Постанова

від 05.06.2024 по справі 904/3871/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3871/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А.(доповідача),

суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 року (повний текст рішення складено та підписано 13.12.2023, суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/3871/23

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води", смт.Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу за договором поставки у розмірі 206 188,06 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" про стягнення штрафу за договором поставки у розмірі 206 188,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №21-354 від 17.01.2022 щодо поставки товару у визначений договором строк. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання відповідачем, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 103 080,10 грн штрафу та 3 092, 82 грн - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що:

- доказів на підтвердження повної та своєчасної поставки товару на виконання умов договору, щодо поставки товару на суму 1 809 983,64 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував, проти невиконання свого обов`язку за договором не заперечив;

- відповідачем не доведено існування на дату поставки товару форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки № 21-354 від 17.01.2022;

- беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір штрафу на суму гарантії, а саме до 103 080,10 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- строк поставки води питної залежав від надання покупцем рознарядки, яка жодного разу ним не була подана постачальнику, а тому строк поставки за договором не наступив;

- у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та проведення воєнних дій страною-агресором на території Харківської області постачальник був позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання по поставці води питної з 24.02.2022, про що покупець був повідомлений листом від 25.02.2022 за №61;

- 26.12.2022 Дніпропетровська торгово-промислова палата видала відповідачу сертифікат №1200-22-1947 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який встановлює, що ТОВ Царичанський завод мінеральної води призупинив поставки продукції у зв`язку з введенням воєнного стану та виникненням обставин непереборної сили; період дії форс-мажорних обставин з 24.02.2022 та тривають на 26.12.2022;

- вказаний сертифікат засвідчує, що відповідач не відмовився від виконання зобов`язань, а не має можливості виконувати їх з обґрунтованих причин проведення воєнних дій на території України, де повинна була відбутися поставка товару.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає наступні обставини:

- відповідно до умов договору направлення рознарядки жодним чином не впливає на строки поставки товару, місце поставки, асортимент товару та обсяги поставки товару на кожний об`єкт покупця, які чітко встановлені в додатку №3 до договору від 17.01.2022 Графік поставки;

- позивач неодноразово направляв відповідачу вимоги про виконання ним взятих зобов`язань з поставки товару відповідно до умов договору;

- зміст листа ТОВ Царичанский завод мінеральної води вих№70 від 23.03.2022, яким відповідач фактично відмовився постачати товар в зв`язку з підвищенням в березні 2022 року цін на сировину та комплектуючі від 20% -40%, а також нездійснення поставки в період з 24.02.2022 по 29.12.2023 (дата закінчення строку дії договору), свідчить про відмову відповідача в односторонньому порядку від виконання своїх зобов`язань по договору;

- будучи обізнаним про строки поставки товару за договором, не вчинивши жодних дій по забезпеченню поставки товару на виконання умов договору, відповідач несе відповідальність за порушення зобов`язань за договором;

- відповідачем не надано доказів надіслання позивачу листа від 25.02.2023 №61 про неможливість виконання логістики на територіях де ідуть бойові дії;

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б,

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3871/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023р до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 року залишено без руху; повідомлено скаржника про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 4 639,23 грн та надсилання копії апеляційної скарги позивачу по справі протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 01.02.2024 скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами процедури відкритих торгів між Акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Царичанський завод мінеральної води (постачальник) укладено договір поставки № 21-354 від 17.01.2022, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві воду питну (далі товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (далі специфікація/-ії), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна цього договору вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України) (п. 3.1. договору).

Згідно з п.3.2. договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/-ях до цього договору.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації/-ях (п. 4.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.

За умовами п.5.2 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Відповідно до п.5.9 договору передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками.

У пункті 10.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2. цього договору і діє до 29.12.2023.

У розділі 13 договору визначені додатки до договору, а саме:

- додаток № 1 - специфікація №1, № 1(пункт 13.1. договору);

- додаток №2 - форма - "Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" (пункт 13.2. договору);

- додаток № 3 - графік поставки товару (пункт 13.3. договору);

-додаток №4 - "Типова форма банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за контрактом/ договором" (пункт 13.4. договору);

- додаток № 5 - "Технічні характеристики Товару" (пункт 13.5. договору).

На виконання умов договору сторонами підписано додаток № 1 до договору:

- специфікацію №1 від 17.01.2022, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 566 753,76 грн, а також такі умови поставки: найменування товару: вода питна бутильована негазована ТМ Царичанська з кулерною кишкою, об`ємом 18,9 л. (1 бутиль); ДЕСТ/ТУ -ТУ У11.0-00377101-002:2016, одиниця виміру - штуки; кількість 13932, ціна за одиницю 33,90 грн без ПДВ, загальна вартість 472 294,80 грн без ПДВ, ПДВ- 94458,96 грн, загальна вартість із ПДВ, 566 753,76 грн;

- специфікацію №2 від 17.01.2022, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 1495,126,80грн, а також такі умови поставки: найменування товару: вода питна оброблена негазована ТМ Царичанська об`єм 6л в бутлі; стандарт, у відповідності до якого постачається товар - ТУ У11.0-00377101-002:2016, ДСТУ ISO 22000:2019, одиниця виміру - штуки; кількість 125 220, ціна за одиницю 9,95 грн без ПДВ, загальна вартість 1 245 939,00 грн без ПДВ, ПДВ- 249 187,80 грн, загальна вартість із ПДВ 1495 126,80 грн.

Відповідно до п.2. специфікацій, умови поставки товару: DDP- станція (склад) призначення.

Строк поставки товару: згідно графіку поставки, але не пізніше 01.02.2023 (п.3 специфікацій).

Пунктом 4 специфікацій встановлено умови та строки оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Гарантія на товар становить: 6 місяців з дати поставки (п.5 специфікацій).

Виробник товару: ТОВ Царичанський завод мінеральної води (п.6 специфікацій).

Рік виготовлення товару: 2021-2022, але не більше 6 місяців на дату поставки. (п.7 специфікацій)

Пунктом 8 специфікації 1 встановлені вимоги до тари та упаковки:

- упаковка і маркування товару відповідають встановленим правилам, стандартам і технічним умовам товару;

- вимоги до зворотної тари бутлі із полікарбонату ємністю 18.9 л. з колерною кришкою, корок та горловина бутля покриті одноразовим ковпачком, який свідчить про ідентичність товару та захищає його від підробок;

- тара є власністю постачальника та передається покупцю в тимчасове користування та підлягає поверненню. Передача тари в користування замовнику здійснюється по акту приймання-передачі, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін;

- замовник не має права продавати, передавати в тимчасове користування, відчужувати чи розпоряджатися переданою йому постачальником та користуватися тарою не за призначенням.

Реквізити вантажовідправника: Україна, Дніпропетровська область, смт. Царичанка, вул. Царичанська, 147 ТОВ Царичанський завод мінеральної води (п.9 специфікацій).

Реквізити вантажоотримувача: Україна, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул.. Стадіонна, 9 ГПУ Шебелинкагазвидобування (п.10 специфікацій).

Місце поставки: відповідно до графіку поставки (п.п.10.1 специфікацій)..

Відповідно до п. 6.3 договору, постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором;

- забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору;

- зареєструвати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України (застосовується, якщо постачальник є резидентом України);

- своєчасно повідомляти покупця про зміну електронної адреси.

12.01.2022 сторонами підписаний графік поставки товару (далі - графік), в якому визначені, зокрема, наступні відомості: назва товару, назва складу, кількість бутилів на місяць, потреба на рік, строк поставки 1 раз на місяць згідно рознарядки замовника, впродовж 12 місяців від дати укладення договору, до 15 числа кожного місяця, але не пізніше 01.02.2023.

Позивач стверджує, що відповідачем зобов`язання з поставки товару за спірним договором виконано частково, товар на суму 1 809 983,64 грн не поставлений.

Листом вих.№70 від 23.03.2022 відповідач, посилаючись на введення 24.02.2022 воєнного стану на території України та підвищення з 01.03.2022 по. 17.03.2022 ціни на сировину та комплектуючі від 20% -40% (преформа, плівка, паливно-мастильні матеріали), повідомив позивача про неможливість відпускати ціну на продукцію по ціні згідно з договором №21-354 від 17.01.2022.

22.02.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №ШГВ892/003.1.1-05 від 20.02.2023 з вимогою сплатити штраф у розмірі 206 188,10 грн, нарахований відповідно до п.7.5 договору за односторонню необґрунтовану відмову від договору та/або виконання своїх зобов`язань.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи погоджений сторонами графік поставки товару, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, шо граничним строком поставки товару є 01.02.2023.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 1 809 983,64 грн.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалося, листом вих.№70 від 23.03.2022 відповідач, посилаючись на введення 24.02.2022 воєнного стану на території України та підвищення з 01.03.2022 по. 17.03.2022 ціни на сировину та комплектуючі від 20% -40% (преформа, плівка, паливно-мастильні матеріали), повідомив позивача про неможливість відпускати ціну на продукцію по ціні згідно з договором №21-354 від 17.01.2022.

Водночас, докази внесення змін до спірного договору щодо ціни на продукцію в матеріалах справи відсутні; цей договір є чинним, недійсним не визнавався, не був розірваним чи припиненим, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач в односторонньому порядку необґрунтовано відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань по договору (в тому числі гарантійних зобов`язань), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від ціни цього договору із врахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3.1 договору та специфікацій №1 та №2 до цього договору ціна договору становить 2061880,56 грн.

У зв`язку з односторонньою необґрунтованою відмовою відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару у визначений договором строк позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 206 188,06 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 206 188,06 грн є правомірними.

При цьому, відповідач не заперечує факт односторонньої відмови від виконання зобов`язання з поставки товару за договором. Разом з цим посилається на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій з огляду на наявність форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), факт існування яких засвідчений сертифікатом Дніпропетровської Торгово-промислової палати №803/08-15 від 26.12.2022. Щодо цих доводів колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу особу у письмовій формі. Наслідок неповідомлення чи порушення строку провідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п.8.2 договору).

За умовами п.8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має прав розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної в повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення (п.8.4 договору).

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідач стверджує, що листом вих.№61 від 25.02.2022 він повідомив позивача про призупинення поставки продукції у зв`язку з введенням воєнного стану та відсутністю транспортного сполучення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач заперечив отримання ним вищезазначеного листа. При цьому відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про направлення позивачу листа від 25.02.2022 № 61.

Колегія суддів зауважує, що лист від 25.02.2022 № 61 не свідчить про дотримання відповідачем вимог п.8.2, 8.3 договору щодо повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили, які повинні підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, оскільки у цьому листі зазначається про призупинення поставки продукції без посилання на пункти 8.1-8.3 договору.

Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлень про виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Наданий відповідачем Сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати №803/08-15 від 26.12.2022 засвідчує форс-мажорні обставини (обставини неперебоної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, розташування місця поставки товару в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а саме: на території Харківської області, які унеможливили виконання товариством з обмеженою відповідальністю Царичанський завод мінеральних вод зобов`язання за договором поставки №21-354 від 17.01.2022, укладеним з філією Газопромислове управління Шебелинкагавидобування Акціонерного товариства Укргазвидобування; дата настання: 24.02.2022, дата закінчення: тривають на 26.12.2022.

Разом з цим, апеляційний господарський суд враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Сталою та послідовною є позиція Верховного Суду також про те, що сам по собі сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від19.08.2022 у справі №908/2287/17 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки №21-354 від 17.01.2022, а також не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції правомірно відхилені посилання скаржника на наявність форс-мажорних обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про доцільність зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського процесуального України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також колегія суддів зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст.3 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, аргументовано прийняв до уваги, що:

- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку сторони при всій своїх турботливості та обачності на момент укладення договору поставки (12.01.2022) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, заблоковане морське сполучення, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін.;

- отримані позивачем від відповідача у вигляді гарантії 103 107,96 грн у достатній мірі компенсують позивачу можливі втрати (збитки), у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання відповідачем;

- позивачем не надано доказів укладення нових договорів щодо поставки питної води на ті ж склади, які були зазначені в спірному договору поставки, що може свідчити про те, що з початком повномасштабного вторгнення, а також тимчасовою окупацією частини території України, потреба у цьому у позивача відпала;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням;

- судом також враховано, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Судом першої інстанції також враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача та стягнення штрафу у розмірі 103 080,10 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ненастання строку виконання зобов`язання з поставки товару внаслідок неотримання ним рознарядки на поставку товару, оскільки відповідно до п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажоутримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору. У даному випадку сторонами узгоджено графік поставки, в якому зазначено строк поставки товару, місце поставки, асортимент та обсяги поставки.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 року у справі № 904/3871/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов