Постанова

від 30.04.2024 по справі 910/16016/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р. Справа№ 910/16016/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.01.2024 (повний текст підписано 05.02.2024)

у справі №910/16016/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко"

до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання угоди та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання угоди №42 від 13.01.2003 та стягнення авансу у розмірі 310 546,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного договору, зміною істотних обставин та відмовою відповідача у передачі у власність позивачу визначеної договором земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16016/23 позов задоволено частково, розірвано укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договір №42 від 13.01.2003.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншому - відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку, позивачем доведено наявність фактичних та правових підстав для розірвання укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору поставки. Позивачем дотримано визначену статтею 188 Господарського кодексу України процедуру. Крім того, позивачем доведено, що подальша реалізація визначених договором №42 від 13.01.2003 намірів в частині укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,42 га, розташованої у місті Києві на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе є неможливою.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що єдиним належним доказом виникнення у позивача права на повернення грошових коштів авансового платежу відповідно до умови пункту 3 договору №42 від 13.01.2003 може бути протокол засідання Київської міської ради, під час якого прийняте рішення про відмову у передачі позивачу визначеної договором №42 від 13.01.2003 земельної ділянки. За відсутності відповідного доказу до правовідносин сторін має застосовуватись встановлене пунктом 3 договору №42 від 13.01.2003 загальне правило: кошти сплачені авансом не повертаються платнику.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у позові і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин справи правовідносин та порушенням норм матеріального права, а саме незастосуванням приписів частини 3 статті 652 та статті 1212 Цивільного кодексу України після припинення дії угоди шляхом її розірвання.

З рішенням суду першої інстанції не погодився також відповідач, який звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині часткового задоволення, та постановити нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 236, 277 ГПК України, статей 377, 629 Цивільного кодексу України, статті 128 Земельного кодексу України та Порядку продажу земельних ділянок у місті Києві.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відзивів на апеляційні скарги подано не було, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Матеріалами справи підтверджено, що 13.01.2003 між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (попереднє найменування відповідача, яке було змінене на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нітеко» укладено Угоду № 42 (далі - угода), відповідно до пункту 1 якої ТОВ «Компанія «НІТЕКО» зобов`язується сплатити аванс в сумі 310546,19 грн за земельну ділянку площею 0,42 га, розташованої за адресою: на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївськсму районі міста Києва (далі - Угода).

Умовами угоди сторони також передбачили наступне:

2. Перерахування коштів, зазначених в п.1 цієї угоди, здійснюється на р(р 33115400900001 в УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЗКПО 24262621 (одержувач: УДК в м. Києві (Головне фінансове управління КМДА), КЕКД 33010000, протягом 10 банківський днів з дня реєстрації цієї угоди в Головному управлінні земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

3. Кошти, сплачені авансом, будуть зараховані до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і не повертаються платнику, крім випадків відмови Київської міської ради у продажу земельної ділянки.

4. В разі несплати коштів в строки, зазначені в п. 2 цієї угоди, дана угода втрачає чинність.

На виконання вимог угоди, позивач сплатив на рахунок Головного управління Державного казначейства України аванс в сумі 310546,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 17.01.2003, призначення платежу: «аванс за земельну ділянку 0,42га за адресою вул. Академіка Заболотного та Столичне шосе у Голосіївському р-ні м. Києва згідно угоди 42 від 13.01.2003 КЕКД 33010000».

У подальшому, 01.09.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Компанія «НІТЕКО» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець, на підставі п. 84 рішення Київської міської ради від 15.07.204 за №419/1829, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (довгострокове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З та зареєстровано в реєстрі за №622, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 20.09.2005 за №79-6-00214.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 01.09.2005 передбачено, що предметом оренди є земельна ділянка: перетин вул. А.Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер №8000000000:90:125:0080 площею 0,4222 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-торгового центру.

Договір укладено на 15 років (п. 3.1. договору).

Листом від 24.10.2005 №25-10/21 позивач звернувся до відповідача із пропозицією повернути кошти, сплачені авансом у сумі 310546,19 грн відповідно до п.3 угоди №42 з тих підстав, що передача земельної ділянки, що є предметам угоди, в оренду позивачу на 15 років на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.09.2005, зареєстрованого відповідачем 20.09.2005 за №79-6-00214, є відмовою в продажу позивачу цієї земельної ділянки.

У відповідь позивач отримав лист відповідача від 23.11.2005 №09-354/32844, яким повідомлено позивача, що відмови Київської міської ради у продажу позивачу земельної ділянки 0,42 га, розташованої за адресою: на перетині вул. Академіка Заболотного за Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва, що була передана позивачу у довгострокову оренду терміном на 15 років (договір оренди земельної ділянки від 20.09.2005 №79-6-00214), не було. Також повідомлено, що у разі неподання позивачем у десятиденний термін вихідних даних по земельній ділянці, яка підлягає продажу, та іншої інформації, експертна грошова оцінка буде проводитись на підставі нормативних показників.

У позові ТОВ «Компанія «НІТЕНКО» зазначає, що після спливу в 2020 році у позивача 15-тирічного строку оренди земельної ділянки площею 0,42 га, розташованої за адресою: на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва згідно договору оренди земельної ділянки від 20.09.2005 №79-6-00214 , аванс за викуп якої позивач сплатив на підставі угоди №42 від 13.01.2003, до березня 2023 року позивач не отримав від відповідача жодної інформації щодо подальшого оформлення купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Листом від 20.03.2023 №39/29 позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати угоду №42 від 13.01.2003 у зв`язку із істотною зміною обставин та повідомити про подальші дії, необхідні для оформлення розірвання угоди і повернення позивачу грошових коштів, які були сплачені відповідно до угоди. Даним листом повідомлено відповідача, що з моменту укладення угоди минуло більше 20 років і за цей час відбулись істотні зміни обставин, якими керувався позивач в момент укладення Угоди, серед яких і те, що нерухомість, що знаходиться на цій земельній ділянці, належить АТ «Ощадбанк», що виключає можливість викупу цієї земельної ділянки, на підтвердження чого надано Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №110376755 від 11.01.2018.

У відповідь позивач отримав від відповідача лист №05708-4219 від 04.04.2023, яким підтверджено факт відсутності прийнятого Київською міською радою рішення про відмову у продажі цієї земельної ділянки. Однак відповідач відмовив у розірванні угоди №42 та у поверненні сплачених грошових коштів за цією угодою з підстав того, що у відповідача відсутні документи від позивача для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, а також з підстави того, що право власності на нерухоме майно на цій земельній ділянці перейшло від позивача до інших юридичних осіб без погодження Київської міської ради.

За вказаних обставин, позивач вважає, що відбулись істотні зміни обставин: строк оренди земельної ділянки у позивача сплинув, нерухоме майно на цій земельній ділянці перейшло у власність ПрАТ «Державний ощадний банк України», у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання угоди та повернення авансового платежу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Міськради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Положення статті 128 Земельного кодексу України визначають алгоритм дій сторін у процесі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності. Так, згідно з частиною першою цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 128 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої цієї статті орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною п`ятою статті 128 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у продажу земельної ділянки є, зокрема, відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до змісту частини восьмої статті 128 Земельного кодексу України за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, здійснюється фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина шоста цієї ж статті).

Отже, договір купівлі-продажу укладається лише на останньому етапі.

До моменту укладення цього договору, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з заявою (клопотанням) про продаж земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору купівлі-продажу в майбутньому, щодо визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності та щодо покупної ціни (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункти 34 - 36)).

Водночас відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 40) від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.67).

У Земельному кодексі України встановлена обов`язковість укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. У заяві (клопотанні) особи, яка бажає придбати земельну ділянку, зазначається згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (частина друга статті 128 ЗК України); відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки є підставою для відмови в продажу земельної ділянки (пункт ґ частини п`ятої статті 128 ЗК України); сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки; у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається (частина восьма статті 128 ЗК України).

Отже, законом встановлено спосіб забезпечення виконання обов`язків особи, зацікавленої у придбанні земельних ділянок у власність, у переддоговірних правовідносинах. Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки виконує забезпечувальну функцію (у разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається) та платіжну функцію (сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки).

Авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки має багато спільного з завдатком, але є й відмінності. Авансовий внесок не підтверджує укладення договору, на укладення якого спрямовані переговори сторін на переддоговірній стадії. Він забезпечує виконання обов`язків на переддоговірній стадії, а не виконання зобов`язання з договору.

Оскільки сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки, то авансовий внесок сплачується на користь власника земельної ділянки, і відповідний договір про сплату внеску укладається з власником.

Як зазначено вище, сторонами у справі 13.01.2003 укладено договір №42, за умовою пунктів 1 та 2 якого позивач зобов`язався протягом 10 банківських днів з моменту державної реєстрації цього договору сплатити аванс у розмірі 310546,19 грн за земельну ділянку розміром 0,42 га, розташовану у місті Києві на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе.

Водночас, матеріали справи містять копію листа позивача №39/29 від 20.03.2023, в якому викладено пропозицію розірвати договір №42 від 13.01.2003 у зв`язку зі зміною істотних обставин відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України та повернення коштів, які були сплачені відповідно до угоди.

Так, позивачем в листі №39/29 від 20.03.2023 наголошено на неможливості у подальшому укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки у зв`язку з отриманням права власності іпотекодержателем (Ощадбанк) на збудоване на земельній ділянці нерухоме майно, початок повномасштабної військової агресії тощо.

У відповідь, відповідач листом №05708-4219 від 04.04.2023 повідомив позивача, у тому числі, про відсутність на його думку підстав для розірвання даної угоди та повернення авансового платежу.

Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З врахуванням викладеного, судом встановлено, що у даному випадку, позивачем доведено наявність фактичних та правових підстав для розірвання укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору поставки. Позивачем дотримано визначену статтею 188 Господарського кодексу України процедуру. Крім того, позивачем доведено, що подальша реалізація визначених договором №42 від 13.01.2003 намірів в частині укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,42 га, розташованої у місті Києві на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе є неможливою.

Враховуючи наведене, вимога про розірвання угоди №42 від 13.01.2003 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем платіжним дорученням №1 від 17.01.2003 перераховано визначену договором №42 від 13.01.2003 суму авансового платежу у розмірі 310 546,19 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що закон не містить правил про те, коли сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки підлягає поверненню платнику. Отже, закон містить прогалину. Заповнюючи цю прогалину, колегія виходить із загальних засад цивільного законодавства (аналогія права), враховуючи мету законодавчого регулювання.

У цьому разі сплачений авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки втрачає свої функції: по-перше, перестає виконувати функцію забезпечення, а по-друге - не може бути зарахований до ціни продажу земельної ділянки. Тоді відпадає правова підстава набуття цього внеску, оскільки переддоговірні правовідносини за участі добросовісної особи, виконання обов`язків якої було забезпечено, припинені без укладення договору, внаслідок чого такий внесок підлягає поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Так, згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.

Як зазначалось вище, суд дійшов до висновку про розірвання угоди №42 від 13.01.2003.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідач авансового платежу за розірваною угодою, в якості повернення майна в результаті того, що підстава, на якій воно було набуте відповідачем, була припинена судом, тобто відпала, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про розірвання угоди №42 від 13.01.2003 є законним, мотивованим та обґрунтованим, апеляційна скарга Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає.

Однак в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення суми авансового платежу рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16016/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16016/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16016/23 в частині відмови у позові скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32А; ідентифікаційний код 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" (03026, місто Київ, Столичне шосе, 103, поверх 21; ідентифікаційний код 20074704) аванс у розмірі 310 546,19 грн . Видати наказ.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16016/23 залишити без змін.

Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32А; ідентифікаційний код 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" (03026, місто Київ, Столичне шосе, 103, поверх 21; ідентифікаційний код 20074704) 4 658,15 грн судових витрат за подачу позову. Видати наказ.

Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32А; ідентифікаційний код 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" (03026, місто Київ, Столичне шосе, 103, поверх 21; ідентифікаційний код 20074704) 6987,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/16016/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 03.06.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова