Рішення

від 05.06.2024 по справі 922/920/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. ХарківСправа № 922/920/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву (вх.№13095 від 21.05.2023) представникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19; код ЄДРПОУ: 36624196) до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі" (64121, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Киселі, вул. Центральна, 75; код ЄДРПОУ: 33010969) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

22.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «КИСЕЛІ» штрафні санкції у розмірі 33 752,21 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі" про стягнення заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі" на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" пеню на підставі п.6.3. Договору поставки №05/10-23-МО від 05.10.2023 у розмірі 8 969,41 грн., штраф на підставі п.6.3. Договору поставки №05/10-23-МО від 05.10.2023 у розмірі 12 584,25 грн., 36% за користування чужими коштами на підставі п.6.4. Договору поставки №05/10-23-МО від 05.10.2023 у розмірі 10 763,29 грн., а також суму судового збору у розмірі 2 319,45 грн. В іншій частині - відмовити.

21.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява (вх.№13095 від 21.05.2023) про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 заяву (вх.№13095 від 21.05.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу прийнято до розгляду. Надано відповідачу строк протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали для надання своєї позиції стосовно заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

03.06.2024 через кабінет Електронного Суду від директораТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі" надійшло клопотання (вх.№14367 від 03.06.2024) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Розглянувши заяву (вх.№13095 від 21.05.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Разом з позовною заявою представник позивача надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

В заяві про розподіл судових витрат представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Суд також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та адвокатом Шматько Тетяною Миколаївною на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги б/н від 10.04.2023 та ордером на надання правничої допомоги серії АХ №1179310 від 21.03.2024.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. представник позивача надав суду копію, доручення від 11.03.2024, акту приймання-передачі послуг від 20.05.2024 та протоколу погодження гонорару від 11.03.2024.

Також у заяві про прийняття додаткового рішення та у переліку додатків до заяви представник позивача зазначає про платіжну інструкцію №28716937 від 09.04.2024, якою підтверджується факт сплати адвокату на виконання умов договору про надання правової допомоги б/н від 10.04.2023 грошових коштів у розмірі 20 000 грн. Однак, представником позивач вказану інструкцію до заяви не додано.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, не погоджуючись з розміром витрат на оплату послуг адвоката позивача, надав заперечення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, в яких зазначив, що розмір зазначених витрат є завищеними, справа не є складною, а типовою і поширеною, такою, що не потребує значних правових навичок для її ведення, розглядається у спрощеному провадженні. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Більшість обсягу позовної заяви займає цитування норм права та установленої судової практики, пошук якої не потребує унікальних фахових навичок чи надмірних витрат часу. Доводжу до відома Суду, що згідно відомостей веб-ресурсів «Судова влада», який є відкритим і загальнодоступним, встановлено подання десятків аналогічних позовів з боку позивача, що свідчить про використання підприємством типового бланку позову. Відповідно до п. 1 ,7 (Зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладання доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції по справі) акту приймання-передачі від 20.05.2024 року до договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року отриманих від ТОВ «Мітрейд» на суму 2422,40 гривень, на нашу думку не можуть бути стягнені у повному обсязі, оскільки не відповідають критеріям співмірності, розумності та витраченим адвокатом часом, оскільки зустріч клієнта в офісі адвоката, укладення доручення не відноситься до надання правничої допомоги, а мають організаційний характер та не можуть бути віднесені до правової допомоги, а тому - не підлягають компенсації.

Згідно пунктів 2, 3 акту приймання-передачі від 20.05.2024 року до договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року адвокатом надано позивачу послуги: п.2 (Аналіз отриманих від клієнта документів, в т.ч. Договор} поставки №05/Ю-23-МО від 05.10.2023 р.. видаткових накладних, платіжних доручень тощо), отриманих від ТОВ «Мітрейд» на суму 2422,4 гривень; та п. З (Аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики судів України у господарських справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування) отриманих від ТОВ «Мітрейд» на суму - 4844,8 гривень. На переконання відповідача, вказані види послуг, які зазначені позивачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються такою послугою як "підготовка позовної заяви", оскільки ці послуги взаємопов`язані. Виокремлені позивачем послуги такі, як: пункти 2,3 акту приймання-передачі від 20.05.2024 року до договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року, пошук та аналіз судової практики є складовою підготовки та змісту позовної заяви у відповідності до вимог пунктів 3-5 частини 3 статті 162 ГПК України. Таким чином, покладення на відповідача витрат по оплаті правничих витрат, зазначених у пункті 2, 3 акту не відповідає критерію розумності, обґрунтованості та є безпідставним. Зазначені у пункті 5 (Друг позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до суду через систему Електронний суд) не є професійною правничою допомогою, не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню. Дана справа не є складною, а відтак, при вивченні та складенні відповідних документів по цій справі, сумнівною є необхідність витрачення для складання позовної заяви 4 години робочого часу, зазначених у п. 4 акту приймання-передачі від 20.05.2024 року до договору про надання правової допомоги від 10.04.2023 року.

Суд констатує, що в наданому представником позивача акті приймання-передачі наданих послуг визначено вид послуги, витрачений час та розмір гонорару. А отже, фактично, детальний опис робіт викладено позивачем в відповідному акті приймання-передачі наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Відтак, надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази виконання робіт.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Так, згідно Акту приймання-передачі послуг від 20.05.2024 на послугу "Зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладення доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції по справі" адвокатом витрачено 1 годину, сума гонорару становить 2 422,40 грн.

На послугу "Аналіз отриманих від клієнта документів, в т.ч. Договору поставки № 05/Ю-23-МО від 05.10.2023 року, видаткових накладних, платіжних доручень тощо" адвокатом витрачено 1 годину, сума гонорару становить 2 422,40 грн.

На послугу "Аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики судів України (усіх інстанцій) у господарських справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування" адвокатом витрачено 2 години, сума гонорару становить 8 844,80 грн.

На послугу "Складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Киселі» заборгованості." адвокатом витрачено 4 години, сума гонорару становить 9 689,60 грн.

На послугу "Друк позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до суду через систему Електронний суд" адвокатом витрачено 1 годину, сума гонорару становить 2 422,40 грн.

На послугу "Складання відповіді на відзив у справі та направлення до суду" адвокатом витрачено 1 годину, сума гонорару становить 2 422,40 грн.

На послугу "Складання заяви про прийняття додаткового рішення по справі (подання доказів понесення судових витрат), зустріч з клієнтом в офісі адвоката, підписання клієнтом заяви з додатками, направлення її до суду" адвокатом витрачено 1 годину, сума гонорару становить 2 422,40 грн.

З огляду на вищезазначене, у вирішенні питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу суд частково погоджується з позицією представника відповідача та зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із несвоєчасним виконанням договору поставки.

Так, предметом дослідження за позовною заявою є один договір поставки, одна акцизна накладна, три платіжних доручення, одна податкова накладна, одна видаткова накладна, одна товарно-транспортна накладна та два листа.

Зазначені матеріали для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником позивача на послуги "Зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладення доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції по справі", "Аналіз отриманих від клієнта документів, в т.ч. Договору поставки № 05/Ю-23-МО від 05.10.2023 року, видаткових накладних, платіжних доручень тощо", "Аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики судів України (усіх інстанцій) у господарських справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування", "Складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Киселі» заборгованості" (текст якої викладений на тринадцяти сторінках), "Друк позовної заяви з додатками (на тридцяти двох сторінках разом з позовною заявою), направлення її відповідачу та до суду через систему Електронний суд" не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Також суд частково погоджується з позицією відповідача стосовно того, що зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладення доручення, отримання первинних документів має організаційних характер та не відноситься до надання правничої допомоги по справі №922/644/24.

Разом з цим, послуга "Складання відповіді на відзив у справі та направлення до суду" (текст якої викладений на чотирьох сторінках) з огляду на правовий зміст відповіді на відзив не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, оскільки доводи, викладені в відповіді на відзив є подібними поясненням та доводам, викладеними адвокатом у позовній заяві.

В свою чергу, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

При цьому ціна позову, визначена позивачем становить 33 752,21 грн., водночас заявлена вартість послуг адвоката становить 20 000,00 грн., що становить майже 60% від ціни позову та є явно завищеним розміром.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Отже, оцінивши заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Разом з цим, пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 позов задоволено частково, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення відповідача щодо витрат позивача на правову допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 9 689,60 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи заяви та заперечень щодо неї, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вх.№13095 від 21.05.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Киселі" (64121, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Киселі, вул. Центральна, 75; код ЄДРПОУ: 33010969) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19; код ЄДРПОУ: 36624196) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 05.06.2024.

Суддя Т.О. Пономаренко