Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/15809/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/15809/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Іванов А.В.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 (повний текст рішення складено 15.02.2024)

у справі №910/15809/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит"

та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

Директор відповідача 1 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з позовною заявою про визнання припиненими трудових відносин керівника юридичної особи та зобов`язати внести відповідача 2 відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовано порушення прав позивача бездіяльністю відповідача1 в частині проведення загальних зборів та прийняття відповідного рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/15809/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідно до вимог частини 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. Таким чином, за установленою Законом процедурою звільнення керівника товариства без одночасного обрання його наступника є неможливим. Отже, на недотриманням позивачем установленої Законом процедури скликання загальних зборів в частині персонального повідомлення учасника про дату і місце цих зборів унеможливлює задоволення вимоги про припинення трудових відносин, а отже відмова у задоволенні цієї вимоги зумовлює відмову у задоволення вимоги до відповідача 2.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просило прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі; поновити строк для подання нових доказів, які додаються до апеляційної скарги та дослідити їх; рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/15809/23 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 була дотримана процедура скликання зборів Товариства і повідомлення усіх учасників.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/15809/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15809/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15809/23.

25.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 призначено на 24.04.2024.

22.04.2024 на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №910/15809/23 призначеної на 24.04.2024 об 11-15 у зв`язку з тим, що представник позивача ОСОБА_3 перебуває на лікуванні.

У судове засідання, яке відбулося 24.04.2024 представники сторін не з`явились, про дату та час розгляду були повідомлені належним чином.

24.04.2024 розгляд справи було відкладено на 22.05.2024.

22.05.2024 було оголошено перерву до 29.05.2024.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу суду не направили.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач1 зареєстрований 11.09.2013, не перебуває у стані припинення та має єдиним учасником фізичну особу - ОСОБА_2 .

Керівником відповідача 1 за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є позивач у даній справі, який займає посаду директора товариства.

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 зазначала, що 25.07.2023 останньою було направлено на адресу третьої особи у справі/ ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади та повідомлення про скликання загальних зборів відповідача 1 на 31.08.2023 з порядком денним: звільнення керівника та призначення відповідальної особи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Доказів вчинення учасником товариства будь-яких дій, направлених на звільнення позивача від виконання обов`язків керівника виконавчого органу товариства та обрання наступника матеріали справи не містять.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 ГК України).

Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 ГК України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).

Управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється її органами. Вищим органом управління є загальні збори товариства (ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Директор товариства з обмеженою відповідальністю є виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч. 1 ст. 39 Закону) .

Обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону).

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ст. 39 Закон).

Отже, наслідком обрання одноосібного виконавчого органу є виникнення трудових відносин між останнім та товариством, що засновані на безстроковому трудовому договорі.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Ураховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За установлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. Водночас «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та Естатіус інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

З матеріалів справи убачається, що позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів, порядок денний про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "СТМ Дизайн-Фаворит" за власним бажанням, було повідомлено, що збори відбудуться 31.08.2023 о 12:00 год, за адресою АДРЕСА_1 . В додатках до даного повідомлення позивачем було додано заяву про звільнення ОСОБА_1 .

Як убачається із копії наданих документів, як доказ направлення вищенаведених документів на адресу ОСОБА_2 , повідомлення було направлено на наступну адресу: АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "СТМ Дизайн-Фаворит" є ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 33). На підтвердження здійснення даного відправлення позивач надав суду опис вкладення в цінний лист, з печаткою Укрпошти та накладну №0215405335901, дане відправлення було надіслано позивачем 25.07.2023.

Статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено обов`язок скликати загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення (поштовим відправленням з описом вкладення) про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням дати, часу та місця проведення, а також порядку денного, в якому одним з питань (або єдиним питанням) буде розгляд заяви керівника про звільнення. Тобто для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства повинен не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати / надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення, або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу / посадової особи товариства.

Відповідно до п. 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит", директор Товариства призначається та звільняється Загальними зборами учасників Товариства. Крім того п. 8.6. Статуту визначено, що про проведення Загальних зборів товариства повідомляється письмово з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Особа, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У разі заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Частина 4 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає, що повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.07.2023 єдиному учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" позивач направив заяву про звільнення з посади директора з 31.08.2023, а також 25.07.2023 - повідомлення про скликання на 31.08.2023 загальних зборів учасників товариства. Вказані докази свідчать про дотримання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із товариством. Проте невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача.

31.08.2023 ОСОБА_2 не з`явилась, будь-яких повідомлень не надходило.

Отже, ураховуючи направленням позивачем повідомлення про скликання загальних зборів на адресу ОСОБА_2 , яка зазначена у ЄДРПОУ, то колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано вимоги про належне повідомлення учасників товариства про проведення зборів. Крім того суд зазначає, що виходячи із змісту повідомлення про скликання загальних зборів, можна дійти висновку, що позивачем було чітко зазначено, дата, час, місце проведення, порядок денний.

Тому, на переконання колегії суддів висновок суду першої інстанції про те, що додана до позовної заяви копія складеного позивачем повідомлення про скликання загальних зборів учасників не відповідає, щонайменше, вимогам частини п`ятої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю": у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний не відповідає дійсності.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "СТМ Дизайн-Фаворит" з 31.08.2023 у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відтак - позов ОСОБА_1 у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України запис про виключення ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит", суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення запису відомостей про директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" - ОСОБА_1 , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/15809/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/15809/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" (м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 58, кв. 31, ідентифікаційний код 38888052) з 31 серпня 2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

4. Зобов`язати Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, ідентифікаційний код 37333608) внести зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" (м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 58, кв. 31, ідентифікаційний код 38888052) та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" (м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 58, кв. 31, ідентифікаційний код 38888052).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" (м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 58, кв. 31, ідентифікаційний код 38888052) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Дизайн-Фаворит" (м. Київ, вул. Петропавлівська, буд. 58, кв. 31, ідентифікаційний код 38888052) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 8 052,00 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов