Ухвала

від 30.05.2024 по справі 158/1422/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/1422/23 Провадження №11-кп/802/200/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9 ,

захисника адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12022030580000619 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаним вироком суду ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцьк Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , із професійно - технічною освітою, неодружений, старший солдат ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимий 22.06.2022 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.4 ст.407 КК України, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

засуджений за ч.4 ст.286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 ( десять) років;

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2022 року ухвалено виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_11 постановлено рахувати з моменту затримання 23 листопада 2023 року.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишено попередній, у виді тримання під вартою.

Вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат, арештованого майна та цивільні позови.

Згідно з вироком суду ОСОБА_11 визнаний винним та засуджений за те, що він 13 травня 2022 року близько 00 годин 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тередбече» зі сторони с. Кульчин, Луцького району Волинської області в напрямку до с. Дачне, Луцького району Волинської області, поблизу будинку АДРЕСА_3 , не уважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху, а саме зміною смуги руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1., яку перетинати заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «KOGEL SN 24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта № 180 від 15 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку із крововиливами під оболонки, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, набряк-набухання головного мозку; крововиливи в ділянці коренів легень; відкритий подвійний перелом нижньої щелепи зі зміщенням; закрита хребетно-спинномозкова травма: перелом краніальної пластинки тіла ХІІ хребця грудного відділу хребта та перелом поперечного відростка тіла І хребця поперекового відділу хребта зліва; закритий перелом правої променевої кістки; множинні садна та різані рани обличчя, множинні садна та синці нижніх кінцівок, які стосовно живих осіб належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілої.

Причиною смерті ОСОБА_15 є закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжується забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки (субдурального та субарахноїдального характеру);

- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експерта № 186 від 20 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримав наступні тілесні ушкодження: багато- уламковий вдавлений злам кісток склепіння та основи черепа в лівій лобно-скронево-тім`яній ділянці, забій головного мозку із крововиливами під оболонки, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, злам кісток носа, забійна рана в лівій лобній ділянці із садном та ознаками загоєння, параорбітальні синці, садно грудної клітки зліва, ушита рана правого коліна. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась багатоуламковим вдавленим зламом кісток склепіння та основи черепа із забоєм головного мозку та крововиливами під оболонки, стосовно живих осіб належать до тяжких як небезпечних для життя в момент спричинення, і вданому конкретному випадку викликали смерть потерпілого.

Причиною смерті ОСОБА_16 є відкрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася багатоуламковим вдавленим зламом кісток склепіння та основи черепа із забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки;

- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку експерта № 256 від 14 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримав наступні тілесні ушкодження: переломи нижньої щелепи на рівні 48/8-й зуб справа/, 33 /3-й зуб зліва/ та в ділянці правого суглобового паростка; забиті рвані рани обличчя; закрита травма грудної клітки з обмеженим пристінковим пневмотораксом справа; закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння переломів щелепи необхідний час більше 21 доби;

- пасажир автомобіля марки «NISSAN NAVARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку експерта № 248 від 10 червня 2022 року Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи отримала наступні тілесні ушкодження: закритий відламковий перелом лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням; забій та забійна рана на передній поверхні лівої гомілки; забійна рана лобної ділянки, множинні садна обличчя, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння перелому необхідний час більше 21 доби.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_19 п. 1.2., п.1.3, п. 1.5., АДРЕСА_4 , параграфу 1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями).

В поданійапеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_11 необґрунтованим. Посилається на те, що ОСОБА_11 вчинив злочин у молодому віці з необережності, свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, давав правдиві свідчення, активно сприяв розкриттю злочину, одразу ж після ДТП потерпілій надав допомогу, добровільно частково відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_16 . Вказує на те, що суд не врахував, що ОСОБА_11 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем та позитивно характеризується за місцем несення служби. Крім того, судом не враховано думку потерпілого ОСОБА_16 та помилково не віднесено до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого щире каяття. Просить вирок суду змінити та призначити покарання ОСОБА_11 із врахуванням вимог ст.69-1 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили змінити вирок суду у частині призначеного покарання, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив вирок суду залишити без змін, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , які також заперечували апеляційну скаргу і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349КПК України після допиту обвинуваченого, який визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, про можливість пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Положеннями ч.2 ст.65 КК України регламентовано, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_11 , місцевим судом дотримані.

Твердження захисника про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст.69-1 КК України, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

Так, приписами ст.69-1 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбаченихпунктами 1та2частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті)Особливої частиницього Кодексу.

А ч.1 ст.66 визначено, що при призначенніпокарання обставинами,які йогопом`якшують,визнаються: 1)з`явленняіз зізнанням,щире каяттяабо активнесприяння розкриттюкримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, посягає не лише на безпеку дорожнього руху, а й несе серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників, його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті двох молодих людей, тоді як відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей, а також врахував всі інші обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем несення служби, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки, відсутність даних щодо ймовірного перебування на диспансерному обліку у лікаря-психіатра або ж нарколога, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з охороною громадського порядку (ст.178 КУпАП - розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях) (т.2, а.к.п.40-41), раніше судимий, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння (2,1‰), не маючи посвідчення водія, без володіння навичками водіння, знаннями ПДР України.

При цьому також враховано і наявність обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_11 , а саме: добровільне відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_16 , що виразилась у добровільній сплаті обвинуваченим кредитної заборгованості його покійного сина.

Водночас суд не визнав пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, мотивувавши це тим, що ОСОБА_11 хоча і визнав факт вчинення злочину, але, водночас, не виявив, на думку суду, свідомої готовності нести покарання за вчинене, що виразилось у втечі обвинуваченого з приміщення суду перед стадією «останнього слова обвинуваченого», перебування останнього у розшуку понад місяць та втечу з під-варти, що підтверджено самим обвинуваченим в судовому засіданні.

Окрім того, у репліках під час судових дебатів, обвинувачений неодноразово у своїх висловах намагався звернути увагу суду на те, що не лише його дії призвели до невідворотних наслідків ( «…усім було весело під час розпивання алкогольних напоїв… тому не варто усіх «собак вішати на мене»…).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.09.2019 року(справа № 166/1065/18,провадження№ 51-3392км 19)щире каяття, розкаяння, передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи,намаганні особи відшкодувати завдані злочиномзбитки,бажанні виправити наслідки вчиненого, у тому числі шляхом справедливої і достатньої сатисфакції потерпілому. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинензнайтисвоє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , місцевим судом не встановлені.

Також, суд врахував думку потерпілих, які, у більшості, настоювали на суворій мірі покарання та не вибачили ОСОБА_11 ..

Апеляційний суд зазначає, що позиція потерпілої сторони у судових засіданнях місцевого та апеляційного судів, щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

Під час апеляційного розгляду потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_20 вказали, що обвинуваченим ОСОБА_11 завдані збитки не відшкодовані. Вони не пробачили ОСОБА_11 за загибель їх дочки. Заперечували щодо можливості пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_11 ..

Представник потерпілих ОСОБА_9 також заперечував щодо можливості зменшення призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_11 ..

Часткове відшкодування потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_20 спричиненої моральної шкоди є може слугувати єдиною і безумовною підставою для зменшення призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_11 , враховуючи позицію даних потерпілих.

Отже, в даному кримінальному провадженні відсутні такі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , як з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

А тому апеляційний суд не вбачає законних підстав для зменшення призначеного місцевим судом ОСОБА_11 покарання на підставі ст.69-1 КК України.

Враховуючи наслідки вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення смерть двох молодих людей, отримання ще двома потерпілими тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, з урахуванням позиції потерпілих, беручи до уваги вищенаведені обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 максимального покарання в межах санкції статті, за якою він засуджується, у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, дані про особу винного, позицію потерпілих, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі, без застосування положень ст.69-1 КК України, у зв`язку із чим апеляційний суд в даному кримінальному провадженні не знаходить законних підстав для застосування щодо ОСОБА_11 положень ст.69-1 КК України.

Призначене місцевим судом ОСОБА_11 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Таке покарання, на переконання апеляційного суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_11 , який утримується під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Головуючий

Судді: