Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/18828/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/18828/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 року

у справі № 910/18828/23 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу-БІ»

до Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна»

про стягнення 135 000, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоу-БІ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» про стягнення 135 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №38/2021 від 15.11.2021 у частині повернення передоплати в сумі 135 000,00 грн, з огляду на що позивач просить суд стягнути вказані грошові кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/18828/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу-БІ» грошові кошти у розмірі 135 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/18828/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань. Крім того, після порушення позивачем умов договору попередня оплата змінює свою правову природу та, відповідно до п. 5.11 договору, зараховується відповідачем як штрафні санкції.

До того ж, апелянт зазначив, що ст. 1212 ЦК України не може бути застосована до правовідносин у даній справі, оскільки між сторонами існують договірні відносини.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Суліму В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), суддям: Гаврилюку О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно із ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається зі матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоу-БІ» (замовник) та Державним підприємством «Національний палац мистецтв «Україна» (виконавець) укладено договір №38/2021 (договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати експлуатаційні послуги замовнику при організації та проведенні 02 червня 2022 року сольного концерту російського виконавця Олександра Малініна (далі - захід), а замовник - прийняти та сплатити такі послуги на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. договору експлуатаційні послуги (надалі - послуги) надаються виконавцем з 09:00 до 22:00 год. Під експлуатаційними послугами сторони розуміють - послуги, які надаються виконавцем замовнику при організації та проведені заходу; репетиції, монтажу та демонтажу обладнання, додатковий час на проведення заходу, додаткові послуги.

За змістом п. 2.1. договору загальна вартість послуг розрахована відповідно до цін на послуги, затверджених наказом виконавця від 13.10.2021 № 133/1 та становить на дату 02.06.2022 з 9:00 до 22:00 всього 450 000,00 грн з ПДВ.

У п.2.2.1. договору сторони узгодили, що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% від загальної суми вартості послуг у сумі 135 000,00 грн з ПДВ до 29 листопада 2021 року. Решту суми вартості послуг, зазначеної у п. 2.1. цього договору, замовник сплачує до 08 червня 2022 року.

Відповідно до п. 2.2.10 договору, надані виконавцем послуги приймаються замовником по акту приймання-передачі наданих послуг, який надається виконавцем протягом 3-х робочих днів з дати завершення надання послуг.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, колегія суддів дійшла до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегією суддів встановлено, що замовник сплатив виконавцю 135 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №707 від 28.01.2022 з призначенням платежу: «передплата за проведення заходу 02.06.2022 р., згідно додаткової угоди до дог. №15.11.2021 від 15.11.2021 р., у т.ч. ПДВ 20% 22 500,00 грн».

Позивач зазначив, що у зв`язку з оголошенням воєнного стану замовник звернувся до виконавця з листом №3 від 21.05.2022 у якому просив повернути попередню оплату у розмірі 135 000,00 грн, проте жодної відповіді не отримав.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовом про повернення відповідачем передоплати у сумі 135 000, 00 грн.

Так, Державне підприємство «Національний палац мистецтв «Україна» зазначає, що відповідач розпочав виконувати свої обов`язки за договором, зокрема, щодо розміщення афіші та продажу квитків.

Пунктами 3.1. - 3.1.3. договору визначено, що обов`язками виконавця є: своєчасно і в повному обсязі надавати послуги згідно договору; повідомляти замовника за його вимогою, відомості про хід виконання договору; у випадку, якщо під час надання послуг буде встановлена неможливість повного або своєчасного надання послуг, сповістити в письмовому вигляді про це замовника.

За змістом п. 3.5.2. договору обов`язком замовника є доручити виконавцю реалізацію квитків на підставі укладеного договору про реалізацію квитків.

В пунктах 3.11.2 та 3.11.4 договору сторонами, зокрема, визначено, що замовник зобов`язаний щодо питань реклами у випадку встановлення афіш, рекламних щитів, іншої рекламної продукції в приміщеннях виконавця самостійно замовляти, виготовлювати рекламні засоби визначати їх зміст та нести відповідальність за їх зміст.

У разі необхідності розміщення інформації про захід на фасаді виконавця (розміщення зовнішньої афіші розміром 175см х 250см) надати графічні матеріали для їх інтеграції відповідними службами виконавця в зовнішню афішу виконавця, виготовлення та розміщення (монтаж, демонтаж) за додаткову оплату відповідно до виставленого рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували обставину надання відповідачем позивачу передбачених договором послуг, зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг). Сторонами було обумовлено строк надання послуги, а саме 02.06.2022, при цьому матеріали справи не містять доказів відтермінування дати заходу.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги відсутність спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість повернення позивачу попередньої оплати на підстав ст. 1212 ЦК України.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як на підставу повернення суми попередньої оплати, позивач посилається на те, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX було введено в Україні воєнний стан, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів, який вподальшому неодноразово продовжувався.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України, засвідчила, що введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року й до його офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го стало неможливим у встанволений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У зв`язку із введенням воєнного стану зазначений у договорі п. 1.1 договоур № 38/2021 від 15.11.2021 концерт не відбувся, жодних послуг з його організації відповідач позивачу не надав.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.11 договору у разі відміни заходу замовником після здійснення попередньої оплати виконавцю, частина перерахованих коштів у розмірі 30% (тридцяти) відсотків від загальної вартості послуг поверненню замовнику не підлягає і зараховується виконавцем як штраф за понесені ним збитки, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Згідно із п. 5.3 договору у випадку відміни заходу виконавцем з підстав форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених в п. 6.1 цього договору, при відсутності вини замовника, замовнику в триденний строк повертаються перераховані ним за цим договором кошти. За погодженням сторін може бути визначена інша дата проведення заходу, про що укладається додаткова угода.

На час дії нижчезазначених обставин сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за цим договором, і жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за затримку чи будь-яке невиконання зобов`язань, якщо вона обумовлена обставинми, які виникли поза волею і бажанням сторін і які не можна передбачити або яким неможливо запобігти (дія непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), включаючи об`явлену або фактичну війну, епідемії, блокаду, ембарго, землетрус, повені, пожежі та інші стихійні лиха, що перешкоджають виконанню обов`язків за цим договором, а також рішення органів державної влади про заборону проведення, відміну заходу, чи проведення в цей час іншого заходу. Перелік обставин не є вичерпним і може включати інші обставини, які відповідно до нормативних актів Торгово-промислової палати України та відповідних рішень державних органів будуть віднесені до обставин непереборної сили (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору у разі, коли дія зазначених у п. 6.1 цього договору обставин триває більш як 10 (десять) календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, якщо вона повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 5 (п`ять) робочих днів до розірвання. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та відповідні рішення органів влади.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Так, позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 як на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин.

Водночас, зазначений лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, що лист ТПП від 24.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин за договором № 38/2021 від 15.11.2021.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведена неможливість надання експлуатаційних послуг передбачених умовами договору з боку відповідача у зв`язку із настанням воєнного стану в Україні.

Також позивачем не було доведено факту відміни саме відповідачем заходу з підстав настання форс-мажорних обставин у відповідності до положень п. 5.3 договору.

Щодо застосування судом першої інстанції положень ст. 1212 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегією суддів встановлено, що позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору 38/2021 від 15.11.2021. Договір у відповідності до умов п. 6.2 не був розірваний.

А тому, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як передоплату, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові ВП Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а саме підстав для повернення суми попередньої оплати, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі №910/18828/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 року у справі № 910/18828/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 року у справі № 910/18828/23 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоу-БІ» (65014, м. Одеса, вул.. Буніна, 3; код ЄДРПОУ 38644129) на користь Державного підприємства «Національний палац мистецтв «Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 103; код ЄДРПОУ 02221461) 4 026, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/18828/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун