Ухвала

від 04.06.2024 по справі 320/9835/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2024 року № 320/9835/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши заяву судді Лиска І.Г. про самовідвід за матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жукова Є.О.) від 05.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/9835/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жукова Є.О.) від 05.03.2024 заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жукова Є.О.) від 07.03.2024 у задоволенні заяви про забезпечення відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жукова Є.О.) від 11.03.2024 відвід судді Жуковій Є.О. визнано необґрунтованим. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жук Р.В.) від 13.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жукової Є.О. у справі №320/9835/24, - відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Жукова Є.О.) від 15.03.2024 заяву судді Жукової Є.О. про самовідвід від розгляду адміністративної справи №320/9835/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено. Відведено суддю Жукову Є.О. від розгляду адміністративної справи №320/9835/24. Передано адміністративну справу №320/9835/24 для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

18 березня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 дану справу прийнято до свого провадження та вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

03.06.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Лиска І.Г. у справі № 320/9835/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 04.06.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лиска І.Г. у розгляді адміністративної справи №320/9835/24 повернуто без розгляду.

04.06.2024 головуючий суддя Лиска І.Г. подав заяву про самовідвід. В обґрунтування вказаної заяви суддя зазначив про те, що 03.06.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Лиска І.Г. у справі № 320/9835/24, яка мотивована тим, що суддею Лиска І.Г. ухвалено абсолютно незаконне судове рішення (ухвала про прийняття справи до свого провадження від 25.03.2024, котра з`явилася в "ЕС" тільки 13.05.2024) на користь відповідача та інших зацікавлених осіб, переконаний з елементами фальсифікації), відверте ігнорування всіх без виключення його клопотань, навмисне введення його в оману спільно зі своєю помічницею, сумнівний з точки зору законності авторозподіл справи і щодо судді ОСОБА_2 , позбавляють права розглядати дану справу суддею Лиска І.Г. у звязку з очевидною упередженністю.

Незважаючи на ту обставину, що наведені міркування є нічим іншим як припущення, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду адміністративної справи №320/9835/24; усунення будь-яких сумнівів сторін у неупередженості судді Лиска І.Г. при розгляді вищезазначеної справи; з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості у розгляді адміністративної справи, вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з`ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи, суддя Лиска І.Г. вважає, що існують визначені ст.36 КАС України, підстави, які виключають можливість його участі в розгляді адміністративної справи №320/9835/24.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» («Ferrantelli and Santangelo v. Italy»), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De Cubber v. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, з метою забезпечення повного, об`єктивного, неупередженого розгляду і вирішення справи № 320/9835/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зобов`язання вчинити певні дії та з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді Лиска І.Г. під час розгляду справи № 320/9835/24, суд дійшов висновку, що заява судді про самовідвід є вмотивованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву про самовідвід судді Лиска І.Г., - задовольнити.

2. Матеріали адміністративної справи №320/9835/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зобов`язання вчинити певні дії, - передати для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лиска І.Г.