Рішення

від 06.06.2024 по справі 147/440/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/440/24

Провадження № 2/147/183/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок Люкс», третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

18 березня 2024 року першим заступником керівника Гайсинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ФГ «Пролісок Люкс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , з вимогою про витребування у ОСОБА_1 на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, та стягнення сплаченого судового збору. В обгрунтування позову покликаються на те, що окружною прокуратурою згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно отримано інформацію про громадян, які неодноразово отримали у власність земельні ділянки в порядку безоплатної приватизації, а саме земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що є порушенням вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Установлено, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10635/15-16-СГ від 17.08.2016 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області. Згідно з п. 2 цього ж наказу надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0522281400:03:000:3105 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03).

Право власності на зазначену земельну ділянку 16.09.2016 державним реєстратором Липовецької міської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області Чернюк Л.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 .

Таким чином, останнім використано право безоплатної приватизації земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, а саме 24.11.2016, приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. посвідчено договір купівлі-продажу № 1350 земельної ділянки з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, укладеного між ОСОБА_2 , від імені якого по довіреності, посвідченій 31.03.2016 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області, на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105 є ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Згідно з рішенням Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового використання 01.03) на території Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району Вінницької області, витяг з Державного земельного кадастру, серія, номер НВ-0510677022019, виданий 03.04.2019 державним кадастровим реєстратором.

Право власності на зазначену земельну ділянку 23.04.2019 державним реєстратором Тростянецької районної державної адміністрації Денисюк Ю.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 повторно безкоштовно отримано у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Також установлено, що ОСОБА_2 , будучи власником земельної ділянки 0524155100:02:016:0116, передав її в оренду фермерському господарству «Пролісок Люкс» (далі ФГ «Пролісок Люкс») (код ЄДРПОУ 31348493), згідно з договором оренди земельної ділянки б/н від 02.02.2022. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2022 (номер запису про інше речове право: 46744195).

У подальшому, а саме 08.08.2023, приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Хмель Н.О. посвідчено договір купівлі-продажу № 902 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 для ведення особистого селянського господарства, укладеного між ОСОБА_2 , від імені якого по довіреності діє ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , від імені якої по довіреності діє ОСОБА_6 .

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Після отримання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 передала земельну ділянку в оренду ФГ «Пролісок Люкс», про що 08.08.2023 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 перебуває у фактичному користуванні ФГ «Пролісок Люкс».

Вважає рішення Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», відповідно до якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 га, є незаконним, виходячи з наступного.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

ОСОБА_2 набуто 16.09.2016 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області.

З огляду на вказане останній не має права на збільшення площі в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України, та використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10635/15-16-СГ від 17.08.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Ураховуючи, що ОСОБА_2 набуто 16.09.2016 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області, він не мав права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Отже, Тростянецька селищна рада, приймаючи рішення № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», будучи введеною в оману ОСОБА_2 , яким не повідомлено про те, що він 16.09.2016 уже отримав безоплатно у власність земельну ділянку вказаного цільового призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, належним чином не перевірила факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в свою чергу призвело до безпідставного вибуття землі з комунальної власності.

Викладені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 23.04.2019, тобто на час отримання у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 , вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримавши 16.09.2016 у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105.

Тому враховуючи викладене вище, рішення Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», відповідно до якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 га для ведення особистого селянського господарства, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси громади, а тому є незаконним.

Отже, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

Таким чином, ОСОБА_2 не міг законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення.

Отже, Тростянецька селищна рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, що порушує право інших мешканців територіальної громади на обмежений ресурс - землю, тому відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України вказане рішення є незаконним.

Спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок Тростянецької селищної ради.

ОСОБА_1 набула у власність спірну земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її відчужувати, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Тростянецької селищної ради з наступних підстав.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади, не з її волі, витребування ділянки в останнього її володільця на підставі положень ст. 388 ЦК України забезпечить відновлення порушених прав держави (такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 483/2263/19).

Коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

При встановленні підстав для витребування земельної ділянки у

ОСОБА_1 наявні також підстави для їх витребування від підприємства, якому спірна земельна ділянка передана в оренду ФГ «Пролісок Люкс».

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч.1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача

ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ФГ «Пролісок Люкс» та її повернення у фактичне володіння Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Враховуючи те, що рішення Тростянецької селищної ради № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», яким затверджено проєкт землеустрою та повторно надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, є незаконним, а тому зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 , яка придбала цю земельну ділянку в ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу та у ФГ «Пролісок Люкс», яке використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди, у комунальну власність Тростянецької селищної ради.

Ухвалою судді від 28.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив, відповідно до ст. 178 ЦПК України, а третій особі письмові пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання прокурор не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 05.06.2024 на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути за її відсутності. Рішення просить прийняти на розсуд суду.

Представник відповідача ФГ «Пролісок люкс» в судове засідання не з`явився, 25.04.2024 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Рішення просить прийняти на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10635/15-16-СГ від 17.08.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522281400:03:000:3105 - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.49).

Право власності на зазначену земельну ділянку 16 вересня 2016 року державним реєстратором Липовецької міської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області Чернюк Л.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями, зазначеними у Інформації з ДРРП на нерухоме майно (а.с.47).

У подальшому, а саме 24 листопада 2016 року, приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. посвідчено договір купівлі-продажу № 1350 земельної ділянки з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, укладеного між ОСОБА_2 , від імені якого по довіреності, посвідченій 31.03.2016 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями, зазначеними у Інформації з ДРРП на нерухоме майно (а.с.47, 48).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 24.11.2016 ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького (нині Вінницького) району Вінницької області на користь ОСОБА_4 (а.с.51-52).

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, індексний номер 91310749 від 06.07.2017, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105 є ОСОБА_4 (а.с.53)

Таким чином, ОСОБА_2 використано право безоплатної приватизації земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, судом встановлено, що згідно з рішенням Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового використання 01.03) на території Тростянецької селищної ради Тростянецького (нині Гайсинського) району Вінницької області, витяг з Державного земельного кадастру, серія, номер НВ-0510677022019, виданий 03.04.2019 Державним кадастровим реєстратором (а.с.30).

23 квітня 2019 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.08.2023 (а.с.40)

Таким чином, ОСОБА_2 повторно безкоштовно отримано у власність (у порядку приватизації) земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому ОСОБА_2 передав вказану земельну ділянку кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 в оренду ФГ «Пролісок люкс» на підставі договору оренди землі від 02.02.2022. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2022 (номер запису про інше речове право: 46744195 (а.с. 36-37).

08 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Хмель Н.О. (а.с.38-39). На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 є ОСОБА_1 (а.с.54-56).

Після отримання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 передала земельну ділянку в оренду ФГ «Пролісок Люкс», про що 08.08.2023 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 перебуває у фактичному користуванні ФГ «Пролісок Люкс».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до п.а ч.3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статтей 116, 121 ЗК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області просили витребувати у ОСОБА_1 та у ФГ «Пролісок Люкс», на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, посилаючись на те, що останній набув її у власність незаконно, повторно використавши своє право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для даного виду використання.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили. Щодо права власності на це майно (п.9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч.1-ч.3 ст. 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

В той же час, як зазначалось вище, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права ОСОБА_7 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га кадастровий номер 0522281400:03:000:3105 із земель сільськогосподарського призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10635/05-11/-СГ від 17.06.2016.

Отже, ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10635/05-11/-СГ від 17.06.2016.

Відповідно до приписів ст. 318, 324 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

За приписами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відтак, проаналізувавши викладені вище норми, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора стосовно порушення вимог законодавства при прийнятті Тростянецькою селищною радою рішення №273 від 17.04.2019 та, як наслідок, порушення виданням зазначеного наказу інтересів держави, які полягають в охороні належної Українському народу землі, як національного багатства, а також у збереженні рівності права власності на землю усіх громадян, позаяк Український народ, делегуючи право розпорядження належною йому землею державі в особі відповідних органів, має законні очікування, що ці органи під час такого розпорядження будуть діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Тростянецька селищна рада, приймаючи рішення № 273 від 17.04.2019 «Про затверження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», будучи введеною в оману ОСОБА_2 , яким не повідомлено про те, що він 16.09.2016 уже отримав безоплатно у власність земельну ділянку вказаного цільового призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105, належним чином не перевірила факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в свою чергу призвело до безпідставного вибуття землі з комунальної власності.

Згідно з ч.1ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п.п. 10 п.б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин віднесено, зокрема, здійснення державного контро лю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом. Аналогічні повноваження органу місцевого самоврядування закріплено у п. б) ч. 2 ст. 12 ЗК України.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належало розпорядження землями комунальної власності, які перебували у його віданні, мав здійснити відповідні контролюючі повноваження під час прийняття рішення про затвердження проекту відведення у приватну власність земельної ділянки комунальної власності.

Отже, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі

№ 381/375/19, від 28.06.2023 у справі № 302/422/21 та від 08.02.2023 у справі

№ 666/3519/14-ц, від 09.02.2023 у справі № 483/2263/19 (стосується повторної приватизації за рішенням сесії).

Таким чином, ОСОБА_2 не міг законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення.

08.08.2023 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Хмель Н.О. посвідчено договір купівлі-продажу № 902 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 для ведення особистого селянського господарства, укладеного між ОСОБА_2 , від імені якого по довіреності діє ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , від імені якої по довіреності діє ОСОБА_6 . На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи, що право власності на спірну земельну ділянку набуто громадянином ОСОБА_2 неправомірно та поза волею власника, а у подальшому земельну ділянку було відчужено за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту прав Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, як органу який реалізує повноваження власника комунального майна, буде саме витребування такої ділянки.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Водночас, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державного власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Щодо підстав для витребування спірного майна у добросовісного набувача.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет адекватності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на нерухомість.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не розглядає не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Якщо кінцевий набувач розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування майна, це не позбавляє його права заявити цей позов у разі ініціювання повернення майна власнику. Навіть у випадку повернення майна від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

З урахуванням встановлених у цій справі обставин вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності (територіальної громади) поза її волею, порушення порядку набуття третьою особою ОСОБА_1 права приватної власності на землю, не урахування суспільного інтересу щодо розподілу землі на користь осіб, які мають першочергове право на отримання земельних ділянок, а також набуття права власності на таку земельну ділянку на підставі оплатного цивільно-правового договору, суд дійшов висновку, що втручання у права останнього повною мірою відповідає як положенням статті 388 ЦК України, так і критеріям законності та пропорційності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлена права вимагати від особи, яка продала йому спірну земельну ділянку, повернення сплачених коштів за договором купівлі-продажу.

Тобто, ОСОБА_1 , із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, у якого вона придбала земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 591/6566/20-ц (провадження № 61-19528св21), від 25 липня 2022 року у справі № 278/607/17 (провадження № 61-2068св21).

В контексті оцінки пропорційності втручання держави у право власності ОСОБА_1 , на думку суду, відсутні підстави для висновку, що останній нестиме індивідуальний надмірний тягар.

Ураховуючи наведене, на переконання суду, застосований захід втручання у права ОСОБА_1 , з огляду на обставини вибуття спірної земельної ділянки з володіння територіальної громади, є виправданим та пропорційним поставленій меті.

Принагідно суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

До суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу наведеного вище випливає, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 56 ЦПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 56 ЦПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області 19.02.2024 та 11.03.2024 за №31/3-630 вих-24 на адресу Тростянецької селищної ради направлено повідомлення про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

У відповідь на вказані листи Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області листами від 26.02.2024 №02-15/512 повідомила, що заходи щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116 у комунальну власність, в тому числі в судовому порядку, не вживались. Тростянецька селищна рада не заперечуватиме проти вжиття заходів представницького характеру з боку органів прокуратури у разі встановлення порушень вимог законодавства.

Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики повідомлення прокуратури про те, що Тростянецькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства під час набуття права на земельні ділянки с/г призначення комунальної власності) самостійно не звернулись до суду з позовними заявами в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою у даній справі про витребування земельної ділянки відповідно до ст. 388 ЦК України.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_2 набуто 16.09.2016 право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522281400:03:000:3105 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, він не мав права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 0524155100:02:016:0116 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2023 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , якій вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, на підставі незаконного рішення державного органу, а ОСОБА_2 не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відновлення права Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 .

Разом із тим, суд встановив, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423- IX від 28.04.2021 Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту смт Тростянець, є Тростянецька селищна рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

Водночас аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, суд вважає обраний спосіб захисту позивачем належним, доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 6056 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2848 від 18.12.2023 та платіжною інструкцією №2841 від 18.12.2023 (а.с.25, 26).

Отже, з відповідачів необхідно стягнути на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 6056,00 грн в рівних частках по 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 247, 255, 256, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок Люкс», третя особа ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та у Фермерського господарства «Пролісок Люкс», код ЄДРПОУ 31348493, на користь Тростянецької територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326224) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0524155100:02:016:0116, розташовану на території Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та Фермерського господарства «Пролісок Люкс», код ЄДРПОУ 31348493, сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 грн в рівних частках по 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909, адреса місцезнаходження: вул. Волонтерів, 15 А, м. Гайсин, Вінницька область;

позивач - Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326224, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 77, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Фермерське господарство «Пролісок Люкс», код ЄДРПОУ 31348493, адреса місця знаходження: вул. Набережна, 10, с. Велика Киріївка, Гайсинський район, Вінницька область;

третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя А.М. Мудрак