Рішення

від 28.05.2024 по справі 160/9772/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Справа № 160/9772/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1 від 05.01.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110110/2024/000003 від 05.01.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до митного органу подано достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за основним (першим) методом, заявлена декларантом митна вартість товарів за ціною договору відповідала вимогам статті 58 Митного кодексу України. Проте, на підставі наданих документів Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1 від 05.01.2024 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110110/2024/000003 від 05.01.2024 року. При цьому, відповідачем в оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин неврахування для встановлення митної вартості товару наданих для митного оформлення документів, не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

07.05.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Також, враховуючи відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Отже, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

28.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» (Покупець) та SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №SZS-3005/23 від 30.05.2023р. року (далі Контракт) відповідно до пункту 1.1 якого Продавець продає, Покупець купує труби, далі - Товар.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту, сортамент, ціна за одиницю і кількість поставлених Товарів за Контрактом вказані в Специфікаціях до даного Товару, фактично відвантаженого по Специфікаціях до даного Контракту, і становить не більше 1 000 000 доларів США.

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що поставка Товарів буде відбуватися морським шляхом. Умови поставки вказуються в специфікаціях до даного контракту. Відвантаження товару частинами дозволено.

Відповідно до пункту 5.1., умови оплати за цим Договором вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Між сторонами контракту, на виконання умов контракту, було підписано Специфікацію №4 від 30.05.2023 року, відповідно до якої погоджено поставку товару, а саме: «Труби сталеві безшовні холоднодеформовані, УКТ ЗЕД 7304», на загальну кількість 112 тон, ціна на СIF Gdansk, на загальну суму 84770,00 доларів США, товар поставляється на умовах: СIF Gdansk, Poland.

Вказаною специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 30% передплата, залишок проти копії BL.

Продавцем на виконання вимог контракту було складено інвойс №SZS-3005/23-4 від 28.08.2023 року на загальну суму 84 313 доларів США.

На виконання умов, передбачених Контрактом №SZS-3005/23-4 від 30.05.2023 року, Покупець здійснив оплати, що підтверджується платіжними дорученнями SWIFT, які були долучені під час митного оформлення.

Відповідно до коносаменту №230563405, місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Tianjin, China; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: Гданськ Польща.

На підставі контракту №SZS-3005/23 від 30.05.2023р., специфікації №4 від 17.08.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» було ввезено на митну територію України придбаний товар на загальну суму 84 700.00 доларів США.

27.12.2023 року позивачем (в особі декларанта ТОВ «Експерт-Днепр») до Дніпровської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію 23UA110110009580U7 на придбаний товар. Митна вартість, визначена декларантом за ціноюдоговору (контракту), яка була вказана у інвойсі №SZS-3005/23-4 від 28.08.2023 року в розмірі 133638,40 доларів США. Відповідно до гр. 32 товар: Вироби з чорних металів, безшовні, круглого поперечного перерізу, з нелегованої сталі, гаряче деформовані: Труби сталеві безшовні гаряче деформовані , прямі, марка сталі: 20 (C 0,20%, Si 0,24%, Mn 0,55%, P 0,021%, S 0,02, Cu 0,16%, Ni 0,18%, Cr 0,14%, Mo 0,007%, V 0,009%): 57х8х3000- 5800мм.- 6,084 тн., 178 шт., 4 пакета; 57х12х3000-5800 мм.- 3,666 тн., 74 шт., 2 пакета; 57х14х300-5800 мм.-2,884тн., 58 шт., 2 пакета; 60х10х3000-5800мм. 3,050 тн., 62 шт., 2 пакета; 60х12х3000 5800 мм. 3,016 тн. 46 шт., 2 пакета; 0х12х3000-5800 мм. 3б 264 тн., 62 шт., 2 пакета; 76х12х3000- 5800мм. 6,006 тн., 78 шт., 4 пакета.

Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

У митній декларації, поданій декларантом, було зазначено загальну суму за рахунком відповідно до інвойсу 84 313,19 доларів США (графа 22).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: Сертифікат якості, Пакувальний лист, Рахунок-Фактура (інвойс), Коносамент, Накладна ЦІМ, Супровідний документ, Сертифікат про походження товару, Банківські платіжні документи, що стосуються товару, Рахунки-Фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, Страховий поліс, Доповнення до зовнішньоекономічного Договору (контракту) Додаткова угода №1, Доповнення до зовнішньоекономічного Договору (контракту) Специфікація №4, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 30.05.2023, Договір про надання послуг митного брокера, Договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023, Договір (контракт) про перевезення від 05.12.2023, копія митної декларації країни відправлення, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

- відповідно до п.1.1 Контракту Продавець продає, Покупець купує труби безшовні сталеві холоднодеформовані, а згідно графи 31 ЕМД задекларовано товар «Труби сталеві безшовні гарячедеформовані», що може свідчити про наявність ознак підробки у наданих до митного контролю документах (інвойс, сертифікат якості, сертифікат про походження товарів, специфікація №4, пакувальний аркуш, тощо);

- за наданими SWIFT повідомленнями сума перерахована відповідно до специфікації 4 84 313,19 дол.США. Сума за цією специфікацією - 84 700,00 дол. США., що не співпадає за сумою перерахованих коштів;

- відповідно до пункту 11 Контракту, англомовна назва Покупця зазначена як «LIMITED LIABILITY PRODUCTION AND DESIGN ENTERPRICE «LIDER»», відповідно до відомостей наданого страхового полісу встановлено, що товар застраховано Покупцем, крім того, дата інвойсу (28.08.2023) передує даті Договору страхування, що ймовірно свідчить про невключення вартості страхування до ціни товару, що не відповідає задекларованим умовам поставки CIF Gdansk;

- відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010), поставка за терміном CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу;

- Правилами митниці КНР по оформленню вантажної митної декларації при імпорті та експорті товарів (маніфест/положення N 52, 2008 рік) при відправленні товарів з Китаю на умовах поставки CIF передбачено заповнення граф 24, 25 та 26. У наданій митній декларації країни відправлення такі графи не заповнено;

- відповідно до рахунків на оплату транспортних послуг зазначено вартість транспортно-експедиторського обслуговування, однак, зазначені документи не містять відомостей щодо винагороди експедитора за межами митної території України;

- відповідно до пункту 1.3 Договору транспортного експедирування від 27.07.2023 №2023-034 (далі Договір ТЕО), Особливі умови надання послуг за цим Договором при здійсненні конкретного перевезення вантажу регулюються заявкою (далі - Заявка), що погоджується Сторонами, у якій, зокрема, зазначаються габарити та кількість місць вантажу, найменування та вид вантажу, перелік конкретних транспортно- експедиторських послуг, розмір плати Експедитора, пункт відправлення та призначення вантажу, маршрут переміщення вантажу, термін перевезення та інші погоджені Сторонами умови. Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. За заявкою вартість послуг складає 3550,0 дол. США за 40-футовий контейнер та 3400,00 дол. США за 20 футовий контейнер (за яким курсом здійснено перерахунок декларантом не зазначено);

- відповідно до пункту 4.3 Договору ТЕО, якщо інше не погоджено у заявці, Клієнт зобов`язується сплатити рахунок Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його виставлення, однак не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин перед початком виконання робіт і надання послуг. Платіжні документи на підтвердження сплати послуг з ТЕО до митного контролю не надано.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 04.10.2023 у складі електронного повідомлення декларантом надіслано повідомлення до якого долучено: інвойс, пакувальний аркуш, сертифікат якості, сертифікат про походження, специфікація №4 до Контракту; Довідку про транспортні витрати експедитора ТОВ "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН", Лист-роз`яснення імпортера від 04.01.2024 №0401/1.

Листом від 05.01.2024 від 0501/1 декларант відмовився від надання додаткових документів витребуваних митницею у десятиденний термін.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2024/300003/1 від 05.01.2024 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000003 від 05.01.2024 року.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі зовнішньо-економічного контракту №SZS-3005/23 від 30.05.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» (Покупець) та SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (Продавець).

Стосовно посилання відповідача на розбіжності у найменуванні труби (способу її виготовлення), суд зазначає, що з матеріалів справи, а саме, Висновку ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості імені Я.Ю. Осади» від 27.09.2023 року №Д/361, вбачається, що експертом було зроблено огляд труби та складено відповідний висновок про те, що ТОВ ВКП «Лідер» задекларувало та розмитнило товар саме так, як того вимагає чинне законодавство, а саме, як «гарячекатана», тому твердження митниці щодо наявності ознак підробки у наданих до митного контролю документах є необґрунтованим.

Щодо посилання митного органу на те, що за наданими SWIFT повідомленнями сума перерахована відповідно до специфікації 4 84 313,19 дол.США. Сума за цією специфікацією - 84700,00 дол. США., що не співпадає за сумою перерахованих коштів, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, розбіжності між сумою, заявленою в Специфікації, й фактичною оплатою (в специфікації сторонами погоджено поставку 112 тон на суму 84 700,00 USD, але фактично, відповідно до відомостей з Коносаменту, завантажено 111 494.00 тон на суму 84 313,19 USD) узгоджується з умовами Контракту та міжнародною практикою. При цьому, в комерційному інвойсі №SZS-3005/23-4 від 28.08.2023 року відображено відомості про вагу та вартість товару відповідно до фактично поставленої, а саме: вага 111,494 тон, вартість 84313,19 USD.

Також факт повної оплати за Товар підтверджується наступними платіжними документами: Платіжна інструкція в іноземній валюті № 9 на суму 16 940,00; Платіжна інструкція в іноземній валюті № 13 на суму 67 373,19; Заява про купiвлю iноземної валюти № 9 вiд 18 серпня 2023 р.; Заява про купiвлю iноземної валюти № 13 вiд 11 жовтня 2023 р. В призначенні платежу зазначено найменування труби, що, в свою чергу, свідчить про те, що платіж було зроблено згідно з наданою специфікацією.

Також, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України, надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс. Сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від від 22 серпня 2019 у справі № 810/2784/18

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Стосовно посилання відповідача на невключення витрат на страхування, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення були надані додаткові документи, зокрема, Лист від ТОВ «Експерт-Днепр» №0401/1 від 04.01.2024 року, де зазначено, що відповідно до наданого Страхового полісу №AJIN04F24223EG1143D7 від 05.09.2023 компанія "SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED" (Китай) самостійно уклала Страховий договір та видала Страховий поліс за умовами терміну CIF на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Мінімальне страхування покриває ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) та обумовлене у валюті договору купівлі-продажу, у графі Страхового полісу: "Amount Insured" указана сума USD 92,744.51 у валюті контракту (сумма по Комерційному Інвойсу: 84313, 19 дол. США + 10% - 8431,32 дол. США = 92744,51 дол. США. CIF (англ. Cost, Insurance and Freight - вартість, страхування та фрахт) - міжнародний комерційний торговий термін, позначення ціни товару, що передбачає оплату за рахунок продавця) вартості навантаження товару на судно, перевезення та страхування до місця призначення, тобто до CIF - порт Гданськ (Польща). Окремо вартість фрахту не відокремлюється, фрахт, як і страхування включені до ціни.

Відповідно до умов Специфікації №4, було погоджено поставку товару, а саме: «Труби сталеві безшовні холоднодеформовані, УКТ ЗЕД 730439», на загальну кількість 112 тон, товар поставляється на умовах: СIF Gdansk, Poland.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном CIF, Продавець поставляє товар на борт судна, зобов`язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю. Відповідно до ч.2. ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

СIF («cost, insurance and freight (... named port of destination)» або «вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)» міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF, витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

З декларацій митної вартості, поданих декларантом митному органу, також вбачається, що витрати на фрахт до пункту призначення, навантаження і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Наведені обставини спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач поніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості перевезення та страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару, оскільки у разі поставки товару на умовах СIF, витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.08.2023 у справі № 810/693/17 (адміністративне провадження № К/9901/38419/18) та підлягає врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Окремо суд зауважує, що відомості щодо винагороди експедитора за межами митної території України входять до відповідних пунктів оплати транспортних послуг, тому твердження митниці стосовно відсутності інших додаткових відомостей в рахунках на оплату жодним чином не можуть вказувати на наявність додаткових витрат.

Щодо твердження відповідача про незазначення, за яким курсом здійснено перерахунок, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення товарів, в особі декларанта ТОВ «Експерт-Днепр», повідомляв, що згідно з пунктом: «Умови та строк оплати», зазначено: Оплата в сумі 3550,00 дол. США за 40-футовий контейнер та 3400,00 дол. США за 20 футовий контейнер за курсом НБУ на день надання рахунку (Рахунки №1285 від 26.12.2023 р., №1286 від 26.12.2023 р. за курсом НБУ, 1 дол. США - 37,5225 грн; Рахунок №1285 від 26.12.2023 р., на 3 шт. 40-футових контейнерів - 399614,67 грн. з ПДВ; Рахунок №1286 від 26.12.2023 р., на 1 шт. 20-футовий контейнер - 127576,51 грн. з ПДВ, доданий до декларації; Рахунок №1285 від 26.12.2023 р., доданий до декларації).

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до пункту 4.3 Договору ТЕО якщо інше не погоджено у заявці, Клієнт зобов`язується сплатити рахунок Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його виставлення, однак не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин перед початком виконання робіт і надання послуг; платіжні документи на підтвердження сплати послуг з ТЕО до митного контролю не надано, суд зазначає, що оплата відповідно до Заявки №LID23004 від 05.12.2023 року до договору транспортного експедирування №2023-034 від 27.07.2023 р., у розмірі 100% здійснюється протягом 2-3 робочих днів з моменту отримання копій з оригіналів узгоджених документів. По факту отримання вантажу з товаросупровідними документами.

З Довідки ТОВ «Альфакоста Юкрейн» про транспортні витрати від 04.01.2024, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що вартість транспортних послуг, за дорученням ТОВ ВКП «ЛІДЕР» за маршрутом Гданськ (Польща) - Дніпро (Україна) за коносаментом 230563405 в контейнерах MRSU3942029, SUDU8547272, MRKU9293808, BSIU9082558 складає 527191,18 грн. Вартість складається з компенсації витрат судноплавної лінії за навантажувально-розвантажувальні роботи, портові виграти поза межами країни, у порту Гданськ, Польща. Винагорода експедитора врахована у вартість перевезення за межами України, винагорода експедитора по території України врахована у вартість перевезення по території України та підлягає нарахуванню ПДВ 20%. Рахунок надано на вимогу отримувача 26.12.2023 р. за курсом НБУ 37.5225 на дату виставлення рахунку для оформлення попередньої декларації та перетину кордону. Оплата послуг експедитора здійснюється після надання повного пакету документів отримувачу.

Відтак, оплата послуг ТОВ «Альфакоста Юкрейн» мала бути здійснена і була здійснена позивачем вже після здійснення процедури митного оформлення.

За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості, суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості були зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. При цьому, наявність одного лише посилання відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Як наслідок, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення та картки відмови.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1 від 05.01.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110110/2024/000003 від 05.01.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторське підприємство «ЛІДЕР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5449,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник