Постанова

від 04.06.2024 по справі 140/2526/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2526/24 пров. № А/857/6926/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року про закриття провадження у справі (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) у справі № 140/2526/24 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЕЛЬСЬКА ОТБ» про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна,

в с т а н о в и в :

06 березня 2024 о 14:23 год. до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Волинській області до ТОВ «КОВЕЛЬСЬКА ОТБ» в порядку ст. 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що закриваючи провадження за заявою податкового органу, суд унеможливив звернення ГУ ДПС у Волинській області до господарського суду, враховуючи скорочені процесуальні строки звернення з такою заявою. Наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм щодо застосування процедури адміністративного арешту майна платника податків, а така процедура передбачена лише Кодексом адміністративного судочинства України.

Зазначає, що норми ПК України не передбачають розмежування щодо застосування адміністративного арешту майна платників в залежності від статусу платника податків, зокрема, перебування в стадії банкрутства.

Відповідачем письмовий відзив на апеляційну скаргу поданий не був.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Волинській від 04.03.2024 №774-п та направлень №1105, №1106 від 04.03.2024 на проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "КОВЕЛЬСЬКА ОТБ" з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з 01.10.2017 по 05.03.2024 правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та з 01.01.2011 року по 05.03.2024 року з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, із врахуванням вимог п.102.1, ст.102 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Волинській області, відповідно до п.75.1 ст.75, пп.78.1.7, п.78.1 ст.78 ПК України, 05.03.2024 о 11 год. 05 хв. було здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Ковельська ОТБ»: 45000, пров. Володимира Кияна, 9, м. Ковель Волинської області для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

05.03.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області було складено акт № 665/07-09/05384241 про недопуск до проведення перевірки, в якому встановлено, що прибувши на підприємство за адресою: пров. Володимира Кияна, 9, м. Ковель Волинської області 05.03.2024 о 11 год. 05 хв. директор ТОВ «Ковельська ОТБ» ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав копію наказу №774-п від 04.03.2024 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, проте ним прийнято рішення про недопуск до перевірки.

Обставини відмови у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки стали підставою для прийняття ГУ ДПС у Волинській області 06.03.2024 о 09:30 год. рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та звернення до адміністративного суду із заявою в порядку, визначеному статтею 283 КАС України.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що заява ГУ ДПС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Волинській області, у провадженні якого знаходиться справа №903/1251/23 про банкрутство ТОВ «Ковельська ОТБ».

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктами 94.3, 94.4 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 ПК України)

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України передбачено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Колегія суддів наголошує, що зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Разом з тим, КАС України встановлено особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).

Так, статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, аналізуючи зміст пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України, слід дійти висновку, що звернення податкового органу із заявою здійснюється саме на підтвердження обгрунтованості рішення керівника (його заступника, уповноваженої особи) про арешт майна платника.

При цьому, ні стаття 283 КАС України, ні інші статті у главі 11 §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України, не встановлюють можливості закриття судом першої інстанції провадження у спорах цієї категорії у випадку, якщо встановлено факт відкриття провадження Господарським судом у справі про банкрутство щодо певного платника податків.

Колегія суддів зазначає, що на етапі прийняття заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків і відкриття судом провадження у справі можливою є перевірка лише таких умов: 1) наявність однієї чи декількох обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, факт наявності яких (якої) має бути доведений; 2) додержання податковим органом строку подання заяви впродовж 24 годин від моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (частина друга статті 283 КАС України); 3) дотримання податковим органом вимог до заяви у письмовій формі, передбачених у пунктах 1-6 частини другої статті 283 КАС України.

Таким чином, за змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Закриття судом першої інстанції провадження на підставі статті 238 КАС України для цієї категорії справ не передбачено.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм щодо застосування процедури адміністративного арешту майна платника податків, а така процедура передбачена лише Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що за встановлених обставин в суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження у справі, а тому ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи (заяви) до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.283, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року про закриття провадження у справі у справі № 140/2526/24 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар