Постанова

від 11.02.2025 по справі 495/4115/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1729/25

Справа № 495/4115/22

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронюка Максима Олександровича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Анісімової Н.Д., у цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області, до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, припинення речового права на нерухоме майно, приведення земельної ділянки до попереднього стану та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

22.06.2022 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення 46051088 від 20.03.2019 року, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103);

- припинити речове право за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю загальною площею 4,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5110300000:02:028:0255, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 813 від 04.09.2020, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 ;

- припинити за ОСОБА_1 інше речове право право оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:028:0255, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 38035083 про державну реєстрацію права іншого речового права на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2130839651103;

- зобов`язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану, шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі, площею 4,2 кв.м.;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером: 5110300000:02:028:0255, площею 0,0007 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачу на підставі договору оренди від 04.09.2020 року за № 813, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1 , строком на 49 років було надано в оренду спірну земельну ділянку.

На вказаній земельній ділянці відповідачем було побудовано будівлю та державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Махрортовим І.О. за ним було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4,2 кв.м. АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що за відповідачем не було зареєстроване речове право власності або користування спірною земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2024 року позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області, були задоволенні.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення: 46051088 від 20.03.2019, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103).

Припинено речове право за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 4,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5110300000:02:028:0255, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер 813 від 04.09.2020, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міськради та ОСОБА_1 .

Припинено за ОСОБА_1 інше речове право право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:028:0255, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 38035083 про державну реєстрацію права іншого речового права на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2130839651103.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану, шляхом знесення розташованої на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі, площею 4,2 кв.м.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером: 5110300000:02:028:0255, площею 0,0007 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовув розмірі18905,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі1240,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову (т.1, а.с.220-264).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Воронюк М.О. ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.1-6).

У відзиві керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави, в особі Кароліно Бугазької сільської ради Одеської області, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.34-37).

У зв`язку зі звільненням головуючого у справі судді Стахової Н.В. у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року було визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А. (т.2, а.с.26).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року, судді Карташов О.Ю.,Коновалова В.А.були замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Комлева О.С., Сєвєрова Є.С. (т.2, а.с.28).

В подальшому,протоколом повторногоавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямивід 04.02.2025року,суддя Сєвєрова Є.С. булазамінена на суддю постійно діючого складу колегії суддів: Вадовську Л.М. (т.2, а.с.52).

Вирішуючи питання про слухання справи в відсутність її учасників, колегія суддів виходить із того, що всі вони сповіщені про час і місце судового засідання належним чином (т.2, а.с. 46-50).

Що стосується клопотання/заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відкладення судового засідання (т.2, а.с. 53), то колегія суддів відмовила в його задоволенні, так як доказів поважності причин неможливості явки до суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - Воронюк М.О. суду не надав. Крім того, за клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розгляд справи в апеляційній інстанції вже відкладався, незважаючи на те, що представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також не надав доказів причин неможливості явки до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.43, 45). Між тим, особисто відповідач ОСОБА_1 жодного разу не з`явився до суду апеляційної інстанції, будучи належним чином сповіщеним про час і місце судового засідання (т.2, а.с. 31, 50).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог, та із того, що на орендованій земельній ділянці, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0255, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 самочинно збудував нерухоме майно.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Обов`язковою умовою для реєстрації права власності на будинок, право на який реєструється вперше з відкриттям розділу у реєстрі, на час прийняття оскаржуваного рішення, було наявність у правонабувача документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися містобудівні умови і обмеження під час проектування і будівництва об`єктів.Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Білгород-Дністровська міська рада на запит окружної прокуратури листом № 02/15-21-5702/2442 від 01.11.2021 повідомила, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд на території (в межах) Центрального району (Центральна алея) смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області була розроблена з порушенням вимог містобудівного законодавства, а оформлення права власності на деякі з них по факту тимчасових споруд було оформлено право власності як на об`єкти нерухомості, що є грубим порушенням законодавства.

Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 17.07.2020 за №1015-05/1-3484, наданого на запит прокуратури, вбачається, що інформація в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, щодо реєстрації/видачі документів декларативного характеру на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка під вищезгаданою нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:028:0255, є комунальною власністю територіальної громади селища міського типу Затока, в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, код ЄДРПОУ: 04527052, номер запису про право власності: 37466578 від 22.07.2020 (дата державної реєстрації), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2130839651103, у відповідності до рішення державного реєстратора Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Заболотного О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер: 53288414.

Зазначену земельну ділянку надано в оренду ОСОБА_1 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, на підставі договору оренди від 04.09.2020 за №813, укладеного між Затоківською селищною радою та ОСОБА_1 , строком на 49 років, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від04.09.2020, індексний номер: 53904826) (т.1, а.с.49-54).

Тобто, станом на20.03.2019 - датареєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 не було здійснено реєстрацію речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею, тобтоправо власності на об`єкт нерухомості зареєстровано за відсутності жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

За змістом листа комунального підприємства (далі КП) «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2021 за №1353, вказане КП не проводило технічну інвентаризацію та державну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.77).

З вищенаведеного вбачається, що на дату оскаржуваної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 не було зареєстрованого речового права власності чи користування земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею.

Таким чином, рішення державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером рішення: 46051088 від 20.03.2019 за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 30782138, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103), прийнятобез документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту,без присвоєної у встановленому законодавством порядку адреси та на земельній ділянці, яка на дату реєстрації права власності на розташовану на ній нежитлову будівлю ? нікому не передавалась у власність/користування, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 4.2 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 підлягає припиненню, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 30782138 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790548351103.

При цьому суд правильно вказав, щореєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 без введення його в експлуатацію, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, і як наслідок, свідчить про нераціональне використання земель, щопорушує інтереси держави.

Суд правильно зазначив, що оскільки відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, то відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції або здійснення нового будівництва об`єкту нерухомості та зайняття земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на неї таке будівництво, здійснене відповідачем ОСОБА_1 є самочинним, яке за змістом ч.4 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Зазначені правові позиції вказані в п. 4 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Таким чином, враховуючи, що державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю за ОСОБА_1 проведено незаконно, суд дійшов правильного висновку про те, що договір оренди земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомості також укладено на незаконній підставі, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

При цьому суд правильно вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України,якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Що стосується способу захисту прав, то суд правильно врахував постанову Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №910/7648/19, а також постанову Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19, згідно яких з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, № 922/3130/19 та № 914/1201/19.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, про що вказано вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що речове право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0007 га, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0255, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , - підлягає припиненню, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 38035083 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2130839651103.

Що стосується участі прокурора, який пред`явив позовні вимоги в інтересах органу місцевого самоврядування, то суд також правильно виходив із того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Тобто, додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а допущені порушення містобудівного законодавства, посягають на встановлений законодавством порядок забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Крім того, відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов`язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким чином, відповідно до ст.ст.6,7,13,143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних стосунках, фактично є позивачем у справах, порушених по позовній заяві прокурора.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: законності набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, розміщений на самовільно зайнятій земельній ділянці.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з метою поновлення державних інтересів та скасування рішення про реєстрацію права власності на майно, яке набуто усупереч нормам чинного законодавства та поновлення прав територіальної громади смт Затока вбачається необхідність звернення прокуратури до суду в інтересах держави, в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з даним позовом.

При цьому суд правильно виходив із того, що згідно перспективного плану формування територій громад Одеської області затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 623-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

У відповідності до п. 2 Рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.11.2020 № 11-VII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради», Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Що стосується доводів апелянта з приводу того, що Кароліно-Бугазька сільська рада Одеської області, є неналежним органом місцевого самоврядування, в інтересах якого звернулася до суду прокуратура, є безпідставними, з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" № 157-УІІІ від 05.02.2015 року цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднанню територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об`єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, вибраний об`єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету.

Відповідно з ч.2 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Кабінетом Міністрів України 12 червня 2020 року прийнято розпорядження "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" №720-р, з додатку до якого вбачається, що до складу Кароліно-Бугазської територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Згідно пп. 1,4 п. 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, як юридичних осіб, у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, територія якої включена до території сформованої територіальної громади: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Відповідно до пп.6 п.6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб-органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів.

19.01.2021 року комісією з реорганізації Затоківської селищної ради, створеною рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради було складено передавальний акт майна, активів та зобов`язань від Затоківської селищної ради до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

В свою чергу, 31.03.2021 року на десятій сесії VІІІ скликання Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення "Про затвердження передавального акту майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради" №ІІІ-VІІІ, відповідно до якого радою було затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради.

Крім того, 31.03.2021№ІІІ-VІІІ Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення, із урахуванням рішень від 27.10.2020 року №1: "Про початок повноважень депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області", №2: "Про визнання ОСОБА_3 таким, що набув повноваження Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області". Вказане рішення було предметом розгляду в Одеському окружному адміністративному суді (справа № 420/14705/20), за результатами якого рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 27.11.2020 року за №11 не скасовано.

Зазначені обставинисвідчать проте,що відсутністьв Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань відомостейпро фактичнеприпинення Затоківськоїселищної радиБілгород-Дністровськоїміської радияк юридичноїособи,не євизначальною підставоюдля замінийого правонаступником,оскільки згідноз ч.3ст.8Закону України"Продобровільне об`єднаннятериторіальних громад"№ 157-VІІІоб`єднана територіальнагромада єправонаступником всьогомайна,прав іобов`язків територіальнихгромад,що об`єдналися,з днянабуття повноваженьсільської,селищною,міською радою,обраною такоюоб`єднаною територіальноюгромадою.Тобто Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником Затоківської селищної ради Одеської області.

Стосовно посилання апелянта на те, що ухвалюючи судове рішення про знесення будівлі, збудованої ОСОБА_1 , загальною площею 4.2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , суд фактично підтримує та прогресує занепад смт. Затока, то колегія суддів вважає їх безпідставними, так як кожен громадянин України повинен діяти на підставі Закону і у відповідності до Закону та не допускати порушень вимог чинного законодавства в галузі будівництва і використання земельних ділянок.

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що земельна ділянка надана в користування відповідачу ОСОБА_1 на 49 років в установленому законом порядку, і може бути витребувана лише на підставі скасування Рішення Затоківської селищної ради від 23.09.2023 року № 1249, на підставі якого було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що оскаржуваним судовим рішенням, з яким погоджується колегія суддів, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5110300000:02:028:0255, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому слід зазначити, що орендатором, яким є ОСОБА_1 порушені умови п.п.16, 22 Договору оренди земельної ділянки та порушені умови збереження земельної ділянки, яка перебуває в водоохоронній зоні.

Суд також правильно вказав, що за змістом ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Що стосується судових витрат, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині розподілення між сторонами судових витрат, який здійснений у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронюка Максима Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.02.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева