Постанова

від 19.11.2024 по справі 178/3249/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7577/24 Справа № 178/3249/23 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Станіславської Анастасії Вікторівни на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова І.О. про визнання недійсним свідоцтва про спадщину.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що починаючи з 27 березня 1990 року вона зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_1 . 30 серпня 1996 року рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області №82, її батьку ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію квартири загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач зазначає, у жовтні 2002 року відповідачу ОСОБА_2 , яка є її матір"ю, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 , про що їй не було відомо. ОСОБА_1 вказує, що вона весь час проживала у зазначеній квартирі свого батька, однак, на початку 2023 року відповідач попросила її виселитися із зазначеної квартири, мотивуючи своє прохання тим, що цю квартиру вона продала, та ОСОБА_1 знято з реєстрації. При зверненні до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що 11 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, на іншу спадкоємицю, в цілому, а саме: на його дружину - ОСОБА_2 , не залишивши відкритими частки для інших спадкоємців. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане у жовтні 2002 року на ім`я ОСОБА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 16573 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова І.О. про визнання недійсним свідоцтва про спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2002 року та стягнення 16573 грн. 60 коп. судових витрат - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Станіславська А.В. просить рішення суду від 29 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пипа А.О. просить у задоволенні апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Станіславської А.В. відмовити, рішення суду від 29 травня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво на спадщину за законом, видане у жовтні 2002 року на ім`я ОСОБА_2 , посилаючись на те, що починаючи з 27 березня 1990 року вона зареєстрована та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_1 . 30 серпня 1996 року рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 82, її батьку ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію квартири загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У жовтні 2002 року її матері - ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 , про що їй не було відомо. При зверненні до нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що 11 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, на іншу спадкоємицю, в цілому, а саме: на його дружину - ОСОБА_2 , не залишивши відкритими частки для інших спадкоємців.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на недоведеність позивачем обставин, на які вона посилається, а також одночасно посилався на пропуск позивачем строку позовної давності у цій справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України (в редакції 2003 року) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України (в редакції 2003 року) передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що оскаржене свідоцтво про право на спадщину видано 11 жовтня 2002 року, на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем;? вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.? ?

Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з? ? моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він? ? фактично? ? вступив? ? в? ? управління? ? або? ? володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній? ? конторі? ? за? ? місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті? ? дії? ? повинні? ? бути? ? вчинені? ? протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на момент смерті спадкодавця- 16 січня 1996 року), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Крім цього, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Отже, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особа, що фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

У справі встановлено, ОСОБА_3 є батьком, а відповідач у справі - ОСОБА_2 є матір"ю ОСОБА_4 (а.с.15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00040835201, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.16).

З копії паспорта позивача ОСОБА_1 вбачається, з 27 березня 1990 року вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.8).

30 серпня 1996 року рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області №82 ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію квартири загальною площею 78,7 кв. м., житловою площею 48,6 кв. м., яка розташована АДРЕСА_2 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно довідки, виданої, 04 серпня 2023 року відділом "ЦНАП" Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області, разом з померлим ОСОБА_3 на день його смерті та протягом шести місяців з дня його смерті були зареєстровані: ОСОБА_7 , 1974 року народження, син; ОСОБА_1 , 1971 року народження, донька; ОСОБА_5 , 1963 року народження, зять; ОСОБА_7 , 1969 року народження, син; ОСОБА_2 , 1944 року народження, дружина (а.с.17).

У визначений чинним на той час законодавством строк, до Другої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та 11 жовтня 2002 року держаним нотаріусом Другої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Ісаковою Л.В. було видано ОСОБА_2 - дружині ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 48,6 кв. м. (а.с.13).

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року у справі №178/57/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи КП "Криничанське бюро технічної інвентаризації", Криничанська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом не дійсним, визнання права власності на 1/8 частину квартири у спільній сумісній власності та стягнення судових витрат - відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 (а.с.181, 182).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 , який діє в інтересах та від імені позивача ОСОБА_8 - залишено без задоволення. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року- залишено без змін (а.с.41-44).

03 березня 2023 року на підставі договору дарування квартири ОСОБА_2 подарувала синові ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,4 кв.м., житловою площею 48,6 кв. м. (а.с.35).

З Витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, 03 березня 2023 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,4 кв.м., житловою площею 48,6 кв. м. зареєстрована за ОСОБА_10 (а.с.36).

Таким чином, власником квартири АДРЕСА_1 на теперішній час є ОСОБА_10 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 вересня 2023 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Парусниковою І.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначила, що 11 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цю квартиру, на іншу спадкоємицю, в цілому, а саме: на його дружину - ОСОБА_2 , не залишивши відкритими частки для інших спадкоємців (а.с.14).

Крім того, ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після померлого та подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після чого належним чином її прийняла.

Також встановлено, що спадкодавець мав дітей - ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , які не зверталися до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав у визначений законом строк.

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказує, що вона весь час проживала у зазначеній спірній квартирі свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, на початку 2023 року відповідач, яка є її матір"ю, попросила її виселитися із квартири, мотивуючи своє прохання тим, що цю квартиру вона продала, та ОСОБА_1 знято з реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, позивачем не надано суду доказів на підтвердження її звернення у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження її фактичного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняття нею спадщини, фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном квартирою АДРЕСА_1 , житловою площею 48,6 кв. м. протягом встановленого законом шестимісячного строку.

Позивачем не надано довідки житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця дійсно проживала разом з ним.

Також не надано доказів про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачувала за комунальні послуги, несла інші витрати щодо квартири.

На надано позивачем копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане у жовтні 2002 року на ім`я ОСОБА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 16573 грн. 60 коп. судового збору, однак вимог про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 у цій справі не заявляла.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова І.О. про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, є недоведеними належними та допустимими доказами у справі.

Стосовно строків позовної давності, про застосування яких просив представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Черненко Т.Б. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 за необґрунтованістю, не дає оцінки щодо строку позовної давності, про застосування яких просила сторона відповідача, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, тобто є підстави для задоволення позовної вимоги.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова І.О. про визнання недійсним свідоцтва про спадщину у зв"язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Станіславської Анастасії Вікторівни - задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Друга Кам`янська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус Солонянської державної нотаріальної контори Паруснікова Ілона Олегівна, про визнання недійсним свідоцтва про спадщину - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова