Постанова

від 30.09.2024 по справі 640/13169/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13169/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 27.06.2019 №139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині планування заходів державного нагляду (контролю).

Також на думку позивача, оскільки на веб-сайті Держпродспоживслужби відсутня інформація про затвердження уніфікованої форми акта, відтак позивач мав право на недопуск посадових осіб відповідача до проведення спірної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2023 касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки висновкам, що містяться в акті перевірки, складеному за результатами проведення контролюючого заходу по суті виявлених порушень, обставинам складання такого акту, як і не перевірили факт дотримання контролюючим органом процедури його складання (підписання уповноваженою на те особою, посилання на пояснення представника комунального підприємства, які контролюючому органу не надавались) та співмірність суворості стягнення, накладеного відповідно до постанови, інкримінованому порушенню.

Під час нового розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 27.06.2019 №139 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що недопуск Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до проведення планової перевірки з таких підстав виключив можливість виявлення представниками Головного управління порушень позивачем вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

На думку скаржника, оскільки позивачем двічі порушено вимоги статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому Головним управлінням правомірно враховано принцип пропорційності порушення статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при винесенні спірної постанови.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що ним було правомірно з урахуванням принципів належності та пропорційності застосовано такий спосіб захисту своїх прав, як недопуск посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки 10.04.2023.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач протиправно вийшов за межі наданих йому повноважень при визначенні суми штрафу визначеного оскаржуваною постановою та самовільно, необґрунтовано без належних правових підстав застосував до позивача розмір санкції більшої за мінімальний розмір передбачений, як Законом «Про захист прав споживачів» та і безпосередньо частиною другою статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що вказує про неправомірність спірної постанови.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.11.2018 за № 964 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік» затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, що додається.

Пунктами №17035 та 19061 Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26.11.2018 №964, визначено здійснити перевірку Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (ступінь ризику високий), а також з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів (ступінь ризику незначний), дата початку здійснення заходів - 08.04.2019, строк здійснення заходу - 10 днів.

У подальшому, 05.04.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято наказ №1791 «Про проведення планового заходу (перевірку)», яким, відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про ціни та ціноутворення» на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, визначено здійснити плановий захід (перевірку) КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у термін з 08.04.2019 по 19.04.2019 з питань дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації), у зв`язку з чим видано направлення на проведення заходу від 05.04.2019 №1453.

У відповідності до акту Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 10.04.2019 №1791-1-1453, контролюючим органом встановлено порушення статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що полягає у відмові першим заступником директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Козюбердою О.М. у допуску посадової особи органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, про що складено акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2019, за що передбачена відповідальність п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

У розділі VIII вказаного акту «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) та цього акта» зазначено про пояснення від 10.04.2019 та Акт про створення перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2019.

На підставі вказаного акту від 10.04.2019 №1791-1-1453 за створення перешкод службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торгівельного та інших видів обслуговування, за які п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність, Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 27.06.2019 №139, якою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» застосовано штраф у розмірі 1 011 997,75 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування, як і акт від 10.04.2019 № 1791-11453, на підставі чого та з яких саме підстав та критеріїв до позивача було застосовано штраф у визначеному відповідачем розмірі, що є порушенням принципу доведеності вини порушника, індивідуалізації та обґрунтованості покарання, тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

У свою чергу, згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У разі якщо суб`єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно - одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб`єкта господарювання.

Здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання заборонено.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Отже, положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено заборону з проведення протягом планового періоду більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю).

У силу вимог частин першої, другої та п`ятої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Статтею 10 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Відповідно, з матеріалів справи вбачається, що позивач відмовив відповідачу у проведенні перевірки саме у зв`язку з тим, що органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта.

У свою чергу, Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752.

Однак, станом на час проведення планової перевірки позивача Кабінетом Міністрів України не було розроблено та затверджено уніфіковану форму акта за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.

При цьому, відповідач, оформлюючи результати перевірки, використав уніфіковану форму акта, затверджену наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.02.2018 № 18/14, який на момент проведення перевірки був чинним, що, в свою чергу, не позбавляло права посадових осіб відповідача на його застосування під час здійснення такого заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Такий підхід до правозастосування узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі №640/19334/19.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №808/3059/17 вже наголошував, що незатвердження та неоприлюднення суб`єктом владних повноважень на своєму офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту з переліком питань не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень.

З огляду на вказане, надаючи оцінку спірній постанові по суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту від 10.04.2019 №1791-1-1453 за створення перешкод службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торгівельного та інших видів обслуговування, за які п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність, Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 27.06.2019 №139, якою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» застосовано штраф у розмірі 1 011 997,75 грн.

Тобто, з вказаної постанови вбачається, що відповідачем без фактичного проведення заходу державного нагляду (доказом є факт недопущення представників відповідача до перевірки) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, було складений акт № 1791-11453 від 10.04.2019 і саме цей акт в подальшому був використаний відповідачем в якості підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, відповідачем під час прийняття рішення не було надано оцінки письмовим поясненням доданим до Акту про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу від 10.04.2019.

До того ж, слід відзначити, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У силу вимог пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена санкція у розмірі у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» застосовано штраф у розмірі 1 011 997,75 грн., що відповідає 5% від 20 239 955,00 грн - обсягу постачання продукції/ послуг (без ПДВ), відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» за березень 2019 року.

Водночас, оскільки позивач не притягався до відповідальності за порушення законодавства «Про захист прав споживачів», відтак відповідачем жодним чином не обгрунтовано застування штрафу саме у розмірі 5%, тобто більшої відповідальності, ніж це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Посилання скаржника на те, що позивач вчинив повторне порушення вимог статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з огляду на судові рішення у справі №640/8362/19 колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що предметом розгляду вказаної справи №640/8362/19 є застосування до позивача штрафу у розмірі 3400 грн, у зв`язку з порушенням останнім Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VІ, встановлене на підставі Акту №б/н від 10.04.2019, тобто в день винесення і Акту в даній справі, що вказує про вибірковість відповідача для застосування критерію повторності.

Враховуючи вищевикладене, оскільки оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування, як і акт від 10.04.2019 № 1791-11453, на підставі чого та з яких саме підстав та критеріїв до позивача було застосовано штраф у визначеному відповідачем розмірі, що є порушенням принципу доведеності вини порушника, індивідуалізації та обґрунтованості покарання, що свідчить про протиправність такої постанови.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко