Постанова

від 04.06.2024 по справі п/320/346/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № П/320/346/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Голяшкін О.В.,

судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі № П/320/346/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 року № 0002453304, 0002443304, 0002533304, 0002433304, 0002463304, 0002513304, 0002523304, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 року № 0002493304, № 0002503304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року№ Ф-0002473304 та № Ф-0002483304.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, форми «Д» від 08.10.2019 року № 0002463304, форми «Д» від 08.10.2019 року № 0002513304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002533304, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, від 08.10.2019 року № Ф-0002483304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002493304 від 08.10.2019 року та № 0002503304 від 08.10.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.09.2022 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002493304 від 08.10.2019 року та ухвалив в цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні таких позовних вимог. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2024 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 року в частині скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року щодо задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002493304 від 08.10.2019 року та ухвалення в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 року залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що: позивач як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, має право відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, з урахуванням того, що національне законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем, якщо їх власником є фізична особа; в акті перевірки не встановлено фактів прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу до ФОП ОСОБА_1 за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановлено фактів роз`яснення їм прав і обов`язків як найманих працівників за трудовими договорами та інформування їх під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де вони будуть працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливих наслідків їх впливу на здоров`я, їх права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, з урахуванням того, що відповідач під час проведення перевірки не звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не відбирав у них жодних пояснень з приводу характеру, тривалості та сутності правовідносин між ними та ФОП ОСОБА_1 , жодної подібної інформації ані акт перевірки, ані відзив відповідача на позовну заяву не містить; судом була досліджена книга обліку доходів і витрат позивача за 2017-2018 роки, з яких вбачається правильне їх заповнення та ведення згідно із вимогами законодавства України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, до контролюючого органу за основним місцем обліку ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік було подане несвоєчасно, а за 2018 рік взагалі не подане, чим порушено вимоги п. 63.3 ст. 63 ПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у визначеній частині, суд апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.11.2019 року у справі № 807/250/18, від 02.07.2020 року у справі № 560/389/19, від 04.03.2021 року у справі № 500/2170/19, від 03.06.2021 року у справі № 540/1969/19, від 29.07.2021 року у справі № 500/1971/19, виходив з того, що: висновки відповідача про завищення валових витрат за 2017 та 2018 роки на загальну суму 15834627,68 грн. за рахунок включення до складу витрат вартості придбаних запасних частин на вантажні автомобілі, ремонт та технічне обслуговування вантажних автомобілів є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, відповідно, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в межах визначених сум за цим порушенням відсутні; оскільки заниження доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір і ЄСВ, та заниження сум військового збору і ЄСВ відбулось за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті завищення витрат, пов`язаних з отриманням доходу, у зв`язку з віднесенням ФОП ОСОБА_1 до складу витрат витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, які в розумінні пп. пп. 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не підлягають включенню до складу витрат підприємця, відповідачем правомірно донараховано військовий збір і ЄСВ від здійснення підприємницької діяльності позивача за 2017-2018 роки; питання правомірності рішення № 0002493304 від 08.10.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого ЄСВ є похідним від висновку про правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно, враховуючи відсутність підстав для скасування такої вимоги, відсутні підстави і для скасування зазначеного рішення. В решті суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002493304 від 08.10.2019 року дійшов висновку, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів (подорожніх листів), на підставі яких підприємцем були складені акти списання палива та які підтверджують фактичний пробіг вантажного автомобіля, що призвело до неправомірного віднесення підприємцем до складу витрат вартості дизельного палива, придбаного позивачем у ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34531124), ТОВ «ПЛАТІНУМОІЛ» (код ЄДРПОУ 36778818), ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796), ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 41047794) на загальну суму 12656662,99 грн., в тому числі: за 2017 рік в сумі 4991440,11 грн., за 2018 рік в сумі 7665222,88 грн. Відтак, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що акт перевірки не містить інформації про те, що контролюючим органом такі документи витребовувались і не були надані підприємцем (як-то: запит про надання документів, акт про ненадання документів до перевірки тощо), з урахуванням того, що у пункті 1.12 акту перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні, шляхові листи перевірялися податковим органом у вибірковому порядку. Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення у цій частині, послався на дослідження у судовому засіданні таких документів із зазначенням їх реквізитів. Таким чином, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення щодо неправомірності формування позивачем витрат, пов`язаних із придбанням палива, дійшов до висновку про їх завищення, внаслідок чого платником занижено дохід, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок, проте не встановив фактичних обставин у даній справі по цьому епізоду. Не надано і оцінку доводам позивача щодо дотримання ним порядку ведення книги обліку доходів та витрат, в частині в частині включення витрат в графу 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів, робіт, послуг», та в графу 8 «Інші витрати» Книги обліку доходів і витрат.

Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції з наведених питань і, як наслідок, є передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо завищення позивачем витрат, пов`язаних з придбанням палива та, як наслідок, заниження позивачем суми оподатковуваного доходу, суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та обґрунтованості застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у цій частині.

В апеляційній скарзі, в частині оскарження податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року №0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 року № 0002493304, відповідач зазначив, що до основних засобів подвійного призначення відносяться вантажні автомобілі, у тому числі вантажний автомобіль, фургон малотонажний, фургон, автокран та напівпричепи з бортовою платформою відкритого або закритого типу, які призначені для перевезення вантажів, а отже позивач мав віднести витрати з придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, технічних вузлів та агрегатів для власних та орендованих транспортних засобів у 2017-2018 роках до витрат з обслуговування основних засобів подвійного призначення, а не відносити такі витрати до складу валових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача у вказаній частині не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 03.09.2019 року № 10/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , з висновками якого позивач не погоджується та вважає, що контролюючим органом надана неправильна матеріально-правова кваліфікація доходів і витрат, пов`язаних з веденням позивачем фінансово-господарської діяльності, зокрема, пов`язаних з наданням позивачем транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів та перебування в цей час за межами населеного пункту, підтримання зайнятих у вказаних перевезеннях належних позивачу колісних транспортних засобів в належному технічному стані, неправильно кваліфіковано відповідачем як витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, не прийнято до уваги надані для перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження витрат перевізника. Зокрема, позивач вказував, що ним до перевірки були надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля за період, охоплений перевіркою, про що зазначено у пункті 1.12 акту перевірки, з огляду на що доводи контролюючого органу про ненадання цих документів є безпідставними. Стосовно висновків контролюючого органу про заниження підприємцем суми чистого доходу за 2017 - 2018 роки в сумі 15834627,68 грн. без податку на додану вартість (ПДВ) для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) позивач зазначав, що ці витрати були понесені на придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, технічних вузлів та агрегатів до власних та орендованих ОСОБА_1 транспортних засобів у 2017-2018 роках. Позивач вважає протиправним висновок контролюючого органу про віднесення цих витрат до витрат з обслуговування основних засобів подвійного призначення, оскільки запасні частини, інше подібне обладнання для підтримання засобів в належному технічному стані, що придбавалось позивачем у цей період, призначені для встановлення на сідлові тягачі та напівпричепи, які хоча і є колісними транспортними засобами, проте можуть використовуватися ФОП ОСОБА_1 виключно з метою здійснення ним господарської діяльності - як вантажний автомобільний транспорт за КВЕД 49.41. Аналогічні доводи позивач наводить стосовно висновків контролюючого органу про заниження ним суми чистого доходу за 2017 - 2018 роки у сумі 15834627,68 грн. для цілей оподаткування військовим збором. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про заниження платником доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), у 2017 - 2018 роках на загальну суму 399717,71 грн., що призвело до заниження сум ЄСВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 87937,32 грн., такими, що базуються на припущеннях та безпідставних твердженнях відповідача про неможливість позивача як фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування формувати свої витрати за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей на утримання основних засобів подвійного призначення. Позивач вважає безпідставним висновок контролюючого органу про неналежне ведення ним Книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі, оскільки така Книга велась ним у повній відповідності до вимог законодавства України, чинного на час проведення перевірки, з урахуванням того, що у чому саме полягали такі порушення контролюючий орган не вказав. Щодо твердження контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні і сплаті ПДФО, військового збору та ЄСВ, утриманих з доходів неоформлених найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , невключення позивачем до податкових розрахунків у 2017 році сум доходу, нарахованого на користь зазначених осіб, позивач зазначає, що вказані особи у періоді, охопленому перевіркою, не являлись його найманими працівниками, а в якості виконавців надавали йому як замовнику послуги на основі цивільно-правових правочинів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований, як суб`єкт господарювання, з 29.03.2006 року (реєстраційний запис № 2 353 000 0000 011234) та перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Київській області (Білоцерківське управління) як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

Видами діяльності позивача за КВЕД 2010 є: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до наданих технічних паспортів та договору оренди транспортних засобів з екіпажами № 1/01-2017 від 04.01.2017 року, на балансі ФОП ОСОБА_1 перебувають вантажні транспортні засоби іноземного виробництва (власні та орендовані) марок Scania P 470 (державний номер НОМЕР_2 ), Mersedes-Benz Astros (державний номер НОМЕР_3 ), MAN 26403 (державний номер НОМЕР_4 ), MAN 26403 (державний номер НОМЕР_5 ), Scania 124 (державний номер НОМЕР_6 ), Volvo FN 12 (державний номер НОМЕР_7 ), Mersedes-Benz Astros (державний номер НОМЕР_8 ), Mersedes-Benz Astros 2543 (державний номер НОМЕР_9 ), Scania 124 (державний номер НОМЕР_10 ), MAN 26410 (державний номер НОМЕР_11 ), DAF XF 105.460 (державний номер НОМЕР_12 ), MAN TGA 18.440 (державний номер НОМЕР_13 ), а також вантажні напівпричіпи іноземного виробництва Kempf HKD 24 (державний номер НОМЕР_14 ), BURG BRA (державний номер НОМЕР_15 ), LUECK HKR 324 (державний номер НОМЕР_16 ), Floor Fla (державний номер НОМЕР_17 ), BULTHUIS (державний номер НОМЕР_18 ), BURG BRA 10-18 KCZ XF (державний номер НОМЕР_19 ), JAMBO MV (державний номер НОМЕР_20 ), SVER 243L (державний номер НОМЕР_21 ), RENDERF RAC 10.20L 20 (державний номер НОМЕР_22 ), GRONE WEGEN (державний номер НОМЕР_23 ), MEPPEL (державний номер НОМЕР_24 ), TISVOL A1060200 EAL (державний номер НОМЕР_25 ).

Також, вказані транспортні засоби містяться в Повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, що було подане ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку до контролюючого органу 13.09.2017 року.

Для здійснення господарської діяльності позивач використовує працю ряду найманих осіб, з якими оформив трудові договори.

Управлінням була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, результати якої оформлені актом від 03.09.2019 року № 10/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , за висновками якого позивачем були порушені вимоги:

- пп. «а» п. 177.10 ст. 177 ПК України, пп. пп. 8, 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, в частині включення вартості придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів, робіт, послуг», послуг з ремонту транспортних засобів в графу 8 «Інші витрати» Книги обліку доходів і витрат;

- п. 167.1 ст. 167, п. п. 177.1, 177.2 ст. 177, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177, пп. 1 п. 3 розд. IV ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2850232,98 грн., в тому числі: за 2017 рік в сумі 1270277,34 грн., за 2018 рік в сумі 1579955,64 грн.;

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.7 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 8064, 00 грн.;

- п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині невключення до податкових розрахунків за період з І кварталу 2017 року по IV квартал 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 8 ст. 8, ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження ЄСВ у сумі 9856,00 грн. при виплаті доходів неоформленим найманим працівникам;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження доходу, з якого відраховується ЄСВ з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ, на загальну суму 399717,71 грн., що призвело до заниження ЄСВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 87937,32 грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 19065,00 грн., за 2018 рік у сумі 68872,92 грн.;

- пункту 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 2017-2018 роки на суму 15834627,68 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 237519,42 грн., у тому числі: за 2017 рік на суму 105856,45 грн., за 2018 рік на суму 131662,97 грн.;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження військового збору з доходу найманих працівників в сумі 672,00 грн. за 2017 рік.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у Додатку № Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки встановлено, що за період з 01.01.2017 рокку по 31.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності, на загальну суму 7057096,34 грн. (без ПДВ), за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - на суму 8777531,34 грн. (без ПДВ), а всього за 2017-2018 роки - на суму 15834627,68 грн. за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів) та списання на них палива.

За висновками перевірки, ФОП ОСОБА_1 не було надано первинні документи (подорожні листи), на підставі яких складені акти списання палива та які підтверджують фактичний пробіг вантажного автомобіля, у зв`язку з чим перевіркою встановлено віднесення до складу витрат дизельного палива, придбаного позивачем у ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34531124), ТОВ «ПЛАТІНУМОІЛ» (код ЄДРПОУ 36778818), ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796), ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 41047794) на загальну суму 12656662,99 грн., в тому числі: за 2017 рік в сумі 4991440,11 грн., за 2018 рік в сумі 7665222,88 грн., використання якого не підтверджено документально, чим порушено пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 роки, встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 15834627,68 грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 7057096,34 грн. (без ПДВ) та у 2018 році в сумі 8777531,34 грн. (без ПДВ) в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 та 2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету позивачем, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2850232,98 грн., у тому числі: за 2017 рік в сумі 1270277,34 грн., за 2018 рік - у сумі 1579955,64 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Також, перевіркою встановлено порушення в частині неподання позивачем в періодах, що перевірялись, до контролюючого органу, за основним місцем обліку, повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року на суму 399717,71 грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 86659,10 грн. та за 2018 рік у сумі 313058,61 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення господарської діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено, що позивачем за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року занижено ЄСВ на загальну суму 87937,92 грн., у тому числі: за 2017 рік в сумі 19065,00 грн., за 2018 рік у сумі 68872,92 грн.

Перевіркою правильності нарахування і сплати військового збору за результатами господарської діяльності позивача встановлено, що в результаті вищеописаного заниження суми чистого доходу на загальну суму 15834627,68 грн. (без ПДВ) останнє призвело до заниження військового збору на суму 237519,42 грн., у тому числі: за 2017 рік на суму 105856,45 грн. та за 2018 рік на суму 131662,97 грн.

Перевіркою порядку заповнення та своєчасності подання до контролюючих органів податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за встановленою формою № 1ДФ за період, охоплений перевіркою, встановлено не включення до податкових розрахунків за період з I по IV квартали 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Фактично, оскільки за висновками перевірки, вказані особи в періоді, охопленому перевіркою, перебували у постійних трудових відносинах із позивачем, проте не були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. У зв`язку із цим, перевіркою правильності нарахування, повноти, своєчасності перерахування до бюджету ПДФО по таких неоформлених найманих працівниках встановлено заниження ПДФО за 2017 рік на загальну суму 8064,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року встановлено заниження ЄСВ в сумі 9856,00 грн. по виплатах неоформленим найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також, у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із неоформленими найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевіркою встановлено заниження військового збору в сумі 672,00 грн. за 2017 рік.

При проведенні перевірки правильності ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено неналежне ведення такої книги в частині включення вартості придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Інші витрати».

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Управлінням були прийняті податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4275349, 47 грн., із яких 2850232,98 грн. за податковими зобов`язаннями та 1425116,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, за порушення п. п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017 року - 31.12.2018 року на загальну суму 15834627,68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 2850232,98 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України), сума штрафних санкцій 1425116,49 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 08.10.2019 року №0002523304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356279,13 грн., із яких 237519,42 грн. за податковими зобов`язаннями та 118759,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період 01.01.2017 року - 31.12.2018 року на загальну суму 15834627,68 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 237519,42 грн., штрафна санкція 25% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України), сума штрафних санкцій 118759,71 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002453304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 170,00 грн., із яких 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП щодо внесення даних про об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, визначена штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. (п. 117.1 ст. 117 ПК України).

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304 повідомлено позивача, що станом на 08.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 87937,92 грн. та необхідність її сплати.

Рішенням від 08.10.2019 року № 0002493304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10700,29 грн. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, чч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження ЄСВ за період 01.01.2017 року - 31.12.2018 року на загальну суму 87937,92 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 87937,92 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік; 10% - 2018 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону), сума штрафних санкцій 10700,29 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 08.10.2019 року № 0002463304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13680,00 грн., із яких 8064,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 5616,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, за порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.7 ст. 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб 8064,00 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 8064,00 грн., штрафна санкція 25, 50, 75% (ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України), сума штрафних санкцій 5616,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Д» від 08.10.2019 №0002513304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) у розмірі 1104,00 грн., із яких 672,00 грн. за податковим зобов`язанням та 432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення п. 161 підроз. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми військового збору з доходів найманих працівників в сумі 672,00 грн. за 2017 рік, сума нарахованого податку визначена у розмірі 672,00 грн., штрафна санкція 25, 50, 75% (ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України), сума штрафних санкцій 432,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення пп. «а» п. 177.10 ст. 177 ПК України, пп. пп. 8, 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, в частині неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат, визначена штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. (п. 121.1 ст. 121 ПК України).

Податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002533304 відповідачем збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині невключення до податкових розрахунків за період з І по IV квартали 2017 року сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визначена штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. (п. 119.2 ст. 119 ПК України).

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002483304 повідомлено позивача, що станом на 08.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 9856,00 грн. та необхідності сплати такої заборгованості.

Рішенням від 08.10.2019 року № 0002503304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1971,20 грн. Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження ЄСВ з доходів, виплачених неоформленим найманим працівникам, за період 01.01.2017 року - 31.12.2018 року на загальну суму 9856,00 грн., сума нарахованого єдиного внеску визначена у розмірі 9856,00 грн., штрафна санкція 20% - 2017 рік (п. 3 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону), сума штрафних санкцій 1971,20 грн.

З урахуванням постанови Верховного Суду від 18.04.2024 року апеляційний суд переглядає справу в частині оскарження податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 року № 0002493304.

Предметом розгляду суду апеляційної інстанції було, зокрема, питання можливості віднесення вартості придбаних запасних частин та автошин, придбаних позивачем для утримання вантажних та легкових автомобілів, а також причепів, які використовуються ним у господарській діяльності, до складу витрат підприємця.

З огляду на те, що зазначені вантажні та легкові автомобілі, а також причепи відносяться до основних засобів подвійного призначення, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанцій в частині того, що витрати на придбання запасних частин та автошин до вказаних транспортних засобів не включаються до складу витрат підприємця.

Разом з цим, Верховний Суд вказав, що пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати палива.

Ухвалюючи постанову 22.09.2021 року суд апеляційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу про те, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів (подорожніх листів), на підставі яких підприємцем були складені акти списання палива та які підтверджують фактичний пробіг вантажного автомобіля, що призвело до неправомірного віднесення підприємцем до складу витрат вартості дизельного палива, придбаного позивачем у ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34531124), ТОВ «ПЛАТІНУМОІЛ» (код ЄДРПОУ 36778818), ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39436796), ТОВ «ЄВРО ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 41047794) на загальну суму 12656662,99 грн., в тому числі: за 2017 рік в сумі 4991440,11 грн., за 2018 рік в сумі 7665222,88 грн., не надав належної правової оцінки тому, що акт перевірки не містить інформації про те, що контролюючим органом такі документи витребовувались і не були надані підприємцем (як-то: запит про надання документів, акт про ненадання документів до перевірки тощо), з урахуванням того, що у п. 1.12 акту перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні, шляхові листи перевірялися податковим органом у вибірковому порядку. Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення у цій частині послався на дослідження у судовому засіданні таких документів із зазначенням їх реквізитів.

Приймаючи рішення щодо неправомірності формування позивачем витрат, пов`язаних із придбанням палива, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про їх завищення, внаслідок чого платником занижено дохід, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок, проте не надав оцінку обставинам по цьому епізоду.

Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника в апеляційній скарзі та враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Положення щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначені ст. 177 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Підпунктом 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України (чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з положеннями пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України (у вищевказаній редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме тих, які визначені у ст. 177 ПК України: земельних ділянок, об`єктів житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів.

Абзацом 1 п. 177.10 ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Отже, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, яким збільшено суму грошового зобов`язання розивачу за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4275349, 47 грн., із яких 2850232,98 грн. за податковим зобов`язанням; 1425116,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає таке.

Підставою винесення контролюючим органом оскаржуваного рішення слугували висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. п. 177.1-177.2, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177, п. 1 п. 3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017-30.12.2018 роки в розмірі 15834627,68 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 7057096,34 грн. без ПДВ та у 2018 році в сумі 8777531, 34 грн. без ПДВ.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем податкового законодавства під час визначення сум чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018 роках, то слід звернути увагу на те, що позивачем 07.02.2019 року було подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2018 рік.

У рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 357081,39 грн.

У рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 64274,65 грн.

У рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 5356,22 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що позивачем 09.02.2018 року подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2017 рік.

У рядку 10 податкової декларації про майновий стан і доходи загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу визначено 412090,90 грн.

У рядку 22.12 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 74176,36 грн.

У рядку 23.1 податкової декларації про майновий стан і доходи сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року визначено 6181,36 грн.

Щодо виявленого контролюючим органом заниження позивачем доходу за рахунок віднесення до складу витрат у 2017-2018 роках вартості придбаних запчастин на загальну суму 3177964, 01 грн. та паливно-мастильних матеріалів до транспортних засобів (вантажних автомобілів) на загальну суму 12656662,92 грн., колегія суддів звертає увагу на таке.

Позивач є власником та користувачем (на підставі договорів оренди) транспортних засобів - вантажних автомобілів (сідлових тягачів) та напівпричепів, перелік яких зазначено вище.

Відповідно до розділу І «Доходи від провадження господарської діяльності» розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додатки Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), поданих за результатами діяльності в 2017-2018 раках ФОП ОСОБА_1 включив до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартість придбаних запчастин до транспортних засобів (вантажних автомобілів) на загальну суму 3177964,01 грн.

Зазначена сума амортизаційних відрахувань нарахована позивачем за результатами корисного використання основних засобів, а саме сідельних тягачів та напівпричепів.

Як встановлено судом першої інстанції, вказані обставини сторонами не заперечуються та зворотнього не доведено.

Протягом 2017 року позивачем внаслідок фізичного зносу було списано товарно-матеріальні цінності до вантажних автомобілів:

1) автошини відповідно до актів установки (копії яких містяться в матеріалах справи);

2) запасні частини та автодеталі відповідно до актів установки (копії яких містяться в матеріалах справи);

3) олива моторна відповідно до актів на списання паливно-мастильних матеріалів (копії яких містяться в матеріалах справи);

4) пальне дизельне відповідно до актів списання (копії яких містяться в матеріалах справи).

Крім того, протягом 2018 року ФОП ОСОБА_1 внаслідок фізичного зносу було списано товарно-матеріальні цінності до вантажних автомобілів:

1) автошини відповідно до актів установки (копії яких містяться в матеріалах справи);

2) запасні частини та автодеталі відповідно до актів установки (копії яких містяться в матеріалах справи);

3) олива моторна відповідно до актів на списання паливно-мастильних матеріалів (копії яких містяться в матеріалах справи);

4) пальне дизельне відповідно до актів списання (копії яких містяться в матеріалах справи).

Придбання та використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, що були списані позивачем відповідно до актів списання (копії яких містяться в матеріалах справи), підтверджується відповідними первинними документами (видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові накладні, товарно-транспортні накладі тощо) за період 2017-2018 роки, які були надані ФОП ОСОБА_1 як під час проведення перевірки контролюючому органу, так і для огляду в судовому засіданні у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи та акти списання містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

З огляду на номенклатуру придбання товарно-матеріальних цінностей, специфіку господарської діяльності позивача, контрагентів, у яких відбувалось придбання, періоду використання запасних частин і пального, зазначення транспортних засобів, для утримання яких були використані вказані ТМЦ в комплексі, у суду не виникає сумнівів стосовно реальності, товарності та фактичного виконання цих правочинів, в т.ч. щодо використання ТМЦ позивачем з метою, безпосередньо пов`язаною з його підприємницькою діяльністю.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності включення фізичною особою-підприємцем суми витрат на придбання та використання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів та автомобільних шин до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Податковий кодекс України не містив визначення, що саме розуміється під терміном «утримання основних засобів», а що вважається «ремонтом», які ж витрати слід вважати витратами на утримання автомобіля, а які витрати відносяться до його ремонту, оскільки наслідки понесення цих витрат в податковому обліку є різними, одні витрати відносяться на власні витрати фізичної особи-підприємця, а інші - ні.

У розумінні ПК України витрати на утримання основних засобів подвійного призначення та витрати на проведення ремонту основних засобів мають різний податковий облік.

Підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України прямо передбачено включення витрат на проведення ремонту, реконструкції та модернізації та інших видів поліпшення основних засобів до складу витрат звітного періоду.

За нормою пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець не мала права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, як, наприклад, вантажні автомобілі.

В пп. 26 п. 6 Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550 (далі - Правила № 550), під терміном «утримання транспортного засобу» розуміється забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства. Таким чином, поняття «технічного обслуговування» та «ремонту» у сфері, яка є об`єктом регулювання Правил № 550, є одним із засобів утримання транспортного засобу.

Поняття термінів «технічне обслуговування» та «ремонт» наведене у п. 1.3 розділу 1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року № 102 (далі - Положення № 102): технічне обслуговування - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування; ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин (розподіляють види ремонту - капітальний і поточний). Поточний ремонт - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами). Переліки робіт, які зазвичай здійснюють під час проведення технічного обслуговування, наведено в п. 3.5 Положення № 102, які включають: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку транспортного засобу.

Згідно з п. п. 1, 2 Правил № 550 вони визначають механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів (КТЗ) категорій М, N, О впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним самозайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності (далі - перевізники). Ці Правила можуть використовуватися підприємствами автомобільного сервісу (далі - ремонтники). Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які організовують або здійснюють роботи у сфері технічної експлуатації колісних транспортних засобів (придбання-продаж, утримання, передання на утилізацію колісних транспортних засобів або їх частин). Таким чином, термін «утримання транспортного засобу», яким керувався контролюючий орган при проведенні перевірки платника податків, використовується виключно для тлумачення правовідносин, які регулюються Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 року № 550, а не правовідносин зі сплати податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів фізичними та юридичними особами.

Відповідач виключив зі складу витрат саме витрати на придбання запасних частин, а не витрати по технічному обслуговуванню та/або ремонту, які можуть включати вартість здійснення заміни цих об`єктів замість зношених або несправних на орендованих автомобілях, або витрати на зарплату працівників, які виконували ці роботи.

Слід зазначити, що Положення №102 також не є нормативним актом, який застосовується у податкових правовідносинах, оскільки визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності (п. 1.1 Положення).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у ході перевірки не було досліджено та в акті не відображено зв`язок витрат ФОП ОСОБА_1 з його фінансово-господарською діяльністю. Відтак, посилання на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів є необґрунтованим.

Отже, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірність включення ФОП ОСОБА_1 витрат на придбання запчастин, автомобільних шин та паливно-мастильних матеріалів є неправомірним, оскільки вони не належать до витрат на утримання вантажного автомобіля у розумінні вищевказаних положень чинного законодавства, а тому мають включаються до підприємницьких витрат.

Відносно того, що причепи не відносяться до категорії вантажних автомобілів, а тому не є основним засобом подвійного призначення, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» моторні транспортні засоби для перевезення вантажів віднесено до коду УКТ ЗЕД - 8704, а причепи віднесено до товарної позиції - 8716 «Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби, їх частини».

Транспортний засіб вважається автомобільним при одночасному дотриманні таких характеристик (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III) - це колісний транспортний засіб, рух якому дає джерело енергії, має не менше чотирьох коліс, призначено для руху безрейковими дорогами, використовується у трьох напрямах: для перевезення людей та (або) вантажів, буксирування транспортних засобів і виконання спеціальних робіт. Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції та доводами позивача про те, що національне законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем, якщо їх власником є фізична особа.

Зазначена позиція, зокрема відображена Міністерством фінансів України у листі від 22.08.2018 року № 11220-16-10/22320, яким було надано відповідь Державній фіскальній службі України на лист від 25.07.2018 року № 2144/4/99-99-13-04-03-13 щодо права фізичних осіб-підприємців згідно з пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 розділу IV ПК України зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань на вантажні автомобілі (основні засоби подвійного призначення), зареєстровані на фізичну особу, але повністю використані фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності (за умови документального підтвердження повного використання), а також на суму витрат на утримання таких основних засобів.

Тобто, Державна фіскальна служба України зверталась до Міністерства фінансів України за роз`ясненням змісту та ознак терміну «основні засоби подвійного призначення». При цьому, отримавши у відповідь вищезгаданий лист, яким повідомлено про законодавчу невизначеність такого терміну, територіальний орган Державної фіскальної служби України при здійсненні перевірки, ймовірно керуючись власними суб`єктивними переконаннями, все ж дійшов висновку, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, з акту перевірки неможливо встановити, з яких критеріїв причіп віднесений відповідачем до вантажних автомобілів у розумінні ПК України.

Таким чином, посадові особи контролюючого органу всупереч імперативним приписам Конституції України та Податкового кодексу України, безпідставно, невмотивовано та на власне суб`єктивне трактування, без законодавчого визначення поняття та ознак терміну «основні засоби подвійного призначення» дійшли висновків, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення, а також, що вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями.

При цьому, відповідачем знівельовано таким принципом податкового законодавства, як правомірність рішень платника податку. Як наслідок, відповідач дійшов протиправних висновків стосовно того, що витрати, пов`язані із придбанням запчастин, деталей та агрегатів, шин, паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів за період 2017-2018 роки неправомірно віднесено позивачем до складу витрат.

Отже, факт заниження чистого доходу та відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб не підтверджений належними доказами.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відзначити та врахувати, що Законом України від 16.01.2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» у пп. пп. 177.4.5 та 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України слова «подвійного призначення» виключено, а у пп. 177.4.6 внесено правило, що витрати проведення з поточного ремонту основних засобів не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду. Крім цього, з переліку основних засобів, які не підлягають амортизації, виключено вантажні автомобілі.

Таким чином, законодавцем усунуто недоліки правового регулювання і неоднозначного трактування положень щодо складу витрат, виключено повністю поняття основних засобів подвійного призначення та закріплено правило щодо включення до складу витрат підприємця витрат на придбання та утримання вантажних автомобілів як основних засобів.

З огляду на встановлені обставини, висновок контролюючого органу про незаконне віднесення позивачем у 2017-2018 роки витрат на утримання основних засобів подвійного призначення на загальну суму 15834627,68 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 2850232,98 грн., було зроблено без дослідження первинних документів та не знайшов свого підтвердження у ході розгляду цієї справи, а також не підтверджений належними та допустими доказами.

Оскільки нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування є протиправним, то відповідно штрафна санкція у розмірі 25% не застосовується.

Відтак, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 4275349,47 грн., із яких 2850232,98 грн. за основним зобов`язанням, 1425116,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356279,13 грн., із яких 237519,42 грн. за податковим зобов`язанням та 118759,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає таке.

Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. п. 177.1-177.2, пп.177.4.6 п. 177.4 ст. 177, п. п.1, 3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017 - 30.12.2018 роки в розмірі 15834627,68 грн. є помилковим, то висновки про нарахування позивачу суми податку за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 237519,42 грн. не підтверджуються. Також штрафна санкція у розмірі 25% у цьому випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002523304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (11011001) у розмірі 356279,13 грн., із яких 237519,42 грн. за податковим зобов`язанням та 118759,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304 про нарахування позивачу суми основного зобов`язання (недоїмки) з ЄСВ в розмірі 87937,92 грн., а також рішення від 08.10.2019 року № 0002493304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10700,29 грн.

Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. п. 177.1 - 177.2, пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177, п. п. 1, 3 розділу IV ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 01.01.2017 - 30.12.2018 роки в розмірі 15834627,68 грн. є помилковим, то висновки про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальну суму 87937,92 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10700,29 грн., не підтверджуються під час розгляду справи.

Отже, з урахуванням встановленого, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304 про нарахування позивачу суми основного зобов`язання (недоїмки) з ЄСВ в розмірі 87937,92 грн., а також рішення від 08.10.2019 року № 0002493304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10700,29 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що позивачем в порушення пп. «а» п. 177.10 ст. 177 ПК України, пп. 8, пп. 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (із змінами та доповненнями, далі - Порядок № 481) включено вартість придбаних запасних частин до транспортних засобів в графу 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів, робіт, послуг», послуг з ремонту транспортних засобів в графу 8 «Інші витрати» Книги обліку доходів і витрат.

За приписами пп. «а» п. 176.1 ст. 176 ПКУ, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На підставі п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма Книги обліку доходів і витрат та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 року за № 1686/24218.

Згідно з п. 5 абз. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і втрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено «у графі 5 «реквізити документа, що підтверджує понесені витрати» зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Положеннями п. 6 абз. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність визначено, що у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Позивачем були надані пояснення про те, що він у періоді, охопленому перевіркою, здійснював підприємницьку діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту, також судом першої інстанції оглянуто та досліджено первинні документи, що підтверджують придбання та використання ним у власній підприємницькій діяльності запчастин, автошин та паливно-мастильних матеріалів, що були списані для встановлення на власних та орендованих вантажних транспортних засобах протягом 2017-2018 років.

Позивач повідомив суд, що витрати, які понесені ним під час здійснення підприємницької діяльності, відображались у Книгах обліку доходів і витрат за відповідні періоди.

Судом першої інстанції досліджено книги обліку доходів і витрат позивача за 2017-2018 роки, з яких зроблено висновок про правильне її заповнення та ведення згідно із вимогами законодавства України.

Відповідачем не надано жодних документів на спростування того факту, що позивачем були використані придбані запасні частини, автошини та паливно-мастильні матеріали не у власній підприємницькій діяльності.

Отже, враховуючи основний вид діяльності позивача, надані позивачем суду першої інстанції пояснення та документи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно на підставі п. 177.10 ст. 177 ПК України до складу витрат віднесено витрати по придбанню та використанню у власній підприємницькій діяльності запасних частин, автошин та паливно-мастильних засобів, та праомірно відображалось у Книгах обліку доходів і витрат за відповідні періоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 510,00 грн., із яких 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року №0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 року № 0002493304.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 08.10.2019 року № 0002433304, форми «Р» від 08.10.2019 року №0002523304, форми «ПС» від 08.10.2019 року № 0002443304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 року № Ф-0002473304, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 року № 0002493304 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя О.В. Голяшкін

Судді М.М. Заїка

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено 04.06.2024 року