Рішення

від 04.06.2024 по справі 640/13169/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 року 640/13169/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі також позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2019 №139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2023, касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ця справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 адміністративну справу №640/13169/19 прийняти до свого провадження та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 06.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено засідання для розгляду справи по суті.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, справу №640/13169/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І.

Ухвалою від 08.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, окрім іншого, зазначає, що відповідачем порушено норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині планування заходів державного нагляду (контролю). Також зауважено, що на веб-сайті Держпродспоживслужби відсутня інформація про затвердження уніфікованої форми акта, відтак, позивач мав право на недопуск посадових осіб відповідача до проведення спірної перевірки. Наголошував, що акт, складений начебто за результатами перевірки, містить численні порушення та недостовірну інформацію.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

У судовому засіданні 15.04.2024 судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.11.2018 за № 964 "Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік" затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, що додається.

Пунктами №17035 та 19061 Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26.11.2018 №964, визначено здійснити перевірку Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (ступінь ризику високий), а також з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів (ступінь ризику незначний), дата початку здійснення заходів - 08.04.2019, строк здійснення заходу - 10 днів.

05.04.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято наказ №1791 "Про проведення планового заходу (перевірку)", яким, відповідно до Законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про захист прав споживачів", "Про ціни та ціноутворення" на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, визначено здійснити плановий захід (перевірку) КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у термін з 08.04.2019 по 19.04.2019 з питань дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації), у зв`язку з чим видано направлення на проведення заходу від 05.04.2019 №1453.

Відповідно до акту Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 10.04.2019 №1791-1-1453, контролюючим органом встановлено порушення ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що полягає у відмові першим заступником директора КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" Козюбердою О.М. у допуску посадової особи органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, про що складено акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2019, за що передбачена відповідальність п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів". У розділі VIII вказаного акту "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) та цього акта" зазначено: "Пояснення від 10.04.2019 та Акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2019".

На підставі акту від 10.04.2019 №1791-1-1453 за створення перешкод службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торгівельного та інших видів обслуговування, за які п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачена відповідальність, т.в.о. заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві Карауловим В.Д. винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", від 27.06.2019 №139, якою до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" застосовано штраф у розмірі 1 011 997,75 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 (далі також - Закон №877-V).

Відповідно до положень ст. 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Статтею 10 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовив відповідачу у проведенні перевірки саме у зв`язку з тим, що органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта.

Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752.

Однак, станом на час проведення планової перевірки Комунального підприємства 10.04.2019 Кабінетом Міністрів України не було розроблено та затверджено уніфіковану форму акта за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.

Проте, відповідач, оформлюючи результати перевірки, використав уніфіковану форму акта, затверджену наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.02.2018 № 18/14, який на момент проведення перевірки був чинним, що, в свою чергу, не позбавляло права посадових осіб відповідача на його застосування під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Такий підхід до правозастосування в розглядуваній справі узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі №640/19334/19.

При цьому Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №808/3059/17 вже наголошував, що незатвердження та неоприлюднення суб`єктом владних повноважень на своєму офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту з переліком питань не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень.

Суд не вбачає підстав для відступу від такої практики Верховного Суду у правовідносинах, що склались у розглядуваній справі, а тому відповідні доводи позивача є безпідставними.

Водночас, при вирішенні даної справи суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Відповідачем 27.06.2019 було винесено постанову № 139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в якій зазначено: «на підставі акту від 10.04.2019 № 1791-1-1453 встановлено: створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування...Керуючись статтями 23-2 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177».

Таким чином, відповідачем по справі без фактичного проведення заходу державного нагляду (доказом є факт недопущення представників відповідача до перевірки) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, був складений акт № 1791-11453 від 10.04.2019 і саме цей акт в подальшому був використаний відповідачем в якості підстави притягнення позивача до відповідальності.

Водночас, відповідачем під час прийняття рішення не надано оцінки письмовим заперечення доданим до акту Акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу від 10.04.2019.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

Відповідно пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена санкція у розмірі у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, відповідачем до позивача була застосована санкція у розмірі 5% від вартості реалізованих послуг за місяць, Водночас, з урахуванням того, що позивач не притягався до відповідальності за порушення законодавства «Про захист прав споживачів», призначення санкції більшої за мінімальний розмір не передбачений як Законом «Про захист прав споживачів», так і безпосередньо пунктом 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону України.

У зв`язку із вказаним суд вважає, що оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування, як і акт від 10.04.2019 № 1791-11453, на підставі чого та з яких саме підстав та критеріїв до позивача було застосовано штраф у визначеному відповідачем розмірі, що є порушенням принципу доведеності вини порушника, індивідуалізації та обґрунтованості покарання.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне оскаржуване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03182, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 17; код ЄДРПОУ 39607507) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03135, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12; код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 27.06.2019 №139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» понесені останнім судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.