відповідь на запит не надано.

Крім того, Головне управління ДПС в Одеській області листом від 15.01.2021 за №251/5/15-32-18-08-10 повідомило, що згідно інформаційної бази даних ДПС України за 2019-2020 роки відносно вказаного підприємства будь-які перевірки не проводились, податкова звітність не надавалась, контакти представників даного підприємства відсутні. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, відсутня інформація стосовно зареєстрованих об`єктів нерухомого майна.

Вищевказане свідчить про сумнівне походження технічного паспорту, який став підставою для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за №127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Таким чином, технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правовстановлювальним документом.

Відповідно до листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 за №1353, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

З вищенаведеного вбачається, що на дату оскаржуваної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , у останнього не було зареєстрованого речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею.

Таким чином, рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103), прийнято без документа,що засвідчуєприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом об`єкту(сертифікатувідповідності), без присвоєної у встановленому законодавством порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю ? нікому не передавалась у власність/користування, у зв`язку з чим, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Відповідно дост.24Закону,у державнійреєстрації правта їхобтяжень можебути відмовленоу разі,якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Ураховуючи викладене, за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, державний реєстратор повинен був відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Зазначене свідчить, що державним реєстратором Махортовим І.О. при прийнятті оспорюваного рішення, в порушення ст. 10 Закону, без документу, що засвідчував прийняття до експлуатації об`єкту, на момент його зведення, в результаті чого, в порушення ст. ст. 5, 18, 24, 27 Закону та п.п. 18, 40, 41 Порядку, без довідки про присвоєння адреси, без зареєстрованого права власності/користування в Державному реєстрі прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, та взагалі без відповідної правової підстави прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, на який у заявника відсутні жодні права.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу влади. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином,підлягає припиненнюправо власностіна нежитловубудівлю загальноюплощею 4.2кв.м.,розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103.

В результаті прийняття вищезазначеного незаконного рішення державним реєстратором, за яким ОСОБА_1 набуто право власності на нежитлову будівлю, прийнятого усупереч п. 41 Порядку, на підставі документів, які не підтверджували заявлене право, з комунальної власності територіальної громади смт Затока без волі власника фактично вибула земельна ділянка загальною площею 4.2 кв.м., на якій розташований спірний об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Приймаючи до уваги, що в результаті проведення оскаржуваної реєстраційної дії державним реєстратором Махортовим І.О. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію знаходилось на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади смтЗатока, діями відповідачів порушено майнові права держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, зазначена незаконна реєстрація нежитлової будівлі за ОСОБА_1 у подальшому надала можливість останньому обійти вимоги ст. 134 ЗК України та набути право оренди земельної ділянки комунальної власності поза земельними торгами (аукціоном), що призвело до завдання шкоди економічним інтересам територіальної громади та неможливості визначення вищої орендної плати за земельну ділянку за наслідками проведення аукціону та залучення до бюджету територіальної громади додаткових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягаютьпродажу наконкурентних засадах(земельнихторгах)земельні ділянкидержавної чикомунальної власностіабо правана ниху разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 11 статті 128 ЗК України встановлено, що кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Таким чином, реєстрація прававласності наоб`єкт нерухомогомайна за ОСОБА_1 без введенняв експлуатацію,за відсутностіправовстановлюючих документівна земельнуділянку,яка євласністю територіальноїгромади,перешкоджає здійсненнюпередбаченого КонституцієюУкраїни прававласності наземлю,тягне засобою нераціональневикористання земель,що порушує інтереси держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ураховуючи відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції/нового будівництва спірного об`єкту нерухомості та зайняття земельної ділянки за відсутності правоустановчих документів на неї таке будівництво є самочинним.

Відповідно допункту 1частини 1статті 116ЗК України,громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом,або зарезультатами аукціону.

Отже,єдиною підставоюдля набуттягромадянами таюридичними особамиправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власності,є рішенняорганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених ЗКУкраїни.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналогічно визначено і в п. 4 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», де при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданнямземельної ділянкислід розумітирішення компетентногооргану владичи органумісцевого самоврядуванняпро передачуземельної ділянкиу власністьабо наданняу користування,або передачуправа користуванняземельною ділянкоюна підставіцивільно-правовихдоговорів ізфізичною чиюридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Під належним дозволом слід розуміти передбаченийЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Встановлено, що на підставі державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір оренди земельної ділянки під зазначеною будівлею від 04.09.2020 за №813 між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2020, індексний номер: 53904826).

Згідно з п.п. 3, 4 зазначеного договору оренди, на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розташована нежитлова будівля. Вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Враховуючи, що державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за ОСОБА_1 проведено незаконно, договір оренди земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомості укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст. 134 ЗК України.

Таким чином, враховуючи, що реєстрація нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконною, вказаний договір оренди земельної ділянки укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст.ст. 134-139 ЗК України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).

Частиною 2 статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц сформовано наступний правовий висновок: системний аналіз положеньстатей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 27.10.2020 у справі №911/3454/17, Верховний суд зауважив, що, дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про держреєстрацію, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва, та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому суд дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України.

З огляду на викладене, прокурор вважає правомірною та виправданою вимогу щодо знесення ОСОБА_1 самочинно збудованого об`єкту нерухомості, загальною площею 4.2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, на якій він збудований, приведенню до попереднього стану.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладеноу новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судомрішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключноз одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суду постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19,

від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі

914/1201/19.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державний реєстратор,зокрема іприватний нотаріус,зобов`язаний виконатирішення судущодо скасуваннядержавної реєстраціїречового праваабо йогообтяження незалежновід того,чи бувцей реєстраторзалучений доучасті усправі третьоюособою,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмета спору,чи небув залучений(постановаВеликої палатиВерховного Судувід 01.04.2020у справі№ 520/13067/17).

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, речове право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0007 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, за адресою: АДРЕСА_1 , - підлягає припиненню шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38035083 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з п.п. 5,10 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду

цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» від06.11.2009за №9, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення

майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка передана в орендне користування з порушенням вимог чинного законодавства, договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, відповідно земельна ділянка загальною площею 0,0007 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, за адресою: АДРЕСА_1 підлягає поверненню до земель комунальної власності.

Відповідно до листа ПП «Дельта-Консалтінг» від 19.03.2020 за №DK031821-01, ймовірний діапазон ринкової вартості 1 кв. м. землі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), станом на 19.03.2020 року, беручи до уваги вплив соціально-економічних чинників і фактично відсутній первинний ринок об`єктів нерухомості, може становити 90-155$, в еквіваленті, що по курсу НБУ на 19.03.2020 р. становить 2 491-4 291 грн.

Таким чином, враховуючи верхню цінову межу, станом на 19.03.2020 вартість земельної ділянки площею 0,0007 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 30037,00 грн (7 кв.м.*4291 грн).

Відповідно допостанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, позовна вимога про повернення земельної ділянки має немайновий характер, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а отже відповідна вимога є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, при цьому вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Відповідно до ч. 3ст.131-1 Конституції України,на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а допущені порушення містобудівного законодавства, посягають на встановлений законодавством порядок забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Крім того, відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов`язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до ст. ст.6,7,13,143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних стосунках, фактично є позивачем у справах, порушених по позовній заяві прокурора.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: законності набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, розміщений на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

В свою чергу, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що підтримка прокурора непорушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27, ЄСПЛ визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтересидержавипотребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б»).

У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з нездійсненням відповідним органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.

Таким чином, з метою поновлення державних інтересів та скасування рішення про реєстрацію права власності на майно, яке набуто усупереч нормам чинного законодавства та поновлення прав територіальної громади смт Затока вбачається необхідність звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з даним позовом.

Згідно перспективного плану формування територій громад Одеської області затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 623-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно п. 2 Рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.11.2020 № 11-VII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Згідно з ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

Разом з тим, Затоківська селищна рада в минулому, а Кароліно-Бугазька сільська рада зараз, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України має здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного, містобудівного та екологічного законодавства неналежним чином здійснює владні повноваження, що свідчить невжиття жодних заходів стосовно захисту інтересів держави шляхом внесення позову про витребування спірної земельної ділянки на користь селищної ради.

Такі заходи реагування ані Затоківська селищна рада, ані Кароліно-Бугазька сільська рада не вживали з моменту вибуття земельної ділянки із земель комунальної власності.

Так, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неодноразово, а зокрема 05.05.2020, 09.12.2020 скеровувались запити до Затоківської селищної ради про надання інформації, чи вживались селищною радою заходи позовного характеру за вищезазначеними обставинами.

Утім, лише 13.01.2021 отримано відповідь Затоківської селищної ради про те, що на даний час триває процес створення Кароліно-Бугазької об`єднаної територіальної громади, одним із етапів створення якої є реорганізація Затоківської селищної ради, її ліквідація як юридичної особи та передання всіх прав та обов`язків до правонаступника, визначеного положеннями чинного законодавства. Після закінчення процесу реорганізації територіальних громад та здійснення всіх передбачених чинним законодавством реєстраційних процедур планується вжиття заходів позовного характеру за вищевказаним фактом.

Окрім того, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою до Кароліно-Бугазької сільської ради направлено лист № 55-4687вих-21 від 21.10.2021.

У відповідь на зазначений лист окружну прокуратуру листом Кароліно-Бугазької сільської ради № 1582/02-07 від 02.11.2021 повідомлено, що заходи щодо повернення вказаної земельної ділянки не вживались, в зв`язку з чим сільська рада просить вжити відповідні заходи окружною прокуратурою.

Окрім того, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою листом № 55-2413вих-22 від 13.06.2022 повідомлено Кароліно-Бугазьку сільську раду щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення вказаних порушень.

Вказаним і обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів на здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначені висновки закріплені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.

Вищезазначені факти щодо невжиття Затоківською селищною радою, а в подальшому Кароліно-Бугазькою сільською радою правових заходів для захисту інтересів територіальної громади свідчать про бездіяльність вказаного органу, що є підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом для захисту інтересів держави відповідно дост. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь в них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позовну заяву подано, в тому числі, з підстав порушення права власності територіальної громади смт Затока м. Білгород-Дністровський на землю, розгляд заявлених у даному позові позовних вимог має відбуватися в порядку цивільного судочинства, що також підтверджується відповідною судовою практикою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №520/15749/14-ц).

У поданій позовній заяві оскаржується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності фізичної особи на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий характер спору.

У такій категорії справ вирішуються спори про цивільне правоміж особами, які вимагають скасування державної реєстрації, йособами, за якими зареєстровано право, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (п. 74 постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17).

У постанові від 16.09.2020 у справі №804/8836/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Судові витрати, пов`язані з розглядом вказаної судової справи, окрім сплаченого судового за подачу позовної заяви, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області вказаної позовної заяви належить сплатити судовий збір у розмірі 18905грн. (12405грн.-5позовних вимогнемайнового характеру закожну 1розмір прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановлений закономна 1січня календарногороку (2481грн.),в якомупозовна заяваподається досуду,та 1вимога майновогохарактеру -6500грн. (1,5 % - 1218 грн. від ціни позову (30037,00 грн (7 кв.м.*4291 грн), але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати - 6500 грн.).

Також, повідомляю, що прокуратурою не подано іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих питань.

Крім того, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Судової влади України «https://court.gov.ua», відсутня інформація про справи між цими сторонами з тим самим предметом та з тих самих питань.

На виконання вимог п. 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України інформую, що оригінали письмових доказів, а саме запитів місцевої прокуратури та листів-відповідей на запити, вказані в додатках до позовної заяви, маються в наявності у Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області

Слід зазначити, що Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області не володіє оригіналами документів з реєстраційної справи, копії яких додані до позовної заяви.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ч. 4 вищевказаної статті, державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.

Відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 9 вищевказаного закону передбачено, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

Ураховуючи викладене, реєстраційна справа щодо спірного об`єкта нерухомого майна знаходиться в реєстраційній службі Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 24 ( І поверх).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстраціїмайната майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З оглядуна те,що оскаржуванимирішеннями державнихреєстраторів,порушується речовеправо наземельну ділянку вказанийспір ємайновим тамає розглядатисьв судахзагальної юрисдикціїза правиламицивільного судочинства.Проосить судвизнати незаконнимта скасуватирішення державногореєстратора Комунальногопідприємства «Агенціядержавної реєстрації»Махортова ІгоряОлександровича продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу)за індекснимномером рішення46051088від 20.03.2019,на підставіякого за ОСОБА_1 зареєстрованоправо приватноївласності нанежитлову будівлюзагальною площею4,2кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 (номерзапису проправо власності30782138,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 1790548351103).Припинити речовеправо за ОСОБА_1 нанежитлову будівлюзагальною площею4,2кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом скасуванняу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнозапису 30782138про державнуреєстрацію прававласності нанежитлову будівлю,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 1790548351103.Визнати недійснимдоговір орендиземельної ділянкиз кадастровимномером 5110300000:02:028:0255за адресою: АДРЕСА_1 ,серія таномер 813від 04.09.2020,укладений міжЗатоківською селищноюрадою Білгород-Дністровськоїміськради та ОСОБА_1 Припинити за ОСОБА_1 інше речовеправо право орендиземельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер5110300000:02:028:0255,шляхом скасуванняу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнозапису 38035083про державнуреєстрацію праваіншого речовогоправа наземельну ділянку,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 2130839651103.Зобов`язати ОСОБА_1 привести земельнуділянку,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 ,до попередньогостану шляхомзнесення розташованоїна нійсамочинно збудованоїнежитлової будівліплощею 4,2кв.м.Зобов`язати ОСОБА_1 повернути доземель комунальноївласності Кароліно-Бугазькоїсільської радиземельну ділянкуз кадастровимномером 5110300000:02:028:0255,площею 0,0007га,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 . Уразі задоволенняпозову стягнутиз відповідачана користьОдеської обласноїпрокуратури сплаченийсудовий збірза подачупозовуна розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Представники відповідача ОСОБА_1 -адвокати Гамар В.І. та Берлинський О.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили суду,що прокурором введено суд в оману та свідомо не вказано про дійсність правосуб`єктності належного позивача Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 04527052).

Частина 4 ст. 56 ЦПК України зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли:

1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положеньстатті 188цього Кодексу);

3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;

4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановленихСімейним кодексом України;

6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

З системного аналізу положень 4 ст. 185 ЦПК України, слідує що суд наділений повноваженнями повернути позовну заяву до відкриття провадження по справі, тільки якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви (пункт 3 частинии 4 статті 185 ЦПК України), в усіх інших випадках суд не обмежений в праві повернути позовну заяву вже після відкриття провадження по справі.

Відносно правосуб`єктності Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 04527052).

Особливості реорганізації сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням положень пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зокрема, підпунктом 12 пункту 6-1Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» передбачено,що під час реорганізації юридичних осіб - органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо:

-необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу);

-права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

-неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

З вище наведеного можна дійти до висновку, що реорганізація юридичнихосіб -органів місцевогосамоврядування повиннабути здійсненав порядкувизначеному чиннимзаконодавством,але не застосовуютьсяположення законодавстващодо :

-необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу);

-права кредиторів вимагати у зв`язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов`язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

-неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Загальні положенняпро порядокреорганізації юридичнихосіб визначеноЦивільним кодексомУкраїни. У відповідності до частини 2 статті 107 ЦК України комісія з припинення юридичної особи складає передавальнийакт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Виключень щодоне застосуванняположень законодавствав частиніскладання передавальногоакту пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено.

Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту (підпункт 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Здійснюючи системний аналіз вище наведених правових норм, можна зробити висновок що Кароліно-Бугазька сільська рада є сформованою територіальною громадою до якої на підставі передавального акту мало б перейти все майно, права та обов`язки розформованої територіальної громади - Затоківської селищної ради, на підставі передавального акту. До речі, про необхідність складання передавального акту зазначає і прокурор в своїх запереченнях на клопотання про повернення позовної заяви прокурору.

Стаття 125 Земельного кодексу України зазначає, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 Земельного кодексу України вказує, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частина 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначає, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.

Згідно підпункту3пункту 49Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затверджених ПостановоюКМУ від25грудня 2015року №1127 для державноїреєстрації прававласності узв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подається передавальнийакт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи).

Жодних виключень з загальних правил щодо необхідності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для новостворених територіальних громад чинним законодавством не передбачено, а як наслідок цього - право нанерухоме майновиникає у новостворених територіальних громад саме з моменту реєстрації цих прав.

Підставою ж для реєстрації речових прав на нерухоме майно за новоствореними громадами слугуватиме саме передавальний акт.

Згідно відомостей державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2130839651103 - земельна ділянка площею 0,0007 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, що є предметом судового провадження №495/4115/22 належить територіальній громаді селища міського типу Затока, в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, код ЄДРПОУ 04527052, а не Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

У відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією зосновних засаддержавної реєстраціїправ є гарантуваннядержавою об`єктивності,достовірності таповноти відомостейпро зареєстрованіправа нанерухоме майно та їх обтяження.

А отже, наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо того земельна ділянка, що є предметом цього судового провадження належить саме Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області є гарантована державою об`єктивна, достовірна та повна інформація про цей об`єкт нерухомого майна.

Додатково слід зазначити, що підпунктом 18 пункту 6-1Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» передбачено, що сільські,селищні,міські радита їхнівиконавчі органирозформованих територіальнихгромад припиняються якюридичні особиз днявнесення записупро їхприпинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

29 грудня 2020 року державним реєстратором здійснено дію «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації» щодо Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 04527052).

В подальшому Наказом Міністра юстиції України від 19 квітня 2021 року №1433/5 (розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/files/general /2021/04/20/20210420113530-63.pdf) вказану реєстраційну дію було скасовано, як незаконну.

Згідно з статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Наразі запису проприпинення Затоківської селищноїради Білгород-Дністровськоїміської ради (кодЄДРПОУ 04527052) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено, а як наслідок цього Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 04527052) володіє необхідним обсягом правосуб`єктності, та може бути учасником цивільних правовідносин, в тому числі бути відповідачем та позивачем в суді в зв*язку з чим просить відмовити в задовленні позовних вимог оскільки орган в інтересах якого звернулася Білгород-Дністровська окружна прокуратура до суду , а саме Кароліно-Бугазська сільстка рада є неналежним.

Заслухавши поясненнясторін попозову ,вивчившиматеріали цивільноїсправи,суд вважаєщо позовнівимоги керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 " про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов*язання повернути земельну ділянку є обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, знаступних підстав:

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на вищевказану нежитлову будівлю є: технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07.03.2019 ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД»; акт готовності об`єкта до експлуатації №273, виданий 11.02.2010 Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Однак,суд вважає що вищевказана реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 є незаконною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), який діяв на час прийняття даного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ? це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно з ч. 1 ст. 22 «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі Порядок).

Відповідно до ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 40 Порядку Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбаченихЗаконом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Згідно із статтею 13 Закону у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 10 Закону, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Таким чином, обов`язковою умовою для реєстрації права власності на будинок, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, на час прийняття оскаржуваного рішення, було наявність у правонабувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися містобудівні умови і обмеження під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Кодексу), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 Кодексу) або з інших передбачених законом підстав.

Білгород-Дністровська міська рада на запит окружної прокуратури листом № 02/15-21-5702/2442 від 01.11.2021 повідомляє, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд на території (в межах) Центрального району (Центральна алея) АДРЕСА_2 була розроблена з порушенням вимог містобудівного законодавства, а оформлення права власності на деякі з цих по факту тимчасових споруд було оформлено право власності як на об`єкти нерухомості, що є грубим порушенням законодавства.

Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.07.2020 за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка під вищезгаданою нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0255, є комунальною власністю територіальної громади селища міського типу Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, код ЄДРПОУ 04527052, номер запису про право власності 37466578 від 22.07.2020 (дата державної реєстрації), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103, згідно з рішенням державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотного Олександра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер: 53288414.

Окрім того, вказану земельну ділянку надано в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 04.09.2020 за №813, укладеного між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2020, індексний номер: 53904826).

Таким чином, на дату 20.03.2019 та на час розгляду справи по суті ,реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , у останнього не зареєстровано речове права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею, тобто право власності на об`єкт нерухомості зареєстровано за відсутності жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Крім цього, відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (чинного на момент видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №273 від 11.02.2010), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалось на підставі сертифіката відповідності, що видавався Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою, згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву, згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об`єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл. До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об`єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об`єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3. (п. 3 зазначеного Порядку).

Таким чином, станом на лютий 2010 року (дату видачі акту готовності об`єкта до експлуатації №273) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту здійснювалось на підставі сертифікату відповідності, а не на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації, який є лише підставою для отримання сертифікату.

Крім того, встановлено, що наданий для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі технічний паспорт від 07.03.2019, виданий ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», замовником якого є ОСОБА_1 , розроблено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами не містить інформацію про рік побудови вказаного об`єкту нерухомості.

Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою 10.08.2020 направлено запит до ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» про те, чи виготовлявся зазначений технічний паспорт та чи проводилась вказаним підприємством технічна інвентаризація за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому відповідь на запит не надано.

Крім того, Головне управління ДПС в Одеській області листом від 15.01.2021 за №251/5/15-32-18-08-10 повідомило, що згідно інформаційної бази даних ДПС України за 2019-2020 роки відносно вказаного підприємства будь-які перевірки не проводились, податкова звітність не надавалась, контакти представників даного підприємства відсутні. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, відсутня інформація стосовно зареєстрованих об`єктів нерухомого майна.

Вищевказане свідчить про сумнівне походження технічного паспорту, який став підставою для державної реєстрації спірної нежитлової будівлі.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за №127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Таким чином,суд вважає що технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правовстановлювальним документом.

Відповідно до листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 за №1353, вказане комунальне підприємство не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

З вищенаведеного вбачається, що на дату оскаржуваної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , у останнього не було зареєстрованого речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею.

Таким чином, суд вважає що рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103), прийнято без документа,що засвідчуєприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом об`єкту(сертифікатувідповідності), без присвоєної у встановленому законодавством порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю ? нікому не передавалась у власність/користування, у зв`язку з чим, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Відповідно дост.24Закону,у державнійреєстрації правта їхобтяжень можебути відмовленоу разі,якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Ураховуючи викладене, за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, державний реєстратор повинен був відмовити у реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Зазначене свідчить, що державним реєстратором Махортовим І.О. при прийнятті оспорюваного рішення, в порушення ст. 10 Закону, без документу, що засвідчував прийняття до експлуатації об`єкту, на момент його зведення, в результаті чого, в порушення ст. ст. 5, 18, 24, 27 Закону та п.п. 18, 40, 41 Порядку, без довідки про присвоєння адреси, без зареєстрованого права власності/користування в Державному реєстрі прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, та взагалі без відповідної правової підстави прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, на який у заявника відсутні жодні права.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу влади. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином,суд вважаєщо підлягаєприпиненню правовласності нанежитлову будівлюзагальною площею4.2кв.м.,розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103.

В результаті прийняття вищезазначеного незаконного рішення державним реєстратором, за яким ОСОБА_1 набуто право власності на нежитлову будівлю, прийнятого усупереч п. 41 Порядку, на підставі документів, які не підтверджували заявлене право, з комунальної власності територіальної громади смт Затока без волі власника фактично вибула земельна ділянка загальною площею 4.2 кв.м., на якій розташований спірний об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих державою органам місцевого самоврядування повноважень належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Приймаючи до уваги, що в результаті проведення оскаржуваної реєстраційної дії державним реєстратором Махортовим І.О. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію знаходилось на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади смтЗатока, діями відповідачів порушено майнові права держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, зазначена незаконна реєстрація нежитлової будівлі за ОСОБА_1 у подальшому надала можливість останньому обійти вимоги ст. 134 ЗК України та набути право оренди земельної ділянки комунальної власності поза земельними торгами (аукціоном), що призвело до завдання шкоди економічним інтересам територіальної громади та неможливості визначення вищої орендної плати за земельну ділянку за наслідками проведення аукціону та залучення до бюджету територіальної громади додаткових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягаютьпродажу наконкурентних засадах(земельнихторгах)земельні ділянкидержавної чикомунальної власностіабо правана ниху разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 11 статті 128 ЗК України встановлено, що кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд вважає що реєстрація прававласності наоб`єкт нерухомогомайна завідповідачем ОСОБА_1 без введенняв експлуатацію,за відсутностіправовстановлюючих документівна земельнуділянку,яка євласністю територіальноїгромади,перешкоджає здійсненнюпередбаченого КонституцієюУкраїни прававласності наземлю,тягне засобою нераціональневикористання земель,що порушує інтереси держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ураховуючи відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції/нового будівництва спірного об`єкту нерухомості та зайняття земельної ділянки за відсутності правоустановчих документів на неї суд вважає що таке будівництво є самочинним.

Відповідно допункту 1частини 1статті 116ЗК України,громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом,або зарезультатами аукціону.

Отже,єдиною підставоюдля набуттягромадянами таюридичними особамиправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власності,є рішенняорганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених ЗКУкраїни.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналогічно визначено і в п. 4 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», де при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданнямземельної ділянкислід розумітирішення компетентногооргану владичи органумісцевого самоврядуванняпро передачуземельної ділянкиу власністьабо наданняу користування,або передачуправа користуванняземельною ділянкоюна підставіцивільно-правовихдоговорів ізфізичною чиюридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Під належним дозволом слід розуміти передбаченийЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Судом встановлено, що на підставі державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір оренди земельної ділянки під зазначеною будівлею від 04.09.2020 за №813 між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2020, індексний номер: 53904826).

Згідно з п.п. 3, 4 зазначеного договору оренди, на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розташована нежитлова будівля. Вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Враховуючи, що державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за ОСОБА_1 проведено незаконно, договір оренди земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомості укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст. 134 ЗК України.

Таким чином, суд враховуючи, що реєстрація нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконною, вказаний договір оренди земельної ділянки укладено на незаконній підставі та поза процедурою проведення земельних торгів всупереч вимог ст.ст. 134-139 ЗК України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).

Частиною 2 статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц сформовано наступний правовий висновок: системний аналіз положеньстатей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 27.10.2020 у справі №911/3454/17, Верховний суд зауважив, що, дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про держреєстрацію, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва, та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому суд дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України.

З огляду на викладене, суд вважає що правомірною та виправданою є вимога щодо знесення ОСОБА_1 самочинно збудованого об`єкту нерухомості, загальною площею 4.2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а земельна ділянка, на якій він збудований, приведенню до попереднього стану.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладеноу новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судомрішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключноз одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суду постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19,

від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі

914/1201/19.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державний реєстратор,зокрема іприватний нотаріус,зобов`язаний виконатирішення судущодо скасуваннядержавної реєстраціїречового праваабо йогообтяження незалежновід того,чи бувцей реєстраторзалучений доучасті усправі третьоюособою,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмета спору,чи небув залучений(постановаВеликої палатиВерховного Судувід 01.04.2020у справі№ 520/13067/17).

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, речове право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0007 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, за адресою: АДРЕСА_1 , - підлягає припиненню шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38035083 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з п.п. 5,10 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду

цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» від06.11.2009за №9, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення

майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка передана в орендне користування з порушенням вимог чинного законодавства, договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, відповідно земельна ділянка загальною площею 0,0007 га, кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, за адресою: АДРЕСА_1 підлягає поверненню до земель комунальної власності.

Відповідно до листа ПП «Дельта-Консалтінг» від 19.03.2020 за №DK031821-01, ймовірний діапазон ринкової вартості 1 кв. м. землі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), станом на 19.03.2020 року, беручи до уваги вплив соціально-економічних чинників і фактично відсутній первинний ринок об`єктів нерухомості, може становити 90-155$, в еквіваленті, що по курсу НБУ на 19.03.2020 р. становить 2 491-4 291 грн.

Таким чином, враховуючи верхню цінову межу, станом на 19.03.2020 вартість земельної ділянки площею 0,0007 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 30037,00 грн (7 кв.м.*4291 грн).

Відповідно допостанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, позовна вимога про повернення земельної ділянки має немайновий характер, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а отже відповідна вимога є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, при цьому вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Відповідно до ч. 3ст.131-1 Конституції України,на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а допущені порушення містобудівного законодавства, посягають на встановлений законодавством порядок забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Крім того, відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов`язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до ст. ст.6,7,13,143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних стосунках, фактично є позивачем у справах, порушених по позовній заяві прокурора.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: законності набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, розміщений на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

В свою чергу, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що підтримка прокурора непорушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27, ЄСПЛ визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтересидержавипотребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б»).

У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з нездійсненням відповідним органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.

Таким чином, з метою поновлення державних інтересів та скасування рішення про реєстрацію права власності на майно, яке набуто усупереч нормам чинного законодавства та поновлення прав територіальної громади смт Затока вбачається необхідність звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з даним позовом.

Згідно перспективного плану формування територій громад Одеської області затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 623-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно п. 2 Рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.11.2020 № 11-VII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Згідно з ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної власності у приватне користування з метою відновлення прав та законних інтересів територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

Разом з тим, Затоківська селищна рада в минулому, а Кароліно-Бугазька сільська рада зараз, як орган місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України має здійснювати контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного, містобудівного та екологічного законодавства неналежним чином здійснює владні повноваження, що свідчить невжиття жодних заходів стосовно захисту інтересів держави шляхом внесення позову про витребування спірної земельної ділянки на користь селищної ради.

Такі заходи реагування ані Затоківська селищна рада, ані Кароліно-Бугазька сільська рада не вживали з моменту вибуття земельної ділянки із земель комунальної власності.

Так, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неодноразово, а зокрема 05.05.2020, 09.12.2020 скеровувались запити до Затоківської селищної ради про надання інформації, чи вживались селищною радою заходи позовного характеру за вищезазначеними обставинами.

Утім, лише 13.01.2021 отримано відповідь Затоківської селищної ради про те, що на даний час триває процес створення Кароліно-Бугазької об`єднаної територіальної громади, одним із етапів створення якої є реорганізація Затоківської селищної ради, її ліквідація як юридичної особи та передання всіх прав та обов`язків до правонаступника, визначеного положеннями чинного законодавства. Після закінчення процесу реорганізації територіальних громад та здійснення всіх передбачених чинним законодавством реєстраційних процедур планується вжиття заходів позовного характеру за вищевказаним фактом.

Окрім того, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою до Кароліно-Бугазької сільської ради направлено лист № 55-4687вих-21 від 21.10.2021.

У відповідь на зазначений лист окружну прокуратуру листом Кароліно-Бугазької сільської ради № 1582/02-07 від 02.11.2021 повідомлено, що заходи щодо повернення вказаної земельної ділянки не вживались, в зв`язку з чим сільська рада просить вжити відповідні заходи окружною прокуратурою.

Окрім того, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою листом № 55-2413вих-22 від 13.06.2022 повідомлено Кароліно-Бугазьку сільську раду щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення вказаних порушень.

Вказаним і обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів на здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначені висновки закріплені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.

Вищезазначені факти щодо невжиття Затоківською селищною радою, а в подальшому Кароліно-Бугазькою сільською радою правових заходів для захисту інтересів територіальної громади свідчать про бездіяльність вказаного органу, що є підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом для захисту інтересів держави відповідно дост. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь в них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позовну заяву подано, в тому числі, з підстав порушення права власності територіальної громади смт Затока м. Білгород-Дністровський на землю, розгляд заявлених у даному позові позовних вимог має відбуватися в порядку цивільного судочинства, що також підтверджується відповідною судовою практикою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №520/15749/14-ц).

У поданій позовній заяві оскаржується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності фізичної особи на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий характер спору.

У такій категорії справ вирішуються спори про цивільне правоміж особами, які вимагають скасування державної реєстрації, йособами, за якими зареєстровано право, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (п. 74 постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17).

У постанові від 16.09.2020 у справі №804/8836/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Судові витрати, пов`язані з розглядом вказаної судової справи, окрім сплаченого судового за подачу позовної заяви, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області вказаної позовної заяви належить сплатити судовий збір у розмірі 18905грн. (12405грн.-5позовних вимогнемайнового характеру закожну 1розмір прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановлений закономна 1січня календарногороку (2481грн.),в якомупозовна заяваподається досуду,та 1вимога майновогохарактеру -6500грн. (1,5 % - 1218 грн. від ціни позову (30037,00 грн (7 кв.м.*4291 грн), але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати - 6500 грн.).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ч. 4 вищевказаної статті, державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті.

Відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 9 вищевказаного закону передбачено, що зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

Ураховуючи викладене, реєстраційна справа щодо спірного об`єкта нерухомого майна знаходиться в реєстраційній службі Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 24 ( І поверх).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстраціїмайната майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на те, що оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів, порушується речове право на земельну ділянку вказаний спір є майновим та має розглядатись в судах загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства. За таких обставин суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103). Припинити речове право за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0255 за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 813 від 04.09.2020, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 Припинити за ОСОБА_1 інше речове право право оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38035083 про державну реєстрацію права іншого речового права на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103. Зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі площею 4,2 кв.м. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0255, площею 0,0007 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позовнівимоги судомзадоволені,суд вважаєза необхідне стягнутиз відповідача ОСОБА_1 на користьОдеської обласноїпрокуратури сплаченийсудовий збірврозмірі 18905гривень 00коп заподачу позовуна розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Доводи представників відповідача ОСОБА_1 про неналежність органу в ітересах якого прокуратура звернулася до суду до уваги прийнятий не може, з наступних підстав:

Відповідно до ст. ст.1,3 Закону України " Про добровільне об*єднання теріторіальних громад " № 157-УІІІ від 05.02.2015 року цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об*єднання теріторіальних громад сіл, селищ,міст,а також лобровільного приєднання до об*єднаних теріторіальних громад.Суб*єктами добровільного об*єднання теріторіальних громад є суміжні теріторіальні громади сіл,селищ,міст. Об8єднана теріторіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто є міською теріторіальню громадою, центром якої виначено селище- селищною, цетром якої визначено село- сільською.

Частиною 2 ст. 8 Закону України " Пр добровільне об*єднання теріторіальних громад" повноваження сільських, селищних, міських рад,сільських, селищних, міських голів,обраних теріторіальними громадами,що об*дналися,завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об*єднаноютеріторіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад,обраних територіальними громадами,що об*єдналися,їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об*єднаною територіальною громадою, персонального складі ії виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова,обраний об*єднаною територіальною громадою,очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови,який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді,що увійшла до об*єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, ввибраний об*єднаною територіальною громадою ,з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складі ії виконавчого комітету.

Відповідно з ч.2 ст. 6 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади в порядку,встановленому законом, можуть об*єднуватися в одну сільську, селищнуу, міську територіальну громаду,утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Кабінетом Міністрів України 12 червня 2020 року прийнято розпорядження " Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій ториторіальних громад Одеської області " №720-р,з додатку до якого вбачається,що до складу Кароліно-Бугазської територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської ( Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Згідно пп. 1,4 п. 6-1 розділу VПрикінцевих та перехідних положення Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, а також реорганізація сільських, селищнихх, міських рад,як юридичних осіб, у зв*язку із змінами в адмінінстративно- територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною,територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України,припиняються повноваження сільських, селищних,міських рад,територія якої включена до території сформованої територіальної громади: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна,прав та обов*язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей,визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Відповідно до пп.6 п.6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" майнові зобов*язання,майнові та немайнові права юридичних осіб-органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади,територія якої включена до територій кількрх сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів.

Слід зазначити,що 19.01.2021 року комісією з реорганізації Затоківської селищної ради,створеною рішенням Карліно-Бугазької сільської ради було складено передавальний акт майна,активів та зобов*язань від Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області.

Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 31.03.2021 року на десятій сесії VІІІ скликання було прийнято рішення " про затвердження передавального акту майна, активів та зобов*язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради" №ІІІ-VІІІ,відповідно до якого радою було затверджено передавальний акт майна, активів та зобов*язань Закоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.

Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення від 31.03.2021№ІІІ-VІІІ із урахуванням рішення від 27.10.2020 року №1 " Про початок повноважень депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №,№2 " Про визнання ОСОБА_3 таким,щл набув повноваження Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області".Вказане рішення було предметом розгляду в Одеському окружному адміністративному суді (справа № 420/14705/20). За результатами судового розгляду рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 27.11.2020 року за №11 не скасовано.

Таким чином, відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про фактичне припинення Затоківської селищнох ради Білгород-Дністровської міськради як юридичної особи,не є визначальною підставою для заміни його правонаступником, оскільки згідно з ч.3 ст. 8 Закону України " Про добровільне об*єднання територіальних громад" № 157-VІІІ об*єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав і обов*язків територіальних громад,що об*єдналися,з дня набуття повноважень сільської, селищною, міською радою, обраною такою об*єднаною територіальною громадою.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи реорганізацію Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області можливо зробити правовий висновок про правонаступництво Кароліно-Бугазькою сільською радою прав та обов*язків Затоківської селищної ради. За таких обставин суд вважає доводи представників відповідача є необгрунтованими та не відповідаючим фактичним обставинам по позову.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нежитлової будівлі, площею 4.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103 та заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )та будь-якиміншим особам вчиняти будь-які дії щодо видозмінення (будівництва, реконструкції, знесення, тощо) нежитлової будівлі, площею 4.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст. ст. 56, 175, 184, 187 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 " про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов*язання повернути земельну ділянку-задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103).

Припинити речове право за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790548351103.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0255 за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 813 від 04.09.2020, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 .

Припинити за ОСОБА_1 інше речове право право оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:028:0255, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 38035083 про державну реєстрацію права іншого речового права на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130839651103.

Зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі площею 4,2 кв.м.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0255, площею 0,0007 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Одеськоїобласної прокуратурисплачений судовийзбір заподачу позовув розмірі 18905гривень 00коп. та сплачений судовий збор в розмірі 1240грн.50коп. за подання заяви про забезпечення позовуна розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протятгом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: Анісімова Н.Д.

.

СудБілгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення30.05.2024
Оприлюднено06.06.2024
Номер документу119518639
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо припинення права оренди

Судовий реєстр по справі —495/4115/22

Постанова від 11.02.2025

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сегеда С. М.

Ухвала від 19.09.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Сегеда С. М.

Ухвала від 16.08.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Стахова Н. В.

Ухвала від 18.07.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Стахова Н. В.

Ухвала від 09.07.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Стахова Н. В.

Рішення від 30.05.2024

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Анісімова Н. Д.

Рішення від 30.05.2024

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Анісімова Н. Д.

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Анісімова Н. Д.

Ухвала від 30.01.2023

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Анісімова Н. Д.

Ухвала від 30.01.2023

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Анісімова Н. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні