Постанова

від 16.05.2024 по справі 910/5300/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа№ 910/5300/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради та Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 (повний текст рішення підписано 11.12.2023)

у справі № 910/5300/22 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом 1) Міністерства оборони України

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Київської міської ради

2) Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1»

4) Державної інспекції архітектури та містобудування України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій»

за участю Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону

про визнання незаконним і скасування рішення, дозволу на виконання будівельних робіт, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1», Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа - Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» про визнання незаконним і скасування рішення, дозволу на виконання будівельних робіт, визнання недійсним договору.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачі послалися на незаконність розпорядження Київською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га. Позивачі зазначили, що спірна земельна розташована на території військового містечка, є землею оборони, власником якої є держава в особі Кабінету Міністрів України та надана Київському квартирно-експлуатаційному управлінню в користування на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978. Органом, уповноваженим на розпорядження землями оборони (Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку або відчуження її в інший визначений законом спосіб не приймалось. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 06.06.2018 № 891/4955 «Про надання комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва»; визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва», виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України № ІУ 013201030165 від 30.10.2020, визнати недійсним Договір №4/1344 від 24.09.2019, укладений між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» та зобов`язати Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 06.06.2018 №891/4955 «Про надання комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва».

Визнано незаконним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва», виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцію України № ІV 013201030165 від 30.10.2020.

Визнано недійсним Договір №4/1344 від 24.09.2019, укладений між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія « 33БК №1».

Зобов`язано Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» повернути Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860 грн 75 коп.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн 25 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн 25 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн 25 коп.

Стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн 25 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» звернулося 29.12.2023 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5300/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулася 05.01.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 04.01.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу № 910/5300/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5300/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» та апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22.

15.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5300/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

29.01.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про усунення недоліків з доказами направлення апеляційної скарги Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22. Розгляд скарги призначено на 19.03.2024.

31.01.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Київської міської ради про усунення недоліків з доказами направлення апеляційної скарги Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2024 поновлено Київській міській раді пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22. Об`єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 в судовому засіданні 19.03.2024.

13.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління на апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», в якому позивачі просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 залишити без змін.

16.02.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону на апеляційні скарги скаржників, в яких прокуратура просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 без змін.

23.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління на апеляційну скаргу Київської міської ради, в якому позивачі просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у зв`язку з тим, що головуючий суддя Тищенко О.В. у призначену дату судового засідання перебуватиме у відрядженнях та у відпустці, призначено розгляд справи на 23.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.05.2024.

Представники відповідачів 2, 3, 4 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання 16.05.2024 не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача 1 надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Представники позивачів в судовому засіданні 16.05.2024 заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 залишити без змін.

Прокурор підтримав свої доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, та заперечив проти доводів, наведених скаржниками в апеляційних скаргах, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Київською міською радою VI сесії VIII скликання прийнято рішення №891/4955 від 06.06.2018, згідно якого надано Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», за умови виконання п. 2 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку 2,8388 га (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100) для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.03, заява ДЦ №50025-002521044-031-03 від 03.01.2018, справа А-21564).

На підставі вказаного рішення КП «Житлоінвестбуд-УКБ» здійснено реєстрацію права постійного користування земельної ділянки 2,8388 га за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 із цільовим призначенням для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України.

24.09.2019 між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» (далі - Підрядник) укладеного Підрядний договір №4/1344 на виконання робіт з будівництва житлових будинків №1 перша черга, №2 друга черга перший пусковий комплекс та №2 друга черга другий пусковий комплекс за проектом «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва» (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Підрядник зобов`язується виконати відповідно до проектно-кошторисної документації на виконання робіт з будівництва житлових будинків №1 перша черга, №2 друга черга, перший пусковий комплекс та №2 друга черга, другий пусковий комплекс за проектом «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва» (далі - Об`єкт) та здати виконані роботи Замовнику.

30.10.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013201030165 замовнику - Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», генеральному підряднику (підряднику) - Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1», об`єкт будівництва - Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва, місце розташування об`єкта будівництва - м. Київ, Солом`янський район, проспект Відрадний, 42.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 за позовом першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства оборони України і 3) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до 1) Київської міської ради і 2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради і 2) Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Зазначеним рішенням визнано недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42. Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42. Визнано право постійного користування на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 касаційне провадження у справі №910/7662/17 за касаційними скаргами Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Київської міської ради в частині підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №910/7662/17 залишено без змін.

При цьому, в межах вказаної справи судами встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради. Підставою виникнення права комунальної власності зазначено пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень названого Закону України №5245-VI у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-VI визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2013.

Крім того, у вказаній справі суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка станом на дату вчинення спірної реєстраційної дії належала до земель оборони, на яких були розташовані об`єкти нерухомості державної форми власності, враховуючи наступне.

За приписами статей 15, 16 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на 17.07.1978) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно з вимогами статті 3 Земельного кодексу Української РСР відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Згідно Наказу №75 від 22.02.1977 Міністра оборони СРСР "Про введення в дію положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне постачання Радянської Армії і військово-морського флоту" (чинний станом на 17.07.1978) надання в користування земельних ділянок для потреб Міністерства оборони СРСР здійснюється у порядку відведення. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі постанови Ради Міністрів союзної республіки або Ради міністрів автономної республіки, або рішення виконавчого комітету відповідної ради депутатів трудящих в порядку, що встановлюється законодавством Союзу РСР і союзних республік. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок зазначаються основні умови користування землею.

Як встановлено судами у справі №910/7662/17, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978 було надано в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (позивач-3 у справі) земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі Київське вище вфйськове училище ім. Фрунзе по Брест-Литовському проспекту 71/2; військову частину № НОМЕР_1 площею біля 14 га по вул. Трудових резервістів; військове містечко НОМЕР_2 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3 (наразі адреса проспект Відрадний, 42).

Згідно частини 1 статті 77 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України"земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

За змістом статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно пункту 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який затверджено постановою №1282 від 29.07.2002 Кабінету Міністрів України, визначено, що військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Тобто земельні ділянки, на яких розміщені військові містечка, є землями оборони.

Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі №926/1017/14 та у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №5017/2972/2012.

Спірна земельна ділянка станом на дату виникнення спірних правовідносин була розташована на території військового містечка НОМЕР_2.

Отже, суди у вказаній справі, дійшли висновку, що земельна ділянка, на якій було розміщене військове містечко НОМЕР_2 площею біля 39 га по АДРЕСА_2 в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га, належить до земель оборони.

Вказане також підтверджується, зокрема, відомостями Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу 8000000000:69:254 обмеженого АДРЕСА_1 та Київ-Петрівське ДМ ППЗТ , розробленого у 2003 році ТОВ "Топос" та узгодженого начальником відділу землевпорядкування Солом`янського району, згідно якого в межах військового містечка № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 2,9314 га (в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га) розташований Гарнізонний паливний склад районної КЕЧ.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони встановлений також рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018.

Щодо наявності на спірній земельній ділянці будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна державної власності, судами у справі №910/7662/17 встановлено наступне.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Згідно п. 6, 9 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою КМУ від 04.08.2000 №1225 облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.

Факт наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна державної форми власності (вагової площею 72 кв.м., туалета площею 4 кв.м., управління площею 100 кв.м., гаража площею 110 кв.м., навісу площею 250 кв.м.) підтверджується, зокрема, актом від 29.07.2019 звірки нерухомого військового майна (будівлі та споруди), яка перебуває у користуванні та на балансі ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" та на загальному обліку ККЕУ станом на 01.08.2019.

У справі №910/7662/17 суди дійшли висновку, що розташовані будівлі і споруди, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якого є МОУ, на обліку Київського КЕУ та на балансі Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій", та що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

Також судами встановлено, що земельна ділянка, на якій досі знаходиться військове майно, станом на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI належала державі. Державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради була здійснена без урахування приписів підпункту "б" пункту 3 і підпункту "а" пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", згідно яких землі оборони та землі, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності з моменту розмежування земель державної та комунальної власності залишаються у державній власності.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, спірна земельна ділянка перебуває у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України.

Спірна земельна ділянка із 17.07.1978 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978 як землі оборони перебувала у безстроковому користуванні ККЕУ.

Судами у справі №910/7662/17 встановлено, що рішення Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007 було прийняте з порушенням земельного законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони, а реєстрація за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку була здійснена із порушенням приписів підпункту "б" пункту 3 і підпункту "а" пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

А тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з місцевим господарським судом, що оскільки рішенням судів у справі №910/7662/17 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, встановлено, що на земельній ділянці 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га на АДРЕСА_2 знаходиться військове майно, вказана спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у АДРЕСА_2 та визнано право постійного користування на вказану земельну ділянку за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління МОУ, то відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України вказане не підлягає повторному доказуванню.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків у відповідності до частини першої та другої статті 152 ЗК України.

Згідно з пунктом "г" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи правовий режим земельної ділянки, площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 на АДРЕСА_2, яка перебуває у власності держави в особі Кабінету Міністрів України та в постійному користуванні Міністерства оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» повернути земельну ділянку Міністерству оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України. З чим погоджується колегія суддів.

Також, враховуючи норми ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, і беручи до уваги наведені правові висновки, що сформовані судами в межах справ №910/4266/16, №910/7662/17 спірне рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 06.06.2018 № 891/4955 «Про надання комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 » прийнято відповідачем 1 з перевищенням повноважень та порушує охоронювані законом права позивачів, оскільки спрямоване на протиправне відведення земельної ділянки площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, у зв`язку з чим, вимога позивачів про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 06.06.2018 № 891/4955 підлягає задоволенню, так само, як і підлягає задоволенню вимога про визнання незаконним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 », виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України № ІУ 013201030165 від 30.10.2020.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вказаний дозвіл Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №640/14934/20, яким адміністративний позов Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 » від 03.03.2020 № ІУ 133200630827. Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати КП «Житлоінвестбуд-УКБ» дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №640/14934/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане, свідчить про наявність підстав для скасування Дозволу на виконання будівельних робіт «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на АДРЕСА_2 », виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України №ІУ 013201030165 від 30.10.2020.

Також, відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна, і лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, у зв`язку з чим укладені договори, об`єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Водночас, як вірно зазначено місцевим господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про прийняття уповноваженим органом відповідного рішення по відведенню вищенаведеної земельної ділянки для будівництва як до укладення спірного Договору №4/1344 від 24.09.2019, так і після його підписання, що свідчить про відсутність у Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» повноважень на укладання спірного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що враховуючи вищевикладені обставини та оскільки Підрядний договір №4/1344 від 24.09.2019 укладено всупереч законодавству, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок, організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами договорів, зокрема без проведення конкурсу та погодження позивача (МОУ), Підрядний договір №4/1344 від 24.09.2019 на виконання робіт з будівництва житлових будинків №1 перша черга, №2 друга черга перший пусковий комплекс та №2 друга черга другий пусковий комплекс за проектом «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадний, 42 у Солом`янському районі м. Києва., за висновками суду, суперечить положенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Щодо строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач 2 зазначає, що початок перебігу строку позовної давності починається з моменту опублікування (оприлюднення) 18.06.2018 на офіційному порталі м. Києва спірного рішення Київської міської ради від 06.06.2018 №891/4955 та державної реєстрації на право постійного користування за відповідачем 2 спірної земельної ділянки від 20.07.2018, тобто у 2018 році, в той час коли позивачі звернулись з даним позовом до суду у 2022 році, а тому строки позовної давності сплинули.

Відповідно до частини 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №530-IX від 17.03.2020 введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнити пунктами 12-14 такого змісту, зокрема: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Тобто, у п. 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Оскільки, з огляду на викладене, враховуючи те, що загальнодержавний карантин був запроваджений з 12.03.2020 та тривав до 30.06.2023, і відповідно станом на 30.06.2022 (дата надходження позовної заяви до суду) на усій території України продовжував діяти, апеляційний господарський суд, беручи до уваги продовження встановленого законом строку позовної давності на період дії карантину, погоджується з місцевим господарським судом, що позивачі звернулись з вимогами до суду першої інстанції у даній справі в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Щодо інших аргументів скаржників колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг Київської міської ради та Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/5300/22 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/5300/22 залишити без змін.

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

5. Матеріали справи №910/5300/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 04.06.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв