Постанова

від 27.05.2024 по справі 914/2145/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа № 914/2145/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від прокуратури Цинайко Н.І.

від позивача Кузів І.С.

від відповідача (скаржника) Галушко О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Уно Торг від 13 березня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року (повний текст підписано 22.02.2024), суддя Ділай У.І.

у справі №914/2145/23

за позовом Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі:

позивача Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Уно Торг, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 2 392 627 грн

в с т а н о в и в :

13 липня 2023 року Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави, в особі Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» про стягнення 2 392 627 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі №914/2145/23 позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» на користь Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області 2 392 627,00 грн. Поряд з тим, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНО ТОРГ» на користь Львівської обласної прокуратури 35 889,40 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Зважаючи на встановлення на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, які свідчать про закінчення відповідачем будівництва спірного об`єкту в березні 2021 року (перша черга) та квітні 2021 року (друга черга) із отриманням сертифікатів готовності об`єкта до експлуатації 15.04.2021 та 11.05.2021, водночас відсутності укладення ним з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року. Разом з тим, суд зазначив, що розмір (величину) пайової участі замовника будівництва прокуратурою визначено, виходячи із Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія, затвердженого рішенням Пустомитівської міської ради №488 від 17.07.2012, а також виходячи із наявних у нього відомостей щодо загальної площі квартир, а саме, 3777,46 м кв. й на підставі опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування для житлових будинків (наказ Міністерства розвитку громад №311 від 16.12.2020). Перевіривши поданий розрахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі №914/2145/23 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що положення нормативно-правових актів, чинних станом на дату видачі Дозволу на виконання будівельних робіт 26.09.2019 року, не містили обов`язку замовника будівництва звертатися до органу місцевого самоврядування з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. У зв`язку з цим, у ТОВ «УНО ТОРГ» був відсутній обов`язок протягом 10 робочих днів з 26.09.2019 року звертатися до Пустомитівської міської ради з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Поряд з тим, наголошує, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції ні представник Пустомитівської окружної прокуратури, ні представник Пустомитівської міської ради не заперечували того факту, що відповідач звертався до органу місцевого самоврядування для отримання розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який в свою чергу наданий не був. Крім цього, апелянт не погоджується з розрахунком пайової участі в сумі 1 398 400 грн, оскільки такий здійснено представником Пустомитівської окружної прокуратури як пайовий внесок за будівництво об`єкта «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. парковій, 4 в м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (ПЕРША черга будівництва)», згідно з п.2 ч.6 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» шляхом вирахування чотирьох відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта (34960000 / 4%), що не відповідає вимогам чинного законодавства та висновкам суду про необхідність застосування до спірних правовідносин положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що замовник будівництва ТОВ «МК Девелопмент», у зв`язку з будівництвом спірного об`єкту нерухомості (перша черга) зобов`язаний був сплатити до місцевого бюджету 1 398 400 грн. (34960,0 тис. грн. (кошторисна вартість будівництва) /4%) пайового внеску. Поряд з тим, замовник будівництва ТОВ «МК Девелопмент» зобов`язаний був сплатити 994 227 грн. (3777,46 кв.м. х 13 160 грн./ 2%) пайового внеску (за будівництво об`єкту нерухомості (друга черга)). Тобто, замовником будівництва ТОВ «МК Девелопмент» в цілому не сплачено до місцевого бюджету 2 392 627 грн. пайового внеску. Одночасно, посилаючись на практику Верховного Суду, погоджується з висновками, викладеними судом в оскаржуваному рішенні щодо обов`язку відповідача сплатити розраховані пайові внески.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі №914/2145/23 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видано Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112192691577 на «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Парковій, 4 у м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (перша черга будівництва)».

10 серпня 2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ012200729740 на «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Парковій, 4 у м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (перша черга будівництва)».

15 квітня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Сертифікат №ІУ122210330720, яким засвідчено готовність до експлуатації об`єкта: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. парковій, 4 в м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (перша черга будівництва)».

11 травня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Сертифікат №ІУ122210424380, яким засвідчено готовність до експлуатації об`єкта: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. парковій, 4 в м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (друга черга будівництва)».

Правовідносини у сфері сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема і м. Пустомити, до 01 січня 2020 року регулювалися ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Пустомити та м. Наварія, затвердженим рішенням Пустомитівської міської ради №488 від 17.07.2012 року, які визначали обов`язковим укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між забудовником та органом місцевого самоврядування. Зокрема, згідно з положеннями вказаної статті пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Одночасно, п.3.2. Порядку встановлював, що замовник бере на себе зобов`язання в подальшому при будівництві об`єктів містобудування взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Пустомити та с. Наварія та вчасно, не пізніше ніж за 15 робочих днів до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, подати до Пустомитівської міської ради звернення про укладення договору про пайову участь.

З 01.01.2020 року ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» втратила свою чинність. Натомість, правовідносини у сфері сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту регулюються Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №132-IX від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Одночасно, як вбачається з позовної заяви керівником Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області заявлено до стягнення з ТОВ «УНО ТОРГ» безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою пайової участі в загальному розмірі 2 392 627.00 грн, з яких 1 398 400.00 грн несплаченої пайової участі у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію першої черги будівництва на підставі п. 2 ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (34960000 / 4%); та 994227.00 грн (3777,46 кв. м. * 13160.00 грн / 2%) на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX від 20.09.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Оскільки введення в експлуатацію першої та другої черги об`єкта: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. парковій, 4 в м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (друга черга будівництва)» було здійснено 15 квітня 2021 року та 11 травня 2021 року відповідно суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних відносин не підлягає застосуванню ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ «УНО ТОРГ» розміру пайової участі по першій черзі будівництва, розрахованої на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що до спірних правовідносин не застосовується.

Щодо можливості застосування положень Прикінцевих та перехідних положень Закон України №132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» до правовідносин, що виникли між сторонами щодо будівництва та введення в експлуатацію першої черги об`єкта будівництва, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Абзацом другим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Одночасно, на думку суду вказане положення слід застосовувати в поєднанні з пунктом 3, згідно з яким замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Як встановлено судом Закон України №132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» був прийнятий 20.09.2019 року та набрав чинності 17.10.2019 року. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України). Відтак, у Товариства з обмеженою відповідальністю «УНО ТОРГ» був відсутній обов`язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта, тобто після отримання дозволу на виконання будівельних робіт першої черги будівництва 26 вересня 2019 року, звертатися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Інше тлумачення пунктів 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» на думку суду суперечитиме принципу тлумачення закону на користь особи та принципу якості закону, що є складовими верховенства права. Зокрема, у постанові від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи. У постанові від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі №21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Відтак, з наведеного суд робить висновок, що обов`язку замовника будівництва сплатити пайову участю кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування надати замовнику на його звернення розрахунок пайової участі.

Також в контексті наведеного суд бере до уваги, що в матеріалах справи наявні докази, зокрема, лист Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» №030901 від 03 вересня 2020 року до Голови Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просило надати розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Паркова, 4 в м. Пустомити Пустомитівського району Львівської області (друга черга будівництва) у строки та порядку, визначеному чинним законодавством».

Докази надання органом місцевого самоврядування Пустомитівською міською радою Пустомитівського району Львівської області відповіді на вказаний лист з розрахунком пайової участі по другій черзі будівництва відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент» в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції погодився з доводами представника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області, що ефективним способом захисту у правовідносинах, що склалися між сторонами є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами другою, третьою статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Таким чином, оскільки ст.1212 Цивільного кодексу України передбачає її застосування, зокрема, у разі, якщо перехід майна від однієї особи до іншої ґрунтується на прямій вказівці, а чинне законодавство в сфері регулювання сплати пайової участі передбачає необхідність надання замовнику будівництва відповідного розрахунку органом місцевого самоврядування невиконання уповноваженим органом своїх зобов`язань не може свідчити про безпідставне збереження коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Девелопмент», оскільки правова підстава, яка б свідчила про необхідність сплати конкретного розміру пайової участі відсутня.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про помилковість застосування ст.1212 Цивільного кодексу України до правовідносин зі сплати пайової участі, що виникли між сторонами та є предметом розгляду в межах цієї судової справи.

Згідно із ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №911/594/18, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, оскільки у цих справах предметом спору було невиконання замовником будівництва своїх зобов`язань щодо сплати пайової участі на підставі ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка як вже встановлено судом, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Одночасно, в контексті цього суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі №916/2709/22 суд дійшов висновку, що ст.1212 Цивільного кодексу України, на підставі якої здійснюється стягнення з замовника будівництва безпідставно збережених коштів, застосовується у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, тобто коли замовником будівництва протиправно не укладено з органом місцевого самоврядування договір про сплату пайової участі. Наведене свідчить про відмінність правовідносин, що були предметом розгляду у вищенаведених судових справах, рішення у яких були використані судом першої інстанції, від правовідносин, що існують між сторонами у межах цієї судової справи. Суд доходить висновку, що у правовідносинах, що склалися між сторонами, вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) є неналежним способом захисту.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи вищенаведені положення чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами законодавства України та його тлумачення через призму застосування принципу верховенства права, колегія суддів вважає безпідставним задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про: задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг», скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі №914/2145/23 та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» слід стягнути 43 067,28 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі №914/2145/23 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. М. Грушевського, 46; ідентифікаційний код 04372187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Торг» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20; ідентифікаційний код 41952245) 43 067,28 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати наказ.

Матеріали справи №914/2145/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 03 червня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.