Постанова

від 03.06.2024 по справі 904/4729/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4729/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Повного товариства "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року у справі № 904/4729/23 (суддя Манько Г.В., повний текст рішення складений 30.10.2023 року)

за позовом Фізичної особи-підприємця Цюпи Юрія Олексійовича

до Повного товариства "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ"

про стягнення 37 019, 46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Фізична особа - підприємець Цюпа Юрій Олексійович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Повного товариства "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ" заборгованості з оренди, комунальних платежів та господарських санкцій за договором суборенди нежитлового приміщення №10/09/07/20 від 09.07.2020 року у сумі 37 019,46 грн. та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за вказаним вище договором в частині своєчасної оплати суборендних платежів та комунальних послуг.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року у справі № 904/4729/23 позов задоволено. Стягнуто з Повного товариства "Ломбард домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" і КОМПАНІЯ" на користь Фізичної особи - підприємця Цюпи Юрія Олексійовича заборгованість з оренди 33 000,00 грн., заборгованість з комунальних послуг 1 243,38 грн., пеню 2 630,08 грн., 3% річних 146,00 грн., судовий збір 2 684,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що:

- станом на 31.12.2022 року у відповідача та позивача були відсутні будь-які заперечення щодо продовження строку дії договору, що є підставою вважати, що за умовами п. 3.1 договору його строк продовжено до 31.12.2023 року;

- позивачем доведена наявність заборгованості відповідача з орендної плати та з вартості комунальних послуг на загальну суму 34 243,38 грн., у зв`язку з цим наявні підстави для стягнення пені та річних;

- за умовами п. 9.1 договору його дія припиняється достроково за взаємною згодою сторін, між тим згоди на дострокове припинення дії договору позивач не надав.

Також судом не прийняті заперечення відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин у спірному періоді, оскільки вказані обставини не підтверджено сертифікатом ТПП та іншими належними доказами.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Повне товариство "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ", в якій, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- з умов договору вбачається, що оповіщення про дострокове розірвання договору з ініціативи суборендаря не передбачає погодження на це орендаря, що і є відповідно до приписів ст.188 ГК України розірванням господарського договору в односторонньому порядку, передбаченому договором;

- за твердженням скаржника, у п.9.1 договору допущена описка у назві сторони, а саме, передбачаючи право суборендаря розірвати договір з його ініціативи з попереднім повідомленням про це орендаря, як це передбачено п.п.6.5.9 договору, у договорі вказано - з ініціативи орендаря, однак судом це враховано не було, що свідчить про неповне дослідження судом умов договору та неврахування всіх прав та обов`язків сторін;

- відповідач повідомив позивача про розірвання договору листами від 15.05.2023 року №15/05-1 та від 19.06.2023 року №19/06-1, додавши до них акт приймання-передачі приміщення у зв`язку з припиненням договору, між тим ці листи умисно не були отримані позивачем і таке неотримання не може бути підставою для примушення відповідача до продовження договірних відносин, враховуючи, що останній з квітня 2023 року фактично не користується приміщенням, що підтверджується наказом 10Д-1 від 01.04.2023 року;

- умовами договору суборенди сторонами не передбачено чіткого розміру комунальних витрат і за відсутності доказів надання та розміру отриманої орендарем відповідної послуги, обов`язок з її оплати у скаржника не виникає; для встановлення розміру цього обов`язку визначальним є не факт оренди майна, а факт споживання відповідної послуги та її розмір, а тому у відповідача не виникло обов`язку з оплати таких послуг;

- складений в односторонньому порядку рахунок на відшкодування комунальної послуги не є належним та допустимим доказом споживання її відповідачем у визначеному позивачем розмірі, адже позивач не є надавачем таких послуг.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року для розгляду справи №904/4729/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків.

16.02.2024 року після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2020 року між Фізичною особою підприємцем Цюпою Юрієм Олексійовичем (орендарем) та Повним товариством "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ" (суборендарем) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 10/09/07/20, згідно з п. 1.1. якого представник орендаря передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: 50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Едуарда Фукса будинок 81, приміщення, 7, загальною площею 40,07 м.кв, далі приміщення, що перебуває у користуванні орендаря на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1/07 від 01.07.2020 року, та приймає зобов`язання щодо відшкодування вартості експлуатаційних, комунальних та інших витрат, пов`язаних із користуванням приміщенням.

Відповідно до п.1.2. договору приміщення за даним договором передається в оренду для розміщення відокремленого підрозділу суборендаря та здійснення його господарської діяльності з надання фінансових послуг ломбардом.

Приміщення передається в оренду на підставі акта приймання-передачі. Приміщення на момент передачі суборендареві повинне бути у належному стані та повністю придатне для цільового використання відповідно до умов даного договору. Приміщення на момент укладання цього договору не повинно потребувати поточного або капітального ремонту (п. п.1.3., 1.4. договору).

За умовами п.1.5 договору фактичний стан приміщення визначається в акті приймання-передачі за підписами представників суборендаря та орендаря.

Згідно з п.2.1. договору передача та приймання приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін протягом 1 (одного) робочого дня з перевіркою технічного, санітарного та експлуатаційного стану. Фактичне користування приміщенням починається з дати підписання акту приймання-передачі.

У п.4.1. договору сторони погодили, що за домовленістю сторін розмір щомісячної орендної плати без урахування вартості експлуатаційних комунальних та інших витрат суборендаря становить: з 27.07.2020 по 27.01.2021 10 000,00 грн. без ПДВ. Починаючи з 28.01.2021 11 000,00 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору плата за користування приміщенням нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та сплачується суборендарем щомісячно шляхом безготівкового переказу грошових коштів, авансом до 5 числа кожного місяця за поточний місяць.

Після підписання акту приймання-передачі приміщення суборендар сплачує суму орендної плати, обумовленої п. 4.1. цього договору, за перший та останній місяці оренди у порядку п. 4.2. нього договору (п.4.3. договору).

Згідно з п. 4.5. договору відшкодування вартості комунальних послуг суборендар здійснює самостійно на підставі виставлених рахунків (пропорційно до загального об`єму витрат чи на підставі показників лічильників) з урахуванням строків здійснення таких платежів.

В разі дострокового розірвання договору суборендар повинен письмово сповістити про це орендаря не пізніше, ніж за місяць (п. 6.5.9 договору).

Згідно з п.9 договору дія цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено, якщо сторони не подовжили його дію; достроково за взаємною згодою сторін або на підставі рішення суду; ліквідації орендаря, за відсутності правонаступників; за ініціативою орендаря за умови дотримання строків попередження про свій намір у строки, встановлені в п.6.5.9. договору;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

27.07.2020 року Фізичною особою - підприємцем Цюпа Юрієм Олексійовичем та Повним товариством "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ" підписано акт приймання-передачі в суборенду приміщення за договором №10/09/07/20 від 09.07.2020 року, що є додатком №1 до договору суборенди нежитлового приміщення №10/09/07/20 від 09.07.2020 року.

На виконання умов вказаного договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату оренди та на відшкодування за комунальні послуги за період червень серпень 2023 року, які направлені на адресу відповідача, що не заперечується останнім.

Товариство зобов`язань з оплати вказаних рахунків не виконало, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість з оплати орендних платежів за вказаний період яка, за підрахунками позивача, склала 33 000,00 грн., а також з компенсації вартості комунальних послуг у розмірі 1 243,38 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору суборенди, позивачем нараховані пеня у сумі 2 630,08 грн. та 3% річних у сумі 146,00 грн.

Несплата нарахованих позивачем орендних платежів за договором, компенсації вартості комунальних послуг, пені та трьох процентів річних у вказаних вище сумах, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором суборенди від 09.07.2020 року №10/09/07/20 у сумі 33 000,00 грн., що виникла у нього у період з червня по серпень 2023 року, а також про наявність заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг у сумі 1243,38 грн.

При цьому, з огляду на неналежне виконання покладеного на відповідача обов`язку щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, такі платежі підлягають стягненню з відповідача з урахуванням 3% річних у сумі 146,00 грн. та пені у сумі 2 630,08 грн., нарахованих на відповідні суми основного боргу, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним.

Основним доводом скаржника є посилання на припинення договірних відносин з позивачем, отже, на відсутність обов`язку відповідача з оплати вказаних позивачем сум.

Щодо доводів про повідомлення позивача про розірвання договору колегія суддів зазначає наступне.

Сторона, що передає приміщення, зобов`язана попередити іншу сторону про готовність до передачі за 3 (три) календарних дні та передати належно оформлений і підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі (п.2.3 договору).

За умовами п. 6.5.9 договору в разі дострокового розірвання договору суборендар повинен письмово сповістити про це орендаря не пізніше ніж за місяць.

До матеріалів справи скаржником додана копія листа від 15.05.2023 року №15/05-1, в якому він повідомляє ФОП Цюпа Ю.О. за адресою, вказаною у договорі суборенди, про бажання відповідача скористатись п.п.6.5.9 договору суборенди та достроково розірвати договір. До листа було додано акт приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення від 17.06.2023 року. У цьому листі ПТ "Ломбард Домашній "просило вважати договір таким, що припинив свою дію з 17.06.2023 року.

За твердженням відповідача вищевказаний акт було направлено разом з листом від 15.05.2023 року №15/05-1 на адресу позивача, відправлення у точці видачі/доставки перебувало 17.05.2023 року.

Також, скаржник направив позивачу лист №19/06-1 від 19.06.2023 року, яким проінформував позивача про направлення листа від 15.05.2023 року №15/05-1 з повідомленням про розірвання договору суборенди на підставі п.п.6.5.9 договору суборенди та в якому просив вирішити питання з припинення договору, зробити акт звірки платежів, відповідно до умов додаткової угоди №1 від 17.07.2020 року, а також повторно направив акт приймання-передачі приміщення у зв`язку із припиненням договору суборенди нежитлового приміщення №10/09/07/20 від 09.07.2020 року.

Вказаний лист №19/06-1 від 19.06.2023 року направлено позивачу за адресою, вказаною в договорі, що підтверджується описом вкладення до листа з оголошеною цінністю, вищевказане відправлення у точці видачі/доставки перебувало до 23.06.2023.

За твердженнями скаржника, 20.05.2023 року відправлення з листом №15/05 не було вручене та 07.06.2023 року повернуто за зворотною адресою, а відправлення з листом №19/06-1 у зв`язку з неврученням 27.06.2023 під час доставки, 08.07.2023 року повернулося за зворотною адресою.

Викладене, на думку скаржника, свідчить про належне повідомлення ним орендаря про припинення договору.

Однак, колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки докази отримання позивачем вказаних листів або повернення їх на адресу товариства з відміткою відділення поштового зв`язку про причини такого повернення останнім не надані, отже відповідні обставини є недоведеними, а доводи про повідомлення орендаря про намір відповідача припинити договір не підтвердженими належними та допустимими доказами.

При цьому твердження скаржника про навмисне неотримання ФОП Цюпою Ю.О. кореспонденції від товариства також не підтверджені належними доказами, а тому мають характер припущень.

Разом з цим, крім повідомлення про бажання достроково розірвати договір суборенди, відповідач зобов`язаний, виконуючи вимоги, передбачені п.2.3 договору (щодо повідомлення про готовність відповідача до передачі приміщення з оренди за 3 (три) календарних дні), надіслати позивачу таке повідомлення.

Між тим, інформація щодо дати передачі приміщення з оренди у листах 15/5-1 та 19/6-1 не зазначена.

Після направлення цих листів відповідач також не направляв на адресу позивача повідомлення про готовність до передачі приміщення з оренди за 3 (три) календарних дні.

Викладене свідчить про недотримання скаржником порядку вчинення передбачених договором дій щодо його припинення та передачі орендованого приміщення з оренди.

Крім того, є необґрунтованими посилання скаржника на те, що він скористався передбаченим договором правом з розірвання його в односторонньому порядку, оскільки у будь-якому випадку це не звільняє його від обов`язку вчинення інших дій, передбачених договором, направлених на таке припинення.

Доводи скарги про те, що неотримання позивачем листів не може бути підставою для примушення відповідача до продовження договірних відносин колегією суддів не приймаються до уваги.

Так, у даній справі, з огляду на те, що сторони не дійшли згоди щодо дострокового припинення договору, скаржник, у силу приписів ч.4 ст.188 Господарського кодексу України, не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, однак він своїм правом не скористався, докази звернення до суду з відповідним позовом або неможливості такого звернення, не надав.

Посилання скаржника на невикористання ним спірного приміщення з квітня 2023 року без підтвердження таких обставин належними доказами, мають декларативний характер. Наказ від 01.04.2023 року №10Д-1, на який посилається апелянт, в матеріалах справи відсутній, тому суд позбавлений можливості дослідити його та врахувати при апеляційному перегляді справи. Інші докази на підтвердження цих обставин відповідачем також не надані.

Доводи скарги про відсутність доказів отримання скаржником комунальних послуг в обсягах та вартістю, зазначеною у рахунках позивача, що свідчить про відсутність у нього обов`язку з їх оплати, також є безпідставними.

Так, як зазначено вище, з п.4.5 укладеного між сторонами договору суборенди вбачається, що оплату відшкодування вартості комунальних послуг суборендар здійснює самостійно на підставі виставлених рахунків.

При цьому, умовами договору не передбачений обов`язок орендаря надавати суборендарю всю документацію щодо комунальних послуг. Разом з тим передбачено обов`язок суборендаря з відшкодування вартості комунальних послуг. Докази оплати відповідачем таких платежів останнім не надані.

Одночасно, у матеріалах справи наявні копії складених позивачем та виставлених суборендарю рахунків на оплату комунальних послуг з розрахунками вартості цих послуг, а також рахунки надавачів цих послуг. (а.с.15-38).

Відповідні рахунки на оплату та акти здачі-приймання наданих послуг (компенсація комунальних платежів) були направлені на поштову адресу товариства, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Факт отримання наведених документів скаржником не оспорювався, будь-яких заперечень проти вказаних у цих документах сум суборендарем висловлено не було, означені документи на адресу позивача із зауваженнями товариства не повернуто.

До того ж, відповідач, у разі незгоди з вартістю наданих послуг, не був позбавлений права як зацікавлена особа звернутися, зокрема, до орендаря або до надавачів цих послуг за інформацією про їх фактичну вартість, однак докази такого звернення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Між тим, у даному випадку, власні контррозрахунки вартості отриманих послуг або докази неотримання таких послуг скаржником не надані.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що апелянтом не спростовано обов`язку здійснити відшкодування орендарю вартості комунальних послуг у визначеному позивачем розмірі.

Щодо доводів про описку, допущену сторонами у п.9.1 договору, неповне дослідження судом умов договору та неврахування ним всіх прав і обов`язків сторін слід зазначити, що у силу приписів чинного законодавства України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

У п.11.5 спірного договору сторони погодили, що будь-яке повідомлення, необхідне або передбачене цим договором, має бути здійснено у письмовій формі. У цьому випадку сторонами повідомлення щодо допущених у договорі помилок не складалося, відповідні зміни в умови договору не вносилися, тому твердження скаржника про помилку, а також його міркування про те, що саме передбачали сторони у п.9.1 договору без підтвердження належними доказами (здійснення сторонами дій щодо виправлення помилки тощо), є припущенням скаржника.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснених місцевим господарським судом.

Також при розгляді даної справи колегією суддів було встановлено, що за спірним договором суборенди нежитлового приміщення № 10/09/07/20 від 09.07.2020 року, що укладений між Фізичною особою підприємцем Цюпою Юрієм Олексійовичем (орендарем) та Повним товариством "Ломбард Домашній" Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ" І КОМПАНІЯ" (суборендарем) орендар стягував заборгованість з орендних платежів та комунальних послуг за інші періоди також у судовому порядку, про що свідчать постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі №910/8300/22 (у даній справі стягувалась заборгованість за грудень 2021 року липень 2022 року), а також рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 року у справі №904/2949/23 ( у вказаній справі стягнуто заборгованість за січень - травень 2023 року).

Вказане свідчить про систематичну недобросовісну поведінку відповідача щодо належного виконання умов договору суборенди нежитлового приміщення № 10/09/07/20 від 09.07.2020 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, скаржником належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Повного товариства Ломбард Домашній Товариства з обмеженою відповідальністю СЕВЕН ГОЛДЕН СІТІ І КОМПАНІЯ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року у справі № 904/4729/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов