Постанова

від 04.06.2024 по справі 420/26410/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26410/23

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Херсонського окружного адміністративного суду та Одеського окружного адміністративного суду на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Державна казначейська служба України, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії Херсонського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.08.2022, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яких застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;

- визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.09.2022 по 31.08.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Херсонського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Херсонський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень;

- зобов`язати Херсонський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

- зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

В обґрунтування позову вказував, що Херсонський окружний адміністративний суд і Одеський окружний адміністративний суд нараховували йому суддівську винагороду у період з 01.01.2021 по 31.08.2023 відповідно до абзацу шостого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацу шостого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацу шостого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, якими установлено, що відповідно у 2021, 2022 і 2023 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Проте, відповідачі у 2021-2023 роках, на переконання позивача, протиправно не визначали базовий розмір його посадового окладу судді від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, а саме в таких розмірах: з 01.01.2021 2270,00 грн, з 01.01.2022 2481,00 грн та з 01.01.2023 2684,00 гривні.

Також позивач наголосив на тому, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Тому невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Херсонського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України задоволений частково.

Визнані протиправними дії Херсонського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, у тому числі допомогу на оздоровлення, за період з 01.01.2021 по 31.08.2022, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яких застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.

Визнані протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, у тому числі допомогу на оздоровлення, за період з 01.09.2022 по 31.08.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язано Херсонський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, у тому числі допомогу на оздоровлення, ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 (Дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок, а також за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, у тому числі допомогу на оздоровлення, ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок, а також за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Херсонський окружний адміністративний суд подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, в частині задоволених вимог, заявлених до Херсонського окружного адміністративного суду, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що питання визначення розміру суддівської винагороди є питання виключно законодавця. З цього приводу зазначають, що положеннями ст.135 Закону про судоустрій визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про Державні бюджети на кожний рік. У свою чергу, як зазначають відповідачі, в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Верховна Рада чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідачі зазначають, що вказані норми права неконституційними не визнавалися, а отже підлягають застосуванню при визначенні суддівської винагороди.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеський окружний адміністративний суд подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог, які заявлені до Одеського окружного адміністративного суду, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Одеський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків на відповідний бюджетний період, затвердженим відповідно до вимог Закону, та не має права самостійно зменшувати чи збільшувати розмір суддівської винагороди суддям.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до Указу Президента України від 07.12.2009 № 1016/2009 Про призначення суддів строком на п`ять років на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду призначено ОСОБА_1 .

Згідно з постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 № 479-VIII Про обрання суддів ОСОБА_1 обрано на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду безстроково.

Рішенням Голови Верховного Суду від 22.08.2022 № 386/0/149-22 Про відрядження судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду позивача відряджено до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно з наказом голови Одеського окружного адміністративного суд від 29.08.2022 № 15-К/ТР/С суддю ОСОБА_1 тимчасово зараховано до штату суду з 01.09.2022 до прийняття рішення про закінчення його відрядження.

Згідно з архівними відомостями Одеського окружного адміністративного суду № 1 і № 2 та розрахунку річного фонду суддівської винагороди на 2022 і 2023 роки розмір посадового окладу позивача у період з 01.09.2022 по 31.12.2023 залишався незмінним і становив з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,25 78825,00 гривень.

На переконання позивача, це свідчить про те, що його посадовий оклад визначався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн: 30 х 2102,00 х 1,25 = 78825,00 грн., де 30 кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів становить базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду; 1,25 регіональний коефіцієнт за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб; 2102,00 грн. розмір прожиткового мінімуму, який було застосовано при нарахування посадового окладу позивача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розміри якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481.00 грн) і 01.01.2023 (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) у січні 2021, 2022 і 2023 роках, на підставі відповідно абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік є неправомірною.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Отже, Основний Закон України містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, розмір суддівської винагороди визначений Законом № 1402-VIII, який з огляду на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в преамбулі, є законом про судоустрій в значені частини другої статті 130 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 № 4-р/2020 діє в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про прожитковий мінімум прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України Про прожитковий мінімум закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України Про прожитковий мінімум встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом України Про прожитковий мінімум не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Також цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено відповідно з 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, установлено для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.

Натомість абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в таких розмірах відповідно:

з 01.01.2021 2270 грн;

з 01.01.2022 2481 грн;

з 01.01.2023 2684 гривні.

Відтак між нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, з одного боку, і абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацом п`ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, з іншого боку, наявна колізія щодо розміру прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадових окладів суддів місцевих судів.

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р (ІІ)/2020 наголошено на тому, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону № 1402-VIII, як спеціальні норми, а не норми законів України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік і Про Державний бюджет України на 2023 рік, як загальні норми.

Отже, для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розміри якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481.00 грн) і 01.01.2023 (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) у січні 2021, 2022 і 2023 роках, на підставі відповідно абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і абзацу п`ятого статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік є неправомірною.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21 та від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.

Відтак нарахування і виплата позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, є протиправним.

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплату суддівської винагороди, враховуючи допомогу на оздоровлення, позивачу:

Херсонським окружним адміністративним судом за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн;

Одеським окружним адміністративним судом за період з 01.09.2022 по 31.12.2022. виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривні.

Апеляційний суд враховує, що згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021, 2022 та 2023 років на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі ст. 7 Законів № 1082-IX, № 1982-IX, № 2710-IX була неправомірною.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у подібних правовідносинах (постанова від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а).

Однак, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що у Державної судової адміністрації України відсутні повноваження щодо збільшення бюджетних асигнувань для Херсонського окружного адміністративного суду та Одеського окружного адміністративного суду в більшому розмірі, ніж це передбачено у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік у зв`язку з тим, що відповідно до додатку № 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, додатку № 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік, додатку № 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік і додатку № 7 Закону України Про Державний бюджету України на 2024 рік було встановлено видатки на здійснення правосуддя окремими рядками для Херсонського окружного адміністративного суду та Одеського окружного адміністративного суду, з огляду на наступне,

Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу у цій категорії справ на необхідності дослідження та встановлення фактичних обставин справи саме в аспекті того, ким з відповідачів було допущено протиправну бездіяльність, а також досліджувати належність відповідача у справі.

Так, для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам у цій категорії спорів необхідно з`ясовувати участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, і, як наслідок, визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи відповідач (другий відповідач).

До того ж, необхідно зауважити, що відповідно до правил частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Необхідність з`ясування участі ДСА України у виплаті суддівської винагороди позивача пов`язана з тим, що однією з причин невиплати позивачці суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби.

У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

У випадку ж, якщо б ДСА України виділила Одеському окружному адміністративному та Херсонському окружному адміністративному судам достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу), з урахуванням вимог статті 135 Закону (затвердивши відповідний кошторис), але суди розпорядились цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, то є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати, був би результатом дій/рішень окружних судів, отже спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.10.2023 року у справі №280/117/22, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі щодо розміру суддівської винагороди, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Отже, оскільки ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів, учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, то наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Херсонського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень;

- зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Херсонський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень;

- зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди зробив помилкові висновки.

Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 19, 130 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Херсонського окружного адміністративного суду та Одеського окружного адміністративного суду - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/26410/23 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Херсонського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Херсонський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.09.2022 по 31.12.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, за період з 01.01.2023 по 31.08.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/26410/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04.06.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький