Рішення

від 29.05.2024 по справі 178/3249/23

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/3249/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом та вказала, що починаючи з 27 березня 1990 року вона зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_1 . 30 серпня 1996 року рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 82, було надано дозвіл на приватизацію квартири загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 за заявою ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Позивачка зазначає, що у жовтні 2002 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 , про що їй не було відомо. ОСОБА_1 весь час проживала у зазначеній квартирі свого батька, однак, на початку 2023 року відповідачка попросила її виселитись із зазначеної квартири, мотивуючи своє прохання тим, що цю квартиру вона продала, а позивачку знято з реєстрації. При зверненні до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , позивачці було відмовлено у зв`язку з тим, що 11 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, на іншу спадкоємну, в цілому, а саме: на його дружину, ОСОБА_2 , не залишивши відкритими частки для інших спадкоємців. Тому, з урахуванням наведеного позивачка звернулась до суду з проханням визнати недійсним та скасувати свідоцтво на спадщину за законом, видане у жовтні 2002 року на ім`я ОСОБА_2 . Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 16573,60 грн. судового збору.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились та представником відповідача надано до суду клопотання з проханням слухати справу у їх відсутності.

Представник другої Кам`янської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився.

Представник Солонянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази суд вважає що вимоги позивачки задоволеними бути не можуть з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився батьком позивачці, що підтверджується свідоцтвом народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 01 серпня 2023 року Криничанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Зміна належного дошлюбного прізвища позивачки « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00040835201.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З свідчень позивачки, їй не було відомо, що у жовтні 2002 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену житлову квартиру, в якій тривалий час проживає позивачка. При зверненні до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , позивачці було відмовлено у зв`язку з тим, що 11 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, на іншу спадкоємну, вцілому, а саме: на його дружину, ОСОБА_2 , не залишивши відкритими частки для інших спадкоємців.

Суд вважає встановленим наступне. За життя ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 82 від 30 серпня 1996 року.

У визначений чинним на той час законодавством строк із заявою про прийняття спадщини звернулася тільки дружина спадкодавця ОСОБА_2 , тому нотаріусом Ісаковою Л.В., було правомірно видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 .

Станом на 11 жовтня 2002 року, тобто дату видачі свідоцтва про право на спадщину, діяли норми ЦК УРСР 1963р.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема відповідні норми ЦК Української РСР щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Згідно з частиною першою статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до Відповідно до статей 529, 530 ЦК УРСР встановлено дві черги спадкоємців за законом: спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини

немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).

Відповідно до частини першої статті 554 ЦК Української РСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У свою чергу, факт вступу в управління або володіння спадковим майном за своїм змістом та обставинами, які підлягають доведенню, відрізняється від факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути:

- довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця;

- довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу;

- копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;

Крім цього, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Таким чином необхідним було або надати заяву нотаріусу протягом шести місяців від дня відкриття спадщини, або підтвердити факт фактичного вступу у володіння майном.

Однак, позивачкою не надано до суду таких доказів, також не надано Акту про фактичне місце проживання, особистих документів спадкодавця чи майно спадкодавця. З урахуванням чого суд вважає, що твердження ОСОБА_1 щодо прийняття нею спадщини, шляхом фактичного вступу у її володіння є недоведеним.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суд вважає, що позивачка, яка просить визнати недійсним спірне свідоцтво про право на спадщину недійсним, позбавлена на даний час такого права, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після померлого та подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після чого належним чином її прийняла. Також встановлено, що спадкодавець мав інших дітей, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , які не зверталися до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ході розгляду зазначеної справи судом встановлено, що 17 січня 2022 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 178/57/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», Криничанська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом не дійсним, визнання права власності на 1/8 частину квартири у спільній сумісній власності та стягнення судових витрат, згідно якого у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року, вищезазначене рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Так, суд не може прийняти до уваги доводи позивачки в частині того, що 08 вересня 2023 року їй стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 , у цілому була оформлена в порядку спадкування на ім`я її матері ОСОБА_2 . Оскільки встановлено, що ОСОБА_1 , приймала участь при розгляді вищезазначеної судової справи № 178/57/20, предметом розгляду якої було в тому числі і визнання спірного свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, з урахуванням наведеного, суд вважає недоведеними позивачкою обставини на які вона посилається, а також наявний факт пропуску позивачкою встановленого ст. 261 ЦК України строку позовної давності, з урахуванням чого суд позбавлений можливості задоволення позовних вимог. Наведені обставини обумовлюють висновок суду про неможливість задоволення позовних вимог, а відмова в задоволенні позову покладає на позивачку обов`язок по сплаті судових витрат, як те передбачено ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2002 року та стягнення 16573,60 грн. судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2024 року.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р