Рішення

від 04.04.2024 по справі 911/2950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м. Київ Справа №911/2950/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал Буд» (02091, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 152)

до Приватного підприємства «Стайер» (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 2)

про стягнення 295569,51 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Кіров О.Ф.

від відповідача: Єгоров С.О.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал Буд» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Стайер» (далі відповідач) про стягнення 295569,51 грн, з яких 287997,11 грн безпідставно набутих коштів, 4757,87 грн 3% річних та 2814,53 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем в періоді з 23.07.2021 по 11.11.2021 було помилково здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в загальному розмірі 287997,11 грн, тому 03.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом про повернення позивачу вказаних коштів. Однак у відповідь відповідач надіслав позивачу по 2 примірники первинних документів, датованих 2021 роком, а саме договір оренди екскаватора та акти приймання-передачі, які відповідач просив позивача підписати. Позивач посилається на те, що вказаний договір оренди екскаватора в 2021 році не укладався, позивач в оренду екскаватор не отримував, акти прийому-передачі послуг з відповідачем 2021 році не складав.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 287997,11 грн безпідставно набутих коштів, а також 4757,87 грн 3% річних та 2814,53 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/2950/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.11.2023, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

07.11.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав та пояснив, що в 2021 році між позивачем та відповідачем велись перемовини з приводу оренди гусеничного екскаватора, за результатами яких був укладений договір оренди техніки №3-ОР від 31.05.2021. Відповідач зазначає, що факт передачі позивачу екскаватора в оренду протягом червня-жовтня 2021 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_1 від 31.10.2023, на екскаваторі працював залучений позивачем машиніст ОСОБА_2 , а орендна плата сплачувалась позивачем залежно та на підставі відомостей про фактичне використання (експлуатацію) екскаватора позивачем, виходячи із напрацьованого обсягу машино-годин, кількість яких, зокрема, відображена у виставлених відповідачем позивачу рахунках, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_1 від 31.10.2023. Відповідач послався при цьому на виставлені ним позивачу рахунки на оплату №26 від 22.07.2021, №32 від 04.08.2021, №33 від 11.08.2021, №35 від 09.09.2021, №42 від 06.10.2021, копія яких надані відповідачем до відзиву. Також відповідач посилається на те, що за наслідками вказаних господарських операцій ним складено акти приймання-передачі послуг, копії яких долучені до відзиву. Також відповідач посилається на те, що за вказаними господарськими операціями відповідачем складено податкові накладні, за якими позивачем отримано кредит з податку на додану вартість та копії яких долучено також до відзиву. Також відповідач зазначає, що системність (9 платежів) та тривалий проміжок часу здійснення спірних платежів позивачем відповідачу свідчать про наявність достатньої підстави у позивача для їх ініціювання. Також відповідач посилається на те, що, зважаючи на доводи позивача в позовній заяві про відсутність підписаного договору оренди та актів приймання-передачі послуг, здійснення позивачем платежів відповідачу та отримання позивачем податкового кредиту від цих операцій з наступним пред`явленням вимоги відповідачу про повернення сплачених коштів є суперечливою поведінкою позивача. Також відповідач зазначає, що в рахунках відповідача на оплату зазначені усі істотні умови договору оренди, а саме обсяг наданих послуг та їх вартість, а сплачені позивачем відповідачу грошові кошти не були авансовими платежами, а оплатою фактично наданих послуг оренди.

У підготовче засідання 09.11.2023 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 23.11.2023.

20.11.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача у відзиві. Позивач послався на те, що ОСОБА_2 працював у відповідача бетоняром, а не машиністом та лише у періоді до 14.02.2022, після чого був звільнений, при цьому відсутні документи, які підтверджують наявність у цього працівника відповідної освіти та права керування будівельною технікою. Позивач також послався на те, що показаннями свідка ОСОБА_1 не може підтверджуватись вчинення письмового правочину. Позивач повторив свою правову позицію у спорі про те, що договір оренди екскаватора не укладався, екскаватор позивачу в оренду переданий не був. Також позивач зазначив, що виставлені відповідачем рахунки на оплату самі по собі не свідчать про вчинення господарської операції, а податкові накладні, на які посилається відповідач, не є первинними документами про господарські операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

У підготовче засідання 23.11.2023 сторони не з`явились, від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, ухвалою суду від 23.11.2023 підготовче засідання відкладено на 07.12.2023.

04.12.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечив доводи позивача у відповіді на відзив. Відповідач повторив свою правову позицію у спорі про наявність показань свідка ОСОБА_1 від 31.10.2023, у яких свідок підтверджує факт передачі екскаватора позивачу. Також відповідач послався на те, що перебування ОСОБА_3 на посаді бетоняра, про яку зазначає позивач у відповіді на відзив, не виключає можливості залучення вказаного працівника до роботи в якості машиніста екскаватора. Також відповідач послався на те, що позивач при підготовці відповіді на відзив повно та всебічно не з`ясував всіх обставин та не перевірив, чи здійснювався позивачем платіж за перевезення екскаватора та кому саме, а якби позивач був зацікавлений з`ясувати всі обставини, то він надав би виписку по банківському рахунку за 2021 рік загалом. Також відповідач повторив свою правову позицію у спорі про наявність в матеріалах справи рахунків на оплату та податкових накладних, за якими позивачем отримано кредит з податку на додану вартість.

07.12.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, у якому позивач повідомив суд, що він звернувся до Оболонської окружної прокуратури м.Києва із заявою з приводу завідомо неправдивих показань свідка ОСОБА_1 від 31.10.2023, за результатами розгляду якої Оболонською окружною прокуратурою м.Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2023 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України.

У підготовче засідання 07.12.2023 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 11.01.2024.

03.01.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач висловив свою правову позицію про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №911/2950/23 до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке було розпочато Оболонською окружною прокуратурою м.Києва за заявою позивача з приводу завідомо неправдивих показань свідка ОСОБА_1 від 31.10.2023. Також позивач послався на те, що рахунки на оплату відповідача не є первинними документами, а є документами, які містять тільки платіжні реквізити та носять лише інформаційний характер.

У підготовче засідання 11.01.2024 з`явився позивач, відповідач не з`явився, подавши клопотання про відкладення підготовчого засідання. Дослідивши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, враховуючи, що підготовче засідання вже один раз відкладалось внаслідок неявки в т.ч. і відповідача, та що на стадії підготовчого провадження у цій справі сторони мали достатньо часу на подання до суду заяв по суті справи, а також заяв з процесуальних питань, які підлягають вирішенню в підготовчому провадженні. Протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01.02.2024.

Судове засідання 01.02.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 08.02.2024 судове засідання перепризначено на 29.02.2024.

В судове засідання 29.02.2024 з`явився позивач, відповідач не з`явився, подавши клопотання про відкладення судового засідання. Протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 21.03.2024.

В судове засідання 21.03.2024 з`явились сторони, які надали суду пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 04.04.2024.

В судове засідання 04.04.2024 з`явились сторони, які надали суду пояснення по суті справи. За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 04.04.2024 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, пояснення позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Протягом липня-листопада 2021 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 287997,11 грн платіжними дорученнями, реквізити яких (дата, номер, сума та призначення платежу) наведені нижче в таблиці (в колонках відповідно №1, №2 та №3 таблиці мотивувальної частини цього рішення суду).

Як випливає із призначення платежу у платіжних дорученнях, перерахування грошових коштів позивачем відповідачу за цими платіжними дорученнями здійснювалось на підставі рахунків відповідача на оплату. Реквізити рахунків відповідача на оплату також наведені нижче в таблиці в мотивувальній частині цього рішення суду (колонки №4 та №5).

03.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом від 03.03.2023 №БУД-03/03/23/1 про повернення позивачу вказаних коштів в загальному розмірі 287997,11 грн, надалі лист від 03.03.2023. У цьому листі від 03.03.2023 позивач повідомив відповідачу про отримання в січні 2023 від відповідача пакета документів на підпис, а саме рапортів роботи техніки та актів надання послуг за період з 28.02.2022 по 21.12.2022. Разом з тим, у цьому листі від 03.03.2023 позивач зазначив, що протягом 2022 року роботи з використанням екскаватора фактично не виконувались, тому позивач вважає, що акти надання послуг №19 від 31.01.2022, №20 від 28.02.2022, №21 від 31.10.2022, №22 від 30.11.2022 та №23 від 21.12.2022 були складені відповідачем безпідставно і у позивача відсутні підстави для їх підписання. У зв`язку з цим позивач просив відповідача повернути на банківський рахунок позивача залишок зайво перерахованих у 2021 році коштів в сумі 287997,11 грн.

В свою чергу відповідач направив позивачу лист від 03.04.2023 №60, надалі лист від 03.04.2023, в якому відповідач повідомив позивача про те, що в результаті проведеного відповідачем внутрішнього аудиту відповідачем виявлено відсутність належним чином оформлених документів про підтвердження господарських операцій, які мали місце в 2021 році, а саме договору оренди №3-ОР від 31.05.2021, акта прийому-передачі (в оренду) від 01.06.2021 до вказаного договору оренди, акти прийому-передачі (з оренди) від 29.10.2021 до вказаного договору оренди та актів приймання-передачі послуг оренди за періоди червень-жовтень 2021 року. Відповідач у листі від 03.04.2023 зазначав, що з метою належного оформлення господарських операцій, які мали місце в 2021 році між сторонами, він просить позивача підписати вказані первинні документи за 2021 рік та надіслати відповідачу примірники відповідача. До свого листа від 03.04.2023 відповідач додав по два примірники вказаних первинних документів за 2021 рік.

У зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти в загальному розмірі 287997,11 грн, які були перераховані позивачем відповідачу протягом липня-листопада 2021 року, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з даним позовом до відповідача про стягнення 287997,11 грн безпідставно набутих коштів, а також 4757,87 грн 3% річних та 2814,53 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні кошти в загальному розмірі 287997,11 грн були набуті ним не безпідставно, а за фактично надані послуги з оренди екскаватора.

Вирішуючи спір між сторонами, в тому числі надаючи оцінку доводам та запереченням позивача та відповідача, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції. Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд відмічає, що правова позиція позивача у спорі будується, насамперед, на факті відсутності підписаних первинних документів (договору про оренду екскаватора, актів передачі екскаватора в оренду, актів приймання-передачі наданих послуг по оренді екскаватора).

В той же, час правова позиція відповідача у спорі будується на тому, що позивач не повернув відповідачу підписані примірники первинних документів та, скориставшись становищем відповідача, що полягає у його неспроможності надати відповідні первинні документи, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що за приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції (в даному спорі - факт надання послуг з оренди екскаватора). У зв`язку з чим є підстави для висновку, що належним і допустимим доказом факту надання послуг (послуг з оренди екскаватора) можуть бути акти наданих послуг та/або інші первинні документи, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Відповідно до обставин спору, договір оренди екскаватора №3-ОР від 31.05.2023, акти передачі екскаватора в оренду та акти приймання-передачі наданих послуг по оренді екскаватора за червень-жовтень 2021, які наявні в матеріалах справи, позивачем не підписані.

Також, відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки договір оренди екскаватора №3-ОР від 31.05.2021 та первинні документи до нього (акти передачі екскаватора в оренду, акти приймання-передачі наданих послуг по оренді екскаватора) не містять підпису позивача, то в силу ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" такі документи не можуть вважатись оформленими (укладеними) позивачем та відповідачем та не можуть бути доказом факту надання відповідачем позивачу послуг оренди за таким договором, на який посилається відповідач у спорі.

Посилання відповідача на заяву свідка ОСОБА_1 від 01.10.2023 як на доказ наявності укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди екскаватора №3-ОР від 31.05.2021 та факту надання відповідачем позивачу послуг з оренди екскаватора суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. При цьому частиною 1 ст.208 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, а тому заява свідка ОСОБА_1 від 01.10.2023 не може підміняти собою письмовий договір оренди екскаватора №3-ОР від 31.05.2021.

Разом з тим, у разі непідписання відповідних первинних документів та не визнання контрагентом факту постачання спірного товару (послуги), постачальник не позбавлений можливості доводити постачання товару (послуг) за контрактом іншими доказами, які будуть свідчити про фактичні обставини здійснення ним постачання товару (послуг). При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, у зв`язку з чим під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі № 918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що ключовим питанням для правильного вирішення даного спору є не стільки факт відсутності належним чином оформлених первинних документів, скільки факт реальності/нереальності надання відповідачем позивачу послуг з оренди екскаватора.

Аналізуючи доводи позивача про безпідставність отримання відповідачем спірних коштів, суд зауважує, що перерахування позивачем відповідачу спірних коштів протягом липня-листопада 2021 року тим не менш здійснювалось позивачем на підставі рахунків відповідача на оплату. Копії цих рахунків на оплату містяться в матеріалах справи. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що отримання відповідачем від позивача цих коштів не було безпідставним. Суд погоджується з доводами позивача у спорі в частині того, що самі по собі рахунки відповідача на оплату не є доказом факту надання відповідачем позивачу послуг з оренди екскаватора. Однак вказані рахунки відповідача на оплату можуть бути оцінені судом в якості доказів з метою встановлення обставин перерахування спірних коштів позивачем відповідачу, враховуючи, що в призначенні платежу в платіжних дорученнях на перерахування спірних коштів сам позивач посилався на ці рахунки на оплату як на підставу для перерахування спірних коштів відповідачу.

Висновок суду про наявність у відповідача підстав для отримання протягом липня-листопада 2021 року спірних коштів (висновок суду про небезпідставність отримання відповідачем спірних коштів) підтверджується також наявним в матеріалах справи листом позивача від 03.03.2023, в якому позивач повідомляв відповідача, про те, що у 2022 році роботи з використанням екскаватора не виконувались, у зв`язку з чим позивач просив відповідача повернути залишок зайво перерахованих коштів, що утворився за наслідками 2021 року. Із цього листа позивача від 03.03.2023 також випливає, що перерахування спірних кошів позивачем відповідачу протягом липня-листопада 2021 року не було помилковим чи безпідставним, а вбачається наявність наміру у позивача принаймні замовити у відповідача певні послуги з оренди екскаватора та перерахувати відповідачу їх вартість.

Разом з тим, статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із наведеної норми ст.1212 Цивільного кодексу України випливає. що у набувача майна виникає зобов`язання з повернення такого майна потерпілому не лише у разі, коли набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави, а також і у разі, коли підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За вказаних обставин, враховуючи, з одного боку, відсутність укладеного позивачем та відповідачем письмового договору оренди, у якому були би погоджені істотні умови надання послуг оренди, але, з іншого боку, наявність наміру позивача замовити у відповідача певні послуги з оренди екскаватора та перерахувати відповідачу їх вартість, суд приходить до висновку про те, що ключовою обставиною для правильного вирішення даного спору є встановлення факту надання/ненадання відповідачем позивачу цих послуг, з приводу яких позивачем були перераховані відповідачу спірні кошти.

Якщо оплачені позивачем відповідачу послуги з оренди екскаватора були фактично надані відповідачем, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій справі, навіть якщо первинні документи не були оформлені належним чином, оскільки факт надання відповідачем позивачу послуг виключає безпідставне збагачення відповідача. Якщо ж оплачені позивачем відповідачу послуги з оренди екскаватора фактично не були надані, то, враховуючи також відсутність укладеного сторонами договору оренди, наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій справі, так як намір позивача замовити у відповідача певні послуги з оренди та оплатити їх вартість протягом липня-листопада 2021 за обставин, коли в подальшому такі послуги не були надані відповідачем та прийняті позивачем, вказує на те, що підстава для набуття відповідачем спірних коштів відпала.

Аналізуючи в цьому ключі доводи відповідача про те, що вказані рахунки на оплату, які оплачував позивач відповідачу, були рахунками за вже фактично надані послуги з оренди екскаватора (рахунки для оплати післяплати, а не авансу) і що орендна плата сплачувалась позивачем залежно та на підставі відомостей про фактичне використання (експлуатацію) екскаватора позивачем, виходячи із напрацьованого обсягу машино-годин, суд зауважує, що, як мінімум один із рахунків на оплату, на який посилається відповідач, є рахунком для сплати авансу, а не післяоплати, а саме рахунок на оплату №42 від 06.10.2021.

Цей рахунок на оплату №42 за оренду 240 годин екскаватора датований 06.10.2021, однак він виставлений для оплати, зокрема, послуг з оренди екскаватора тривалістю 168 годин з 01 по 29 жовтня 2021 по ціні 333,33 грн без ПДВ за годину (загальна вартість послуг без ПДВ 55999,44 грн) позиція №2 в рахунку. Співставлення у цьому рахунку періоду надання послуг (з 01 по 29 жовтня 2021) з датою виставлення рахунку (06.10.2021) достовірно вказує на те, що цей рахунок є рахунком на сплату авансу за послуги оренди по позиції №2 в рахунку, які ще не надані (не завершені наданням) на дату виставлення рахунку. Крім того, у цьому рахунку наявна також позиція №1 оренда екскаватора з 20.09.2021 по 30.09.2021 по ціні 333,33 грн без ПДВ за годину (загальна вартість послуг без ПДВ 23999,76 грн). Хоча, на перший погляд, вказана позиція №1 на загальну суму ПДВ 23999,76 грн у рахунку на оплату №42 від 06.10.2021 виставлена як післяоплата за фактично надані послуги (враховуючи, що рахунок датований 06.10.2021, а періодом завершення надання послуг по позиції №1 у рахунку вказано 30.09.2021), тим не менше акти приймання-передачі послуг за рахунком на оплату №42 від 06.10.2021, які хоч і не містять підпису позивача, але на які відповідач посилається у спорі, датовані відповідачем лише 26.10.2021 (а саме акт №28 від 26.10.2021 на 100 годин оренди, акт №29 від 26.10.2021 на 100 годин оренди та акт №3- від 26.10.2021 на 40 годин оренди, всього за трьома актами від 26.10.2021 сукупно 140 годин оренди). Отже, обставина виставлення відповідачем рахунку на оплату №42 від 06.10.2021, а актів надання послуг - лише 26.10.2021 з більшою вірогідністю вказує на те, що рахунок на оплату №42 від 06.10.2021 був рахунком на сплату авансу, а не післяоплати. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рахунок на оплату №42 від 06.10.2021 був рахунком на сплату авансу, а не післяоплати, для усіх позицій послуг в цьому рахунку (позиція №1 на загальну суму 23999,76 грн без ПДВ та позиція №2 на загальну суму 55999,44 грн).

Аналізуючи усі інші рахунки на оплату відповідача, суд відмічає, що вони не містять чіткої вказівки про те, чи були ці рахунки рахунками на післяоплату, як стверджує відповідач, чи рахунками на сплату авансу за послуги. У зв`язку з чим на підстави лише самих цих рахунків на оплату неможливо достовірно визначити, чи є ці рахунками на післяоплату чи на сплату авансу.

Тим не менш, дослідження наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, у т.ч. у взаємному їх зв`язку та співставленні з іншими доказами у справи, не підтверджує правову позицію відповідача у спорі про те, що рахунки відповідача на оплату, які оплачував позивач, були рахунками для оплати за фактично надані послуги.

Так, відповідачем до матеріалів справи були надані також податкові накладні, які були виписані відповідачем при здійсненні спірних господарських операцій між сторонами. Відповідач при цьому також посилається на те, що формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних відповідачем податкових накладних з наступним пред`явленням вимоги відповідачу про повернення сплачених коштів є суперечливою поведінкою позивача.

З метою дослідження доказів у сукупності та взаємному зв`язку судом підготовлено таблицю з описом наданих сторонами доказів (рахунків на оплату, платіжних доручень про їх оплату, актів наданих послуг та податкових накладних, сформованих відповідачем) з метою співставлення наявних доказів:

Дата та № платіжного дорученняСума платіжн. дорученняПризначення платежу у платіжному дорученніРахунокСума в рахункуКількість год. в рахункуДата та № податкової накладноїСума податкової накладноїДата актаСума акта1234567891023.07.2021 №163730000,00Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№26 від 22.07.21, у т.ч. ПДВ 5000,00 грн№26 від 22.07.202141599,5810423.07.2021 №430000,0023.07.2021 30000,0020.08.2021 №177711599,58Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№26 від 22.07.21, у т.ч. ПДВ 1933,26 грн 20.08.2021 №311599,5820.08.2021 11599,5820.08.2021 №177825599,74Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№32 від 04.08.21, у т.ч. ПДВ 4266,62 грн№32 від 04.08.202125599,74 6420.08.2021 №425599,7420.08.202125599,7425.08.2021 №179047999,52Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№33 від 11.08.21, у т.ч. ПДВ 7999,92 грн№33 від 11.08.202147999,5212025.08.2021 №547999,5225.08.202147999,5222.09.2021 №194036799,23Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№35 від 09.09.21, у т.ч. ПДВ 6132,21 грн№35 від 09.09.202176799,2319222.09.2021 №236799,2322.09.202136799,2323.09.2021 №197240000,00Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№35 від 09.09.21, у т.ч. ПДВ 6666,67 грн 23.09.2021 №340000,0023.09..202140000,0026.10.2021 №211240000,00Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№42 від 06.10.21, у т.ч. ПДВ 6666,67 грн№42 від 06.10.202195999,04240, з них 72 год. з 20 по 30.09.21 та 168 год. з 01 по 29.10.2126.10.2021 №640000,0026.10.2021 №284000026.10.2021 №212015999,04Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№42 від 06.10.21, у т.ч. ПДВ 2666,51 грн 26.10.2021 №715999,0426.10.2021 №3015999,0411.11.2021 №217440000,00Оплата за оренду екскаватора згідно рах.№42 від 06.10.21, у т.ч. ПДВ 6666,67 грн 29.10.2021 №940000,0026.10.2021 №2940000,00Всього:287 997,11

Як позивач, так і відповідач, які є суб`єктами господарської діяльності-платниками ПДВ, обізнані з тим, що господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) можуть бути об`єктом оподаткування ПДВ. Сторони не заперечують, що операції з оренди екскаватора є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим у постачальника таких послуг (орендодавця) виникає податкове зобов`язанння з податку на додану вартість, а у їх отримувача (орендаря) - право на податковий кредит.

За загальним правилом, передбаченим п.187.1 статті 187 та п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання у постачальника виникає та податкова накладна підлягає формуванню постачальником за «правилом першої події», а саме в дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Співставлення дати виписування відповідачем податкових накладних (колонка №7 таблиці) із датою рахунка на оплату (який, як стверджує відповідач, був рахунком для сплати післяоплати, а не авансу колонка №4 таблиці) та із датою оплати позивачем відповідачу спірних коштів (колонка №1) вказує на те, що податкові накладні виписувались відповідачем в день оплати коштів позивачем. Це свідчить про те, що першою подією, яка наступала в податковому обліку відповідача і у зв`язку з якою відповідач виписував позивачу податкові накладні, була саме дата оплати позивачем коштів відповідачу, а не дата завершення надання послуг.

Єдиним винятком в цьому, як випливає із таблиці вище, був рахунок на оплату №42 від 06.10.2021, який частково був оплачений позивачем лише в наступному податковому періоді листопаді 2021, але в податковому обліку з ПДВ відповідача був відображений у жовтні 2021. Оскільки це був єдиний рахунок, в якому було чітко вказано період оренди екскаватора і датою завершення надання послуг у цьому рахунку значилось 29.10.2021, а ця дата (29.10.2021) була також останнім робочим днем жовтня 2021 (місячного податкового періоду для цілей ведення обліку ПДВ), то відповідач був зобов`язаний відобразити виникнення податкового зобов`язання вже у жовтні 2021 (фактичному місяці надання послуг відповідно до цього рахунку на оплату), а не листопаді 2021. Однак вказаний виняток щодо податкового обліку відповідачем отримання оплати за рахунком на оплату №42 від 06.10.2021 не стосується інших рахунків на оплату та не суперечить висновку суду про те, що особливості податкового обліку відповідачем отриманих оплат коштів за усіма іншими рахунками на оплату (а саме рахунком №26 від 22.07.2021, №32 від 04.08.2021, №33 від 11.08.2021 та №35 від 09.09.2021) вказують на те, що «першою подією», у зв`язку з якою відповідач виписував податкові накладні за цими рахунками, була дата оплати позивачем коштів відповідачу, а не дата завершення надання послуг.

В той же час, якби вказані рахунки на оплату (№26 від 22.07.2021, №32 від 04.08.2021, №33 від 11.08.2021 та №35 від 09.09.2021), як намагається переконати відповідач у відзиві, були сформовані за фактично надані послуги на підставі відомостей про фактичне використання (експлуатацію) екскаватора позивачем, то в такому випадку в податковому обліку відповідача відповідні податкові зобов`язання з ПДВ мали вже бути відображеними не в дату оплати рахунків, а в дату не пізніше дати виставлення цих рахунків, адже відповідач стверджує, що ці рахунки були виставлені вже за фактично надані послуги (послуги, завершені наданням) на підставі певних відомостей про фактичне використання (експлуатацію) екскаватора. Якби ці послуги, як стверджує відповідач у спорі, на момент виставлення рахунків були фактично наданими, то в такому разі відповідач сформував би акти наданих послуг одночасно з виставленням рахунку на оплату або в іншу дату не пізніше дати самого рахунку на оплату.

Особливо помітною ця невідповідність між позицією відповідача у спорі та аналізом доказів при їх співставленні стає для рахунку на оплату №35 від 09.09.2021 в таблиці (загальна кількість годин роботи екскаватора в рахунку - 192), який був оплачений позивачем 22.09.2021 і тільки 22.09.2021 відповідачем була виписана податкова накладна. Якби рахунок на оплату №35 від 09.09.2021 був рахунком для сплати післяоплати, то це також означало би або те, що частина цих годин оренди фактично була надана ще до 01.09.2021 (тобто в попередньому податковому періоді серпні 2021, що в такому разі вимагало би від відповідача відобразити цю частину годин в податковому обліку з ПДВ за серпень 2021, а не за вересень 2021), або те, що у періоді з 01.09.2021 по 09.09.2021 екскаватор щодня безперервно використовувався щонайменше по 21,3 год на добу (192:9=21,3) (що є фізично неможливим або малоймовірним та не узгоджується також з іншими доводами відповідача про те, що предметом оренди був лише один екскаватор, а машиністом екскаватора був один працівник М.Туржанський).

Врешті суд також відмічає, що акти наданих послуг, які не підписані позивачем, були сформовані відповідачем не в дату рахунків на оплату №26 від 22.07.2021, №32 від 04.08.2021, №33 від 11.08.2021 та №35 від 09.09.2021 чи раніше, а пізніше дати рахунків на оплату, а саме в дату перерахування коштів позивачем відповідачу, що також не свідчить на користь доводів відповідача у спорі про те, що вказані рахунки на оплату були рахунками за фактично надані послуги.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що усі виставлені відповідачем позивачу рахунки на оплату №26 від 22.07.2021, №32 від 04.08.2021, №33 від 11.08.2021, №35 від 09.09.2021 та №42 від 06.10.2021 були рахунками для сплати авансу за послуги з оренди екскаватора, а не післяоплати.

Суд також відхиляє доводи відповідача у спорі про те, що оплата позивачем вказаних рахунків на оплату свідчить про прийняття позивачем послуг з оренди екскаватора. Суд з цього приводу зауважує, що сплата авансу за послуги не рівнозначна прийняттю послуг замовником. Особливо помітною ця невідповідність між позицією відповідача у спорі та аналізом доказів при їх співставленні стає для рахунку на оплату №26 від 22.07.2021 в таблиці (загальна кількість годин роботи екскаватора в рахунку - 104), який був оплачений позивачем 23.07.2021: відповідач ніяк фізично не зміг би надати за період з 22 (дата виставлення рахунку) по 23.07.2021 (дата оплати рахунку) екскаватор в оренду на 104 години, навіть якби екскаватор використовувався безперервно в цей період.

Більш того, суд також не може не відмітити співпадіння, яке викликає у суду сумніви, між сумою, яка вказувалась в рахунках відповідача на оплату, та сумою в актах наданих послуг, які були сформовані відповідачем після оплати позивачем рахунків відповідача. Оскільки, як встановлено судом, рахунки виставлялись як аванс за конкретну кількість годин оренди екскаватора, то сформовані відповідачем в подальшому акти наданих послуг (в яких загальна вартість послуг та кількість годин наданих послуг співпадає з загальною сумою та кількістю годин в рахунках на оплату) мають ознаки сумнівних відомостей, враховуючи, що в актах наданих послуг вартість послуг та кількість годин роботи екскаватора неодмінно співпадали з рахунками на оплату (що в такому разі спростовує доводи відповідача про наявність певних достовірних відомостей про фактичне використання екскаватора, враховуючи постійний збіг зазначення орієнтовної кількості годин роботи екскаватора в рахунках на предоплату із зазначенням фактичної кількості годин роботи екскаватора в актах наданих послуг, які сформовані відповідачем з певним часовим проміжком від дати виставлення рахунку, що виключало можливість відповідача на момент виставлення рахунку на оплату авансу наперед точно знати фактичну кількість годин роботи екскаватора в майбутньому).

В будь-якому разі суд відмічає, що оплачені позивачем відповідачу протягом липня-листопада 2021 рахунки на оплату були рахунками для оплати авансу за послуги, в той час як доказів фактичного надання послуг відповідачем суду не надано.

Враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг та недоведеність відповідачем підстав для збереження спірних коштів, а саме відсутність доказів фактичного надання послуг відповідачем, то є підстави для висновку про те, що в силу статті 1212 Цивільного кодексу України після отримання листа позивача від 03.03.2021 у відповідача відпали підстави для збереження цих коштів та виникло зобов`язання з повернення цих коштів позивачу.

Зазначений висновок суду про відсутність у відповідача підстав для збереження спірних коштів опосередковано підтверджується також листом позивача від 03.03.2023 та листом відповідача від 03.04.2023, з яких випливає, що відповідач спочатку запропонував позивачу перераховані позивачем відповідачу спірні кошти в сумі 287997,11 грн оприбуткувати в якості оплати за послуги з оренди екскаватора, надані в 2022 році (за актами надання послуг №19 від 31.01.2022, №20 від 28.02.2022, №21 від 31.10.2022, №22 від 30.11.2022 та №23 від 21.12.2022), для чого відповідач пропонував позивачу підписати відповідні первинні документи за 2022 рік. Після відмови позивача підписати первинні документи про фактичне надання послуг з оренди екскаватора за 2022 рік, відповідач листом від 03.04.2023 направив позивачу на підпис первинні документи про фактичне надання послуг з оренди екскаватора відповідачем позивачу протягом 2021 року. Тобто вбачаються ознаки суперечливих дій самого відповідача в питанні того, чи були реально надані послуги з оренди екскаватора в загальному розмірі 287997,11 грн в 2021 році, на що посилається відповідач у спорі, але належних та допустимих доказів чого відповідачем суду не надано.

Аналізуючи доводи відповідача про суперечливу поведінку позивача у спорі, який, як зазначає відповідача, спочатку здійснював платежів відповідачу та отримував податковий кредит від цих операцій, але в подальшому пред`явив вимогу відповідачу про повернення сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначив суд вище, відображення операцій в податкового обліку з податку на додану вартість здійснюється за «правилом першої події», а саме або в дату оплати авансу за товари (послуги) або в дату фактичного постачання товару (послуги). Відтак, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ при сплаті авансу само по собі не свідчить про суперечливу поведінку позивача у спорі і не є доказом того, що послуга була фактично надана відповідачем. Відтак, відсутність наданої послуги не позбавляє замовника права вимагати повернення коштів, які були сплачені як аванс, за обставин, коли послуга не була надана. В такому разі відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг призводить до виникнення у отримувача коштів в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що перераховані позивачем відповідачу протягом липня-листопада 2021 року грошові кошти в загальному розмірі 287997,11 грн як аванс за послуги не є безпідставно набутими, як стверджував позивач у спорі, а є безпідставно збереженими відповідачем коштами, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг та відсутність факту надання послуг після їх сплати позивачем та заявлену в подальшому позивачем у листі від 03.03.2023 вимогу до відповідача про повернення цих коштів.

Виходячи з принципу судочинства «jura novit curia» «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних коштів як безпідставно набутих (хоча відповідно до обставин справи вони є безпідставно збереженими) не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм та не виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач у спорі і яка передбачає обов`язок набувача майна повернути як безпідставно набуте, так і безпідставно збережене майно у разі, коли підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правова позиція про те, що суд має самостійно перевіряти доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надавати правильну правову кваліфікацію відносинам і зобов`язанням сторін викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19).

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки позивачем доведена позовна вимога до відповідача про стягнення 287997,11 грн безпідставно збережених коштів, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення 4757,87 грн 3% річних та 2814,53 грн інфляційних втрат з підстав прострочення відповідача з повернення позивачу 287997,11 грн безпідставно збережених коштів.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіряючи розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зауважує, що позивач з вимогою до відповідача про повернення 287997,11 грн коштів звернувся у листі від 03.03.2023. Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в даному випадку позивач, перерахувавши відповідачу протягом липня-листопада 2021 року спірні грошові кошти, про свій інтерес у їх поверненні відповідачем заявив тільки у листі від 03.03.2023, то суд приходить до висновку про те, що у відповідача відпали підстави для подальшого збереження цих коштів після спливу семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вимоги про їх повернення, тобто з 11.03.2023 у відповідача виникло зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відтак, у межах заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних (з 03.03.2023 по 19.09.2023) 3% річних підлягають нарахуванню за період 11.03.2023 по 19.09.2023, що становить 4568,50 грн. У зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних в сумі 4757,87 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 4568,50 грн.

Заявлений позивачем розрахунок інфляційних витрат (за період березня 2023-серпня 2023) в загальній сумі 2814,53 грн відповідає обставинам справи та є правильним, у зв`язку з чим вимога про стягнення 2814,53 грн інфляційних втрат підлягає повному задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 4430,70 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог ((287997,11+4568,50+2814,53) : 295569,51 х 4433,54 = 4430,70)

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал Буд» до Приватного підприємства «Стайер» про стягнення 287997,11 грн безпідставно збережених коштів, 4757,87 грн 3% річних та 2814,53 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стайер» (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30437744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал Буд» (02091, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 152, код ЄДРПОУ 42320627) 287997 (двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 11 коп. безпідставно збережених коштів, 4568 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп. 3% річних, 2814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 53 коп. інфляційних втрат та 4430 (чотири тисячі чотириста тридцять) грн 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал Буд» до Приватного підприємства «Стайер» в частині стягнення 189,37 грн 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2024.

Суддя О.О. Третьякова