Рішення

від 05.06.2024 по справі 638/17708/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17708/23

Провадження № 2/638/2224/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Поддубкіної А.В.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представників третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні уприміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справузапозовом ОСОБА_6 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариси Вячеславівни про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 до Дзержинського районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_7 , який дії від імені та в інтересах ОСОБА_6 з зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , який був дідом ОСОБА_6 . Відповідачка є дочкою померлого. Після смерті діда відкрилась спадщина на належний ОСОБА_10 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , в якому на даний час проживає позивач з сестрою та батьком. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були спадкоємцями першої черги за законом. За життя дід проживав разом з родиною ОСОБА_11 у вказаному будинку, батьком було зроблено капітальний ремонт та значно поліпшено умови проживання їхньої родини, відповідач не приймала жодної участі ані в житті діда, ані в ремонті будинку. ОСОБА_6 разом з сестрою ОСОБА_12 з тіткою не спілкувались та не мають такого бажання. 15.12.2011 ОСОБА_9 склав заповіт, яким належний йому на прав власності будинок заповідає ОСОБА_13 , заповіт посвідчено нотаріусом. Відповідач, після того як дізналась про заповіт дуже змінилась та єдиною її метою є відібрання у родини домівку. 31.08.2023 до місця проживання родини позивача за адресою АДРЕСА_2 завітала відповідач разом з з її чоловіком з вимогою надати їй доступ до будинку, як її законного майна, вона кричала, стукала поворотах, погрожувала та її повдінка була неадекватною. Ті ж самі події відбулись 01.09.2023. У зв`язку з тим, що позивач разом з дідом проживали у спірному будинку на момент його смерті, були пов`язані побутом, вона вважає, що має право на спадок після померлого діда.Оскільки на момент смерті діда позивач була малолітньою особою, заява про прийняття спадщини не подавалась. Про існування заповіту та спір дізналась коли відповідач почала відкрито погрожувати виселення з рідного будинку. Позивач вважає, що має безумовне право на спадщину, у зв`язку з чим заповіт має бути визнаний недійсним та скасований.

15.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження суддя Семіряд І.В.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом, 17.11.2023, направлено запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова. З відповіді від 17.11.2023 вбачається, що відповідач ОСОБА_8 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

17.11.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

11.12.2023 представником відповідача ОСОБА_8 адвокатом Терещук С.С. подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що проти позову заперечують у повному обсязі у зв`язку з його надуманістю, протиправністю та необґрунтованістю. Позивач стверджує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були спадкоємцями першої черги за законом. При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержуть право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує правона спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Батько позивачки не усунений від права на спадкування, спадщину не прийняв. Згідно з волею ОСОБА_9 він не успадкував житловий будинок з надвірними будівлями, а також земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 як спадкоємець нерухомого майна ніколи не заперечувала проти оформлення житлового будинку на батька позивачки, проти цього заперечує батько позивачки, він бажає бути власником всієї земельної ділянки, він навіть перешкоджає оформлювати документи на будинок і земельну ділянку. Позивачем не надано належних та допустимими доказів, які б свідчили про неодержання вимог законів і підзаконних актів при посвідчені заповіту ОСОБА_9 , позовні вимоги базуються на надуманих судженнях. У зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволені позову. Окрім того, стороною відповідача заявлено, що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

18.12.2023 представником третьої особи Приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_14 ОСОБА_5 подано письмові пояснення, відповідно до яких третя особа заперечує проти задоволення позову. Приватним нотаріусом 15.12.2011 посвідчено заповіт, яким належні померлому спадкодавцю ОСОБА_9 на прав особистої власності житловий будинок заповів ОСОБА_13 , яка є донькою померлого. Померлий ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дідом ОСОБА_6 .. спадкодавець особисто звернувся до нотаріуса для складання заповіту та надав всі необхідні документи. Приватним нотаріусом встановлено особу заповідача за наданим паспортом, в особистій бесіді перевірено дієздатність та встановлено волевиявлення ОСОБА_9 , надано усну консультацію щодо порядку посвідчення заповіту. Після отримання документів нотаріусом було складено заповіт, нотаріальна дія вчинена відповідно до вимог закону. Основними підставами для визнання заповіту недійсним є складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою, складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення, при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. До них відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Онука не має обов`язкової частки у спадщині ані при відсутності заповіту, ані при його наявності, а відтак позовні вимоги є надуманими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, а значить не підлягають задоволенню. Окрім того, представником третьої особи надано орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу, які очікується понести та який дорівнює 10000 грн.

15.01.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

09.04.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції.

27.05.2024 представником відповідача подане клопотання про долучення до справи доказів про надання правової допомоги.

27.05.2024 представником позивача подане клопотання про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат з позивача на правову допомогу.

Представник позивача ОСОБА_1 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому. У судове засідання, призначене на 27.05.2024, представник позивача ОСОБА_1 не з`явилась, телефоном повідомила, що не має змоги приєднатись до відеоконференції, оскільки у неї відсутні електроенергія та інтернет.

Відповідач ОСОБА_8 та її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи, через неявку представника позивача, немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Окрім того, судом враховано, що відповідно до частини четвертої статті 212 ЦПК України, пункту 5 розділу І Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який надав відповідну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 15.12.2011 ОСОБА_9 склав заповіт, яким належні йому на праві особистої приватної власності жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 ) заповідає ОСОБА_13 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В., записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_9 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_9 і власноручно підписаний о 13-30. Особу встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано в реєстрі за №2702.

ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією паспорту.

Вважаючи, що має безумовне право на спадщину, законний представник позивача ОСОБА_7 від імені та інтересах ОСОБА_6 , звернувся до суду з позовом.

Згідно ізстаттею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно достатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістомстатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому призначений вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому, право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті12та стаття1234 ЦК України).

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. До таких спадкоємців потрібно також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення (стаття1266ЦКУкраїни).

Тлумаченнястатті 1241 ЦК Українисвідчить, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначенестаттею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_6 є онукою ОСОБА_9 спадкодавця. Тобто, не відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно достатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу.

Згідно зст. 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

В основу спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Статтею 1264 ЦК Українипередбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

ОСОБА_6 не є спадкоємицею ОСОБА_9 , оскільки на час розгляду справи немає доказів, що вона набула право на спадщину суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки визнання заповіту недійсним ніяким чином не вплине на права ОСОБА_6 .

Згідно зістаттею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК Українимістить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, доказів того, що у момент вчинення правочину заповіту, було допущено недодержання вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, позивачем не надано.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21), від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), про те, що свобода заповіту є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, зокрема, повагу до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Приймаючи до уваги принцип поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Що стосується заяви відповідача та третьої особи про стягнення витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_3 зроблено заяву про те, які витрати сторона відповідача очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 22000 грн.

У письмових поясненнях представник третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_14 ОСОБА_5 заявила про стягнення витрат на правову допомогу на користь третьої особи у розмірі 10000 грн.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Железняк Л.В. підтримувала сторону відповідача, тобто проти задоволення позовних вимог заперечувала, що і відображено у письмових поясненнях та неодноразово наголошено представником третьої особи у судовому засіданні.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українислідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Правничу допомогу відповідачу ОСОБА_15 у суді надавав адвокат Терещук С.С. на підставі ордеру.

Правничу допомогу третій особи приватному нотаріусу Железняк Л.В. у суді надавала адвокат Литвиненко А.С. на підставі договору про надання правової допомоги №25/12/22 від 25.12.2022, ордеру.

На підтвердження вартості послуг на правову допомогу представником відповідача ОСОБА_3 надано акт приймання передачі наданої правничої допомоги від 21.05.2024, у якому зафіксовано про виконання правової допомоги, а саме: консультація, підготовка правової позиції витрачено 2 годи вартість 4600 грн, ознайомлення з матеріалами позову витрачено 1,5 год. вартість - 3450 грн, підготовка відзиву витрачено 3 год. , вартість 6900 грн, участь у судовому засіданні три рази, вартість по 3500 грн кожна, виїзд на судове слухання два рази, вартість по 1000 грн кожна, гонорар успіху вартість 5490 грн. також надано довідку від 21.05.2024, у якій відображено про те, що адвокатом Терещуком С.С. отримано грошові кошти у сумі 32490 грн від ОСОБА_15 за правничу допомогу.

На підтвердження вартості послуг на правову допомогу представником третьої особи ОСОБА_5 надано додаткову угоду №1 від 15.12.2023, якою сторонами угоди (приватним нотаріусом Железняк Л.В. та адвокатом Литвиненко А.С.) затверджено попередній розрахунок витрат за надання правової допомоги, а саме: збір доказів, проведення підготовчих дій до подання письмових пояснень по справі витрачено 4 години, вартість 2000 грн, консультація клієнта, вивчення судової практики, визначення правової позиції, підготовка та написання письмових пояснень витрачено 4 години, вартість 4000 грн, подання пояснень до суду, участь у судових засіданнях по справі витрачено 4 години, вартість 4000 грн. Всього вартість наданих послуг становить 10000 грн. Окрім того, представником третьої особи надано акт надання послуг з правової допомоги, у якому зафіксовано, що адвокатом були виконані послуги, зазначені у додатковій угоді, а клієнт претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт немає. Також, надано довідку від 15.12.2023, у якій відображено, що адвокат Литвиненко А.С. отримала 10000 грн у якості гонорару за надання правової допомоги приватному нотаріусу Железняк Л.В.

Проаналізувавши реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу та третій особі на стадії розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Стороною позивача подано заперечення проти заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Разом з тим, суд не приймає доводи представника позивача, оскільки як представником відповідача так і представником третьої особи надано детальний опис виконаних робіт, довідки про отримання грошових коштів від клієнтів, акти приймання передачі, а отже, представником відповідача та представником третьої особи деталізовано розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Оцінюючи заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_8 у суді, на предмет їх пропорційності складності справи, суд приходить до висновку, що вказані у описі послуги, які надані адвокатом відповідачу, та їх вартість у повній мірі не є співмірними. Так, у акті приймання передачі відображено такі послуги як участь у судовому засіданні та виїзд на судове засідання, зазначені послуги виокремлені у різні послуги та вартість для кожної окремої послуги визначено вартість, проте, вочевидь, що вказані послуги дублюють одна одну. Окрім того, послуги за участь у судових засіданнях 15.01.2024, 26.03.2024 та 09.04.2024 оцінені однаково, що є необгрунтованим та надмірно завищеним показником, оскільки судове засідання 15.01.2024 тривало з 13-47 год. до 14-19 год., судове засідання 26.03.2024 тривало з 15-06 год. до 15-28 год., а судове засідання 09.04.2024 тривало з 16-22 год. до 17-03 год., тобто тривалість судових засідань різна, а вартість послуги однакова. Окрім того, за складання відзиву визначено вартість 6900 грн, що також є необгрунтованим, оскільки відзив складено здебільшого з перерахування норм ЦК України та в ньому викладені обставини, які не мають відношення до предмету позову.

Оцінюючи заявлений третьою особою розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним нотаріусом Железняк Л.В. у суді на предмет їх пропорційності складності справи, суд приходить до наступного, що вказані послуги та їх вартість не є співмірними. Так, однією з послуг зазначено про збір доказів, разом з тим, до письмових заперечень та у судових засідання представником третьої особи не подано жодного доказу на спростування позовних вимог. Письмові заперечення складені здебільшого з викладення норм ЦК України та з посиланням на обставини, які не мають відношення до предмету позову.

Отже, враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача та адвокатом третьої особи послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення судових витрат до 20000 грн на користь відповідача та до 5000 грн на користь третьої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 158, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України ст. ст.203, 204, 215, 233, 334, 744, 745 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_6 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариси Вячеславівни про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 понсені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути зі ОСОБА_7 на користь Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариси Вячеславівни витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2024.

Сторони:

Позивач ОСОБА_6 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_4 .

Відповідач- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_5 .

Суддя: І.В. Семіряд