Рішення

від 07.05.2024 по справі 905/1143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

---

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2024 Справа №905/1143/20

за позовом: Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області (84130, Донецька область, Краматорський р-н, м.Святогірськ, вул.Володимира Сосюри, 8, код ЄДРПОУ 04053001)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» (84130, Донецька область, м.Слов`янськ, м.Святогірськ, вул.60 років Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 33320553)

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №040716700006 від 14.03.2007 в редакції, запропонованій позивачем

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Сухіна В.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Святогірська міська рада, м.Святогірськ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс», м.Святогірськ про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №040716700006 від 14.03.2007 в редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на той факт, що рішенням Святогірської міської ради №3-LVI-6 від 05.06.2015 затверджено Положення про плату на землю, пунктом 8.2 якого встановлено, що розмір орендної плати на території Святогірської міської ради встановлюється у відсотках від виду функціонального використання земельних ділянок. Зокрема, для земельних ділянок готелів та ресторанів встановлено розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Оскільки відповідач відмовляється від внесення змін до договору оренди землі №040716700006 від 14.03.2007, з огляду на необхідність приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.06.2020 (суддя Бокова Ю.В.) за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1143/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з обранням судді Бокової Ю.В. членом Вищої ради правосуддя, 25.01.2023 здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого для розгляду справи визначено суддю Паляницю Ю.О.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» було належним чином повідомлено про розгляд справи №905/1143/20, з огляду на наступне.

Ухвали Господарського суду Донецької області були скеровані на адресу відповідача, зокрема, рекомендованими листами з повідомленнями №0600913434878, №0600908545530, №0600099990080, №0600092534500. Проте, вказані повідомлення повернулись до суду за відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Поряд з цим, виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вказані процесуальні документи по справі вважається такими, що були вручені відповідачу.

У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзиву не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022р. на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб.

Наказом №20 від 28.02.2022 голови Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст.3 Конституції України, ст.29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», установлено особливий режим роботи господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану та запроваджено тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмеження доступу до приміщення суду.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 Господарського суду Донецької області, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресію проти України, відповідно до ст.3 Конституції України, ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, рішень Ради суддів України №9 від 24.02.2022 та №10 від 14.03.2022, розпоряджень Харківської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи наказ голови господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 №20 та тимчасовим обмеженням доступу до приміщення суду з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі.

У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника суду №6-р від 25.05.2023, з урахуванням рішення №1 від 13.06.2022 зборів суддів Господарського суду Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.

Приймаючи до уваги наведене, а також безпекову ситуацію у м.Харкові, спір вирішено з об`єктивних причин з перевищенням строків, визначених ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України.

Останньою ухвалою суду від 18.04.2024 змінено найменування позивача у справі №905/1143/20 з Святогірської міської ради на Святогірську міську раду Краматорського району Донецької області, розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням редакції додаткової угоди до договору оренди землі №040716700006 від 14.03.2007, яка додана до клопотання б/н від 15.04.2024 Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2024.

Представники сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 07.05.2024 не з`явились, судом не викликались. 02.05.2024 до суду надійшла заява б/н 02.05.2024 представника позивача про розгляд справи за власної відсутності та підтримання позовних вимог.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Поряд з цим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

14.03.2007 між Святогірською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» (орендар) було укладено договір оренди землі №04071670006, за змістом п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради, яка знаходиться м.Святогірськ, вул.60 років Жовтня, 21.

Згідно з п.5 наведеного правочину нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 377057,06 грн.

Пунктами 9, 10, 11, 12 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі, розмірі 1 відсотка грошової оцінки землі, що складає 3770,57 грн в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 314,21 грн.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.8 договору №04071670006 від 14.03.2007 договір укладено на 25 років.

Договір підписано представниками сторін і скріплено печатками без зауважень та заперечень.

Додатками до наведеного договору оренди землі є план (схема) встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1414170500:01:003:0145, акт встановлення в натурі та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати, акт про передачу та прийом земельної ділянки.

05.06.2015 Святогірською міською радою прийнято рішенням №3-LVI-6, за змістом п.8.2 якого розмір орендної плати на території Святогірської міської ради встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в залежності від виду функціонального використання земельних ділянок. Для земельних ділянок готелів та ресторанів встановлюється розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з витягом №3765-10-16 від 17.12.2018 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 1414170500:01:003:0145, станом на 17.12.2018 нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1604820,78 грн, застосовано коефіцієнт Кф 2,50, категорія земель землі житлової та громадської забудови.

21.02.2020 Святогірська міська рада звернулась до відповідача з листом №267/02.01.15 з пропозицією укласти додаткову угоду.

За змістом проекту додаткової угоди №141412002 до договору оренди землі, позивач запропонував викласти договір у редакції додаткової угоди, зокрема, на умовах, зазначених у позові.

Додаткова угода відповідачем підписана не була, що спонукало позивача звернутися з позовом до суду з посиланням на наявність підстав для усунення порушень його прав та інтересів шляхом внесення змін до договору оренди в частині, зокрема, визначення нової грошової оцінки земельної ділянки та нового розміру (ставки) орендної плати.

Як зазначалось, у розглядуваному позові міститься вимога, зокрема, про внесення змін до договору оренди землі в частині:

1) зміни нормативної грошової оцінки землі;

2) зміни розміру (ставки) орендної плати.

З цього приводу суд зазначає про наступне.

Вказаний спір стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України, так і Законом України «Про оренду землі».

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.9 ст.93 наведеного кодексу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст.626 Цивільного кодексу України).

У п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 наведеного кодексу закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.632 вищезазначеного кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.651 вказаного кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 вказаного закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ч.1 ст.30 наведеного нормативно-правового акту передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч.1-3 ст.21 Закону України «Про оренду землі»).

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 наведеного кодексу плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

За змістом ст.1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підп.14.1.125 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами 1, 2 ст.20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Згідно із ч.1 цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до ч.3 цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 4 вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Такі висновки підтверджуються і п.10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою №220 від 03.03.2004 Кабінету Міністрів України, у якому вказано, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації. Тобто при передачі в оренду земель, які перебувають у приватній власності, обчислення орендної плати з урахуванням чи без урахування індексації віднесено до розсуду сторін договору та досягнення ними відповідної згоди.

Однак, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Тобто, в Типовому договорі безальтернативно зазначено про обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації, а сторони договору обмежені у визначенні оцінки земельної ділянки обов`язком враховувати вказаний коефіцієнт індексації.

При цьому в п.5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою №220 від 03.03.2004 Кабінету Міністрів України зі змінами та доповненнями, передбачено обов`язкове зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору, оскільки вказаний показник як складова орендної плати є істотною умовою договору оренди. Крім того, цей показник обраховується, у свою чергу, з урахуванням певних характеристик земельної ділянки, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 03.11.2021, що має наслідком можливість оспорювання сторонами як дотримання порядку, так і величину такої оцінки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України).

У п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 вищезазначеного кодексу передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Лише у випадку, передбаченому підпунктом 288.5.3. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України орендна плата може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, - у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Однак, у розглядуваному випадку така обставина відсутня.

При цьому, мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Отже, при розгляді справи необхідно враховувати як можливість зміни умов договору щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і розміру, ставки орендної плати щодо такої нормативної оцінки.

У договорі оренди землі №04071670006 від 14.03.2007 встановлено річну орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Як було зазначено вище, 05.06.2015 Святогірською міською радою прийнято рішенням №3-LVI-6, за змістом п.8.2 якого розмір орендної плати на території Святогірської міської ради встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в залежності від виду функціонального використання земельних ділянок. Для земельних ділянок готелів та ресторанів встановлюється розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За змістом ст.ст.632, 651 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У п.12 договору оренди землі №04071670006 від 14.03.2007 сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.33 наведеного правочину зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України та ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Такий висновок підтверджується і такими вимогами законів.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України).

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини 1 статті 33 вказаного закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у ст.12 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто, орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у Податковому кодексі України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.

У розглядуваному випадку рішення Святогірської міської ради №3-LVI-6 від 05.06.2015 про встановлення ставки орендної плати для відповідача в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є законодавчою зміною орендної плати.

Договором оренди землі №04071670006 від 14.03.2007 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

Суд вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у цьому випадку міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у Податковому кодексі України.

Такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17, від 21.11.2018 у справі №911/3627/17, від 27.11.2018 у справі №910/21685/17, від 19.02.2019 у справі №910/21590/17, від 13.06.2019 у справі №910/11764/17, від 20.11.2019 у справі №916/2769/18, від 16.01.2020 у справі №904/1912/19, від 04.02.2020 у справі №922/378/19.

Крім того, визначена в вищезазначеному договорі оренди землі ставка орендної плати - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставкою податку, тому правові підстави для внесення змін до договору оренди землі та збільшення ставки орендної плати до 5% відсутні.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі №635/4233/19.

Відтак, позовна вимога Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни нормативної грошової оцінки землі, суд зазначає про наступне.

Положеннями п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За змістом ст.13, ч.1 ст.15 та ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З аналізу нормативно-правових норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про оренду землі» суд вважає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Такі висновки кореспондуються також з правовими висновками, які містяться в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №922/539/18, від 13.06.2019 у справі №910/11764/17, від 20.11.2019 у справі №916/2769/18, від 16.01.2020 у справі №904/1912/19, від 04.02.2020 у справі №922/378/19.

Разом з тим при вирішенні вказаного спору, необхідно зважати, що в ч.ч.1 та 2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.ч.1-3 ст.23 вказаного закону).

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

До матеріалів справи долучено витяг №3765-10-16 від 17.12.2018 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 1414170500:01:003:0145, станом на 17.12.2018 нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1604820,78 грн.

Таким чином, розмір нормативної грошової оцінки збільшився, порівняно з визначеним розміром у договорі оренди земельної ділянки №04071670006 від 14.03.2007.

Відтак, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, а також усталену судову практику з вирішення аналогічних питань, позовна вимога Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни нормативної грошової оцінки землі є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни редакції п.1, суд зазначає про наступне.

Як зазначалось, п.1 договору оренди земельної ділянки №04071670006 від 14.03.2007 викладений в наступній редакції: «Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради, яка знаходиться м.Святогірськ, вул.60 років Жовтня, 21».

У позовній заяві (з урахуванням змісту клопотання б/н від 15.04.2024) позивачем викладено вимогу про, зокрема, викладення п.1 вищезазначеного договору у наступній редакції: «Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради, яка знаходиться в місті Святогірську по вулиці Курортній, 21».

За змістом ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови, землі рекреаційного призначення.

Як вже зазначалось судом, позивачем до матеріалів справи представлено витяг №3765-10-16 від 17.12.2018 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 1414170500:01:003:0145, за змістом якого категорія вказаної земельної ділянки визначена як землі житлової та громадської забудови. Доказів зміни категорії наведеної земельної ділянки суду не надано, відтак, вказана позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святогірської міської ради №1-LX-6 від 20.10.2015 було вирішено, зокрема, перейменувати вулиці міста Святогірська. Так, вулицю 60 років Жовтня перейменовано на вулицю Курортну. Відтак, суд вбачає за можливе внести зміни до п.1 договору №04071670006 від 14.03.2007 в частині зміни найменування вулиці, на якій знаходиться орендована земельна ділянка.

Щодо позовної вимоги в частині внесенні змін до п.п.11, 12, 15 договору №04071670006 від 14.03.2007, суд зазначає про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що редакція вищенаведених пунктів, яка запропонована позивачем, є наступною:

« 11. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачем за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

12. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності;

в інших випадках, передбачених законодавством.

15. Цільове призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

Відповідно до підп.287.3 п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відтак, позовна вимога про внесення змін до п.11 договору №04071670006 від 14.03.2007 не суперечить чинному податковому законодавству, є правомірною та підлягає задоволенню.

Поряд з цим, редакція Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області п.12 договору №04071670006 від 14.03.2007 також не суперечить законодавству, відповідає редакції аналогічного пункту Типового договору оренди землі, затвердженого постановою №220 від 03.03.2004 Кабінету Міністрів України, а відтак позовна вимога в цій частині також підлягає задоволенню.

Одночасно, як зазначалось судом, згідно з витягом №3765-10-16 від 17.12.2018 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 1414170500:01:003:0145, цільове призначення вказаної земельної ділянки є наступним: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Таким чином, позовна вимога в частині внесення змін до п.15 договору оренди землі є правомірною та підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ч.3 ст.188 Господарського кодексу України, у двадцятиденний строк після одержання листа з проектом додаткової угоди відповідач мав повідомити відповідача про результати його розгляду, чого стороною вчинено не було.

Станом на дату ухвалення цього рішення, доказів розірвання договору оренди з огляду на не досягнення сторонами згоди щодо приведення договору оренди у відповідність з обставинами, які істотно змінились як це передбачено ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, не надано.

У матеріалах справи відсутні докази повернення такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За приписами ч.ч.2, 3 та 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Всупереч положенням ст.ст.73-80, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позовних вимог в частині зміни нормативної грошової оцінки та її розміру, отримання проекту додаткової угоди до договору оренди землі тощо.

Якщо сторона відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена Законом України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту (п.67 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №908/299/18)

Отже, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, суд вважає частково правомірними та підтвердженими доказами вимоги позивача стосовно обов`язковості внесення змін до договору оренди земельної ділянки, шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди земельної ділянки укладеною.

З приводу вимог позивача про визнання додаткової угоди укладеною з моменту підписання сторонами, суд зазначає наступне.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, у випадку якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Правовий висновок стосовно того, що коли права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №921/530/18.

Отже, беручи до уваги наведені положення законодавства та урахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у вищезазначеній постанові, суд наголошує на тому, що зміни до прав та обов`язків сторін судовим рішенням набувають чинності з моменту набрання таким рішенням законної сили.

З огляду на наведене, позов Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» підлягає частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 грн підлягає розподілу між сторонами порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду №141412002 до договору оренди землі №040716700006 від 14.03.2007 укладеною у наступній редакції:

Додаткова угода №

---

до Договору оренди землі, зареєстрованого 14.03.2007 за №040716700006

м.Святогірськ, Донецької області «___»

---

20___р.

Орендодавець - Святогірська міська рада Краматорського району Донецької області в особі начальника Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (далі - Святогірська міська військова адміністрація) Рибалкіна Володимира Миколайовича, який діє на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 30 серпня 2022 року за № 2542-IX, з однієї сторони, та

Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» в особі Глухих Олександра Борисвича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цю додаткову угоду про нижчевикладене:

На підставі рішень Святогірської міської ради від 29.03.2013 №1-ХХХІ-6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Святогірська», від 20.10.2015 №1-LX-6 «Про перейменування вулиць міста Святогірська», Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №843 «Про внесення змін до Типового договору оренди землі», витягу №2-15-10-9890 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.10.2018, внести в договір оренди землі, зареєстрований 14.03.2007 за №040716700006 (далі договір оренди землі), наступні зміни:

Пункт 1 розділу «Предмет договору» договору оренди землі викласти у такій редакції:

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради, яка знаходиться в місті Святогірську по вулиці Курортній, 21.

Пункт 5 розділу «Об`єкт оренди» договору оренди землі викласти у такій редакції:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення даної додаткової угоди становить: 1604820,78 гривень.

Пункти 9, 11, 12 розділу «Орендна плата» договору оренди землі викласти у такій редакції:

9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки в рік, що на дату укладення даної додаткової угоди складає: 16048,21 гривень щорічно.

11. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачем за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

12. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Пункт 15 розділу «Умови використання земельної ділянки» договору оренди землі, зареєстрованого 14.03.2007 за №040716700006, викласти у такій редакції:

15. Цільове призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Інші положення договору оренди землі зареєстрованого 14.03.2007 за №040716700006 залишити без змін.

Цю додаткову угоду складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого 14.03.2007 за №040716700006.

Додаткова угода набуває чинності з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Реквізити сторін

Орендодавець Святогірська міська рада Краматорського району Донецької області вул.Сосюри Володимира, буд. 8 м.Святогірськ, Краматорський район Донецької області, 84130, Україна код ЄДРПОУ 04053001Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» вул. Курортна, 21 м.Святогірськ, Краматорський район Донецької області, 84130, Україна код ЄДРПОУ 33320553

Підписи сторін

Орендодавець Орендар

Начальник Святогірської міської Директор ТОВ «Скеля плюс»

військової адміністраціїГлухих Олександр Борисович

---

Володимир РИБАЛКІН

---

О.Б. Глухих».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля плюс» (84130, Донецька область, м.Слов`янськ, м.Святогірськ, вул.60 років Жовтня, 21, код ЄДРПОУ

33320553) на користь Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області (84130, Донецька область, Краматорський р-н, м.Святогірськ, вул.Володимира Сосюри, 8, код ЄДРПОУ 04053001) судовий збір в сумі 1051 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частину рішення складено 07.05.2024.

Повний текст рішення складено 17.05.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця