Постанова

від 05.12.2024 по справі 240/4800/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4800/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

05 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №769312-24/06-07 від 26.01.2024.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірним податковим повідомленням - рішенням позивачу визначена сума мінімального податкового зобов`язання як власнику п`яти земельних ділянок з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не земельного податку на вказані земельні ділянки.

При цьому грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, станом на 18.01.2022 підлягає застосуванню в 2023 бюджетному періоді, а нормативно грошові оцінки на інші чотири земельні ділянок за кадастровими номерами (1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га, 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га, 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га та 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га), які були зроблені 24.09.2023, підлягають застосуванню в 2024 бюджетному періоді.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що ГУ ДПС в Житомирській області протиправно застосувало п.п. 38-1.1.2. п. 38-1.1. ст. 381 ПК України, а не п.п. 38-1.1.1. п. 38-1.1. ст. 381 ПК України та не вчинило дії щодо збирання інформації для правомірного розрахунку земельного податку за 2022 рік, оскільки земельні ділянки за які ОСОБА_1 повинна сплати земельний податок мають визначену грошову оцінку за 2022 рік.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що платником надано нормативно грошову оцінку за 2022 рік лише на одну земельну ділянку: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, яка врахована при нарахуванні МПЗ за 2022 рік.

По інших земельних ділянках ОСОБА_1 не було надано нормативно грошову оцінку земельних ділянок за 2022 рік, тому розрахунок МПЗ за 2022 рік здійснювався відповідно до п.п. 38 прим. 1.1.2. п. 38 прим. 1. 1 ст. 38 прим. 1 ПК України.

Надана нормативно грошова оцінка земельних ділянок, датована 24.09.2023, буде врахована при нарахуванні МПЗ за 2023 рік. Враховуючи вищезазначене, на дані земельні ділянки ГУ ДПС у Житомирській області сформовано ППР від 26.01.2024 № 769312-24/06-07 на суму 10910,07 грн МПЗ за 2022 рік.

Також вказано, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу №769312-24/06-07 від 26.01.2024 апелянту жодних податкових зобов`язань із земельного податку не нараховувалось.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Також вказаною ухвалою клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області належним чином засвідчені витяги (довідки) про нормативно грошові оцінки земельних ділянок на 2022 рік кадастровий номер 1821782402:02:001:0017, площею 0,53 га; 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га; 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га; 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га; 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га; 1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022, окрім іншого, є власником земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 1821782402:02:001:0017, площею 0,53 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства;

- 1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом відомостями із Державного реєстру речових прав.

Наявність у позивача у власності вказаних п`яти земельних ділянок із цільовим призначенням "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" стала підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №769312-24/06-07 від 26.01.2024. Згідно розрахунку до нього та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні суді першої інстанції, податковим органом у відповідності до повноважень, передбачених підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті Податкового кодексу України позивачу була визначена сума мінімального податкового зобов`язання, передбаченого п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Обов`язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021 №1914-IX введено поняття "мінімального податкового зобов`язання" - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням (п.п.14.1.114-2 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 64 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Відповідно до п.п.170.14.1. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що передбачено п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.

Стосовно підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку на підставі п. 281.1 ст. 281 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.281.1 ст.281 ПК України, особи з інвалідністю першої і другої групи; пенсіонери (за віком), до яких відноситься позивач, звільняються від сплати земельного податку на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.

Судом встановлено, що позивач є особою на яку розповсюджується приписи ст. 281 ПК України та яка входить до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку.

Натомість, позивачу нарахована сума мінімального податкового зобов`язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору) відповідно до статті 170 ПК України, а не земельний податок.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність підстав для звільнення від сплати позивачем земельного податку не звільняє його від сплати мінімального податкового зобов`язання на підставі п. 281.1 ст. 281 ПК України, оскільки є окремим видом податку, що запроваджено у 2022 році.

При цьому, спірним податковим повідомленням - рішенням позивачу визначена сума мінімального податкового зобов`язання як власнику п`яти земельних ділянок з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та жодних податкових зобов`язань із земельного податку не нараховувалось на вказані земельні ділянки.

Разом з тим статтею 38-1 ПК України прямо розмежовано правила (формули) визначення мінімального податкового зобов`язання як щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, так і щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена.

Положенням підпункту 170.14.3 пункту 170.14 ст.170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Тобто, інформацію про наявність чи відсутність грошової оцінки земельної ділянки контролюючі органи отримують з Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

До Державного земельного кадастру включаються, окрім іншого, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт ч.1 ст.15 цього ж Закону).

Згідно з інформації із Земельного кадастру станом на 18.01.2022 була наявна лише нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, а нормативно грошові оцінки інших чотирьох земельних ділянок за кадастровими номерами (1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га, 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га, 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га та 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га) були зроблені лише 24.09.2023.

Ухвалою суду від 17.07.2024, крім іншого, задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області належним чином засвідчені витяги (довідки) про нормативно грошові оцінки земельних ділянок на 2022 рік кадастровий номер 1821782402:02:001:0017, площею 0,53 га; 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га; 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га; 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га; 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га; 1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га.

На виконання вимог ухвали суду 19.08.2024 до суду надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким долучено належним чином завірені копії витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер земельних ділянок 1821782400:03:000:0324, 1821782400:03:000:0325), які були сформовані на підставі поданих заявок, в автоматичному режимі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру у 2022 році.

Дата формування витягів вказана 18.01.2022.

При цьому згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку дата оцінки земельної ділянки 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га 18.01.2022.

Натомість, дата оцінки інших чотирьох ділянок 24.09.2023.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 1821782400:03:000:0324, площею 2,7185 га, станом на 18.01.2022 підлягає застосуванню в 2023 бюджетному періоді, а нормативно грошові оцінки на інші чотири земельні ділянок за кадастровими номерами (1821782400:03:000:0352, площею 1,8456 га, 1821782400:03:000:0325, площею 2,2162 га, 1821782400:03:000:0341, площею 3,5258 га та 1821782400:03:000:0342, площею 3,9568 га), які були зроблені 24.09.2023, підлягають застосуванню в 2024 бюджетному періоді.

Відтак доводи скаржника про те, що вказані нормативно грошові оцінки земельних ділянок, зроблені відповідно станом на 18.01.2022 та 24.09.2023 підлягали застосуванню при визначенні мінімального податкового зобов`язання позивача, як власника цих земельних ділянок, за 2022 рік є безпідставними.

Крім того відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення мінімальні податкові зобов`язання в розмірі 10 910,07 грн. позивачу, як власнику вказаних п`яти земельних ділянок, були визначені за 2022 рік.

Відповідно до вимог підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України таке податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Тобто, спірне податкове повідомлення - рішення щодо визначення спірних мінімальних податкових зобов`язань за 2022 рік підлягало врученню (надсиланню) позивачу до 1 липня 2023 року.

Проте спірне податкове повідомлення - рішення щодо визначення спірних мінімальних податкових зобов`язань за 2022 рік позивачу в особі його представника було вручено лише 31.01.2024, тобто з порушенням вимог підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України прямо передбачено, що таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №769312-24/06-07 від 26.01.2024, яким ОСОБА_1 , як власнику п`яти земельних ділянок з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначено мінімальне податкове зобов`язання в розмірі 10 910,07 грн., прийняте на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень податкового органу та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування і задоволення позову - відсутні.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.