Рішення

від 06.06.2024 по справі 344/4043/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4043/23

Провадження № 2/344/353/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Стефанюк Х.Я.,

за участі позивача представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Н.С. Лігінович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» (надалі «Відповідач»), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 2.1 наказу ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» від 13.11.2019 року №247-к в частині звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із роботи на посаді адміністратора системи;

поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на роботі в ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» на посаді адміністратора системи з 13.11.2019 року;

стягнути з ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивача, на його думку, було незаконно звільнено з посади адміністратора системи ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), оскільки, як зазначив представник Позивача, воля Позивача не була спрямована на звільнення, тобто воно відбулося всупереч його волевиявленню.

Зокрема, в судовому засіданні представник Позивача посилався на те, що при прийнятті Позивача на роботу у ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» однією із умов його прийняття, яке висунуло керівництво підприємства, було написання власноручно заяви про звільнення з роботи за угодою сторін без зазначення дати такого звільнення та дати написання заяви. У разі відмови написати таку заяву Позивачу мали відмовити у прийнятті на роботу.

Бажаючи працювати у даному підприємстві, Позивач написав чернетку заяви про звільнення з роботи за угодою сторін без зазначення дати такого звільнення та дати написання заяви, залишивши цей примірник в адміністрації Відповідача.

Наказом Відповідача від 12.11.2019 року Позивача було прийнято на роботу в ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» на посаду адміністратора системи з 13.11.2019 року, а 14.11.2019 року ним було особисто отримано повістку про виклик до Стрийського військового комісаріату на 14.11.2019 року, після явки куди Позивачем було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 14.11.2019 року. Про настання даних обставин ним було повідомлено керівництво Відповідача.

На думку Позивача, усвідомлюючи правові наслідки імовірного призову Позивача на військову службу в особливий період та не бажаючи зберігати за ним робоче місце із середнім заробітком, Відповідач вирішив використати чернетку його заяви про звільнення з роботи, доповнивши її текст датою звільнення з роботи та датою написання. Така заява не проходила реєстрацію у Відповідача як вхідна кореспонденція, що подана ним особисто (відсутній штамп про отримання).

Підтвердженням відсутності його волевиявлення на звільнення з роботи 13.11.2019 року є те, що частина тексту заяви про звільнення не була написана Позивачем особисто, зокрема, дата запланованого звільнення та дата самої заяви.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та письмових заявах по суті справи.

Представник Відповідача ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планетаздоров`я», направила на адресу суду відзив на позов, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача посилалася на пропуск Позивачем строку звернення до суду та просила відмовити в позові з цієї підстави.

Крім того, представник Відповідача зазначила про те, що звільнення Позивача мало місце 13.11.2019 року. 08 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся з аналогічним позовом про поновлення на роботі до Трускавецького міського суду Львівської області, яку згодом ухвалою суду від 30.05.2022 року залишено без розгляду (справа №457/18/20).

В ході розгляду вказаної справи у Трускавецькому міському суді Львівської області судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3083 від 12.10.2021 року, згідно якого рукописні тексти (в т.ч. дата написання) заяви про звільнення від імені ОСОБА_2 , датованої 13.11.2019 р. (окрім рукописних записів візування заяви у верхній лівій частині, виконаних барвником чорного кольору) виконано однією особою, а саме ОСОБА_2 . Отже, як зазначено представником Відповідача, висновком експерта встановлено, що заява про звільнення з роботи від 13.11.2019 року була написана Позивачем власноручно, в тому числі і дата.

В судовому засіданні представник Відповідача заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Разом із позовною заявою представником Позивача було подано письмове клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому заявник просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи виконано рукописний текст «13.11.2019 року» у рядку для написання рукописного тексту та рукописний текст у рядку «дата» у заяві ОСОБА_2 про звільнення з роботи за згодою сторін, датованою 13.11.2019 року ОСОБА_2 чи іншою особою.

Для забезпечення, зокрема, розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2023 року задоволено клопотання представника Позивача про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» наступні документи :

-оригінал заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи за згодою сторін від 13 листопада 2019 року;

-належним чином засвідчену копію наказу від 13.11.2019 року №247-к в частині, що стосується звільнення з роботи ОСОБА_2 ,

-довідку про середній заробіток адміністратора систем ОСОБА_2 , визначеного згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.06.2023 року задоволено частково клопотання представника Позивача про забезпечення доказів.Вжито заходів забезпечення доказів шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальності «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» оригіналу заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи за згодою сторін від 13 листопада 2019 року на час розгляду справи.

Вжито заходів забезпечення доказів, шляхом зобов`язання ТзОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» створити та надати суду:

- належним чином засвідчену копію наказу від 13.11.2019 року № 247-к в частині, що стосується звільнення з роботи ОСОБА_2 ;

- довідку про середній заробіток адміністратора систем ОСОБА_2 , визначеного згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

В задоволенні решти вимог заяви, - відмовлено.

Ухвалу про забезпечення доказів звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2023 року витребувано у Трускавецького міського суду Львівської області цивільну справу №457/18/20за ОСОБА_3 до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» про поновлення на роботі та зобов 'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» адвоката Лігінович Наталії Степанівни задоволено. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2023 року скасовано, а справу направлено суду першої інстанції для продовження розгляду.

В мотивувальній частині даної ухвали зазначено наступне:

«Колегією судді також установлено, що ОСОБА_2 звертався до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 08 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкривалось провадження у справі №457/18/20.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 30 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу провадження у справі №457/18/20 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання. Зазначену ухвалу ОСОБА_2 чи його представник не оскаржували.

Крім цього, установлено, що 02.12.2020 року оригінал заяви позивача про прийом на роботу від 12.11.2019 року, оригінал наказу №242-к від 12.11.2019 про прийом позивача на роботу, оригінал заяви позивача про звільнення з роботи від 13.11.2019 року, оригінал наказу №247-к від 13.11.2019 про звільнення позивача з роботи долучено до матеріалав справи №457/18/20, про що було відомо позивачу.

У підтвердження зазначеного, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2023 року справу №457/18/20 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Планета здоров`я» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу витребувано від Трускавецького міського суду Львівської області.

Отже, представником ОСОБА_2 адвокатом Греськом В. не подано доказів, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України)».

На вимогу ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2023року про витребування справи Трускавецьким міським судом Львівської області направлено на адресу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу №457/18/20 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» про поновлення на роботі та зобов 'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку.

При надходженні даної справи до суду встановлено, що в матеріалах цивільної справи 457/18/20за ОСОБА_3 до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» про поновлення на роботі та зобов 'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку, який надійшов з Трускавецького міського суду Львівської області відсутній оригінал заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 13.11.2019 року(про що працівниками Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області складено відповідний акт).

В подальшому Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області направлено запит до Трускавецького міського суду Львівської області щодо надання оригіналу заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 13.11.2019 року, який відсутній в матеріалах справи №457/18/20, на що адресатом повідомлено про те, що всі оригінали документів містяться в матеріалах справи №457/18/20.

В судовому засіданні представник Відповідача також зазначила про те, що попередньо нею було здійснено ознайомлення з матеріалами справи №457/18/20 у Трускавецькому міському суді Львівської області і встановлено відсутність оригіналу заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 13.11.2019 року в цій справі. Також зазначила, що вказаний оригінал після проведення експертизи Трускавецьким міським судом Львівської області до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» не повертався.

Вказане підтверджується відсутністю в матеріалах справи №457/18/20 супровідного листа Трускавецького міського суду Львівської області про направлення на адресу товариства «ОПК Планета Здоров`я», зокрема, оригіналу заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 13.11.2019 року.

Відтак, в судовому засіданні представник Позивача, посилаючись на вичерпання можливості щодо отримання оригіналу заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 13.11.2019 року, відмовився від клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у зв`язку з відсутністю оригіналу досліджуваного документу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім , переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

На підставі корінця направлення на працевлаштування від 11.11.2019 року на вільне робоче місце (том 1, а.с.24) ОСОБА_2 направлено на працевлаштування до ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» на робоче місце (вакансію): адміністратор системи.

Наказом ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» №242-к від 12.11.2019 року «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_2 , адміністратора системи, з 13 листопада 2019 року з випробувальним терміном два місяці з посадовим окладом згідно штатного розпису. Підстава: заява ОСОБА_2 (том 1, а.с. 26).

Наказом ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» №247-к від 13.11.2019 року «Про прийняття на роботу», зокрема, підпунктом 2.1пункту 2 звільнено ОСОБА_2 , адміністратора системи, з 13 листопада 2019 року за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Підстава: заява ОСОБА_2 (том 1, а.с.29).

В матеріалах справи міститься завірена копія заяви ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» від 13.11.2019 року (том 1, а.с.28) наступного змісту: «Прошу звільнити мене з роботи за угодою сторін 13.11.2019 року».

Посилаючись на те, що вказану заяву, як чернетку, дійсно було написано Позивачем при прийнятті на роботу (як одну із умов його прийняття на роботу, яке висунуло керівництво Відповідача), однак без зазначення дати такого звільнення та дати написання заяви, Позивач звернувся до суду з даним позовом, стверджуючи про відсутність його волевиявлення на звільнення з роботи 13.11.2019 року.

Бажаючи працювати у даному підприємстві, Позивач, як зазначено його представником,в день його прийняття на роботу дійсно написав чернетку заяви про звільнення з роботи за угодою сторін без зазначення дати такого звільнення та дати написання заяви, та підписав її, залишивши цей примірник в адміністрації Відповідача.

При цьому, як стверджує представник Позивача, усвідомлюючи правові наслідки імовірного призову Позивача на військову службу в особливий період (оскільки 14.11.2019 року Позивачем укладено контракт на службу в ЗСУ) та не бажаючи зберігати за ним робоче місце із середнім заробітком, Відповідач вирішив використати чернетку його заяви про звільнення з роботи, доповнивши її текст датою звільнення з роботи та датою написання. Така заява не проходила реєстрацію у Відповідача як вхідна кореспонденція, щро подана ним особисто (відсутній штамп про отримання).

З цих підстав (не написання ним заяви про звільнення за угодою сторін 13.11.2019 року), зокрема, відсутності волевиявлення на звільнення за угодою сторін, представник Позивача просив визнати незаконним наказ про звільнення Позивача та поновити його на роботі, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Так, за загальним правилом, будь-яке звільнення особи у трудових відносинах має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену Кодексом законів про працю України, а також бути наслідком дотримання встановленої законом процедури.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначено підстави припинення трудового договору, однією з яких є угода сторін.

Зокрема, підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).

У Постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 591/1375/19 (провадження № 61-13478св20) зазначено наступне:

«У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049/15-ц (провадження №6-1269цс16) Верховний Суд України вказав на те, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження№ 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення

…

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звільнення позивача 31 січня 2019 року відбулося за угодою сторін, оскільки заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін не містить конкретної дати звільнення працівника (а. с. 51).

Відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін.

Саме такий правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а (провадження № К/9901/28040/19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 236/1286/19 (провадження № 61-2567св20), від 04 серпня 2021 року у справі № 711/2175/20 (провадження № 61-12674св20), від 07 жовтня 2021року у справі № 541/1684/20 (провадження № 61-9439св21)».

Отже, при розгляді позовних вимог щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати:

чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;

чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення;

чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін;

чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження№ 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).

В даній цивільній справі представник Позивача підставою задоволення позовних вимог зазначає відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення.

В обґрунтування цього посилається на те, що заяву про звільнення за угодою сторін ОСОБА_2 писав лише як чернетку, заповнивши прописом адресата заяви (в правому верхньому куті заяви), текст заяви «Прошу звільнити мене з роботи за угодою сторін» та поставив свій підпис в графі «підпис». Дати звільнення «13.11.2019 р.» та дати заяви «13.11.2019 р.» ОСОБА_2 , за твердженнями його представника, не писав.

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Правила належності доказів визначено статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтями 78-80 закріплені правила допустимості, достовірності та достатності доказів.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5-7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В даній цивільній справі, стверджуючи про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 , на припинення трудових відносин з Відповідачем за угодою сторін, стороною Позивача вказаної обставини не доведено за допомогою належних та достатніх доказів.

Посилання на те, що дату звільнення та дату заяви Позивачем не писалося, на даному етапі має характер лише припущень, що суперечить вимогам процесуального закону.

В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 від 13.11.2019 року (том 1, а.с.28), в якій він просить звільнити його з роботи за угодою сторін з 13.11.2019 року. Підпис на вказаній заяві належить ОСОБА_2 , що визнається його представником.

Оскільки питання виконання конкретною особою рукописного тексту на документі потребує застосування спеціальних знань, тобто інших, аніж право, належними доказами для доведення чи спростування такої обставини можуть слугувати висновки судової почеркознавчої екпсретизи, як одні із доказів по справі.

Висновок експерта про те, що рукописні тексти в частині дати звільнення «13.11.2019 р.» та дати самої заяви «13.11.2019 р.» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою, в матеріалах справи відсутній.

Судову почеркознавчу експертизу в даній цивільній справі не призначено та не проведено з об`єктивних причин (у зв`язку з відсутністю оригіналу досліджуваного документу представник Позивача відмовився від заяви про призначення експертизи).

Крім того, Суд особливо звертає увагу на те, що, як з`ясовано в ході судового розгляду справи, питання належності вищевказаних рукописних текстів ОСОБА_2 вже було предметом експертного дослідження в рамках цивільної справи №457/18/20за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» про поновлення на роботі та зобов`язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку, яка перебувала в провадженні Трускавецького міського суду Львівської області.

При поданні позовної заяви та в ході судового розгляду справи аж до вступу до участі у справі представника Відповідача стороною Позивача не було повідомлено Суд про вищевказану обставину.

В матеріалах же цивільної справи №457/18/20за ОСОБА_3 до ТОВ «ОПК Планета Здоров`я» про поновлення на роботі та зобов`язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку, яка перебувала в провадженні Трускавецького міського суду Львівської області міститься Висновок експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи №3083 від 12.10.2021 року (проведено на підставі ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 24.05.2021 року у справі №457/18/20), за змістом резолютивної частини якого:

«рукописні тексти (в т.ч. дата написання) заяви про звільнення від імені ОСОБА_2 , датованої 13.11.2019 р. (окрім рукописних записів візування заяви у верхній лівій частині), виконаних барвником чорного кольору) виконані однією особою, а саме ОСОБА_2 ».

При цьому Суд зауважує, що предметом дослідження експерта був оригінал заяви про звільнення з роботи за згодою сторін від імені ОСОБА_2 на 1 арк.

Копію Висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи №3083 від 12.10.2021 року надано представником Відповідача в якості додатків до відзиву на позов (том 2, а.с.16-19).

Відповідно до частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, Висновок експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи №3083 від 12.10.2021 року у цивільній справі №457/18/20, яка перебувала в провадженні Трускавецького міського суду Львівської області (експертизу проведено на підставі ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 24.05.2021 року у справі №457/18/20), як документ, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у цивільній справі №344/4043/23, є письмовим доказом по справі №344/4043/23, та відповідає правилам належності, допустимості та достовірності доказів.

Інших підтверджених належним чином обставин, які б доводили пояснення Позивача про відсутність його волевиявлення на припинення трудових відносин з Відповідачем з 13.11.2019 року у спірних правовідносинах, стороною Позивача не доведено.

Доводи щодо відсутності штампу реєстрації вхідної кореспонденції Відповідача на заяві про звільнення не є підставою для скасування наказу про звільнення на підставі такої заяви, оскільки чинне законодавство не вимагає реєструвати заяву про звільнення через канцелярію роботодавця. Таку заяву може бути подано наручно керівнику.

Посилання представника Позивача на стадії дослідження доказів на таку підставу скасування оскаржуваного в частині наказу про звільнення, як на відсутність оригіналу заяви про звільнення (тобто відсутність зави про звільнення апріорі), не приймаються судом до уваги, оскільки на стадії дослідження доказів сторона не вправі змінювати підстави позову.

Крім того, питання втрати оригіналу заяви про звільнення не є предметом даного судового розгляду. При цьому, Судом встановлено, що на момент розгляду справи Трускавецьким міським судом Львівської області такий оригінал заяви про звільнення був наявний і був предметом експертного дослідження.

Інших обставин, які б свідчили про обгрунтованість позовних вимог, Суду не наведено.

За таких обставин Суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного в частині наказу про звільнення Позивача.

У зв`язку з цим не пілягають задоволенню похідні позовні вимоги про поновлення Позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заяви представника Відповідача про застосування строку позовної давності, як підстави відмови в позові, Суд зауважує наступне.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 235/1954/16-ц:

«… перш ніж застосовувати строк звернення до суду суд має встановити чи порушено трудові права позивача. Якщо вони не порушені, то суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості».

Оскільки за висновком суду в позові ОСОБА_2 слід відмовити з підстав його необґрунтованості, Судом заява представника Відповідача про застосування строків позовної давності не розглядається.

Щодо клопотання представника Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на позов представником Відповідача заявлено про розподіл судових витрат тадодано документи на підтвердження факту оплати правничої допомоги в розмірі 40 000,00 грн. (том 2, а.с.14).Розмір правничої допомоги у 40 000,00 грн. сторона Відповідачау разі відмови в позові просить стягнути з Позивача.

Представник Позивача просив відмовити у стягненні з Позивача на користь Відповідача правничої допомоги.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19.

Так, представник Відповідача адвокат Лігінович Наталя Степанівна є адвокатом (свідоцтво №4907 від 27.03.2012року, видане Київською міською КДКА).

В матеріалах справи також містяться належні документи на підтвердження повноважень адвоката Лігінович Наталі Степанівни на представництво інтересів ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я».

За результатами розгляду даної цивільної справи адвокатом Лігінович Н.С. заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 40 000,00 грн., в обґрунтування розміру якої надано платіжну інструкцію №12508 від 27.11.2023 року (том 2, а.с.14).

У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне:

«суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Таким чином, на думку Суду, співмірним розміром правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, враховуючи факт відмови в задоволенні позовних вимог, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, Суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат Відповідача на професійну правничу допомогу до 8 000 грн.

За таких обставин, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт відмови в задоволенні позову, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ«Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я», код ЄДРПОУ 32114084, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 2, 15, 16, ЦК України, ст.ст. 5, 36 КЗпП України, ч. 6 ст. 82, ст. ст. 133, 137, 141ЦПК України,керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи,поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ«Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я», код ЄДРПОУ 32114084, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2024 року.

Суддя Домбровська Г.В.