ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/166/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Вараської окружної прокуратури (м-н Будівельників, 1, м. Вараш, Рівненська обл., Вараський р-н, 34403, код ЄДРПОУ 02910077)
в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради (вул. Центральна, 1, смт Зарічне, Рівненська обл., Вараський р-н, 34000, код ЄДРПОУ 04385632)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71Б, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 42101003)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 153 979 грн 55 коп.
у судове засідання з`явилися:
- від прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна;
- від позивача: не з`явився;
- від відповідача-1: Ковальчук Євген Сергійович;
- від відповідача-2: не з`явився
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.
ВСТАНОВИВ:
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
14 лютого 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "РОЕК", відповідач-1) до Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради (далі - КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" ЗСР, відповідач-2) про визнання недійсними 9 додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020 та стягнення 153 979 грн 55 коп. безпідставно одержаних коштів із відповідача-1 на користь позивача в дохід місцевого бюджету.
Ухвалою від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/166/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.03.2024. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
28 лютого 2024 року від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на 15 днів.
Ухвалою від 29.02.2024 клопотання ТОВ "РОЕК" про продовження строку на подання відзиву у справі № 918/166/24 задоволено. Продовжено ТОВ "РОЕК" процесуальний строк на подання відзиву до 22.03.2024 включно.
Ухвалою від 14.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024.
21 березня 2024 року від КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" ЗСР надійшов відзив.
21 березня 2024 року від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив.
03 квітня 2024 року від Вараської окружної прокуратури надійшли відповіді на відзив відповідачів-1 та -2.
07 квітня 2024 року від ТОВ "РОЕК" надійшли додаткові пояснення, які, як встановлено судом, за своєю суттю і змістом є запереченнями на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 09.04.2024 суд визнав неповажними причини пропуску строку на подання заперечень на відповідь на відзив, наведені ТОВ "РОЕК" та протокольною ухвалою залишив без розгляду вказані заперечення.
Також суд протокольною ухвалою залишив відзив відповідача-2 без розгляду.
Ухвалою від 09.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/166/24. Призначено справу № 918/166/24 до судового розгляду по суті на 25.04.2024.
Ухвалою від 25.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/166/24 по суті та повідомлено Зарічненську селищну раду та Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 14.05.2024.
Ухвалою від 14.05.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/166/24 по суті та повідомлено Зарічненську селищну раду та Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 23.05.2024.
23 травня 2024 року позивач та відповідач-2 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання. Про час, дату та місце проведення даного підготовчого засідання повідомлялися належним чином, а саме, шляхом направлення до їхніх електронних кабінетів ухвали суду від 14.05.2024, що підтверджується довідками про направлення електронного листа.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача-2.
Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача-1 підтримали свої правові позиції, викладені в заявах по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача, судом встановлено наступне.
Стислий виклад позиції прокуратури та заперечень відповідача-1
Правова позиція прокурора, викладена у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020 на загальну суму 558 000 грн 00 коп. (з ПДВ), згідно з яким ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 1, 86 грн/ кВт*год з ПДВ.
У подальшому в період з 11.02.2021 до 29.09.2021 між сторонами договору було укладено 9 додаткових угод до нього, якими збільшено ціну електричної енергії по відношенню до погодженої у договорі ціни до 10 % по кожній угоді, а в загальному до 3, 09998 грн/кВт*год (з ПДВ).
Проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 2 від 11.02.2021, № 3 від 11.02.2021, № 4 від 19.04.2021, № 5 від 19.08.2021, № 6 від 30.08.2021, № 7 від 30.08.2021, № 8 від 21.09.2021, № 9 від 21.09.2021, № 10 від 29.09.2021, прокурор дійшов висновку, що дані додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, п. 2 ч. 5 ст.41 цього Закону, та п. 5.4.2 Договору, яким встановлена не лише обов`язкова умова пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Із аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 133, 29 %, а загальний обсяг поставленої електричної енергії 200 140 кВт*год на загальну суму 526 239 грн 95 коп. з ПДВ.
При цьому прокуратура звертає увагу, що ключовим для збільшення ціни за одиницю товару до 10 % після підписання договору могло бути коливання ціни такого товару на ринку. Згідно з п. 5.7. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Однак, сторони укладаючи спірні додаткові угоди не врахували, що тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи як збільшувався, так і зменшувався упродовж 2021 року. При цьому укладаючи додаткову угоду № 2, дія якої розповсюдилася із 01.01.2021 сторони не врахували, що за умовами Постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 (зі змінами від 04.11.2020), яка передувала Постанові НКРЕКП від 09.12.2020, тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи становив 312, 76 грн/МВт.год, тобто був вищим на момент укладення Договору ніж станом на 01.01.2021. Відтак вартість затвердженого тарифу на послуги з передачі взагалі зменшилась в порівнянні з минулорічним тарифом, що свідчить про безпідставність укладення додаткової угоди № 2 від 11.02.2021. Окрім цього, в цей же день, 11.02.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3, дія якої також розповсюдилась із 01.01.2021. Однак документи, які надані відповідачем-1 для відповідача-2, на підставі яких укладалась спірна додаткова угода № 3 не відображають ціни на електричну енергію станом на грудень 2020, тобто дату підписання договору, а відтак не могли братись сторонами договору до уваги та бути підставою для внесення змін до нього. Укладаючи подальші додаткові угоди сторони брали до уваги відомості, які не могли бути підставою для їх укладання, оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались до моменту укладання договору до моменту підписання спірної додаткової угоди, як № 3, так і № 4. При цьому з моменту укладення додаткової угоди № 3 до укладення додаткової угоди № 4 фактично коливання ціни електроенергії на ринку відбулося в сторону зменшення, а не збільшення.
Додатковими угодами № 5 -10 збільшено ціну за одиницю товару не відносно ціни визначеної у договорі, а відносно ціни, зазначеній у попередній додатковій угоді, що прямо суперечить закону та договору. На переконання прокуратури дані угоди укладені із порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню недійсними, адже їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни на одиницю товару (10 %), що визначена Законом. Як вказує прокурор, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за наступними угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
Прокуратура у позовній заяві посилається на постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 22.06.2023 у справі № 916/2536/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 та, зокрема, наголошує, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
Відтак прокуратура просить суд визнати недійсними такі додаткові угоди та застосувати наслідки недійсності правочинів (угод) і в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України стягнути з відповідача переплату у розмірі 153 979 грн 55 коп.. - як різницю між сплаченими позивачем коштами за електричну енергії по неправомірно завищених цінах 526 239 грн 95 коп. і коштами за договором по ціні 1, 55 грн за 1 КВт + ПДВ 20 %.
Правова позиція відповідача-1 щодо суті спору, викладена у відзиві.
ТОВ "РОЕК", заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо оспорюваних додаткових угод, вказує, що за умовою Договору, розмір ціни визначається за наведеною в додатку формулою і формується та залежить безпосередньо від ціни на ринках електричної енергії на розрахунковий період. Відповідач стверджує, що приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод № 3-10 було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.п.2.ч.5.ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі") та умов Договору, п. 14.3 Договору та в даному випадку не перевищує порогового відсотку 10%. Відповідач підкреслює, що оскільки, на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії в сторону збільшення ціни, між ТОВ «РОЕК» та Комунальним некомерційним підприємством «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради були укладені додаткові угоди № 3,4,5,6,7,8,9,10 до Договору шляхом їх підписання. З урахування умов Договору, відомості наведені у звітних даних «Оператора ринку», в експертних висновках торгово-промислової палати щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за певний період часу, тощо, є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу.
Разом з тим відповідач наголошує, що укладення додаткової угоди № 2 від 11.02.2021 відбувалося на підставі пп.7 п.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», що передбачає зміну регульованих тарифів в структурі ціни за одиницю товару, що в даному випадку є тариф на послуги з передачі електричної енергії. А отже є недоцільним та неправомірним враховувати їх разом з іншими угодами, що укладались на підставі пп.2 п.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», посилатись в даному випадку на Постанову Верховного суду від 07.09.2022 року № 927/1058/21, а також враховувати їх в загальний відсоток підняття, адже даний пункт не містить жодних відсоткових обмежень. Необхідно врахувати, що дана зміна складової ціни не залежить від волевиявлення постачальника, та є регульованим тарифом встановленими НКРЕКП. Також необхідно зазначити, що прийом пропозицій відбувався з від 06.11.2020 15:58 до 23.11.2020 00:00 год., а аукціон відбувся 23.11.2020. В цей період діяв тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,24023 грн. за кВт*год без ПДВ встановлений постановою НКРЕКП № 1329 від 11.07.2020, та з огляду на це ТОВ «РОЕК» подало свою пропозицію враховуючи діючий тариф. Тобто ТОВ «РОЕК» та Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради не могли укласти договір на умовах, які б відрізнялись від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Додаткова угода №2 була укладена на підставі НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 року, що поширює свою дію з 01.01.2021 року, як і початок дії договору відповідно до Додатку 1.
Відповідач акцентує увагу, що договірні відносини повністю відповідають правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі N 904/6861/17 «у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін».
Крім того, безпідставним є твердження прокуратури, що по додаткових угодах № 3-10 загальна ціна за одиницю товару перевищує 10 %. Вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмежують збільшення ціни за одиницю товару більше 10 %, але не обмежують кількість таких збільшень до 10% та строк протягом якого відбувається така зміна ціни. Тобто, кожна з додаткових угод містить збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, що відповідає вимогам законодавства та умовам Договору.
Додавання прокурором відсоткової ставки про збільшення ціни в ряді додаткових угод свідчить про заперечення строку (періоду) зміни ціни за одиницю товару. Однак в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» чітко визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії. Таким чином, заперечення прокурора щодо обмеження строку (періоду) зміни ціни за одиницю товару є безпідставним та таким, що суперечить вимогам законодавства та умовам Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України сторони самостійно на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. Складання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого обсягу електричної енергії за Договором. А саме по собі твердження про невиконання договірного обов`язку поставки певного обсягу електричної енергії з боку відповідача, з урахуванням наявності підписаних Актів, свідчить про порушення принципу естопель.
Окрім іншого, відповідач наголошує, що звертаючись з позовними вимогами до суду «про визнання додаткових угод недійсними» прокурор обрав неналежний спосіб захисту. Прокурор намагається довести недійсність додаткових угод до договору як таких, що суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до частини 1 статті 43 Закону «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 41 цього Закону. Таким чином, оскільки правочин, недійсність якого встановлена законом є нікчемним то у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Також відповідач зазначає, що прокурор в обґрунтування позовної заяви посилається на використання бюджетних коштів при закупівлі електричної енергії за Договором, проте до позовної заяви не надає жодних документів (доказів), що оплата по даному Договору та додатковим угодам була здійснена саме за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету. Всупереч ст. 12 ЦПК України прокурор не надав докази на підтвердження своїх вимог, в чому саме порушення умов договору та чинного законодавства в сфері купівлі та постачання електроенергії, а позовна заява ґрунтується лише на власних міркуваннях та розрахунках.
На підставі викладеного ТОВ «РОЕК» просить суд у задоволені позовної заяви відмовити.
Правова позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив відповідача-1
Щодо заперечень відповідача по суті позовних вимог, прокуратура вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Надані TOB «РОЕК» дані з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» та звіти Рівненської торгово-промислової палати не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.
Так, проаналізувавши розміщену на сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року, можна дійти до висновку, що за період з лютого по вересень 2021 року (упродовж якого було 9 раз збільшено ціну за Договором) мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію, однак сторонами не ініціювалось укладення додаткових угод про зменшення ціни за одиницю товару.
Разом з тим, розмір середньозважених цін згідно наданих ТОВ «РОЕК» довідок є значно нижчим за ціну, передбачену умовами Договору з урахуванням підписаних сторонами додаткових угод.
Перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3 грн. та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, що призвело до загального збільшення ціни на понад 10 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 822/2321/22.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством «Зарічненська центральна районна лікарня» Зарічненської районної ради проведено відкриті торги UA-2020-11-06-014288-с за предметом: «Електрична енергія» та очікуваною вартістю 900 000 гривень.
За результатами проведення переговорів переможцем визначено TOB «РОЕК», з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020 (далі - Договір).
За Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.5 Договору - кількість товару за цим Договором: 300 000 кВт*год.
Згідно з п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2021.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна Договору становить 558 000 грн. з ПДВ, ціна за одиницю (кВт*год.) - 1,55 грн. (без ПДВ), 1,86 грн. (з ПДВ).
Відповідно до п. 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Окрім цього, відповідно до пункту 5.4.2 Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Під поняттям «коливання ціни на ринку» Сторони розуміють порівняння ціни з дати завершення аукціону торгів до дати підписання Договору та часу Ініціювання порядку перегляду змін до Договору в частині встановлення вартості за одиницю товару. При цьому,
Сторони домовились, що такі порівняння цін в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події (юридичного факту). Разом з цим, фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово- промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів, першої редакції Договору та Ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із Сторін. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти Сторонам як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів але право узгодження нової ціни залишається за Сторонами. Разом з цим, Сторони домовились, що датою, коли Сторони дізнались про зміну ціни на ринку, є дата формування ініціативного листа про перегляд відповідної Договірної ціни та її направлення Стороні, а не дата укладання додаткової угоди, чи публікації її в системі закупівель Prosrro. Сторони взяли на себе обов`язок повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а також не відмовлятись від перегляду такої ціни на товар та його складові у випадку документального підтвердження зміни обставин.
Пунктом 15.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.
Невід`ємною частиною до договору є:
- заява-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1);
- комерційна пропозиція № "По факту - ТЕНДЕР" (додаток № 2).
Із заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу вбачається, що початок постачання - з 01.01.2021.
Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 1,55 грн./кВт*год. без ПДВ, що не включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.
У додатку № 3 до Договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 300 тис кВт.*год та зокрема: січень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; лютий 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; березень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 21, 0 тис кВт.*год; травень 2021 20, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; липень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 20, 0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 22, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 30, 0тис кВт.*год.
Із п. 2 Додатку № 3 вбачається, що сума цього договору становить 558 000 грн 00 коп. з ПДВ.
Відтак на момент укладення та підписання Договору № 6011-ВЦ від 14.12.2020 на постачання електричної енергії сторонами були узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Судом встановлено, що між постачальником та споживачем укладено ряд додаткових угод, зокрема:
-додатковою угодою № 2 від 11.02.2021, керуючись пп. 7 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII, а саме - через зміну тарифу на передачу електричної енергії НЕК "Укренерго" (Постанова НКРЕКП від 09..12.2020 № 2353), що є регульованою ціною (тарифом) застосовується в договорі про закупівлю, і не залежить від волевиявлення постачальника, сторони домовились внести зміни до Договору, в частині узгодженої зміни ціни в бік збільшення пропорційно зміненій ціни частини складаної, зокрема: ціна за одиницю товару становить 1, 6037 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з січня 2021. Загальна сума договору становить 558 000 грн 00 коп. Усі інші умови залишаються незмінними та сторони підтверджують по цьому свої зобов`язання.
-додатковою угодою № 3 від 11.02.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 1,76391 грн/кВт*год без ПДВ з січня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 11.02.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 264, 4 тис кВт.*год та зокрема: січень 2021 - 18, 7 тис кВт.*год; лютий 2021 - 26, 0 тис кВт.*год; березень 2021 - 26, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 24, 0 тис кВт.*год; травень 2021 19,9 тис кВт.*год; червень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; липень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; серпень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 4 від 19.04.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 1,91076 грн/кВт*год без ПДВ з лютого 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 4 від 19.04.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 264, 4 тис кВт.*год та зокрема: січень 2021 - 18, 7 тис кВт.*год; лютий 2021 - 26, 0 тис кВт.*год; березень 2021 - 26, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 24, 0 тис кВт.*год; травень 2021 19,9 тис кВт.*год; червень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; липень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; серпень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 5 від 19.08.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,07228 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 19.08.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), а саме: серпень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 6 від 30.08.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,24994 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 6 від 30.08.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), а саме: серпень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 7 від 30.08.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,44534 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 7 від 30.08.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), а саме: серпень 2021 - 17, 09 тис кВт.*год; вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 8 від 21.09.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,63876 грн/кВт*год без ПДВ з 01 вересня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
-додатковою угодою № 9 від 21.09.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 2,81579 грн/кВт*год без ПДВ з 14 вересня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 9 від 21.09.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), а саме: вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 10 від 29.09.2021 (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,03998 грн/кВт*год без ПДВ з 15 вересня 2021 року); Сторони домовилися, що з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об`єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться новій редакції Додатку 3 до Договору (додаток № 1 до даної додаткової угоди). При цьому загальна вартість закупівлі залишається незмінною.
У додатку № 1 до додаткової угоди № 10 від 29.09.2021 договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), а саме: вересень 2021 - 19, 04 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 26, 3 тис кВт.*год; листопад 2021 - 27, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 27, 0 тис кВт.*год.
-додатковою угодою № 11 від 25.10.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,31431 грн/кВт*год без ПДВ з 01.10.2021);
-додатковою угодою № 12 від 25.10.2021 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,61605 грн/кВт*год без ПДВ з 14.10. 2021).
Відтак вбачається, що кожна із додаткових угод № 2-12 містить умови, за якими сторони узгоджують збільшення ціни (вартості) електричної енергії, як товару, до попереднього періоду.
Із матеріалів справи та доказів, наданих прокуратурою вбачається, що за Договором від 14.12.2020 електрична енергія Комунальному некомерційному підприємству «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради фактично постачалась до 30.09.2021. У позовній заяві прокурор вказує, що укладення додаткових угод №11 від 25.10.2021 та №12 від 25.10.2021 не призвело до переплати комунальним підприємством грошових коштів, оскільки ціни встановлені ними розпочинають застосовуватись лише з 01.10.2021 та 14.10.2021 відповідно, тобто з періоду коли електрична енергія за вказаним договором вже не постачалась. У зв`язку із чим прокуратура просить суд визнати недійсними з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України лише додаткові угоди №2 від 11.02.2021, №3 від 11.02.2021, №4 від 19.04.2021, №5 від 19.08.2021, №6 від 30.08.2021, №7 від 30.08.3021, №8 від 21.09.2021, №9 від 21.09.2021, №10 від 29.09.2021, які, на переконання прокуратури, укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Проаналізувавши спірні правовідносини, судом встановлено, що на момент проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним Договору 14.12.2020, діяв Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Як зазначає прокурор, що проаналізувавши укладені додаткові угоди до Договору № 2-10 (кожну окремо взяту за критерієм збільшення вартості послуги), дійшов висновку, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені, оскільки вартість електроенергії збільшилася не на 10% загалом, а на 133, 29 % (із 1,55 грн/кВт*год без ПДВ до 3,61605 грн/кВт*год без ПДВ) що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та процедури тендерної закупівлі.
На думку прокурора такий висновок кореспондується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
В цілому, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач-1, спонукаючи споживача (відповідача-2) електричної енергії до укладення додаткових угод, мав на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, не аналізуючи ринок електроенергії, в тому числі щодо зниження ціни, що мало місце порушення Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у своїх висновках, викладених у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначив, що: "Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)".
Господарський суд зауважує, що до спірних правовідносин у межах даного спору висновки, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 не можуть бути застосовані із урахуванням наступного.
Висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 були сформовані стосовно норми права, яка діяла у Законі України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону, що діяв станом на серпень-жовтень 2018 року - п. 2 ч. 4 ст. 36.
Пункт 2 ч. 4 ст. 36 (Основні вимоги до договору про закупівлю) Закону України "Про публічні закупівлі" (який діяв станом на серпень-жовтень 2018 року) мав наступну редакцію: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
З прийняттям Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", Закон України "Про публічні закупівлі" викладений у новій редакції, у тому числі і стаття, яка встановлює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього (ст. 41), за якою: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії."
Таким чином до нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі" в цілому та норми щодо вимог до Договору № 14100-ВЦ від 18.12.2020 на постачання електричної енергії та внесення змін до нього, зокрема, не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові стосовно попередньої редакції вказаного Закону, тобто за інших застосовуваних норм права.
Означене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, за яким до спірних правовідносин, що виникли за інших застосовуваних норм права відсутні підстави для врахування попереднього висновку у цій справі.
Відповідач аргументує необхідність укладення додаткових угод про збільшення ціни електроенергії як товару, коливанням цін за електричну енергію на ринку, при тому покликається на докази, що на його переконання підтверджують коливання ціни, зокрема, подекадно.
ДП «Оператор ринку» публікувало на своєму сайті (http://oree.com.uа) ціни на електроенергію для різних розрахункових періодів (місяць, декаду, тощо), що могли використовуватися як орієнтир (індикатор) різними учасниками ринку в залежності від їх потреб та специфіки відносин.
Проте, саме у спірних правовідносинах для здійснення усіх обрахунків та розрахунків має значення розрахунковий період в 1 календарний місяць, оскільки саме такий період визначений Договором між споживачем та постачальником (п.5.7. Договору).
Відтак, при визначенні коливання ціни має значення саме місяць, який є базисним показником для порівняння при визначенні коливання ціни, а не декада чи день чи кілька днів.
Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua) середньозважені ціни без ПДВ на електроенергію ринку на добу наперед (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України та на внутрішньодобовому ринку ОЕС становили: січень 2021 РДН 1 462,52 грн; січень 2021 ВДР 1 485,74 грн; березень 2021 РДН - 1 374,25 грн; березень 2021 ВДР - 1 359,04 грн; квітень 2021 РДН - 1 450,22 грн; квітень 2021 ВДР - 1 407,09 грн; травень 2021 РДН - 1 018,74 грн; травень 2021 ВДР - 963,23 грн; червень 2021 РДН 1 425,14 грн; червень 2021 ВДР 1 352,96 грн; 1 декада липня 2021 РДН 1055,60 грн; 1 декада липня 2021 ВДР 1127,76 грн; липень 2021 РДН 1 444,05 грн; липень 2021 ВДР 1 751,81 грн; серпень 2021 РДН 2 076,95 грн; серпень 2021 ВДР 2 984,13 грн;1 декада серпня 2021 РДН 2 127,10 грн; 2 декада серпня 2021 РДН 2 078,49 грн; 3 декада серпня 2021 РДН 2 034,14 грн; 1 декада серпня 2021 ВДР 3 310,71 грн; 2 декада серпня 2021 ВДР 2 950,48 грн; 3 декада серпня 2021 ВДР 2 568,01 грн; вересень 2021 РДН 2 230,78 грн; вересень 2021 ВДР 2 957,13 грн; жовтень 2021 РДН 2 793,44 грн; жовтень 2021 ВДР 3 374,23 грн; листопад 2021 РДН 3 309,65 грн; листопад 2021 ВДР 3 404,56 грн; 1 декада листопада 2021 РДН 3 374,95 грн; 2 декада листопада 2021 РДН 3 343,41 грн; 3 декада листопада 2021 РДН 3 193,21 грн; 1 декада листопада 2021 ВДР 3 602,71 грн; 2 декада листопада 2021 ВДР 3 426,36 грн; 3 декада листопада 2021 ВДР 3 105,91 грн.
Господарський суд, дослідивши дотримання відповідачем порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" та п.п. 5.4.2, 5.7. та 14.3 Договору, встановив, що ТОВ "РОЕК" як постачальник не дотримався при укладенні оспорюваних додаткових угод № 2-10 означеного порядку з огляду на наступне.
Судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 11.02.2021 відповідач керувався зміною тарифу на передачу електричної енергії НЕК «Укренерго» та враховував, що зміна складової ціни не залежить від волевиявлення постачальника, та є регульованим тарифом встановленими НКРЕКП. Також у відзиві відповідач зауважував, що прийом пропозицій відбувався з 06.11.2020 15:58 год. до 23.11.2020 00:00 год., а аукціон відбувся 23.11.2020. В цей період діяв тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,24023 грн. за кВт*год без ПДВ встановлений постановою НКРЕКП № 1329 від 11.07.2020, а із 01.01.2021 почав діяти тариф 293, 93 грн/МВт*год, тобто відповідач враховував, що тариф на час проведення тендеру на закупівлю електричної енергії був меншим на 72,53 грн/МВт*год.
Судом встановлено, що у Додатковій угоді № 2 сторони передбачили збільшення ціни Договору із 01.01.2021 на 3, 46 %, що цілком не відповідає положенню п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з огляду на наступне.
Дійсно, станом на дату проведення тендеру про закупівлю електричної енергії на 2021 рік, відповідно до якого встановлено кінцевий термін подання пропозицій до 23.11.2020 - діяв тариф 240,23 грн/МВт*год. При цьому у Договорі закріплено тариф - 1,55 грн без ПДВ.
Водночас додаткова угода № 2 укладена у зв`язку зі зміною ціни на електроенергію в січні 2021 року та регульованого тарифу послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго», який було затверджено постановою НКРЄКП від 09.12.2020 № 2353.
Так, за умовами вищевказаної постанови тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи з 01.01.2021 становить 293,93 грн/МВт/ год.
Проте за умовами постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» (зі змінами від 04.11.2020), яка передувала вищезазначеній постанові (та яка діяла із 01.12.2020 до 31.12.2020) тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи становив 312,76 грн/МВт*год, тобто був вищим на момент укладення Договору (14.12.2020) ніж станом на 01.01.2021.
Відтак вартість затвердженого нового тарифу на послуги передачі взагалі: зменшилася в порівняні з минулорічним тарифом.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
Відповідач безпідставно не бере до уваги той факт, що у попередньому періоді (з 01.12.2020 до 31.12.2020) діяв більший тариф (312,76 грн/МВт*год.), аніж той що діяв із 01.01.2021 (293, 93 грн/МВт*год). Укладення додаткової угоди № 2 від 11.02.2021 щодо підвищення ціни за електричну енергію цілком не відповідає положенню п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з яким істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
Крім того, постачальник також мав довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), однак цього не довів.
Враховуючи вказане, суд зазначає, що додаткова угода № 2 від 11.02.2021 суперечить ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Судом встановлено, що на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення при укладенні додаткової угоди № 3 від 11.02.2021 відповідач керувався даними сайту ДП Оператора ринку "порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021. Відповідно до вказаної Інформації на ринку «на добу на перед» середньозважена ціна в ОЕС в другій декаді січня 2021 року в порівняні з першою декадою січня 2021 року зросла з 1 149,41 грн./МВт.год. до 1 546,47 грн./МВт.год., тобто на 34,54%. Окрім цього, відповідно до цієї ж Інформації на внутрішньодобовому ринку середньозважена ціна в ОЕС в другій декаді січня 2021 року в порівняні з першою декадою січня 2021 року зросла з 1 120,20 грн/МВт.год. до 1 550,33 грн/МВт.год. тобто на 38,4 %.
Водночас додаткова угода № 3 від 11.02.2021 поширює свою дію на правовідносини сторін із січня 2021, а відтак у даному випадку при встановленні коливання ціни на ринку у сторону збільшення слід враховувати період не дані січня 2021 (і тим більше не подекадний аналіз) у порівнянні з лютим 2021 року, а дані грудня 2020 у порівнянні з січнем 2021 (як за календарний місяць).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2353 від 19.12.2020 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2021 рік" установлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 293,93 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. Ця постанова набрала чинності з 01 січня 2021 року.
При цьому відповідач безпідставно не бере до уваги той факт, що у попередньому періоді (до січня 2021) діяв більший тариф (312,76 грн/МВт*год.), аніж той що діяв із 01.01.2021 (293, 93 грн/МВт*год). Укладення додаткової угоди № 3 від 11.02.2021 щодо підвищення ціни за електричну енергію з січня 2021 цілком не відповідає положенню п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а в сукупності з додатковою угодою № 2 від 11.02.2021, яка укладена в той же день, призвело до збільшення ціни за електричну енергію із 1, 55 грн без ПДВ до 1, 76391 грн без ПДВ (тобто на 13, 8 %), при тому що в порівняння з минулим періодом (грудень 2020) тариф зменшився, а не збільшився.
При цьому суд бере до уваги також те, що при укладенні додаткової угоди № 3 від 11.02.2021 відповідач безпідставно керувався даними сайту ДП Оператора ринку "порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021 з огляду на наступне.
В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або в інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни із грудня 2020 року по лютий 2021 року.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
З наданого TOB «РОЕК» порівняльного аналізу роботи ринку «на добу на перед» та внутрішньодобовому ринку ДП «Оператор ринку» вбачається, що вказані відомості не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди, оскільки не відображають ціни на електричну енергію станом на грудень 2020 року, тобто дату підписання договору.
Зокрема середньозважена ціна на електричну енергію на ринку «на добу на перед» в ОЕС в грудні 2020 року становила 1 459 грн/МВт.год., окрім того середньозважена ціна в грудні 2020 року на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку становила 1 570,07 грн/МВт.год. Тобто середньозважені ціни на ринку «на добу на перед» та внутрішньодобовому ринку були значно вищими ніж в першій декаді січня 2021 року однак ці відомості для порівняння не брались. Більше того середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в грудні 2020 року є вищою ніж в другій декаді січня 2021 року, а саме, 1 570,07 грн/МВт.год. проти 1 550,33 грн/МВт.год. Також середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в грудні 2020 року є вищою ніж в січня 2021 року, а саме 1 570,07 грн/МВт.год. проти 1 485,74 грн/МВт.год., а також середньозважена ціна на електричну енергію на ринку «на добу на перед» в грудні 2020 року є вищою ніж в січня 2021 року, а саме 1 459,12 грн/МВт.год. проти 1 406,79 грн/МВт.год.
Відтак при укладенні Додаткової угоди № 3 від 11.02.2021 постачальником безпідставно застосовано розрахунковий період - декада, який не лише не відображає реального коливання ціни за договірний розрахунковий період (1 місяць), а й суперечить вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії".
Окрім того, суд зазначає, що при укладенні додаткової угоди № 3 від 11.02.2021, яка поширює свою дію з січня 2021 постачальнику слід було обґрунтовувати пропозицію збільшення ціни на електричну енергію доказами, які підтверджують коливання цін у бік збільшення за період грудень 2021 року у порівнянні з цінами на електричну енергію в січні 2021 за розрахунковий період 1 місяць, а не подекадно.
З огляду на викладене у сукупності, - суд виснує, що додаткові угода № 2 та № 3 від 11.02.2021 суперечать закону.
Також судом встановлено, що 19.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 4, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 1,91076 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року.
На обґрунтування необхідності внесення змін до договору ТОВ «РОЕК» надано порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку ДП «Оператор ринку» станом на 10.02.2021. Відповідно до вказаної інформації середньозважена ціна на РДН за лютий 2021 року складає 1 644,15 грн/МВт.год., що на 12,42% вище, ніж за січень 2021 року. Середньозважена ціна на ВДР за лютий 2021 року складає 1 808,13 грн/МВт.год., що на 21,7 % вище, ніж за січень 2021 року.
Разом з тим, вказані відомості, як і у випадку укладення додаткової угоди № 3, не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору від 14.12.2021, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.
Так, відповідно до відомостей розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» ціна за електричну енергії на «ринку доба на перед» в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, зменшилась на 19,3 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на РДН за лютий 2021 року становила 1611,59 грн/МВт.год. (без ПДВ), за березень 2021 року становила 1316,42 грн/МВт.год. (без ПДВ). Окрім цього, на внутрішньо добовому ринку в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, ціна за електричну енергію зменшилась на 22,6 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на ВДР за лютий 2021 року становила 1756,16 грн/МВт.год. (без ПДВ), за березень 2021 року становила 1359,04 грн/МВт.год. (без ПДВ).
Окрім цього, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в березні 2021 року - 1 316,42 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 394,41 грн/МВт.год. була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в грудні 2020 року - 1 459,12 грн/МВт.год.
Також, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньо добовому ринку в березні 2021 року - 1 359,04 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 407,09 грн/МВт.год. була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в грудні 2020 року - 1 570,07 грн/МВт.год.
Разом з тим, не дивлячись на значне коливання цін в бік зниження ТОВ «РОЕК» не ініціювало питання щодо зменшення цін на електричну енергію, - а навпаки 19.04.2021 уклало з відповідачем - 2 додаткову угоду №4, якою збільшила ціни за спожиту електричну енергію до 1,91076 грн/кВт*год.
Окрім викладеного, суд констатує, що угоди №3-10, які є предметом спору, укладено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.
Так, укладення додаткової угоди №3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 13,8 % відносно ціни, що визначена в Договорі; додаткової угоди № 4 - на 23,27 %, додаткової угоди №5 - на 38,1%; додаткової угоди №6 - на 45,16 %, №7 - на 57,76 %, №8 - на 70,24 %, №9 - на 81,66 %, №10 - на 96,12 %, №11 - на 113,8 %, №12 - на 133,29 %.
У даному випадку суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.
У пунктах 5.58. - 5.60. постанови Верховний Суд від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).
Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі не виз наче ним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.
У постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22 зазначено, що приписи Закону України «Про публічні закупівлі» є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону (п. 8.61 Постанови).
Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 1,55 грн. без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 133,29 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.
Подібну позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.
Однак аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, можна прийти до висновку, що TOB «РОЕК» ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.
В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або в інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з минулим місяцем.
Підсумовуючи, суд вказує, що додаткові угоди № 2-10 укладені зі порушенням вимог закону та самого договору, укладеного відповідачами-1 та -2. При цьому у відповідача-2 в силу Договору обов`язок здійснювати оплату виникав за розрахунковий період місяць, а не за кожен день чи декаду, як помилково вважав відповідач-1, що був ініціатором укладення Додаткових угод, деякі з яких у одному місяці, про що вказано вище.
Відповідачем-1 документально не підтверджено коливання ціни на електричну енергію упродовж 2021 року допустимими доказами, з урахуванням п. 5.7. Договору.
Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відповідач не обґрунтував, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Натомість, при укладенні оспорюваних додаткових угод послідовно збільшувалась вартість електроенергії практично на максимально визначений у законі або більший за середній відсоток, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача-1.
У підсумку суд зазначає, що на обґрунтування необхідності внесення змін до договору та укладення додаткових угод ТОВ "РОЕК" надавались порівняльні аналізи роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку", а також висновки Рівненської торгово-промислової палати, які додані до позовної заяви, та які підтверджують необґрунтованість укладення спірних додаткових угод, оскільки відображають ціни, коливання цін за незначний проміжок часу, не є об`єктивним доказом необхідності внесення змін до договору, оскільки не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору, тобто з моменту його укладення до дати укладення додаткової угоди.
Водночас, у кожній із спірних додаткових угод вказано період, з якого часу вказана угода поширює свою дію до спірних правовідносин, проте у наданих TOB "РОЕК" документах, що мали б підтверджувати факт коливання ціни на електроенергію до моменту укладення кожної додаткової угоди, наводяться дати для дослідження, що є вибірковими у періоді між укладеними додатковими угодами, а не між датою укладення договору та додатковою угодою.
Оцінюючи докази що містяться в матеріалах справи в підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку, суд дійшов висновку, що постачальником не дотримано порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак не доведено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору.
Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках, передбачених законодавством, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми Договору.
Законом України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергія на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).
Так, відповідач-2, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.
Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 133, 29 % .
При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основного договору відповідач-1 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Отже, відповідачем-1 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод на постачання електроенергії недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Окрім цього, з приводу доводів відповідача-1 викладених у відзиві щодо неналежного способу захисту суд зазначає, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх не відповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не ч. 4 ст. 41 даного закону, як помилково вважає відповідач. За таких обставин, суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до договору від 14.12.2020 недійсними є належним способом захисту.
Щодо доводів ТОВ "РОЕК" про те що Законом України "Про публічні закупівлі" передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%, суд зазначає наступне.
Доводи відповідача в цій частині фактично зводяться до того, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу, з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі.
Суд не погоджується з такими доводами та зауважує, що обмеження (10 %) застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни/в т.ч. і електроенергію/, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, вказавши, що: "У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі".
З урахуванням наведеного суд констатує, що за період дії Договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника одинадцять разів загалом з 1,55 грн без ПДВ до 3,61605 грн, без ПДВ тобто на 133,29%. Означене свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № № 2-10 недійсними та відповідно задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо заявлених прокуратурою позовних вимог про стягнення з відповідача 153 979 грн 55 коп. безпідставно сплачених коштів в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України
Судом встановлено, що ТОВ «РОЕК» на виконання Договору від 14.12.2020 поставлено 200 140 кВт*год електричної енергії на загальну суму 526 239 грн. 95 коп., а саме:
- згідно акту приймання-передавання за січень 2021 року №А-6960528898 18 672 кВт*год. на суму 39 522 грн 88 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №12 від 12.02.2021;
-згідно акту приймання-передавання за лютий 2021 року №А-6073135094 - 39 325 кВт*год. на суму 83 238 грн. 91 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №31 від 11.03.2021;
- згідно акту приймання-передавання за березень 2021 року №А-6074379162 - 29 597 кВт*год. на суму 74 793 грн 17 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №58 від 19.04.2021;
- згідно акту приймання-передавання за квітень 2021 року №А-6121684507 - 35 916 кВт*год. на суму 82 352 грн. 22 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №100 від 13.05.2021;
- згідно акту приймання-передавання за травень 2021 року №А-6170774258 - 25 576 кВт*год. на суму 58 643 грн. 53 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №139 від 09.06.2021;
- згідно акту приймання-передавання за червень 2021 року №А-6123490978 - 21 612 кВт*год. на суму 49 554 грн. 43 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №184 від 26.07.2021;
- згідно акту приймання-передавання за липень 2021 року №А-6077647672 - мінус 8 070 кВт*год. на суму мінус 18 503 грн 80 коп. з ПДВ;
- згідно рахунку фактури за спожиту електроенергію №6077647672 за липень 2021 року відповідно до платіжного доручення №196 від 12.08.2021 додатково сплачено 18 916 грн. 52 коп.;
- згідно акту приймання-передавання за серпень 2021 року №А-6124506681 - 19 078 кВт*год. на суму 55 982 грн 63 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №211 від 13.09.2021;
- згідно акту приймання-передавання за вересень 2021 року №489002268/9/1 - 18 434 кВт*год. на суму 63 235 грн 66 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №228 від 12.10.2021.
Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч. 1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами-1 та -2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись за ціною, визначено у п. 1 Додатку № 2 до Договору - "Комерційна пропозиція № "По факту - ТЕНДЕР" - розрахунок за поставлену енергію з січня 2021 по вересень 2021 повинен здійснюватися за ціною 1, 55 грн + ПДВ 20 %.
З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною за умовами Договору, відповідач-2 був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 200 140 кВт*год кошти у розмірі 372 260 грн 40 коп. з ПДВ (200 140 * 1,55+20%).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 153 979 грн. 55 коп. (526 239 грн. 95 коп. - 372 260 грн. 40 коп.).
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 153 979 грн. 55 коп., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути Зарічненській селищній громаді, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.
Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд на підставі доказів, наданих прокуратурою, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення відповідачем-1 прав позивача.
За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 2-10 до Договору № від 14.12.2020 на постачання електроенергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата відповідачем-2 коштів в розмірі 153 979 грн 55 коп. (які були виділені останньому позивачем) а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.
Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.
У відзиві відповідач вказує на відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради в сфері публічних закупівель, вважає, що порушення прав та/або інтересів Зарічненської селищної ради по Договору постачання електричної енергії (спірних додаткових угодах) не відбулося. При тому, що даний Договір (спірні додаткові угоди) укладені між відповідачами-1 та -2, до яких Зарічненська селищна рада немає жодного відношення та більш того не є стороною даного Договору. Належним позивачем у даній справі міг би бути орган державного фінансового контролю, що здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, - Державна аудиторська служба України (далі Держаудитслужба). Лише Держаудитслужба в разі виявлення порушень законодавства мала б право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Однак, прокуратурою в порушення вимог Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 до позовної заяви не долучено жодного доказу про те, що Держаудитслужбою вживалися в установленому порядку заходи по усуненню виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: керівника та інших осіб установи, що контролюють усунення виявлених порушень законодавства. Саме Держаудитслужба здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів відображені у висновках Верховного Суду, а саме в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17, постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17. Отже, прокуратура за відсутності відповідних повноважень діючи не у відповідності вимог законодавства, самостійно визначивши порушення умов договору укладеного згідно Закону України «Про публічні закупівлі» та пред`явивши даний позов, фактично перебирає на себе функції Держаудитслужби. Такі дії прокуратури свідчать про перевищення своїх повноважень та є прямим порушенням ч.2 ст. 19 Конституції України. Відтак відповідач-1 просить суд залишити позов без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (подібна позиція викладена у п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18).
У відповіді на відзив прокуратура зазначає, що є безпідставними доводи відповідача-1 щодо невірного визначення позивача, а отже відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. при цьому прокуратура покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, де вказано, що оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 33). Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Статуту відповідач- 2 є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства «Зарічненська нейтральна районна лікарня» Зарічненської районної ради Рівненської області створеного за рішенням Зарічненської районної ради від 12.09.2018 №363 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підприємство створене на базі майна Зарічненської селищної територіальної громади. Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Зарічненська селищна територіальна громада в особі Зарічненської селищної ради (надалі Засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Окрім цього, п. 7.1 Статуту встановлено, що Управління Підприємством здійснює Зарічненська селищна рада. Таким чином, Зарічненська селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Крім того, слід зазначити, що згідно з планом закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет. Таким чином, прокурором вірно визначено орган в інтересах якого вжито заходи представницького характеру, в порядку визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Що ж до тверджень відповідача про те, що Зарічненська селищна рада не є стороною правочину, а тому не може бути позивачем у справі, слід вказати наступне.
Відповідач-2 у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Зарічненською селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Правовий статус, повноваження та відповідальність розпорядника бюджетних коштів визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком №228. Згідно з цими документами, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами та планами. Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.
Стосовно звернення до суду в особі Держаудитслужби, - прокуратура серед іншого вказує, що у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 Верховний Суд зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду.
Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії, укладеного між ТОВ "РОЕК" та Комунальним некомерційним підприємством "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Статтею 66 Закону України «Про освіту» Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, спеціальних закладів освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ.
Відповідно до ч.5 ст.78 Закону фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно плану закупівель, розміщеному на веб-порталі «Прозорро», замовник відноситься до категорії юридичних осіб, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади. Джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету.
КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради створене на базі майна Зарічненської селищної територіальної громади.
Згідно до форми річного плану закупівель на 2021 рік джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету а також власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
Комунальне некомерційне підприємство «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області (надалі - Підприємство) є лікарняним багатопрофільним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, в тому числі паліативної допомоги, медичної реабілітації та первинної медико-санітарної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п. 1.1 Статуту КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради).
Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства «Зарічненська центральна районна лікарня» Зарічненської районної ради Рівненської області створеного за рішенням Зарічненської районної ради від 12 вересня 2018 року №363 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Підприємство створене на базі майна Зарічненської селищної територіальної громади. Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Зарічненська селищна територіальна громада в особі Зарічненської селищної ради (надалі Засновник).
Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.
Відповідно до п. 5.1 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи. Основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
Джерелами формування майна та коштів Підприємства зокрема є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти).
Окрім цього, п. 7.1 Статуту встановлено, що Управління Підприємством здійснює Зарічненська селищна рада.
Таким чином, Зарічненська селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Селищна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з Договором за значно вищою ціною.
У даній справі КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Зарічненською селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою КМУ від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок № 228).
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.
Відповідно до правової позиції наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, - представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Щодо доводів відповідача про те, що права Зарічненської селищної ради в даному випадку не порушені, - суд зауважує, що позов прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самої Зарічненської селищної ради, як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства в бюджетній сфері, оскільки неналежне виконання TOB «РОЕК» умов договірних зобов`язань порушує економічні права та інтереси громади Зарічненської громади в особі Зарічненської селищної ради.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Щодо доводів відповідача про те, що саме Держаудитслужба є тим органом в інтересах держави в особі якого прокурор міг би пред`явити даний позову, - суд виснує, що оскільки Держаудитслужбою не проводився фінансовий контроль із спірних питань, відтак право на звернення до суду із позовом в останньої не виникло.
Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).
Суд відмічає, що доводи ТОВ "РОЕК" стосовно того, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель були предметом розгляду в постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 та від 14.05.2024 у справі № 918/571/23.
Так, у наведеній справі № 918/323/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається, Керівник Сарненської окружної прокуратури, виступаючи в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", в якому просив суд визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 07.10.2022, додаткову угоду № 3 від 10.10.2022, додаткову угоду № 4 від 11.10.2022 до договору на постачання електричної енергії № 13118-ВЦ від 31.08.2022, які укладені між Березівською сільською радою Сарненського району Рівненської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а також стягнути кошти у розмірі 12 067,34 грн.
Верховний Суд у наведеній постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, розглядаючи доводи Товариства стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема із того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Березівської сільської ради, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд відхилив доводи Товариства про те, що прокурор помилково визначив раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.
Окрім того, в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 918/308/23, ухваленій в подібних правовідносинах, за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 139 061,19 грн, викладено такі правові висновки: "8.39. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, ч. ч. 1 та 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
За певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20).
Підпунктом 4 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» унормовано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; а підп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 32 - управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Отже, Зарічненська селищна рада є головним розпорядником бюджетних коштів, до власних повноважень якого відноситься фінансування видатків з місцевого бюджету, а також контроль за ефективністю їх здійснення, а відтак прокуратурою правильно визначено позивача у цій справі (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Зарічненської селищної ради відповідний лист №52-2003вих-23 від 21.12.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
Відповідно до відповіді селищної ради від 22.01.2024 №119, остання повідомляє, що селищною радою претензійно-позовна робота з порушеного питання не здійснювалась, зокрема в зв`язку з чим звертається з проханням відреагувати на стверджувані порушення прав держави шляхом подання позову до суду.
Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує.
Таким чином, Селищна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.
Підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.
У контексті наведеного суд також звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).
Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак доводи ТОВ "РОЕК" про те, що Зарічненська селищна рада не була стороною договору, а відтак не може бути позивачем у справі - спростовуються.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження бюджетними коштами, здійснене на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до ст.203, 215 ЦК України та стягнення переплачених коштів з відповідача відповідно до ст.216, 1212 ЦК України.
З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 30 280 грн 00 коп., сплачені Рівненською обласною прокуратурою згідно з платіжної інструкції № 180 від 07.02.2024 покладаються на відповідача-1 у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено ряд додаткових угод № 2-10 до Договору від 14.12.2020, які були предметом спору у даній справі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 153 979 грн 55 коп. задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 11.02.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 11.02.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.04.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 19.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 30.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 30.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 21.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційнимпідприємством«Зарічненськабагатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 21.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 29.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/532 від 14.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Князя Володимира, 71Б, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Зарічненської селищної ради (вул. Центральна, 1, смт Зарічне, Рівненська обл., Вараський р-н, 34000, код ЄДРПОУ 04385632) грошові кошти в сумі 153 979 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 55 коп.
12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Князя Володимира, 71Б, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. судового збору.
13. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "03" червня 2024 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2024 |
Оприлюднено | 07.06.2024 |
Номер документу | 119520896 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Пашкевич І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні