Рішення

від 29.05.2024 по справі 240/4800/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/4800/24

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Мельниченко В.В.,

за участю: представника позивача - Зінкевич Д.В.,

представника відповідача - Мала І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду та відкрито провадження, адміністративну справу було призначено до розгляду за правилам спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року частково задоволено клопотанням представника Відповідача та продовжено судовий розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 08.05.2024 року в судовому засіданні на стадії дослідження письмових доказів оголошено перерву для надання суду додаткових доказів представником Відповідача.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що Позивач 30.12.2023 року отримала податкове повідомлення - рішення від 06.11.2023 року про сплату земельного податку в розмірі 11 296,91 грн. 24.01.2024 року представником Позивача Відповідачу було подано заяву про звірку даних для проведення перерахунку земельного податку, в тому числі з урахуванням права Позивача на звільнення від сплати земельного податку. За результатами розгляду такого звернення Відповідачем було скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.11.2023 року і 26.01.2024 року було прийнято нове оскаржуване податкове повідомлення - рішення №769312-24/06-07, яким Позивачу нараховано земельного податку в розмірі 10 910,07 грн.

Представник Позивача вважає таке рішення Відповідача протиправним, так як розрахунок земельного податку був зроблений без врахування нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що перебувають у власності Позивача, без врахуванням права Позивача на звільнення від сплати земельного податку та із порушенням строків та нарахування такого податку.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечила і пояснила, що Позивач є власником земельних ділянок, в тому числі п`яти земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому з 2022 року є платником мінімального податкового зобов`язання. Підтвердила, що у зв`язку із звернення представника Позивача була проведена звірка даних відносно п`яти земельних ділянок, в ході якої було враховано наявність нормативного грошової оцінки однієї із земельних ділянок на 2022 рік, а відносно інших земельних ділянок з 2017 року така оцінка відсутня. По цій причині був проведений перерахунок мінімального податкового зобов`язання Позивача і винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

На думку представника Відповідача, наявність у Позивача статусу пенсіонера та віднесення до осіб з інвалідністю не є підставами для звільнення її від мінімального податкового зобов`язання. Несвоєчасне винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не є підставою для його скасування, а є лише підставою для звільнення Позивача від фінансових санкцій за несвоєчасну його сплату.

Одночасно представник Відповідача зазначила, що наявність нормативного грошової оцінки інших земельних ділянок, що перебувають у власності Позивача, станом на 2023 рік будуть враховані при визначенні мінімального податкового зобов`язання Позивача за 2023 рік.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022 року, окрім іншого, є власником земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 1821782402:02:001:0017, площею 0,53 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства;

- 1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом відомостями із Державного реєстру речових прав (а.с.122-123).

Судом встановлено та визнається сторонами, що наявність у Позивача у власності вказаних п`яти земельних ділянок із цільовим призначенням "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" стала підставою для винесення Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року.

Суть спірних відносин по даній справі зведена до правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідача №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні Відповідача №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року, розрахунку до нього та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні, податковим органом у відповідності до повноважень, передбачених підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті Податкового кодексу України Позивачу була визначена сума мінімального податкового зобов`язання, передбаченого п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України (а.с.69).

Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку, підстав та строків нарахування мінімальної величини податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, правовими нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30 листопада 2021 року №1914-IX (надалі - Закон №1914-IX), до Податкового кодексу України було внесено цілий ряд доповнень, зумовлених особливостями визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Цей Закон набув чинності з 1 січня 2022 року, окрім правових норм, які набули чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону

В підпункті 14.1.114-2 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України законодавцем мінімальне податкове зобов`язання визначено як мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням";

Тобто, з 01.01.2022 року законодавцем внесено певні доповнення щодо особливостей оподаткування доходів фізичних осіб - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

В зв`язку з цим суд вважає безпідставним та помилковим ототожнення представником Позивача мінімального податкового зобов`язання із земельним податком.

Суд зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Відповідача №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року Позивачу жодних податкових зобов`язань із земельного податку не нараховувалося.

Суд вважає помилковими доводи представника Позивача щодо неврахування Відповідачем при визначенні спірних податкових зобов`язань вимог статті 281 Податкового кодексу України про пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Безспірно, відповідно до вимог п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України, особи з інвалідністю першої і другої групи; пенсіонери (за віком), до яких відноситься Позивач, звільняються від сплати земельного податку на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.

Разом з тим, представник Позивача не врахував, що вказана правова норма не регулює порядок та підстави нарахування мінімального податкового зобов`язання і, відповідно вказані пільги не поширюються на ці правовідносини.

Суд вважає помилковими доводи представника Позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення по причині не врахування Відповідачем при визначенні розміру земельного податку нормативно грошових оцінок земельних ділянок, які належать Позивачу.

По-перше, суд в черговий раз зазначає, що спірним податковим повідомленням - рішенням Позивачу визначена сума мінімального податкового зобов`язання як власнику п`яти земельних ділянок з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не земельного податку на вказані земельні ділянки.

По-друге, приписами правових норм статті 38-1 Податкового кодексу прямо розмежовано правила (формули) визначення мінімального податкового зобов`язання як щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, так і щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена.

Суд зазначає, що за приписами підпункту 170.14.3 пункту 170.14 ст.170 Податкового кодексу визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Тобто, інформацію про наявність чи відсутність грошової оцінки земельної ділянки контролюючі органи отримують з Державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

До Державного земельного кадастру включаються, окрім іншого, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт ч.1 ст.15 цього ж Закону).

Судом встановлено та визнається сторонами, що згідно з інформації із Земельного кадастру станом на 18.01.2022 року була наявна лише нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, а нормативно грошові оцінки інших чотирьох земельних ділянок за кадастровими номерами (1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га, 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га, 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га та 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га) були зроблені лише 24.09.2023 року (а.с.125-136).

Одночасно суд враховує, що відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, в розумінні вказаної правової норми грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, станом на 18.01.2022 року підлягає застосуванню в 2023 бюджетному періоді, а нормативно грошові оцінки на інші чотири земельні ділянок за кадастровими номерами (1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га, 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га, 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га та 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га), які були зроблені 24.09.2023 року, підлягають застосуванню в 2024 бюджетному періоді.

В зв`язку з цим суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що вказані нормативно грошові оцінки земельних ділянок, зроблені відповідно станом на 18.01.2022року та 24.09.2023року підлягали застосуванню при визначенні мінімального податкового зобов`язання Позивача, як власника цих земельних ділянок, за 2022 рік.

Як вже зазначалося судом, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Позивачу мінімальні податкові зобов`язання в розмірі 10 910,07 грн. Позивачу, як власника вказаних п`яти земельних ділянок, були визначені за 2022 рік.

Безспірно, відповідно до вимог підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України таке податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Тобто, спірне податкове повідомлення - рішення щодо визначення спірних мінімальних податкових зобов`язань за 2022 рік підлягало врученню (надсиланню) Позивачу до 1 липня 2023 року.

Судом встановлено та визнається сторонами, що таке спірне податкове повідомлення - рішення щодо визначення спірних мінімальних податкових зобов`язань за 2022 рік Позивачу в особі його представника було вручено лише 31.01.2024 року, тобто з порушенням вимог підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що порушення контролюючим органом строків вручення податкового повідомлення-рішення є підставою для його визнання протиправним та скасування.

Представив Позивача не врахував, що приписами підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України прямо передбачено, що таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня.

Більш того, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів

Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №769312-24/06-07 від 26.01.2024 року, яким ОСОБА_1 , як власнику п`яти земельних ділянок з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначено мінімальне податкове зобов`язання в розмірі 10 910,07 грн., прийняте на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень податкового органу та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування і задоволення позову - відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 04 червня 2024 року