Постанова

від 04.06.2024 по справі 120/4658/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4658/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кам`янська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кам`янська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 травня 2003 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Баглійкокс» укладено договір купівлі-продажу будинку блоку ремонтних цехів, який розміщений за адресою АДРЕСА_1 ).

Вказана нерухомість була зареєстрована в державному реєстрі 07.04.2004 року, як приватна форма власності, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №3280728.

В подальшому, 18.04.2004 року між позивачем та Дніпроджержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстровано 25.04.2005 року за №02222.

В 2016 році позивачем подана заява на ім`я міського голови м. Дніпродзержинська про придбання земельної ділянки у власність.

На підставі вказаної заяви, Кам`янська міська рада 30.09.2016 року на 10 сесії VII скликання прийняла рішення № 334-10/VII «Про набуття (припинення) прав на землю», відповідно до п. 18 якого вирішено «продати громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення будинку блоку ремонтних цехів».

Відповідно до п. 18.1, 18.2, 18.2.1, 18.2.2, 19 зазначеного рішення Кам`янська міська рада вирішила:

«18.1. Надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення будинку блоку ремонтних цехів, що належить на підставі права власності на нерухоме майно громадянину ОСОБА_1 .

18.2. Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради (Шпаляренко): 18.2.1. Укласти з громадянином ОСОБА_1 договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Встановити розмір авансового внеску у розмірі 1% від нормативної вартості земельної ділянки. 18.2.2. Замовити експертну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди для розміщення будинку блоку ремонтних цехів, що належить на підставі права власності на нерухоме майно громадянину ОСОБА_1 .».

Організацію виконання цього рішення покладено на департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради (Шпаляренко), координацію - на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради - ОСОБА_2 , контроль - на постійну комісію міської ради з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності (Дементьев).

На виконання п. 18.2.1. зазначеного рішення Кам`янської міської ради, між ОСОБА_1 та Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно 28.02.2017 року був укладений Договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору від 28.02.2017 року, авансовий внесок, що підлягає перерахуванню Покупцем, становить один відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і в грошовому еквіваленті складає 42905,72 грн., який має бути сплачений на вказані у п. 2.3. реквізити не пізніше 10 календарних днів після укладення Договору.

У строки, передбачені п. 2.2. Договору, позивачем 03.03.2017 року поводиться оплата у сумі 42905,72 грн. на вказані у Договорі реквізити і оригінал квитанції наданий був продавцеві.

Відповідач у відповідності до п. 3.1. Договору взяв на себе зобов`язання після перерахування позивачем коштів авансового внеску укласти з суб`єктом оціночної діяльності, який має ліцензію, договір на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, та оплачує за рахунок коштів авансового внеску вартість робіт з проведення її експертної грошової оцінки.

28.11.2022 року позивачем на адресу відповідача подана заява про виконання вищезазначеного рішення міської ради та договору про продаж земельної ділянки.

Листом від 28.12.2022 року відповідач, з посиланням на норми статей 124, 125 та 128 ЗК України, відмовив в задоволенні вказаної заяви позивача, зазначивши, що він не є користувачем земельної ділянки.

Враховуючи, що станом на день подачі цього позову відповідачем не виконано пункти 18.2.2., 19 рішення Кам`янської міської ради та п. 3.1. Договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 41 Конституції право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.140, 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Отже, системний аналіз вказаних конституційних норм свідчить, що органи місцевого самоврядування, до яких належить і селищна рада, наділені правом вирішувати питання місцевого значення, але в межах Конституції і законів України. їх фінансовою і матеріальною основою є, в тому числі, і земля. Селищні ради мають приймати рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, але в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. При цьому, Конституція України зобов`язує їх діяти так, щоб не порушувати права і свободи особи, відповідати перед людиною за свою діяльність. Цей конституційний принцип діяльності органів місцевого самоврядування знайшов своє відображення в ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідно до якої органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України закріплено право громадян та юридичних осіб набувати права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам встановлений ст. 128 ЗК України, відповідно до частини 1 цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться, зокрема, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

За правилами ч. 2 ст.128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд), копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Позивачем у повному обсязі були виконані вимоги ч. 2 ст. 128 ЗК України щодо подання відповідачу заяви (клопотання) про викуп земельної ділянки, зазначення необхідних у ній відомостей та було долучено до даної заяви усі документи, необхідність подання яких встановлює закон, про що свідчить рішення Кам`янської міської ради, прийняте 30.09.2016 року на 10 сесії VII скликання № 334-10/VII «Про набуття (припинення) прав на землю», відповідно до п. 18 якого вирішено «продати громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення будинку блоку ремонтних цехів».

Відповідно до п. 18.1, 18.2, 18.2.1, 18.2.2, 19 зазначеного рішення Кам`янська міська рада вирішила:

«18.1. Надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення будинку блоку ремонтних цехів, що належить на підставі права власності на нерухоме майно громадянину ОСОБА_1 .

18.2. Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради (Шпаляренко): 18.2.1. Укласти з громадянином ОСОБА_1 договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Встановити розмір авансового внеску у розмірі 1% від нормативної вартості земельної ділянки. 18.2.2. Замовити експертну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 1,2293 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:03:030:0182), яка перебуває в користуванні на умовах оренди для розміщення будинку блоку ремонтних цехів, що належить на підставі права власності на нерухоме майно громадянину ОСОБА_1 .».

Організацію виконання цього рішення покладено на департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради (Шпаляренко), координацію - на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради - ОСОБА_2 , контроль - на постійну комісію міської ради з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності (Дементьев).

На виконання п. 18.2.1. зазначеного рішення Кам`янської міської ради, між ОСОБА_1 та Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно 28.02.2017 року був укладений Договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору від 28.02.2017 року, авансовий внесок, що підлягає перерахуванню Покупцем, становить один відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і в грошовому еквіваленті складає 42905,72 грн., який має бути сплачений на вказані у п. 2.3. реквізити не пізніше 10 календарних днів після укладення Договору.

У строки, передбачені п. 2.2. Договору, позивачем 03.03.2017 року поводиться оплата у сумі 42905,72 грн. на вказані у Договорі реквізити і оригінал квитанції наданий був продавцеві.

Відповідач у відповідності до п. 3.1. Договору взяв на себе зобов`язання після перерахування позивачем коштів авансового внеску укласти з суб`єктом оціночної діяльності, який має ліцензію, договір на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, та оплачує за рахунок коштів авансового внеску вартість робіт з проведення її експертної грошової оцінки.

28.11.2022 року позивачем на адресу відповідача подана заява про виконання вищезазначеного рішення міської ради та договору про продаж земельної ділянки.

Листом від 28.12.2022 року відповідач, з посиланням на норми статей 124, 125 та 128 ЗК України, відмовив в задоволенні вказаної заяви позивача, зазначивши, що він не є користувачем земельної ділянки.

Надаючи оцінку спірній відмові відповідача, суд зазначає, що за змістом частини 3 ст.128 ЗК України орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Цією ж статтею Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік підстав, за яких орган місцевого самоврядування відмовляє у задоволенні заяви (клопотання) про продаж земельної ділянки.

Такими підставами, відповідно до ч.5 ст.128 ЗК України, є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

При цьому, слід наголосити, що умови, за яких орган відмовляє у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки визначені законом за вичерпним і остаточним переліком. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про продаж земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про продаж земельної ділянки або про відмову продажу земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними (п. 61 постанови Верховного суду у справі №335/10579/16-а від 08.02.2021 р.)

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, розглядаючи питання надання дозволу на продаж земельної ділянки в порядку ст. 128 ЗК України, за відсутністю підстав, перелічених в 4.5 цієї норми, зобов`язаний прийняти рішення про надання такого дозволу. У випадку ж прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на продаж земельної ділянки - повинен зазначити конкретні підстави для такої відмови, передбачені частиною 5 ст. 128 ЗК України.

Згідно з ч.8 ст.128 ЗК України, ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки.

Як встановлено судом, у строки, передбачені п. 2.2. Договору, позивачем 03.03.2017 року здійснено оплату у сумі 42905,72 грн. на вказані у Договорі реквізити і оригінал квитанції наданий був продавцеві, однак в супереч наведеному, відповідач, відмовляючись від виконання своїх зобов`язань перешкоджає позивачеві в укладенні Договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки відповідно до частин 6, 7 ст. 128 ЗК України, рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як на підставу для відмови в задоволенні вимог позовної заяви, відповідач та третя особа на стороні відповідача вказують, що виконати умови договору від 28.02.2017 року не виявилось можливим через протиправну поведінку позивача, оскільки він відмовився надати експертові доступ до своєї земельної ділянки для обстеження.

Однак, суд вважає дані доводи сторони відповідача необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.

При цьому доказів повернення позивачу авансового внеску у зв`язку такими діями останнього, відповідачем надано не було.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 №2, результати роботи з оцінки оформляються у вигляді письмового документа - звіту про оцінку, що містить висновок про вартість об`єкта оцінки, розкриває зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки земельних ділянок. Термін чинності звіту становить один рік з дати оцінки.

На підставі вищезазначеного, враховуючи відсутність звіту з експертної оцінки земельної ділянки, суд вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиконання взятих на себе зобов`язань з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, враховуючи відсутність звіту з експертної оцінки, не заслуговують на увагу суду й посилання відповідача на договір від 16.04.2018 року №14 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із ТОВ "ГЕОСПЕКТР-7".

Разом з тим, надаючи оцінку підставам для відмови позивачу в задоволенні його заяви від 28.11.2022 року, суд вважає за необхідне звернути увагу, що посилання відповідача на розгляд справи про визнання укладеним договору оренди, ніяким чином не спростовує фак протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов`язань рішенням Кам`янської міської ради 10 сесії VII від 30.09.2016 року № 334-10/VII «Про набуття (припинення) прав на землю».

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація захисту порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законодавцем.

За правилами частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Нормами частин 1, 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що Договором та рішенням Кам`янської міської ради від 30.09.2016 року не було передбачено строку виконання зобов`язання відповідача укласти договір з суб`єктом оціночної діяльності (п. 3.1. Договору), тому враховуючи норми ст.ст. 509. 530 ЦК України, позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання своїх зобов`язань за Договором та рішенням Кам`янської міської ради, і саме, починаючи з 28.11.2022 р. (з дати письмової вимоги позивача) відповідач мав виконати свої зобов`язання.

При цьому, відповідач листом від 28.12.2022 року повідомив позивача про відмову у виконанні взятих на себе зобов`язань, тоді як з даним позовом останній звернувся до суду 19.04.2023 року.

Більше того, відкриваючи провадження в даній справі суд, проаналізувавши у сукупності наведені у заяві позивача доводи, з метою запобігання обмеження прав останнього на доступ до правосуддя, вважав за необхідне задовольнити заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та поновити відповідний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах "Беєлер проти Італії", заява №33202/96, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява №48939/99, "Москаль проти Польщі" заява №10373/05, "Лелас проти Хорватії" заява №55555/08, "Тошкуце та інші проти Румунії" заява №36900/03, неодноразово підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто, законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Белі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/14827/16, легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.