Постанова

від 02.10.2024 по справі 160/9772/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9772/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. у справі №160/9772/24 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторського підприємства «ЛІДЕР» до: про:Дніпровської митниці визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-конструкторського підприємства «ЛІДЕР» (далі ТОВ ВКП «ЛІДЕР» ) до Дніпровської митниці (далі митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, який подано до суду першої інстанції за допомогою засобів системи «Електронний суд» 13.04.2024р. / а.с. 1-18/.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.04.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/9772/24 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 125/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві / а.с. 1-18/ на те, що в межах укладеного зовнішньоекономічного контракту та на підставі товаросупровідних документів на його адресу було здійснено поставку партії товару з метою митного оформлення якого ним 27.12.2023р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 23UA110110009580U7 (далі МД), у якій митна вартість товару ( гр. 32 МД): Вироби з чорних металів, безшовні, круглого поперечного перерізу, з нелегованої сталі, гаряче деформовані: Труби сталеві безшовні гаряче деформовані , прямі, марка сталі: 20 (C 0,20%, Si 0,24%, Mn 0,55%, P 0,021%, S 0,02, Cu 0,16%, Ni 0,18%, Cr 0,14%, Mo 0,007%, V 0,009%): 57х8х3000- 5800мм.- 6,084 тн., 178 шт., 4 пакета; 57х12х3000-5800 мм.- 3,666 тн., 74 шт., 2 пакета; 57х14х300-5800 мм.-2,884тн., 58 шт., 2 пакета; 60х10х3000-5800мм. 3,050 тн., 62 шт., 2 пакета; 60х12х3000 5800 мм. 3,016 тн. 46 шт., 2 пакета; 0х12х3000-5800 мм. 3б 264 тн., 62 шт., 2 пакета; 76х12х3000- 5800мм. 6,006 тн., 78 шт., 4 пакета, визначена за ціною договору (контракту) (основний метод) та на підтвердження заявленої митної вартості до МД були додані усі документи на підставі яких здійснювалось постачання цієї партії товару, але відповідач витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження визначеної ним митної вартості задекларованого товару, і підприємством 04.01.2024р. було надано митниці додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару, а 05.01.2024р. підприємство повідомило митний орган про відсутність додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості і після надання додаткових документів 05.01.2024р. митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1, яким митну вартість задекларованого за МД №23UA110110009580U7 товару визначено за резервним методом та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000003. Позивач вважає, що митним органом було необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України з огляду на те, що подані ним разом із митною декларацією документи дозволяли визначити складові частини митної вартості задекларованого товару та не містили будь-яких розбіжностей, тому він вважає прийняті митним органом рішення про визначення митної вартості та картку відмови необґрунтованими і безпідставними, просив суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 05.01.2024р. рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000003.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. у справі №160/9772/24 адміністративний позов ТОВ ВКП «ЛІДЕР» задоволено у повному обсязі. /а.с. 178-185/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 27.06.2024р. подав за допомогою засобів системи «Електронний суд» апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким її зареєстровано 28.06.2024р. / а.с. 189-196/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги Третім апеляційним адміністративним судом 01.07.2024р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/9772/24 / а.с. 202/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 04.07.2024р. / а.с. 204/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024р. у справі №160/9772/24 апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 р. у справі №160/9772/24 залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 205/.

У межах наданого судом строку відповідачем недоліки апеляційної скарги булим усунуті / а.с. 207-208/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024р. у справі №160/9772/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 р. у справі №160/9772/24 /а.с. 209/ та апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 17.09.2024р. /а.с. 210/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 211,212/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 28.05.2024р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ ВКП «ЛІДЕР» (Покупець) і SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (Продавець) зовнішньоекономічного контракту №SZS-3005/23 від 30.05.2023р., відповідно до специфікації специфікації №4 від 30.05.2023р., яка є невід`ємною частиною контракту, на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) була поставлена партія товару: вироби з чорних металів, безшовні, круглого поперечного перерізу, з нелегованої сталі, гаряче деформовані: Труби сталеві безшовні гаряче деформовані , прямі, марка сталі: 20 (C 0,20%, Si 0,24%, Mn 0,55%, P 0,021%, S 0,02, Cu 0,16%, Ni 0,18%, Cr 0,14%, Mo 0,007%, V 0,009%): 57х8х3000- 5800мм.- 6,084 тн., 178 шт., 4 пакета; 57х12х3000-5800 мм.- 3,666 тн., 74 шт., 2 пакета; 57х14х300-5800 мм.-2,884тн., 58 шт., 2 пакета; 60х10х3000-5800мм. 3,050 тн., 62 шт., 2 пакета; 60х12х3000 5800 мм. 3,016 тн. 46 шт., 2 пакета; 0х12х3000-5800 мм. 3,264 тн., 62 шт., 2 пакета; 76х12х3000- 5800мм. 6,006 тн., 78 шт., 4 пакета, і з метою митного оформлення цього товару позивачем 27.12.2023р. подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 23UA110110009580U7 (далі МД) /а.с. 68-71/, у якій митну вартість задекларованого товару декларантом визначено за ціною договору (контракту), при цьому на підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД додано: - сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, накладну ЦІМ, супровідний документ, сертифікат про походження товару, банківські платіжні документи, що стосуються задекларованого товару, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, страховий поліс, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 30.05.2023р. з доповненнями до нього та додатковою угодою №1 до договору, специфікацію №4 до зовнішньоекономічного договору від 30.05.2023р., договір про надання послуг митного брокера, договір (контракт) про перевезення від 27.07.2023р., договір (контракт) про перевезення від 05.12.2023р., копія митної декларації країни відправлення /а.с. 36,39-44,29-35,45-54,59,86-96/

Митницею, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості, були виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, та позивачем 04.01.2024р. було надано відповідачу письмові пояснення та копії додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за № 23UA110110009580U7 / а.с. 56-57/, після отримання цих документів митний орган повідомив декларанта про недостатність наданих документів та запропонував подати додаткові документи, але позивач 05.01.2024р. повідомив про те, що ним надано усі документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за цією МД / а.с. 55/ та відповідачем 05.01.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300003/1, яким митну вартість задекларованого за МД №23UA110110009580U7 товару визначено за резервним методом /а.с. 97-98/, і прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2024/000003 / а.с. 60-67/, які є предметом оскарження у цій справі.

При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у цій адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).

Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішення відповідача про коригування митної вартості товарів /а.с. 97-98/, яке є предметом оскарження у цій справі, став результат опрацювання митним органом всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що виключає можливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів.

Виявлені під час перевірки заявленої декларантом митної вартості розбіжності, які перешкоджають застосуванню основного методу визначення митної вартості задекларованого товару, наведені відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, який викладено у окремому повідомленні митного органу / а.с. 97-98, 149-152/ і щодо цих висновків колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що постачання задекларованого позивачем за МД №23UA110110009580U7 товару здійснювалось в межах укладеного позивачем (Покупець) та SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (Продавець зовнішньо-економічного контракту №SZS-3005/23 від 30.05.2023р. з урахуванням доповнень та додаткових угод до нього і специфікації №4, які є його невід`ємною частиною .

Так, митний орган в обґрунтування наявності розбіжностей, посилається на наявність розбіжностей в частині найменування труби стосовно способу її виготовлення, але відповідно до висновку ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості імені Я.Ю. Осади» №Д/361 від 27.09.2023р. експертом було зроблено огляд труби та складено відповідний висновок про те, що ТОВ ВКП «Лідер» задекларувало та розмитнило товар саме так, як того вимагає чинне законодавство, а саме, як «гарячекатана», отже твердження відповідача щодо наявності ознак підробки стосовно найменування труби (способу її виготовлення) у наданих позивачем до митного контролю документах є необґрунтованим.

Стосовно посилань відповідача на те, що за наданими позивачем SWIFT повідомленнями сума перерахована відповідно до специфікації №4 84313,19 дол. США, а за самою специфікацією №4 сума становить - 84700,00 дол. США., що фактично не співпадає з сумою перерахованих коштів, то колегія суддів зазначає, що розбіжності між сумою, яка заявлена в Специфікації №4 та фактичною оплатою узгоджується з умовами Контракту та міжнародною практикою з урахуванням того, що в специфікації №4 сторонами погоджено поставку 112 тон на суму 84700,00 дол. США / а.с. 92/, але фактично, відповідно до відомостей з Коносаменту, завантажено 111, 494 тон на суму 84 313,19 дол. США, що також відображено в комерційному інвойсі №SZS-3005/23-4 від 28.08.2023р. / а.с. 51/, а саме: вага 111,494 тон, вартість 84313,19 дол. США.

При цьому факт повної оплати за задекларований товар підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № 9 на суму 16940,00 дол. США, на суму 67 373,19 дол. США / а.с. 87,88/, з яких також вбачається, що у призначенні платежу зазначено найменування труби, що також свідчить про здійснення позивачем оплати відповідно до наданої специфікації.

І з огляду на положення ст. 53 МК України, колегія суддів вважає, що надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим з огляду на те, що норми чинного законодавства не встановлюють обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс, тому сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанову від 22.08.2019р. у справі № 810/2784/18.

Крім цього колегія суддів вважає, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, з огляду на те, що предметом доказування у процедурах контролю за митною вартістю товару є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а з урахуванням того, що умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, то відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 07.05.2020р.

у справі № 826/10527/17, від 29.07.2021р. у справі №380/6459/20.

Щодо посилання відповідача на не включення до складових митної вартості задекларованого позивачем товару витрат на страхування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем під час здійснення митного оформлення задекларованого товару, на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару було надано додаткові документи та пояснення / а.с. 56-57/ у яких зазначено, що відповідно до наданого страхового полісу №AJIN04F24223EG1143D7 від 05.09.2023р. компанія SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED (Китай), з якою позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт у межах якого здійснювалась поставка спірного товару, самостійно уклала страховий договір та видала Страховий поліс за умовами терміну CIF на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, і мінімальне страхування покриває ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) та обумовлене у валюті договору купівлі-продажу, у графі Страхового полісу: "Amount Insured" указана сума USD 92744.51 у валюті контракту (сума по Комерційному Інвойсу: 84313, 19 дол. США + 10% - 8431,32 дол. США = 92744,51 дол. США), CIF ((англ. Cost, Insurance and Freight - вартість, страхування та фрахт) - міжнародний комерційний торговий термін, позначення ціни товару, що передбачає оплату за рахунок продавця вартості навантаження товару на судно, перевезення та страхування до місця призначення), тобто у даному випадку, з урахуванням Специфікації №4, CIF - порт Гданськ (Польща), що фактично свідчить про те, що вартість фрахту і страхування не відокремлюється, а фрахт, як і страхування, включені до ціни товару.

Отже приймаючи до уваги тлумачення терміну CIF, які наведено у офіційних правилах тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), у разі поставки товару на умовах СIF, витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, у даному випадку з поданих декларантом митному органу документів та декларації митної вартості вбачається, що витрати на фрахт до пункту призначення, навантаження і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості, що фактично спростовує висновки відповідача з приводу того, що позивачем понесено додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості перевезення та страхування товару, які ним не включені до складових митної вартості імпортованого товару.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом та зазначено у постанові від 25.08.2023р. у справі № 810/693/17р.

Стосовно тверджень митного органу щодо відсутності інших додаткових відомостей в рахунках на оплату стосовно винагороди експедитора, то з огляду на те, що відомості щодо винагороди експедитора за межами митної території України входять до відповідних пунктів оплати транспортних послуг, їх відсутність не може свідчити про наявність додаткових витрат, які можуть вплинути на митну вартість задекларованого товару.

Щодо посилань відповідача про не зазначення декларантом, за яким курсом здійснено перерахунок за переміщення вантажу, то під час здійснення митного оформлення задекларованого товару декларант, в особі ТОВ «Експерт-Днепр», повідомляв, що відповідно до укладеного договору транспортного експедирування №2023-034 від 27.07.2023р. / а.с. 40-44, 30-34/ визначено умови та строк оплати послуг: оплата в сумі 3550,00 дол. США за 40-футовий контейнер та 3400,00 дол. США за 20 футовий контейнер за курсом НБУ на день надання рахунку, яка здійснюється шляхом оплати рахунків, і позивачем були надані до митної декларації рахунки: - №1285 від 26.12.2023р. на 3 шт. 40-футових контейнерів на суму 399614,67 грн. з ПДВ; - №1286 від 26.12.2023р. на 1 шт. 20-футовий контейнер - 127576,51 грн. з ПДВ, за курсом НБУ станом на 26.12.2023р. - 1 дол. США - 37,5225 грн. / а.с. 26-28/, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про ненадання відомостей щодо курсу за яким здійснено перерахунок за переміщення вантажу.

Крім вищезазначеного відповідач у оскаржуваному рішення зазначає, що відповідно до пункту 4.3 договору транспортного експедирування №2023-034 від 27.07.2023р. / а.с. 40-44, 30-34/ якщо інше не погоджено у заявці, Клієнт зобов`язується сплатити рахунок Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту його виставлення, однак не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин перед початком виконання робіт і надання послуг, але платіжні документи на підтвердження сплати послуг з транспортного експедирування до митного контролю не надано, але колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до заявки №LID23004 від 05.12.2023 року до договору транспортного експедирування №2023-034 від 27.07.2023 р., оплата цих послуг у розмірі 100% здійснюється протягом 2-3 робочих днів з моменту отримання копій з оригіналів узгоджених документів, по факту отримання вантажу з товаросупровідними документами.

З наданої ТОВ «Альфакоста Юкрейн», з яким позивачем укладено договору транспортного експедирування №2023-034 від 27.07.2023р., довідки про транспортні витрати від 04.01.2024р. / а.с. 26/ вбачається, що вартість транспортних послуг, за дорученням ТОВ ВКП «ЛІДЕР» за маршрутом Гданськ (Польща) - Дніпро (Україна) за коносаментом 230563405 в контейнерах MRSU3942029, SUDU8547272, MRKU9293808, BSIU9082558 складає 527191,18 грн., і складається з компенсації витрат судноплавної лінії за навантажувально-розвантажувальні роботи, портові виграти поза межами країни, у порту Гданськ, Польща; винагорода експедитора врахована у вартість перевезення за межами України, винагорода експедитора по території України врахована у вартість перевезення по території України та підлягає нарахуванню ПДВ 20%, рахунок надано на вимогу отримувача 26.12.2023 р. за курсом НБУ 37.5225 на дату виставлення рахунку для оформлення попередньої декларації та перетину кордону, оплата послуг експедитора здійснюється після надання повного пакету документів отримувачу.

Отже з урахуванням наведеного оплата послуг ТОВ «Альфакоста Юкрейн» мала бути здійснена, і була здійснена, позивачем вже після здійснення процедури митного оформлення задекларованого товару .

Таким чином, колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням застосованих норм права, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, вважає, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, і контролюючим органом під час розгляду цієї справи судом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не обґрунтовано висновки оскаржуваного рішення про коригування митної вартості належними та беззаперечними доказами в частині виникнення у митного органу у даному випадку правових підстав по застосуванню другорядного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з огляду на недоведеність відповідачем наявності у нього обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що відповідачем рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, прийнято безпідставно, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів прийнято митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючий вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 28.05.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 р. у справі №160/9772/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 02.10.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов