Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/2305/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/2305/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра»

про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення

42.007,79 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма» «Скала» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 42.007,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.03.2021 позивач надіслав на офіційну електронну адресу відповідача для погодження та підписання завчасно узгоджений з відповідачем договір № 12-03-21 від 13.03.2021. На підставі рахунку відповідача № 01_03_21 від 18.03.2021 за виготовлення відповідачем проектних матеріалів, узгоджених з позивачем на підставі договору позивач платіжним дорученням № 52 від 22.03.2021 перерахував відповідачу 28.000,00 грн. 30.03.2021 позивач особисто вручив у руки відповідачеві два оригінальних примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021, однак відповідач підписаний примірник вказаного договору не повернув. Позивач звернувся до відповідача з листом № 1987 від 14.11.2021 з проханням надати інформацію коли буде виконаний договір, на який відповідачем відповіді надано не було. Позивач 13.12.2021 звернувся до відповідача з претензією № 1913 від 12.12.2021 про повернення сплачених позивачем коштів, яка також залишена без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про витребування з незаконного володіння шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 42.007,79 грн, з яких 28.000,00 грн основного боргу, 11.543,38 грн інфляційних втрат та 2.464,41 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2305/24 від 07.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

14.03.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2305/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.03.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02101, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-Б, кв. 53 (номер відправлення 0600256917537), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.03.2024 (номер відправлення 0600256917537) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 10.04.2024 з позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

25.03.2024 відповідачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення. 25.03.2024 відповідач ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

08.04.2024 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне: наданий позивачем до суду примірник договору № 12-03/21 від 13.03.2021 відповідачем погоджено та підписано не було, а тому даний договір не можна вважати укладеним; позивач безпідставно ототожнює виставлення відповідачем рахунку № 01-03-21 від 18.03.2021 з виконанням вищевказаного договору (який на думку відповідача не укладено), оскільки відповідний рахунок було виставлено на виконання інших домовленостей між сторонами та відповідні домовленості відповідачем було виконано; позивачем надано суду недостовірну інформацію щодо ненадання відповідачем відповіді на претензію № 1913 від 12.12.2021, оскільки відповідачем було направлено лист від 30.12.2021 з проханням надати уточнюючі документи щодо обставин викладених у претензії.

24.04.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та додатково вказує на те, що договір № 12-03-21 від 13.03.2021 є погодженим та укладеним з відповідачем, а також заперечує щодо прийняття наданих відповідачем «Передпроектних пропозицій», як доказів що підтверджують саме виконання умов договору № 12-03-21 від 13.03.2021.

26.04.2024 відповідачем до суду подано заяву, в якій відповідач просить суд поновити та пролонгувати процесуальний термін для подання заперечень на відповідь на відзив. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою від 21.03.2024 визначено подання заперечень у термін до 25.04.2024, однак відповідь позивача на відзив отримана відповідачем 26.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2305/24 від 26.04.2024 заяву відповідача про продовження строку для подачі заперечень на відповідь на відзив задоволено та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Квіра» строк для подачі заперечень на відповідь на відзив до 03.05.2024 включно.

06.05.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (подані до відправлення до поштового відділення зв`язку 03.05.2024), в яких відповідач наполягає на тому, що договір № 12-03-21 від 13.03.2021 між позивачем та відповідачем погоджено та укладено не було; рахунок № 01-03-21 від 18.03.2021 відповідачем було виставлено, а позивачем сплачено, за надання поліграфічних послуг, які в свою чергу відповідачем було виконано.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» (замовник, позивач) було направлено на підпис Товариству з обмеженою відповідальністю «Квіра» (генпроектувальник, відповідач) договір № 12-03-21 від 13.03.2021 (далі - договір) за умовами якого генпроектувальник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами та за рахунок замовника виконати указані в п. 1.2 договору проектні роботи, а замовник зобов`язується сплатити генпроектувальнику вартість виконаних послуг.

Відповідно до п. 1.2 договору його предметом, є виконання проектних робіт з реконструкції нежитлового приміщення (літ. А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп, реконструкції фасаду з переобладнання частини арочного проходу для організацій дегустаційного залу українських вин та благоустрій прилеглої територій по вул. Митрополита Андрея Шептицького 24 Дніпровський район м. Києва, відповідно до Розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва вiд 13.10.1997 № 850, Розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва вiд 08.09.1999 № 812, листа дозволу Київської міської державної адміністрації від 04.12.2002 № 002-1375, Договору № 995 вiд 01.08.2002 щодо розробки Містобудівного обґрунтування (внесення змін до мiстобудiвної документації, реєстраційний номер № 696 вiд 14.11.2002р., Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, Архітектурно-планувального завдання (АПЗ) від 14.01.2003, (Архівний №АПЗ А201РО6Д.С02), Архітектурно-планувального завдання (АПЗ) № 05-0703 від 22.07.2005, рішення Арбітражного суду м. Києва від 15.03.2001 № 14/104, Мiстобудiвних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 03.02.2020 № 115.

Частину з перелічених дозвільних документів позивачем надано до матеріалів справи.

Згідно з п. 1.3 договору термін виконання робіт генпроектувальником становить 30 робочих днів з моменту підписання договору та надання: завдання на проектування; діючого топографо-геодезичного плану масштабу 1:500; топографо-геодезичного плану масштабу 1:2000 з нанесенням червоними лініями; план земельного кадастру ділянки розміщення об`єкту проектування та суміжних території масштабу 1:2000 (від Київзему).

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 договору вартість робіт визначених договором, відповідно до протоколу погодження договірної ціни, дорівнює 28.000,00 грн, які замовник перераховує генпроектувальнику. Після підписання договору на протязі 3-х банківських днів замовником проводиться 100% попередня оплата.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» виставлено рахунок-фактуру № 01-03-21 від 18.03.2021 про сплату послуг за виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4) та комплектації та брошурування матеріалів (4+0) на суму 28.000,00 грн.

Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» згідно платіжного доручення № 52 від 22.03.2021 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» було перераховано 28.000,00 грн з призначенням платежу «за виготовлення проектних матеріалів, згідно рах. № 01-03-21 від 18.03.2020».

Спір виник внаслідок того, що відповідачем не було виконано в обумовлені строки передбачені договором проектні роботи, а тому позивач звернувся до суду з вимогою витребувати з незаконного володіння шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 28.000,00 грн основного боргу, а також позивачем нараховано 11.543,38 грн інфляційних втрат та 2.464,41 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 Цивільного кодексу України).

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Проте, положення ст. 206 Цивільного кодексу України стосовно можливості вчинення в усній формі договору, який повністю виконується в момент його укладення до договору підряду застосувати неможливо. Це обумовлено характером підрядних робіт, де об`єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов`язань підрядником проходить певний час.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Параграф 1 Глави 61 Цивільного кодексу України містить загальні положення про підряд, якими не встановлено форму договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявний в матеріалах справи договір № 12-03-21 від 13.03.2021 підписаний лише зі сторони позивача, підпис та печатка відповідача на цьому договорі відсутні.

Позивач посилається на те, що два примірники договору № 12-03-21 від 13.03.2021 було направлено відповідачу 14.03.2021 засобами електронного зв`язку, в підтвердження чого надано скрін-шот з комп`ютерного екрану, з якого вбачається, що 14.03.2021 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено листа на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3

До даного листа прикріплено два Word документа і міститься текст наступного змісту: «Доброго Вам ранку пані Татьяна. Направляємо Вам два договори. Ознайомтесь. Роздрукуйте. Підпишіть я одразу переведу Вам перших 28000 тис.грн. як домовлялися…»

Відповідач в свою чергу не заперечує отримання листа від 14.03.2021 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, проте вказує на те, що даний факт не є підтвердженням досягнення домовленостей між сторонами по всім істотним умовам договору, а отже і його укладення.

Суд в свою чергу відзначає, що ні зі змісту тексту електронного листа ні з прикріплених до нього файлів неможливо встановити який саме договір та в якій редакції було направлено відповідачу.

При цьому, суд також звертає увагу, що в тексті листа вказано: «…Підпишіть я одразу переведу Вам перших 28000 тис.грн. як домовлялися…», тоді як згідно з умов договору, примірник якого було надано позивачем, вбачається, що вартість робіт визначених договором, відповідно до протоколу погодження договірної ціни, дорівнює всього 28.000,00 грн, які замовник перераховує генпроектувальнику (п. 2.1 договору).

Отже у суду виникають сумніви, щодо якого саме договору йдеться у листі позивача направленому відповідачу електронною поштою 14.03.2021.

Також, позивач у поданих до суду позовній заяві та відповіді на відзив стверджує, що позивачем, при особистій зустрічі, було передано відповідачу на підпис два підписаних та скріплених печаткою позивача примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження викладеного.

Відповідач заперечує факт передання позивачем відповідачу на підпис два підписаних та скріплених печаткою позивача примірника договору № 12-03-21 від 13.03.2021.

В підтвердження погодження відповідачем умов договору та його укладення позивач посилається на виставлений відповідачем рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 на загальну суму 28.000,00 грн, на підставі якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача 28.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 22.03.2021 з призначенням платежу «за виготовлення проектних матеріалів, згідно рах. № 01-03-21 від 18.03.2020».

Судом досліджено наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 та встановлено, що він виставлений ТОВ «Квіра» (постачальник) на ім`я ПП «НВФ «Скала» (одержувач, платник) за наступні послуги:

Виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4), кількість 2 шт, сума без ПДВ 24.000,00 грн;

Комплектація та брошурування матеріалів (4+0), кількість 2 шт, сума без ПДВ 4.000,00 грн.

Посилання на будь-який договір, в тому числі договір № 12-03-21 від 13.03.2021, в рахунку-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021 відсутні.

Як вже було встановлено судом, предметом договору № 01-03-21 від 18.03.2021 є виконання проектних робіт з реконструкції нежитлового приміщення (літ. А) без зміни функціонального призначення з влаштуванням окремих вхідних груп, реконструкції фасаду з переобладнання частини арочного проходу для організацій дегустаційного залу українських вин та благоустрій прилеглої територій по вул. Митрополита Андрея Шептицького 24 Дніпровський район м. Києва…(п. 1.2 договору).

Суд відзначає, що з наявного в матеріалах справи рахунка-фактури № 01-03-21 від 18.03.2021 неможливо встановити чи «Виготовлення проектних матеріалів» є саме тими передбаченими п. 1.2 договору проектними роботами.

Також суд зазначає, що умовами договору не передбачено надання таких послуг, як «Комплектація та брошурування матеріалів».

Інших доказів в підтвердження прийняття відповідачем пропозиції позивача укласти договір на виконання робіт у спрощений формі (будь-яке інше листування) не подано.

Таким чином, позивачем доказів в підтвердження наявності укладеного між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма» «Скала» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіра» в будь-якій формі договору № 12-03-21 від 13.03.2021 не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо виконання проектних робіт.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову вказує на те, що договір № 12-03-21 від 13.03.2021 між сторонами погоджено та підписано не було, а рахунок-фактура № 01-03-21 від 18.03.2021 було виставлено за надання поліграфічних послуг з обумовленими технічними характеристиками (4+0; А1; А3; А4) на виконання інших домовленостей досягнутих між позивачем та відповідачем.

В підтвердження надання послуг, за які позивачем було сплачено 28.000,00 грн на підставі рахунка-фактури № 01-03-21 від 18.03.2021, відповідачем надано Передпроектні пропозиції Реконструкції нежитлових приміщень по вул. Шептицького (колишня Луначарського), 24 у Дніпровському районі м. Києва у двох томах: том І - Узагальнені вихідні дані; том ІІ - Графічні матеріали; замовник: ПП «НВФ «СКАЛА».

Проте, як вже було встановлено судом, позивачем було перераховано відповідачу кошти за надання в тому числі послуги з «Виготовлення проектних матеріалів».

Передпроектна пропозиція являє собою базовий набір документів і креслень, за допомогою яких можна скласти чітке уявлення про об`єкт, вимоги до нього і, ґрунтуючись на цих документах, скласти бізнес-план.

Проектні матеріали - це сукупність документів, що містять опис і обґрунтування проекту.

З викладеного вбачається, що між поняттями «Передпроектна пропозиція» та «Проектні матеріали» існує певна різниця, оскільки «Передпроектна пропозиція» розробляється для чіткого уявлення про об`єкт, тоді як «Проектні матеріали» включають в себе опис і обґрунтування самого проекту.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів (укладення договору, листування між сторонами), щоб підтверджували досягнуту між позивачем та відповідачем домовленість про надання відповідачем послуг з виготовлення проектних матеріалів (4+0; А1; А3; А4), кількість 2 шт, та комплектації та брошурування матеріалів (4+0), кількість 2 шт.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено того, що останнім було виставлено рахунок-фактуру № 01-03-21 від 18.03.2021, а позивачем сплачено 28.000,00 грн, саме за надання послуг з виготовлення Передпроектної пропозиції Реконструкції нежитлових приміщень по вул. Шептицького (колишня Луначарського), 24 у Дніпровському районі м. Києва у двох томах.

Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних інших доказів (листування, актів приймання-передавання), що б підтверджували надання відповідачем послуг визначених у рахунку-фактурі № 01-03-21 від 18.03.2021, а отже сплачені позивачем кошти у розмірі 28.000,00 грн є безпідставно набутим відповідачем майном.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 1987 від 14.11.2021, в якому останній просив відповідача надати інформацію щодо виконання проектних робіт, за які позивачем було сплачено відповідачу 28.000,00 грн, на підставі платіжного доручення № 52 від 22.03.2021.

Даний лист відправлено відповідачу 15.11.2021 рекомендованою кореспонденцією за № 0200252152996, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти.

Відповідачем відповіді на лист № 1987 від 14.11.2021 не надано.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1913 від 12.12.2021, в якій в тому числі просив повернути кошти в розмірі 28.000,00 грн до 28.12.2021.

Дана претензія відправлена відповідачу 13.12.2021 рекомендованою кореспонденцією за № 0200252462820, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти.

У відповідь на претензію № 1913 від 12.12.2021 відповідачем направлено позивачу листа № Ц2Пр від 30.12.2021, яким вдруге нагадано позивачу про надання можливості ознайомитися з матеріалами та документами, на які йде посилання у претензії.

Даний лист відправлено позивачу 31.12.2021 рекомендованою кореспонденцією за № 0203425602825, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти.

Доказів виконання відповідачем вимог викладених в претензії № 1913 від 12.12.2021 та доказів повернення позивачу 28.000,00 грн відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач мав здійснити повернення коштів позивачу у термін до 28.12.2021 включно.

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, виходячи із вище викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 28.000,00 грн, які перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням № 52 від 22.03.2021, як таких, що утримуються відповідачем безпідставно.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11.543,38 грн інфляційних втрат (за період з квітня 2021 року по січень 2024 року) та 2.464,41 грн - 3% річних (за період з 23.03.2021 по 26.02.2024).

Суд не погоджується з визначеним позивачем початком періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, оскільки як встановлено судом відповідач мав здійснити повернення коштів у термін до 28.12.2021 включно, а тому прострочення починається з 29.12.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат (на суму боргу 28.000,00 грн за період з січень 2022 року - січень 2022 року) становить 9.400,07 грн, а розмір 3% річних (на суму боргу 28.000,00 грн за період з 29.12.2021 по 26.02.2024) становить 1.817,72 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма» «Скала» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіра» (02095 м. Київ, бульв. Верховної Ради, 21-Б, кв. 53, код ЄДРПОУ 33108223) на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма» «Скала» (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24, код ЄДРПОУ 19024291) 28.000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп. боргу, 9.400 (дев`ять тисяч чотириста) грн 07 коп. інфляційних втрат, 1.817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн 72 коп. - 3% річних, 2.826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова