Постанова

від 05.06.2024 по справі 479/910/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 479/910/23

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.

Дата і місце ухвалення 14.12.2023 р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до Кривоозерської селищної ради Миколаївської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , Служби у справах дітей Кривоозерської селищної ради, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 з позовом до Кривоозерської селищної ради Миколаївської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , Служби у справах дітей Кривоозерської селищної ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо зняття позивачки та її малолітнього сина з задекларованого/зареєстрованого місця проживання; зобов`язати відповідача задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) позивачки та її малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що з 10.09.2020 року вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та з цього часу була зареєстрована разом із своїм неповнолітнім сином за вказаною адресою. Однак 17.07.2023 року вона дізналась, що з 25.05.2023 року її разом з її малолітнім сином було знято з зареєстрованого/задекларованого місця проживання на підставі п.п. 5 п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, а саме: за заявою власника - ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправними дії Кривоозерської селищної ради Миколаївської області по зняттю її та її сина з зареєстрованого місця проживання, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вказував на те, що він являється власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Апелянт також посилався на те, що не дивлячись на те, що він є законним власником вищезазначеного майна, ОСОБА_2 , яка є його донькою та яка не є власницею вищезазначеного будинку з усіма господарськими будівлями, безпідставно зайняла його та неправомірно утримує, тим самим позбавивши його права вільного володіння та користування останнім. Апелянт посилався на те що зазначені обставини привели до того, що він змушений проживати у іншому будинку у знайомих йому осіб, оскільки у спірний будинок його донька, з якою у нього неприязні відносини, не пускає та створює такі умови проживання, які не дозволяють мені знаходитися в ньому.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що не дивлячись, що вказаний житловий будинок належить на праві спільної сумісної власності йому та його покійній дружині ОСОБА_4 , а витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.04.2023 підтверджує, що ОСОБА_2 є спадкоємцем останнього, в сукупності не вказує на те, що його донька є власником житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 .

Апелянт також зазначив, що оскільки у нього склалися неприязні відносини з його донькою ОСОБА_2 , він як власник житлового будинку по АДРЕСА_1 був змушений 25.05.2023 року звернутись із заявою до Кривоозерської селищної ради про зняття ОСОБА_2 з реєстрації у даному житловому будинку на підставі ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що органом місцевого самоврядування в особі Кривоозерської селищної ради правомірно вчинено дії щодо зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації по АДРЕСА_1 , а тому просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачкою був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якій висловила заперечення щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 та просила відмовити у задовоелнні його апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

15.04.2024 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких він посилався на те, що він має право виселити зі свого будинку у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу навіть членів сім`ї у разі, якщо вони порушують правила співжиття.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 разом з своїм малолітнім сином ОСОБА_3 з 10.09.2020 року проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується стор. 14 паспорту громадянина України, витягом з реєстру територіальної громади, довідкою Кривоозерської селищної ради від 18.07.2023 року .

Житловий будинок за вказаною вище адресою належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 (мати позивачки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 (батько позивачки).

14.04.2023 року позивачка звернулась до Кривоозерської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (№ 61/2023 у спадковому реєстрі).

Під час оформлення спадщини 17.07.2023 року позивачка дізналась, що її та її малолітнього сина знято з місця реєстрації/проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи протиправними дії Кривоозерської селищної ради Миколаївської області щодо зняття її та її малолітнього сина з задекларованого/зареєстрованого місця проживання, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , поданого в її інтересах та інтересах її неповнолітного сина, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003, який також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження (далі - Закон №1382-IV).

За положеннями статті 3 Закону №1382-IV, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року №1871-ІХ (далі - Закон №1871-ІХ), декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

За визначеннями, наведеними у п.п. 4, 5, 7, 11, 12 ч.1 ст.2 Закону №1871-ІХ:

декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;

житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;

реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

У статті 3 Закону №1871-IX визначено мету декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Закону №1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Відносини у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) на території України врегульовані статтею 4 Закону №1871-IX.

Згідно частини 1 цієї статті, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1871-IX, порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону №1871-IX визначено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 5 Закону №1871-IX, задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Згідно ч. 6 та ч. 7 ст. 5 Закону №1871-IX, реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - електронна форма) здійснюється виключно: 1) у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (далі - уповноважена особа житла).

Нормами ч. 9 ст. 5 Закону №1871-IX визначено, що у разі якщо особа, місце проживання (перебування) якої було задекларовано або зареєстровано, задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування), внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється без подання заяви такою особою на підставі повідомлення органу реєстрації, в якому особа задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування).

Відповідно до ст. 7 Закону №1871-IX, повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами. Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Відповідно до ст. 9 Закону №1871-IX, у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).

Згідно ст. 10 Закону №1871-IX, внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.

Про внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади орган реєстрації у день внесення відповідної інформації повідомляє особу поштою, засобами телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

В свою чергу статтею 18 Закону №1871-IX регламентовано зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1871-IX, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Частинами 2 та 3 статті 18 Закону №1871-IX передбачено, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №1871-IX, разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників (ч. 6 ст. 18 Закону №1871-IX).

За положеннями ч. 7 ст. 18 Закону №1871-IX, зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, передбаченого статтею 15 цього Закону.

Згідно ч. 12 ст. 18 Закону №1871-IX, зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника цього житла не здійснюється.

У відповідності до ч. 13 ст. 18 Закону №1871-IX, орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:

1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;

2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;

3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Нормами ст. 19 Закону №1871-IX передбачено, що скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього Закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів врегулювано Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 р. № 265 (далі - Порядок № 265).

За положеннями п. 3 Порядку № 265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Пунктом 50 Порядку № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (п. 51 Порядку № 265).

Відповідно до п. 52 Порядку № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання такої дитини у гуртожитку закладу освіти у період чи після закінчення навчання.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється (п. 56 Порядку № 265).

Відповідно до п. 69 Порядку № 265, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту:

приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів.

формує і вносить дані про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади;

формує інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;

за зверненням особи або її законного представника (представника) формує і видає витяг з реєстру територіальної громади;

інформує особу або її законного представника (представника) про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Порталу Дія;

інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку.

Суд встановив, що позивачка разом із своїм малолітнім сином була зареєстрована з 10.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується стор. 14 паспорту громадянина України, характеристикою від Кривоозерської селищної ради від 29.07.2021, витягом з реєстру територіальної громади, довідкою Кривоозерської селищної ради від 18.07.2023.

Також з витягів з реєстру територіальної громади (Кривоозерської територіальної громади) встановлено, що позивачка та її малолітній син 25.05.2023 року були зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на п.п. 5 п. 50 Порядку № 265, за заявою власника.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що він є єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а тому мав законні підстави для звернення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації у даному житловому будинку.

Суд встановив, що дійсно спірний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_1 , однак фактично належав на праві сумісної власності ОСОБА_1 (батьку позивачки) та ОСОБА_4 (матері позивачки), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємицею якої є позивачка.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.04.2023 року, 14.04.2023 року була зареєстрована спадкова справа № 70529494.

На момент смерті спадкодавця позивачка, її малолітній син та її батько проживали разом за вказаною адресою, що підтверджено довідкою Кривоозерської селищної ради від 18.07.2023 року.

Крім того, встановлено, що у провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області перебувала справа №479/822/23 за позовом ОСОБА_2 про поділ спадщини та визнання за нею права власності на частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів враховує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 11.03.2024 року у справі № 479/822/23 позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майна спадковим, поділ спадщини та стягнення компенсації задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.05.2024 року у справі № 479/822/23, рішення Кривоозерського районного суду від 11.03.2024 року залишено без змін.

Таким чином доводи апелянта про те, що він є єдиним власником житла, в якому проживала позивачка разом із своїм малолітнім сином є безпідставними.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, на час зняття з реєстрації 25.05.2023 року ОСОБА_3 було 12 років, тоді як відповідно до п. 51 Порядку № 265, подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

В даному випадку ні позивач, ні законний представник ОСОБА_3 не подавали заяви про зняття дитини з місця реєстрації і не надавали згоди на зняття з місця реєстрації дитини.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача щодо зняття позивачки та її малолітнього сина з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

За обставин даної справи суд першої інстанції вірно визначив, що належним способом відновлення порушених прав позивачки та її малолітнього сина є зобов`язання відповідача зареєструвати/задекларувати місце проживання позивачки та її сина за вказаною адресою.

Посилання апелянта на наявність у нього права виселити члена сім`ї згідно ст. 116 Житлового кодексу колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відповідно до зазначеної вище частини 1 статті 116 ЖК, на яку посилається апелянт, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином виселення особи на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК здійснюється за рішенням суду, ухваленим за наслідком розгляду поданого наймодавцем або іншими заінтересованими особами позову про таке виселення особи.

В даному випадку предмет спору у справі № 479/910/23 не стосується питання виселення ОСОБА_2 та її малолітнього сина з жилого приміщення, в якому вони проживають. Предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність дій відповідача по зняттю позивачки та її малолітнього сина з зареєстрованого місця проживання за заявою власника на підставі п.п. 5 п. 50 Порядку № 265, а тому оцінка наявності підстав для виселення, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК судом у рамках даної справи не надається.

Також не приймаються до уваги колегією суддів доводи апелянта про наявність у малолітнього сина позивачки - ОСОБА_3 на праві власності іншого житлового будинку, оскільки наявність такого майна жодним чином не впливає на реєстрацію його місця проживання та не свідчить про правомірність зняття його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 25.05.2023 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать по неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук