Постанова

від 05.06.2024 по справі 924/187/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 червня 2024 року Справа № 924/187/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024

(ухвалене у м. Хмельницькому)

у справі № 924/187/24 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича

до Фермерського господарства "Віра"

про стягнення 155 051 грн 27 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до суду з позовом до фермерського господарства "Віра" про стягнення 155 051 грн 27 коп., з яких 25 754 грн 04 коп. 3% річних та 129 297 грн 23 коп. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що Господарський суд міста Києва рішенням від 29.07.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) стягнув з фермерського господарства "Віра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" суму основного боргу в розмірі 341 459 грн 68 коп., 3% річних в розмірі 4 799 грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 980 грн 13 коп. та судовий збір в розмірі 5 463 грн 58 коп.

У подальшому Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.04.2023 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) замінив стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" за наказом Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №924/11384/20 (910/9258/21) замінено на правонаступника ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича. Заміну стягувача здійснено й у відкритому на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №924/11384/20 (910/9258/21) виконавчому провадженні, яке закінчене у зв`язку з фактичним виконанням рішення лише 07.02.2024.

Тому, позивачем нараховано та заявлено до стягнення із відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.07.2021 по 07.02.2024.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 09.04.2024 у справі №924/187/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Фермерського господарства "Віра" на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 126 567 грн 76 коп. інфляційних втрат, 25 726 грн 05 коп. 3% річних, 2 379 грн 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим, однак, з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку сум відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також, суд вказав про відсутність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум, про що відповідачем було заявлено відповідне клопотання.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 15, 16, 509, 510, 512, 514, 516, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Фермерське господарство "Віра" із апеляційною скаргою, відповідно до якого просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі №924/187/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог частково відмовити, зменшивши у двічі суми стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір 3% річних до його розумного розміру.

Розраховані у позові суми процентів річних та інфляційних втрат є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Зобов`язання відповідачем виконане повністю і затримка виконання не спричинила збитків позивачу, оскільки він придбав право вимоги за суму у 17 000 грн, а натомість отримав 350 000 грн, і ще хоче отримати 155 051 грн 27 коп., що перевищує його затрати.

Стягнення у заявленому розмірі відсотків річних та інфляційних втрат призведе до тяжких фінансових наслідків для відповідача. У цьому випадку не дотриманий баланс інтересів сторін.

Нормами чинного законодавства не визначено розмір, на який суд може зменшити додаткову цивільно-правову відповідальність, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення цивільно-правової відповідальності.

Висновок суду першої інстанції відносно того, що в матеріалах справи не достатньо доводів відповідача для зменшення 3% річних та інфляційних втрат не відповідають обставинам справи та сформованій практиці Верховного Суду.

Також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновок суду першої інстанції про те, що позивач довів підстави виникнення цивільних обов`язків щодо оплати 3% річних та інфляційних нарахувань не відповідає обставинам справи і зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд взяв до уваги докази які були подані позивачем з порушенням порядку їх подання.

За наведеного відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме допустив неправильне тлумачення закону та не застосував закон який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог. Також судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Суд законодавчо не наділений правом зменшувати розмір 3% річних та інфляційних витрат, оскільки вони не є штрафними санкціями.

Несвоєчасна сплата грошових коштів ФГ "Віра" за отриманий товар, призвела до банкрутства первісного кредитора ТОВ "Торговий дім "Насіння", внаслідок чого були звільнені працівника банкрута, він не зміг виконати свої грошові зобов`язання перед бюджетом, іншими контрагентами.

Твердження скаржника про те, що стягнення призведе до тяжких фінансових наслідків для підприємства не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. 73 ГПК України.

Безпідставними є твердження про те, що суд взяв до уваги докази, які були подані позивачем з порушенням порядку їх подання, та про те, що судом першої інстанції не враховано позиції в аналогічних справах Верховного Суду, де при аналогічних обставинах зменшували розмір 3% річних, оскільки не зазначено які саме докази були подані з порушенням і у чому вони полягали. Також не наведено жодних правових позицій Верховного Суду, у яких зменшували б розмір 3 % річних, сплата яких передбачена ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі №924/187/24 без змін

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Господарський суд міста Києва рішенням від 29.07.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) стягнув з Фермерського господарства "Віра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" суму основного боргу в розмірі 341 459 грн 68 коп., 3% річних в розмірі 4 799 грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 980 грн 13 коп. та судовий збір в розмірі 5 463 грн 58 коп.(а. с.11-12).

Як зазначив суд, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" були обґрунтовані укладеним між позивачем та відповідачем договором №2-2002/пр420 від 20.02.2020 на поставку насіння сільськогосподарських культур та засобів захисту рослин, згідно з яким позивач зобов`язався поставити відповідачу товар у строк, визначений сторонами, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області від 06.10.2021 відкрито виконавче провадження №67063064 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021, виданого у справі №910/11384/20, про стягнення з ФГ "Віра" на користь ТОВ "ТД "Насіння" 341 459 грн 68 коп. основного боргу, 4 799 грн 12 коп. 3% річних, 17 980 грн 13 коп. інфляційних втрат та 5 463 грн 58 коп. судового збору (а. с. 8).

08.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С.О., що діє на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі №910/11384/20) як Первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем як Новим кредитором було укладено Договір купівлі-продажу права вимоги від 08.02.2023 №BRD001-UA-20230124-10164 (далі Договір; а. с. 50).

Також, 09.02.2023 сторонами Договору були внесені зміни у вказаний правочин, шляхом укладання Договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу права вимоги від 08.02.2023 №BRD001-UA-20230124-10164 (а. с. 51).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції договору про внесення змін від 09.02.2023) на умовах договору та на підставі протоколу електронного аукціону від 03.02.2023 №BRD001-UA-20230124-10164 з продажу активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" по лоту №30674952-147 Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває належне Первісному кредитору право вимоги основного боргу у ФГ "Віра" за договором №2-2002/пр420 на поставку насіння сільськогосподарських культур та засобів захисту рослин від 20.02.2020 у розмірі 341 459 грн 68 коп. та судового збору у розмірі 5 463 грн 58 коп., 3% відсотки річних у розмірі 4 799 грн 12 коп., інфляційних втрат у розмірі 17 980 грн 13 коп., стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21).

За цим договором Новий кредитор набуває право вимагати від ФГ "Віра" належного виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу за договором №2-2002/пр420 на поставку насіння сільськогосподарських культур та засобів захисту рослин від 20.02.2020 у розмірі 341 459 грн 68 коп. та судового збору у розмірі 5 463 грн 58 коп., 3% відсотки річних у розмірі 4 799 грн 12 коп., інфляційних втрат у розмірі 17 980 грн 13 коп., стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21), в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості, право вимоги додатково нарахованих сум (три відсотки річних, інфляційні втрати тощо) (п. 2.1 Договору в редакції договору про внесення змін від 09.02.2023).

За умовами п. п. 2.2, 3.1 Договору перехід права вимоги до фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича здійснюється після повної сплати ціни реалізації лоту на електронному аукціоні. Згідно протоколу електронного аукціону від 03.02.2023 №BRD001-UA-20230124-10164 з продажу активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" по лоту №30674952-147, ціна продажу визначеного цим договором права вимоги складає 17 219 грн 22 коп. та на момент підписання цього договору повністю сплачена Новим кредитором.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.04.2023 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) замінив стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" за наказом Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №910/11384/20(910/9258/21) на правонаступника - фізичну особу-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (а. с. 13).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області від 19.06.2023 у виконавчому провадженні №67063064 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) замінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" на фізичну особу-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (а. с. 10).

Відповідно до платіжних інструкцій від 29.09.2023 №4575 на суму 9 090 грн 47 коп., від 02.10.2023 №4723 на суму 18 181 грн 82 коп., від 06.10.2023 на суму 18 181 грн 82 коп. та від 07.02.2024 №350 на суму 324 248 грн 40 коп. приватним виконавцем перераховано фізичній особі-підприємцю Корякіну Д.В. кошти в загальній сумі 369 702 грн 51 коп. в якості стягнення по виконавчому провадженню №67063064, боржник ФГ "Віра" (а. с. 4-7).

07.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67063064 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) з огляду на сплату боргу у повному обсязі (а. с. 9).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відносно меж апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що скаржник фактично оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі № 924/187/24 в частині стягнення заявлених позивачем сум, з підстав їх не зменшення судом першої інстанції, то апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом першої інстанції встановлено, що Господарський суд міста Києва рішенням від 29.07.2021 у справі №910/11384/20 (910/9258/21) стягнув з Фермерського господарства "Віра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" суму основного боргу в розмірі 341 459 грн 68 коп., 3% річних в розмірі 4 799 грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 980 грн 13 коп. та судовий збір в розмірі 5 463 грн 58 коп.

В подальшому, відбулася заміна стягувача за таким рішенням на позивача і остаточно відповідач розрахувався із позивачем 07.02.2024, у зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Такі суми є підставними, однак зважаючи на допущені позивачем помилки в їх нарахуванні, обґрунтованими є 126 567 грн 76 коп. інфляційних втрат та 25 726 грн 05 коп. 3% річних.

Проти вказаного, не заперечує ні позивач - фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович, ні відповідач - Фермерське господарство "Віра".

Щодо зменшення розміру сум 3 % річних та інфляційних втрат, то суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідач у суді першої інстанції подав відзив, у якому просив, у разі задоволення позову, зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи наявність підстав такого зменшення відповідач вказував на запроваджений воєнний стан, а також те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, є надмірно великими порівняно із погашеною сумою боргу, майновий стан ФГ "Віра" є вкрай важким, а напередодні посівної компанії боргові зобов`язання можуть призвести до повного припинення діяльності підприємства, неможливості виплати заробітної плати працівникам. Фермерське господарство погасило власними коштами наявні боргові зобов`язання, намагається відновити роботу. Факт стягнення заборгованості суттєво вплине на господарський та фінансовий стан, призведе до значних фінансових збитків.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 14-446цс18.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №924/187/24, яка розглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, 21.06.2022 у справі №910/9905/21.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Щодо зменшення інфляційних нарахувань суд враховує, що такі нарахування в силу свого компенсаційного характеру спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, які лежать в неконтрольованій сторонами площині. Їхній розмір залежить від встановленого у передбаченому законодавством порядку індексу інфляції, а не погоджується сторонами в договірному порядку, з чого оцінка такого розміру не може здійснюватися з точки зору дотримання сторонами принципів розумності, справедливості та пропорційності. Одночасно можливість зменшення відповідних нарахувань судом чинним законодавством не передбачена.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, який у постановах від 20.10.2021 у справі №910/8396/21, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21 зауважив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При цьому з приводу посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які би підтверджували факт заподіяння йому збитків у зв`язку із несвоєчасним виконання грошових зобов`язань відповідачем, суд зауважує, що шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити), що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства та позицій Верховного Суду, враховуючи відсутність обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних нарахувань, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому законом, суд вважає помилковими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 15.06.2023 у справі №921/94/21, від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Як вірно вказав суд першої інстанції, щодо доводів відповідача про його важкий майновий стан та те, що вжиття заходів примусового стягнення поставить під загрозу функціонування фермерського господарства та призведе до завдання йому значних збитків, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Скрутне фінансове становище відповідача є результатом його господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для зменшення заявлених до стягнення нарахувань.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про не зменшення розміру 3% річних та інфляційних є вірним, ґрунтується на встановлених обставинах справи, а відтак до стягнення з відповідача на користь позивача 126 567 грн 76 коп. інфляційних втрат та, 25 726 грн 05 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі № 924/187/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2024 у справі № 924/187/24 - без змін.

2. Справу № 924/187/24 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.