Постанова

від 15.10.2024 по справі 320/20228/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/20228/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі - ТОВ «Барбатекстіль», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA100380/2023/000075/2.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що судом не досліджено в повному обсязі того, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі.

Позивачем подано відзив на апеляціну скаргу, в якому він наполягає на законності рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 липня 2020 року між Nantong Golden Land Import Export Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - Продавець) та позивачем був укладений Контракт №NG20201207 від 12 липня 2020 року (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.

Відповідно до пунктів 1-3 Контракту Продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках Контракту є його невід`ємною частиною.

Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.

Ціна товару визначається на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.

Платежі повинні здійснюватися позивачем у доларах США на рахунок Продавця, зазначений у Контракті або на рахунки, вказані Продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.

Базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).

01 вересня 2021 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою, зокрема доповнили абзац п`ятий пункту 2 Контракту новою фразою, відповідно до якої сторони домовилися, що оплата може здійснюватися на умовах передоплати.

28 грудня 2021 року Продавець та позивач уклали Додаткову угоду б/н до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2023 року.

21 грудня 2022 року Продавець на виконання пункту 1 Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс № ВВ110 (далі - Інвойс) на загальну суму 80 546, 29 доларів США на умовах поставки товару FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, які передбачені Контрактом.

07 березня 2023 року позивач подав до Київської митниці Митну декларацію ІМ40ДЕ №23UА100380603040U9 (далі - Митна декларація 603040), у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний у Продавця за Інвойсом (далі - Товар).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 603040 загальна вартість Товару склала 80 546, 29 доларів США, як це зазначено в Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (що підтверджується, зокрема, пунктом 3 Контракту та Інвойсом, у якому є посилання на Контракт та зазначені умови поставки Товару, а саме: FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка).

У той же час, позивач здійснив перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 225 481, 98 грн.

Таким чином, митна вартість Товару склала в гривневому еквіваленті станом на 07 березня 2023 року 3 170 947, 05 грн (80 546, 29 доларів США х 36,5686 + 225 481, 98 грн).

Позивач при поданні Митної декларації 603040 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткових угод б/н від 02 жовтня 2020 року, б/н від 23 березня 2021 року, б/н від 01 вересня 2021 року та б/н від 28 грудня 2021 року до Контракту, Інвойса, Коносамента №SHWS222120855 від 27 грудня 2022 року (далі - Коносамент), Договору транспортно-експедиторського обслуговування №01/04-21 від 04 січня 2021 року, укладеного між приватним підприємством «Інтервід» та позивачем (далі - Договір ТЕО 1 та Експедитор 1 відповідно), Рахунка на оплату №000122 від 13 лютого 2023 року, виставленого Експедитором 1 (далі - Рахунок Експедитора 1), Платіжної інструкції №2435 від 13 лютого 2023 року, виданої позивачем (далі - Платіжна інструкція 2435), Листа Експедитора 1 №28.02.23/1 від 28 лютого 2023 року (далі - Лист Експедитора 1), Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №8000 від 01 березня 2023 року (далі - CMR), Договору №011222 від 01 грудня 2022 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем (далі - Договір ТЕО 2 та Експедитор 2 відповідно), Довідки №2302044 від 28 лютого 2023 року, виданої Експедитором 2 (далі - Довідка про транспортні витрати), та Сертифіката про походження товару №23С3206А3952/00001 від 05 січня 2023 року.

07 березня 2023 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією 603040.

У своєму запиті відповідач витребував надання наступних документів: 1) замовлення відповідно до Контракту; 2) прайс-листа Продавця; 3) транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) копії митної декларації країни відправлення; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 6) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 7) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

08 березня 2023 року позивач у відповідь на запит надав лист № 0803/23-01.

08 березня 2023 року відповідач направив позивачу повідомлення №7ed35081-58d3-4960-bfl7-f5466801ee5e з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.

08 березня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2023/000075/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару № 1 за Митною декларацією 603040.

Не погоджуючись з наведеним вище рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи провову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та, відповідно, підстави, з яких контролюючим митним органом було здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем до митного оформлення в якості документів, що підтверджують митну вартість як товару №1 за Митною декларацією 603040, так і товару №2 за Митною декларацією 603040 були надані одні й ті ж самі документи.

Тобто, відповідач на підставі одних і тих самих документів здійснив вибірковий підхід при визначенні митної вартості товару №1 за Митною декларацією 603040.

Також з метою підтвердження понесених ним витрат / щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження Товару, а також щодо пов`язаних із ними транспортно-експедиційних витрат, загальний розмір яких склав 225 481, 98 грн, під час митного оформлення Товару позивач надавав відповідачу разом із Митною декларацією 603040 фотокопії наступних документів: Коносамента, Договору ТЕО 1, Рахунка Експедитора 1, Платіжної інструкції 2435, Листа Експедитора 1, CMR, Договору ТЕО 2 та Довідки про транспортні витрати.

Додатково, у відповідь на запит відповідача з метою підтвердження зазначених вище витрат позивач надав фотокопії наступних документів, а саме: Заявки, Рахунка Експедитора 1, засвідченого кваліфікованим електронним підписом Експедитора 1. Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №122 Ф від 13 лютого 2023 року, складеного між Експедитором 1 та позивачем, Рахунка Експедитора 2 та Платіжної інструкції 2243.

Що стосується твердження відповідача, що в Листі Експедитора 1 зазначено вартість морського перевезення Товару в розмірі 3 450, 00 доларів США, що суперечить валюті платежів, визначеної положеннями пункту 4.1 Договору ТЕО 1, суом вірно зауважено, що усі розрахунки за Договором ТЕО 1 здійснюються виключно в гривні (що підтверджується Платіжною інструкцією 2435), а в Листі Експедитора 1 вказаний еквівалент вартості фрахту в доларах США в довідкових цілях (126 161,66 грн. / 36,5686 = 3 450,00 доларів США).

При цьому в Заявці, Рахунку Експедитора 1 та Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №122 Ф від 13 лютого 2023 року, складеному між Експедитором 1 та позивачем, вказано вартість морського перевезення Товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунія в розмірі 126 161,66 грн., тобто в гривні, що узгоджується з положеннями Договору ТЕО 1.

Що стосується твердження відповідача, що позивач у відповідь на його Запит надав Платіжну інструкцію 2243, яка стосується транспортування товару та пов`язаних з ним витрат без урахування морського транспорту, слід зазначити, що поза увагою відповідача залишилася фотокопія Платіжної інструкції 2435, яку позивач надавав разом із Митною декларацією 603040 та яка підтверджує здійснення оплати Позивачем Експедитору 1 вартості морського перевезення (фрахту) Товару з порту м. Шанхая, Китайської Народної Республіки до порту м. Констанци, Румунія.

Крім того, Товар постачався на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (відповідно до Incoterms 2010), які передбачають, зокрема в статті А.4 Розділу FOB наступне:

«...Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту...

...Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту...».

Тобто, витрати щодо навантажувальних робіт у порту відвантаження Товару за умовами поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) були включені в ціну Товару та були понесені Продавцем, а не позивачем, оскільки саме на Продавця покладений обов`язок щодо забезпечення навантаження Товару на борт судна в порту відвантаження, а відповідне застереження Експедитора 2 у його Довідці про транспортні витрати стосується виключно вищевказаної операції щодо навантаження Товару в порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка.

Разом із тим, подальші витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи були понесені Експедитором 2 від імені товариства, розмір яких склав 15 066, 26 грн, що підтверджується Рахунком Експедитора 2, в якому міститься інформація, зокрема, про розмір навантажувально-розвантажувальних робіт (ПРР) за межами України в 15 066, 26 грн, пов`язаних із перевезенням Товару за Інвойсом у контейнері № MSKU 1168000, що залишилося поза увагою відповідача.

Таким чином, надані відповідачу документи підтверджують вартість витрат щодо перевезення Товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження, і розвантаження Товару, а також щодо пов`язаних з ними транспортно-експедиційних витрат, у загальному розмірі 225 481, 98 грн, а зазначені вище твердження відповідача не можуть бути підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Ввідповідно до пункту 3 Контракту базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, відповідно до Incoterms 2010, які передбачають, зокрема в статтях А.3, Б.3 та Б.6 Розділу FOB наступне:

«...Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту...

...Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов`язань.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань...

...Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення

Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань...

...Покупець зобов`язаний сплатити:

- всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження;

- будь-які додаткові витрати, що виникають внаслідок того, що судно, призначене покупцем, не прибуває своєчасно, чи не може прийняти товар, чи припиняє прийняття вантажів до настання часу, про який було повідомлено у відповідності з статтею Б. 7, або внаслідок неподання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7., - але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору;

- у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь- яку країну...».

Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Тобто, законодавець чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати на страхування товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Як наслідок, умови поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010) не передбачають зобов`язань ані Продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування Товару, відтак позивач не міг надати відповідачу під час митного оформлення спірного Товару документи, що підтверджують вартість страхування Товару, в силу відсутності останніх.

Колегія суддів зауважує, що законодавчо позивачу визначений обов`язок надати відповідачу прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Таким чином, так як у позивача відсутні прайс-листи виробника Товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики Товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість Товару або сировини, то ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного рішення.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, колегію суддів не встановлено те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом документів, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Колегією суддів також перевірено правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

Отже, відповідач не довів обґрунтованості сумнівів, що виникли у нього щодо правильності визначеної позивачем митної вартості товарів, контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев