Рішення

від 04.06.2024 по справі 380/1500/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 рокусправа № 380/1500/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

встановив:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) у розмірі 80501,20грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а саме не виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення, а тому повинен нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період з дня звільнення зі служби до дня виплати заборгованості. У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.01.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги з тих підстав, що індексація не належала позивачу до виплати в момент його звільнення; що норми КЗпП України не поширюються на виплати військовослужбовцю; невиплата індексації позивачу залежала від фінансування військової частини; індексація грошового забезпечення не входить у структуру грошового забезпечення; розрахунок компенсаційної суми не повинен братися судом до уваги, бо позивачці виплачено лише частину нарахованої суми індексації грошового забезпечення. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суд 07.02.2024 суд постановив встановити ОСОБА_1 строк для подання заяви щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі - 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою суду від 14.02.2024 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №380/1500/24.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Суд установив таке.

23 березня 2020 року, наказом начальника Регіонального центру радіоелектронної розвідки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №10-РС, ОСОБА_1 було звільнено у запас за пунктом 2 підпункту «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

26 березня 2020 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №67, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

У зв`язку із тим, що у період з 2016 2020 років, військова частина НОМЕР_1 здійснювала виплату індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки обирала невірний базовий місяць для її нарахування, ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду, який рішенням від 27 червня 2023 року (справа № 380/7804/22) зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, а також зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 березня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Це рішення суду набрало законної сили 06 грудня 2023 року

Відтак, 27 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 виконала рішення Львівського адміністративного суду від 27 червня 2023 року та виплатила на банківський рахунок ОСОБА_1 у сумі 80499,19 грн.

З урахуванням того, що все належне позивачу грошове забезпечення виплачено із затримкою, тобто з порушенням строку, визначеного КЗпП України, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також Закон № 2011-XII).

Однак Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116-117 Кодексу законів про працю України.

Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, сформованій у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача із списків особового складу військової частини, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача із списків особового складу військової частини, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Водночас, у спірних правовідносинах Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесені зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.

Отже у цій справі суд ураховує норми ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Стосовно періоду затримки розрахунку при звільненні, котрий тривав після 19 липня 2022 суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 580/9003/23.

Як встановив суд, 23 березня 2020 року, наказом начальника Регіонального центру радіоелектронної розвідки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №10-РС, ОСОБА_1 було звільнено у запас за пунктом 2 підпункту «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

26 березня 2020 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №67, ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

У зв`язку із тим, що у період з 2016 2020 років, військова частина НОМЕР_1 здійснювала виплату індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки обирала невірний базовий місяць для її нарахування, ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду, який рішенням від 27 червня 2023 року (справа № 380/7804/22) зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, а також зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 березня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Це рішення суду набрало законної сили 06 грудня 2023 року

Відтак, 27 грудня 2023 року військова частина НОМЕР_1 виконала рішення Львівського адміністративного суду від 27 червня 2023 року та виплатила на банківський рахунок ОСОБА_1 індексацію у сумі 80499,19 грн.

Таким чином, при розрахунку суми середнього заробітку, який належить до виплати, період стягнення середнього заробітку слід поділити на дві частини:

до 19 липня 2022 стосовно періоду з 24.03.2020 року до 18.07.2022 року, до якого застосовуються норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року і

після 19 липня 2022 стосовно періоду з 19.07.2022 року до 26.12.2023 року, до якого застосовуються норми статті 117 КЗпП України у редакції чинній на момент ухвалення рішення, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які відповідач невчасно сплатив.

Стосовно розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати позивачу з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022, то суд зазначає таке.

Так, період затримки розрахунку при звільненні з 27.03.2020 року до 18.07.2022 становить 846 днів.

Відповідно до довідки про доходи, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 05 червня 2020 року №68/49/688, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два місяці до звільнення, а саме у січні 2020 року становив 11732,54 грн., у лютому 2020 року відповідно 23523,29 грн. Загальна сума за дві місяці перед звільненням становила 35255,83 грн. (11732,54 грн. + 23523,29 грн. = 35255,83 грн.).

Таким чином, для обчислення середнього заробітку з 27 березня 2020 року до дня фактичного повного розрахунку військової частини НОМЕР_1 із ОСОБА_1 , а саме виплати індексації грошового забезпечення 27 грудня 2023 року, тобто до 26 грудня 2023необхідно застосовувати показник 587,60 грн. в день (35255,83 грн./60 днів = 587,60 грн.).

Відтак, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата індексації грошового забезпечення) за період з 27 березня 2020 року до 18.07.2022 (846 днів), - 497 109,60 грн. (587,60 грн. х 846 дні).

Водночас, при вирішенні питання визначення розміру відшкодування середнього заробітку необхідно визначати істотність частки виплаченої індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Зважаючи на викладене, істотність частки виплаченої індексації грошового забезпечення порівняно із середнім заробітком становить 0,16 (80499,19грн./497109,60 грн. = 0,02, де 80499,19 грн. сума виплаченої індексації грошового забезпечення, а 497109,60 грн. середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні до 18.07.2022).

Отже, сума, яка підлягає стягненню на користь позивача за період з 27.03.2020 до 18.07.2022 становить 79 537,54грн. (587,60 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 0,16 х 846 (кількість днів затримки розрахунку).

Стосовно розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати позивачу з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла після 19 липня 2022, то суд зазначає таке.

Як вже зазначав суд, період затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 обмежується 6 місяцями.

Обмежений 6 місяцями період у цьому спорі є з 19.07.2022 до 18.01.2023, що становить 184 дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 587,60грн. х 184 дні = 108 118,40грн.

Таким чином, за період затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 до 18.01.2023 з відповідача на користь позивача належить стягнути 108 118,40грн.

З урахуванням викладеного, розмір середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача на користь позивача становить: 187 655,94грн. (108 118,40грн + 79 537,54грн).

Водночас, як видно зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 80501,20грн. Саме таку суму позивач вважає належною для нього сатисфакцією з метою отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні, і на переконання суду зазначена сума відповідає критерію пропорційності і справедливості відшкодування.

Щодо аргументів відповідача, що індексація не належала позивачу до виплати в момент його звільнення; індексація грошового забезпечення не входить у структуру грошового забезпечення, то суд зазначає таке.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Отже, індексація грошового забезпечення входить до сум грошового забезпечення, які повинні бути виплачені при звільненні.

З огляду на це означені аргументи відповідача суд відхиляє.

Щодо аргументів відповідача, що норми КЗпП України не поширюються на виплати військовослужбовцю, то такі є безпідставними з огляду на таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд застосовує норми статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині, що заявлена позивачем.

Судовий збір на суму 968,96грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 80501 (вісімдесят тисяч п`ятсот один)грн 20коп.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968(дев`ятсот шістдесят вісім)грн 96коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.