Рішення

від 04.06.2024 по справі 320/20228/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року 320/20228/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі також ТОВ «Барбатекстіль», позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці (далі також митниця, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA100380/2023/000075/2.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2020 року між Nantong Golden Land Import Export Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - Продавець) та позивачем був укладений Контракт №NG20201207 від 12 липня 2020 року (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.

Відповідно до пунктів 1-3 Контракту Продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках Контракту є його невід`ємною частиною.

Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.

Ціна товару визначається на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.

Платежі повинні здійснюватися позивачем у доларах США на рахунок Продавця, зазначений у Контракті або на рахунки, вказані Продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.

Базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).

01 вересня 2021 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою, зокрема доповнили абзац п`ятий пункту 2 Контракту новою фразою, відповідно до якої сторони домовилися, що оплата може здійснюватися на умовах передоплати.

28 грудня 2021 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2023 року.

21 грудня 2022 року Продавець на виконання пункту 1 Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс № ВВ110 (далі - Інвойс) на загальну суму 80 546, 29 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які передбачені Контрактом.

07 березня 2023 року позивач подав до Київської митниці Митну декларацію ІМ40ДЕ №23UА100380603040U9 (далі - Митна декларація 603040), у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за Інвойсом (далі - Товар).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 603040 загальна вартість Товару склала 80 546, 29 доларів США, як це зазначено в Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (що підтверджується, зокрема, пунктом 3 Контракту та Інвойсом, у якому є посилання на Контракт та зазначені умови поставки Товару, а саме: FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка).

У той же час, позивач здійснив перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 225 481, 98 грн.

Таким чином, митна вартість Товару склала в гривневому еквіваленті станом на 07 березня 2023 року 3 170 947, 05 грн (80 546, 29 доларів США х 36,5686 + 225 481, 98 грн).

Позивач при поданні Митної декларації 603040 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткових угод б/н від 02 жовтня 2020 року, б/н від 23 березня 2021 року, б/н від 01 вересня 2021 року та б/н від 28 грудня 2021 року до Контракту, Інвойса, Коносамента №SHWS222120855 від 27 грудня 2022 року (далі - Коносамент), Договору транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04 січня 2021 року, укладеного між приватним підприємством «Інтервід» та позивачем (далі - Договір ТЕО 1 та Експедитор 1 відповідно), Рахунка на оплату №000122 від 13 лютого 2023 року, виставленого Експедитором 1 (далі - Рахунок Експедитора 1), Платіжної інструкції №2435 від 13 лютого 2023 року, виданої позивачем (далі - Платіжна інструкція 2435), Листа Експедитора 1 №28.02.23/1 від 28 лютого 2023 року (далі - Лист Експедитора 1), Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №8000 від 01 березня 2023 року (далі - CMR), Договору №011222 від 01 грудня 2022 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем (далі - Договір ТЕО 2 та Експедитор 2 відповідно), Довідки №2302044 від 28 лютого 2023 року, виданої Експедитором 2 (далі - Довідка про транспортні витрати), та Сертифіката про походження товару №23С3206А3952/00001 від 05 січня 2023 року.

07 березня 2023 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 603040.

У своєму запиті відповідач витребував надання наступних документів: 1) замовлення відповідно до Контракту; 2) прайс-листа Продавця; 3) транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) копії митної декларації країни відправлення; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 6) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 7) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

08 березня 2023 року позивач у відповідь на запит надав лист № 0803/23-01.

08 березня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення №7ed35081-58d3-4960-bfl7-f5466801ee5e з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.

08 березня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2023/000075/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару № 1 за Митною декларацією 603040.

Не погоджуючись з наведеним вище рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

Позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як товару №1 за Митною декларацією 603040, так і товару №2 за Митною декларацією 603040 були надані одні й ті ж самі документи.

Тобто, відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід при визначенні митної вартості товару №1 за Митною декларацією 603040.

Також суд звертає увагу на те, що з метою підтвердження понесених ним витрат / щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження Товару, а також щодо пов`язаних із ними транспортно-експедиційних витрат, загальний розмір яких склав 225 481, 98 грн, під час митного оформлення Товару позивач надавав відповідачу разом із Митною декларацією 603040 фотокопії наступних документів: Коносамента, Договору ТЕО 1, Рахунка Експедитора 1, Платіжної інструкції 2435, Листа Експедитора 1, CMR, Договору ТЕО 2 та Довідки про транспортні витрати.

Додатково, у відповідь на запит відповідача з метою підтвердження зазначених вище витрат позивач надав фотокопії наступних документів, а саме: Заявки, Рахунка Експедитора 1, засвідченого кваліфікованим електронним підписом Експедитора 1. Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №122 Ф від 13 лютого 2023 року, складеного між Експедитором 1 та позивачем, Рахунка Експедитора 2 та Платіжної інструкції 2243.

Що стосується твердження відповідача, що в Листі Експедитора 1 зазначено вартість морського перевезення Товару в розмірі 3 450, 00 доларів США, що суперечить валюті платежів, визначеної положеннями пункту 4.1 Договору ТЕО 1, суд зазначає, що усі розрахунки за Договором ТЕО 1 здійснюються виключно в гривні (що підтверджується Платіжною інструкцією 2435), а в Листі Експедитора 1 вказаний еквівалент вартості фрахту в доларах США в довідкових цілях (126 161,66 грн. / 36,5686 = 3 450,00 доларів США).

При цьому в Заявці, Рахунку Експедитора 1 та Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №122 Ф від 13 лютого 2023 року, складеному між Експедитором 1 та позивачем, вказано вартість морського перевезення Товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунія в розмірі 126 161,66 грн., тобто в гривні, що узгоджується з положеннями Договору ТЕО 1.

Що стосується твердження відповідача, що позивач у відповідь на його Запит надав Платіжну інструкцію 2243, яка стосується транспортування товару та пов`язаних з ним витрат без урахування морського транспорту, суд зазначає про те, що поза увагою Відповідача залишилася фотокопія Платіжної інструкції 2435, яку позивач надавав разом із Митною декларацією 603040 та яка підтверджує здійснення оплати Позивачем Експедитору 1 вартості морського перевезення (фрахту) Товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунія.

Також суд зазначає, що Товар постачався на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (відповідно до Incoterms 2010), які передбачають, зокрема в статті А.4 Розділу FOB наступне:

«...Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту...

...Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту...».

Тобто, витрати щодо навантажувальних робіт у порту відвантаження Товару за умовами поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) були включені в ціну Товару та були понесені Продавцем, а не позивачем, оскільки саме на Продавця покладений обов`язок щодо забезпечення навантаження Товару на борт судна в порту відвантаження, а відповідне застереження Експедитора 2 у його Довідці про транспортні витрати стосується виключно вищевказаної операції щодо навантаження Товару в порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка.

Разом із тим, подальші витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи були понесені Експедитором 2 від імені товариства, розмір яких склав 15 066, 26 грн, що підтверджується Рахунком Експедитора 2, в якому міститься інформація, зокрема, про розмір навантажувально-розвантажувальних робіт (ПРР) за межами України в 15 066, 26 грн, пов`язаних із перевезенням Товару за Інвойсом у контейнері № MSKU 1168000, що залишилося поза увагою відповідача.

Як наслідок, надані документи відповідачу підтверджують вартість витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження, і розвантаження Товару, а також щодо пов`язаних з ними транспортно-експедиційних витрат, у загальному розмірі 225 481, 98 грн, а зазначені вище твердження відповідача не можуть бути підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Ввідповідно до пункту 3 Контракту базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, відповідно до Incoterms 2010, які передбачають, зокрема в статтях А.3, Б.3 та Б.6 Розділу FOB наступне:

«...Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту...

...Договори перевезення та страхування

а)Договір перевезення.

Немає зобов`язань.

б)Договір страхування.

Немає зобов`язань...

...Договори перевезення та страхування

а)Договір перевезення

Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

б)Договір страхування.

Немає зобов`язань...

...Покупець зобов`язаний сплатити:

-всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження;

-будь-які додаткові витрати, що виникають внаслідок того, що судно, призначене покупцем, не прибуває своєчасно, чи не може прийняти товар, чи припиняє прийняття вантажів до настання часу, про який було повідомлено у відповідності з статтею Б. 7, або внаслідок неподання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7., - але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору;

-у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь- яку країну...».

Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Тобто, законодавець чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати на страхування товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Як наслідок, умови поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань ані Продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування Товару, відтак позивач не міг надати відповідачу під час митного оформлення спірного Товару документи, що підтверджують вартість страхування Товару, в силу відсутності останніх.

Також суд зазначає, що законодавчо позивачу визначений обов`язок надати відповідачу прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Таким чином, так як у позивача відсутні прайс-листи виробника Товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість Товару або сировини, то ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного рішення.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 813, 88 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (65044, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4Д; код ЄДРПОУ 40314889) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 № UA100380/2023/000075/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» понесені останнім судові витрати у розмірі 6813, 88 грн (шість тисяч вісімсот тринадцять гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.