Постанова

від 23.05.2024 по справі 912/944/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 912/944/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Мар`янівської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 (суддя Кабакова В.Г.)

у справі № 912/944/23

за позовом Селянського фермерського господарства "Грозана Володимира Івановича"

до відповідача Мар`янівської сільської ради

про визнання неправомірною відмову у поновленні договорів, визнання поновленими договорів, визнання додаткових угод укладеними

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства "Грозана Володимира Івановича" до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання неправомірною відмови у поновленні договорів, визнання поновленими договорів, визнання додаткових угод укладеними.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі №912/944/23 позов задоволено частково.

Визнано поважними причини неподання заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду та поновлено пропущений строк на подання заяви.

Залишено без розгляду позовні вимоги, які стосуються земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061, викладенні в редакції цього рішення.

Визнано додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000003 на земельну ділянку загальною площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060 укладеного між Мар`янівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області та Селянським (фермерським) господарством "Грозана Володимира Івановича", укладеною в редакції цього рішення.

Визнано додаткову угоду до договору оренди землі зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: №352318404000006 на земельну ділянку загальною площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065 укладеного між Мар`янівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області та Селянським (фермерським) господарством "Грозана Володимира Івановича", укладеною редакції цього рішення.

Стягнуто з Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь Селянського фермерського господарства "Грозана Володимира Івановича" - 5 368,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Мар`янівською сільською радою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі № 912/944/23 в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- строк дії всіх трьох договорів оренди закінчився 04.03.2021р., а суд першої інстанції поновив договір оренди, в якому немає дати його укладення;

- згідно наказу Держгеокадастру у Кіровоградській області № 3-ОТГ від 25.11.2020р. всі земельні ділянки державної власності були передані в комунальну власність за актом прийому-передачі в розпорядження новоствореної об`єднаної територіальної громади - Мар`янівська сільська рада, в тому числі і вищевказані земельні ділянки. Відповідно до пункту 40 договорів оренди спірних земельних ділянок перехід права власності до Скаржника є самостійною підставою для розірвання договорів оренди землі;

- якщо рішенням Скаржника договір оренди було поновлено на 7 років, відповідно Позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права впродовж 7 років;

- в матеріалах справи відсутні проекти додаткових угод, які Позивач надавав Скаржнику. Зміст вищевказаних додаткових угод викладений лише в прохальній частині позовної заяви. Позиція суду першої інстанції щодо встановлення обставин отримання Скаржником заяви Позивача не підтверджується матеріалами справи взагалі, так Скаржником до матеріалів справи було приєднано витяг з протоколу сесії сільської ради від 18.02.2021р., відповідно до якого голова земельної комісії зачитав лише проект самого рішення №153 без зазначення про будь-які додаткові угоди надані Позивачем. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про існування проектів додаткових угод, які викладені Позивачем лише в прохальній частині позовної заяви, оскільки їх в матеріалах справи взагалі не має, а їх існування нічим не підтверджується;

- Позивач незаконно збільшує строк дії договорів оренди, при цьому продовжує сплачувати за оренду землі набагато менше, ніж було передбачено рішенням Скаржника, адже:

* рішенням суду першої інстанції дію договорів оренди поновлено на 7 років і тепер, після того як рішення суду набере законної сили договори оренди по факту будуть поновлені до 2030 року, при тому, що Позивач продовжує незаконно користуватися спірними земельними ділянками;

* Позивач надав до суду платіжні доручення на підтвердження оплати за спірними договорами оренди за період 2021 - 2022 роки, в той же час Позивач не надає пояснення чому він продовжував платити 3% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, а не 12%, як це передбачено рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради №153 від 18.02.2021р.;

- Позивачем надано до суду платіжні доручення, відповідно до яких неможливо визначити, по якому саме договору оренди землі сплачено, та незрозуміло за яку земельну ділянку, оскільки крім спірних земельних ділянок Позивач також сплачує за ставок та господарський двір;

- суд першої інстанції не мав права залишати позов без розгляду у вищевказаній частині, оскільки зазначена заява Позивачем була подана вже під час розгляду справи по суті. Залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті суперечить діючим нормам законодавства, для прийняття такого рішення суд взагалі мав повернутися на стадію підготовчого провадження. Таким чином, суд першої інстанції не мав права залишити позовні вимоги без розгляду, а зобов`язаний був розглянути їх по суті та прийняти відповідне рішення.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

09.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 23.05.2024 приймали участь представники сторін.

Представники відповідача у судовому засіданні 23.05.2024 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив суд, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між селянським (фермерським) господарством "Грозана Володимира Івановича" (далі -Позивач) та Маловисківською районною державною адміністрацією Маловисківського району Кіровоградської області 04.03.2011 укладено договори оренди землі, які 04.03.2011 зареєстровані у Маловисківському районному відділі КРФЦЦЗК:

за №352318404000003 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060;

за №352318404000005 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею загальною площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061;

за №352318404000006 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею загальною площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065.

Договори зареєстровані у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 04.03.2011 року.

Пунктом 8 договорів передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Предметом оренди відповідно договорів є земельні ділянки площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060, площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061, та площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065.

Розпорядником даних земельних ділянок на час звернення до суду є Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області - відповідач.

Позивач на виконання вимог п. 8 вказаних Договорів оренди землі та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся з листом-повідомленням до Головного управління Держгеокадасту в Кіровоградській області про поновлення договорів оренди землі на вищевказані земельні ділянки та отримав відповідь - лист-повідомлення ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області датований 20.08.2020, що вказані земельні ділянки, відносяться до земель комунальної власності, тому відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даних земель, та вказано, що листи-повідомлення направлено занадто передчасно в розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Для забезпечення дотримання вимог п. 8 вказаних Договорів оренди землі та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Позивач 01.02.2021 звернувся з листом-повідомленням до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про поновлення договорів оренди землі на новий строк, до компетенції, якої у відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України віднесено прийняття вказаного рішення.

Як зазначає позивач, до листа-повідомлення Позивачем долучено проекти додаткових угод, якими надано згоду на зміну умов оренди землі: орендна плата - 12%, термін договору - 7 років. Дане рішення було прийнято в зв`язку з вивченням судової практики, яка склалася за останній період.

В судовому засіданні судом було оглянуто оригінал вказаного листа.

Відповідачем за наслідками розгляду листа-повідомлення Позивача про поновлення вказаних договорів оренди землі на новий строк, 18.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято Рішення № 153 про Поновлення договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК:

- за №352318404000003, загальною площею 3,3800 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9060) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- за №352318404000005, загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- за №352318404000006, загальною площею 35,0020 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9065) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цим же рішенням, ухвалено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у пункті 1 даного рішення щодо терміну оренди земельних ділянок замінити "10 років" на "17 років (тобто продовжено на 7 років), встановити річну орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Доручено голові СФГ "Грозана В.І." укласти з Мар`янівською сільською радою додаткові угоди про поновлення договорів оренди від 04.03.2011 та зареєструвати їх.

В подальшому рішенням Мар`янівської сільської ради від 29.06.2021 № 273 "Про внесення змін до рішення від 18.02.2021 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", внесено зміни до рішення від 18.02.2021 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" в т.ч. у пункті 1 виключено текст" - за № 352318404000005, загальною площею 18,8560 гектарів (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (т. 1 а.с. 86).

Позивач зазначає, що Мар`янівською сільської радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, проекти додаткових угод долучених СФГ "Грозана В.І." до листа-повідомлення від 01.02.2021 про поновлення договорів оренди землі зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000003, №352318404000005, №352318404000006 на новий строк, не підписано та не повернуто.

Селянське (фермерське) господарство "Грозана Володимира Івановича" в повному обсязі виконувало обов`язки за договором оренди землі та своєчасно сплачувало орендну плату. На даний час продовжує користуватися земельними ділянками.

Мар`янівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області після чергового звернення СФГ "Грозана В.І.", лише листом від 24.04.2023 №400, всупереч вимог п. 8 Договору оренди земельних ділянок, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та рішення п`ятої сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18.02.2021 №153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" повідомлено про відмову в поновленні (підписанні) договорів оренди землі та укладенні (підписанні) додаткових угод.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач позовні вимоги заперечив з таких підстав.

24.03.2023 на адресу Мар`янівської сільської ради надійшов лист від адвоката Вергелеса В.В., який діє в інтересах СФГ "Грозана Володимира Івановича".

Разом з вищевказаним листом надано 3 проекти додаткових угод до договорів оренди, відповідно до яких зазначені договори оренди викладені в новій редакції, в тому числі і п. 8.

Мар`янівська сільська рада відмовила в поновленні з тих підстав, що строк дії трьох договорів оренди закінчився 04.03.2021. Згідно рішення органу місцевого самоврядування від 18.02.2021 № 153 саме на позивача було покладено обов`язок підготувати відповідні додаткові угоди та погодити їх з відповідачем.

Позивач не звертався до Мар`янівської сільської ради з будь-якими додатковими угодами на виконання вищевказаного рішення аж до 24.03.2023.

Окремо зазначає відповідач, посилання позивача на проекти додаткових угод, які нібито були надані разом із заявою від 01.02.2021 є недоречним, оскільки на адресу відповідача будь-яких листів від позивача 01.02.2021 не надходило, що підтверджується витягом із журналу вхідної кореспонденції Мар`янівської сільської ради за період з 22.01.2021 по 03.02.2021.

Під вхідним номером 63 в журналі вхідної кореспонденції Мар`янівської сільської ради зареєстрований зовсім інший лист від Міністерства цифрової трансформації України від 01.02.2021 № 1/06-3-887.

Також не погоджується відповідач зі сплатою орендної плати у розмірі визначеному договорами, а не рішенням № 153.

Суд першої інстанції за наслідком розгляду справи дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання додаткових угод укладеними по двох земельних ділянках. В іншій частині позовні вимоги суд залишив без розгляду та відмовив у їх задоволенні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства "Грозана Володимира Івановича" до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання неправомірною відмови у поновленні договорів, визнання поновленими договорів, визнання додаткових угод укладеними.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання поновленими договорів оренди земельної ділянки від 04.03.2011 та укладеними додаткових угод про поновлення дії договорів оренди.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:

- який строк дії договору оренди спірної земельної ділянки;

- чи було дотримано орендарем порядку поновлення договору оренди землі, встановленого ЗК України, щодо своєчасного направлення орендодавцю пропозиції про продовження строку дії такого договору разом із проектом відповідної додаткової угоди;

- наявність юридичного факту належності виконання орендарем його обов`язків за цим договором;

- наявність юридичного факту волевиявлення орендодавця на припинення спірного договору оренди.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

В свою чергу, 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а в частині змін до Закону України "Про оренду землі" - з 15.07.2020, яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції та названо "Переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк". Поновленням договорів оренди землі відповідно до нової статті 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Таким чином, поновлення спірного договорів оренди земельної ділянки від 04.03.2011 має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а тому під час розгляду позову у цій справі про визнання укладеними додаткових угод до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній станом на дату укладення договору - 04.03.2011.

Законом України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення договори оренди землі) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою, а орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. Незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 дійшов висновку, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проєкт договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Судом встановлено, що Позивач в межах строку звернувся до відповідача з листом від 01.02.2021 про поновлення договорів оренди землі, в додатках до якого зазначено по три примірники додаткових угод.

На вказаному листі стоїть штамп вхідної кореспонденції Мар`янівської сільської ради.

Відповідач заперечив отримання вказаного листа.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, орендодавець мав розглянути такий лист орендаря у строк до 01.03.2021.

Так, Мар`янівською сільською радою прийнято 18.02.2021 рішення № 153 "Про поновлення договорів оренди землі".

Таким чином, розгляду питання щодо поновлення договорів оренди землі мало передувати відповідне звернення заявника.

Судом встановлено, що відсутність підпису уповноваженого представника на штампі і реєстрація за вхідним номером № 63 іншого листа, є способом організації діловодства відповідача. Крім того, на штампі реєстрації листа Міністерства цифрової трансформації України також не міститься підпис уповноваженого представника (т. 1 а.с. 88).

Відтак, слід погодитися з висновками суду про необгрунтованість доводів відповідача про відсутність звернення позивача з листом від 01.02.2021.

Відсутність додаткових угод у позивача обґрунтовується переданням ним трьох примірників сільській раді. Відсутність їх у сільської ради також є результатом організації процесу діловодства.

Відповідно до вимог статті 33 ЗУ "Про оренду землі" саме на орендодавця покладено обов`язок в разі відсутності заперечень укласти договір оренди.

Що стосується узгодження істотних умов, то прийняття рішення сільською радою у відповідній редакції свідчить про їх узгодження.

Отже, звернення позивача від 01.02.2021 щодо поновлення договорів на новий строк було розглянуто відповідачем і рішенням від 18.02.2023 № 153 поновлено на 7 років чотири договори оренди землі з встановленням річної орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Тобто відповідачем не було прийнято рішення про відмову у такому продовженні й у строк до 04.04.2021 (протягом місяця з дня закінчення строку дії спірних договорів оренди) орендодавець не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди землі.

А отже, такі дії відповідача повинні кваліфікуватись як згода на продовження з позивачем орендних правовідносин щодо спірних земельних ділянок.

Натомість в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до пункту 40 договорів оренди спірних земельних ділянок встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Вважає, що перехід права власності до скаржника с самостійною підставою для розірвання договорів оренди землі.Слід зауважити, що розпорядником даних земельних ділянок на час звернення до суду є Мар`янівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області - відповідач.

01.02.2021 Позивач звернувся з листом-повідомленням до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про поновлення договорів оренди землі на новий строк, до компетенції якої у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України віднесено прийняття вказаного рішення, до якого долучив проекти додаткових угод, якими надано згоду на зміну умов оренди землі: орендна плата - 12%, продовження терміну договору до 7 років.

18.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято Рішення № 153 про Поновлення договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК:

- за №352318404000003, загальною площею 3,3800 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9060) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- за №352318404000005, загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- за №352318404000006, загальною площею 35,0020 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9065) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цим же рішенням, ухвалено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у пункті 1 даного рішення щодо терміну оренди земельних ділянок замінити "10 років" на « 17 років» (тобто продовжено на 7 років), встановити річну орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В свою чергу, пункт 40 договорів оренди землі передбачає два альтернативні наслідки переходу права власності на земельну ділянку до другою особи: або зміну умов договору або його розірвання.

При цьому рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 153 від 18.02.2021р. відповідач змінив умови договору в частині збільшення орендної плати (з 3 до 12 відсотків) та строку дії договору (продовжив на 7 років). Таким чином, відповідачем використана одна з двох моделей правомірної поведінки.

Посилання апелянта на те, що строк дії всіх трьох договорів оренди закінчився 04.03.2021р., а суд першої інстанції поновив договір оренди, в якому немає дати його укладення, апеляційним судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Між позивачем та Маловисківською районною державною адміністрацією Маловисківського району Кіровоградської області 04.03.2011 року укладено договори оренди землі, продовження яких є предметом спору. Вказані договори 04.03.2011 року зареєстровані у Маловисківському районному відділі КРФЦЦЗК.

Пунктом 8 договорів передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції ч. 3 ст. 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Оскільки державна реєстрація спірних договорів відбулась 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦЦЗК, а сторонами не було передбачено іншого, моментом їх укладення є 04.03.2011, а строк їх дії сплив через 10 років 04.03.2021.

Позивач 01.02.2021, тобто не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів, надіслав відповідачу лист про поновлення договорів оренди земельної ділянки разом із проектами додаткових угод.

Щодо тверджень про те, що якщо рішенням скаржника договір оренди було поновлено на 7 років, відповідно Позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права впродовж 7 років, то такі слід визнати необґрунтованими, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, зауважено на тому, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України).

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).

Якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

У постанові Верховного суду від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21 зазначено: "Колегія суддів, бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду і з урахуванням відповідних відмінностей у обставинах справи, що переглядається та справи № 904/8884/21, вважає цей висновок застосовним до спірних правовідносин, оскільки сторони, дійшовши згоди щодо можливості поновлення договору на десять років після закінчення п`ятирічного строку (11.11.2010), мали укласти відповідну додаткову угоду, у передбачений законодавством строк. У цьому випадку, саме протягом десяти років можливе було звернення до суду з вимогою про визнання такої додаткової угоди укладеною через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди".

Крім вказаного, в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 750/6665/20 висловлено правовий висновок, що протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, де зазначено, що аналіз положень Законів України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є проміжною стадією між поновленням договору оренди землі в силу закону та здійсненням державної реєстрації права оренди орендарем.

Тому порушення відповідачем як орендодавцем вимог Закону України «Про оренду землі» щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є триваючим правопорушенням та позбавляє позивача як орендаря можливості зареєструвати відповідне речове право.

Протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений; позивач має право на захист своїх прав протягом всього строку дії договорів оренди, на який вони продовжені згідно рішення органу місцевого самоврядування та додаткових угод.

Позивач скористався правом на поновлення спірних договорів оренди, а відповідний орган місцевого самоврядування прийняв рішення про поновлення договорів, що вказує на те, що сторони узгодили можливість саме поновлення цих договорів на сім років і таке поновлення починає відлік після закінчення визначеного у договорі десятирічного строку.

Зазначені додаткові угоди згідно п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України).

З приводу аргументів апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні проекти додаткових угод, які Позивач надавав Скаржнику. Зміст вищевказаних додаткових угод викладений лише в прохальній частині позовної заяви. Позиція суду першої інстанції щодо встановлення обставин отримання Скаржником заяви Позивача не підтверджується матеріалами справи взагалі, так Скаржником до матеріалів справи було приєднано витяг з протоколу сесії сільської ради від 18.02.2021р., відповідно до якого голова земельної комісії зачитав лише проект самого рішення №153 без зазначення про будь-які додаткові угоди надані Позивачем. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про існування проектів додаткових угод, які викладені Позивачем лише в прохальній частині позовної заяви, оскільки їх в матеріалах справи взагалі не має, а їх існування нічим не підтверджується; колегія суддів бере до уваги, що за приписами ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Слід зауважити, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять вимог щодо обов`язкового зазначення в прохальній частині позовної заяви повного тексту проекту додаткової угоди, тобто такий може бути викладений окремим документом, як і навпаки, а вже його текст, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, фіксується саме в резолютивній частині судового рішення.

При цьому господарським судом в судовому засіданні було оглянуто оригінал листа-повідомлення Позивача про поновлення договорів оренди землі на новий строк, а відповідачем не надано суду належних доказів того, що зміст цих додаткових угод не відповідає прийнятому судом рішенню. До того ж, саме за наслідками розгляду листа-повідомлення Позивача про поновлення вказаних договорів оренди землі на новий строк, Відповідачем 18.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято Рішення № 153 про Поновлення договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК та ухвалено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у пункті 1 даного рішення щодо терміну оренди земельних ділянок замінити "10 років" на « 17 років» (тобто продовжено на 7 років), встановити річну орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В свою чергу, доводи про неотримання листа Позивача з проектами додаткових угод є неспроможними, оскільки відсутність підпису уповноваженого представника на штампі і реєстрація за вхідним номером № 63 іншого листа, є способом організації діловодства відповідача ,при цьому на штампі реєстрації листа Міністерства цифрової трансформації України від 012.02.2021р. за вих. №1/06-3-887 також не міститься підпису уповноваженого представника.

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Твердження апелянта про те, що Позивач продовжує незаконно користуватися спірними земельними ділянками, спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами правомірної поведінки позивача та його очікувань на дотримання органом місцевого самоврядування регламентованих законом процедур поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Варто наголосити, що саме у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону та прийнятих відповідно до закону підзаконних нормативно-правових актів і тим самим істотно звужує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Такий висновок апеляційного суду не суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5179/20 і об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

У постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у cправі № 926/2720/21, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі №912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що оскільки відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Необхідно зважати, що цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а заперечення проти цього зі сторони орендодавця за таких умов не можна визнати добросовісною поведінкою.

В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість відмовитись від продовження орендних правовідносин (протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Судом встановлено, що СФГ «Грозана В.І.» після закінчення строку дії договорів спірні земельні ділянки сільській раді не повертав та продовжує ними користуватися, а також сплачувати орендну плату, про що свідчать долучені до матеріалів справи квитанції (т. 1 а.с. 37-47).

Протягом місяця після закінчення строку договорів письмове заперечення від орендодавця не надходило, що не спростовано Мар`янівською сільською радою в установленому процесуальним законом порядку.

При цьому аргументи щодо оплати орендної плати в іншому (меншому) розмірі не стосуються предмету спору, а тому не розглядаються судом. Відповідач має право на пред`явлення позову щодо стягнення недоотриманої суми коштів, якщо така має місце.

Посилання скаржника на те, що Позивачем надано до суду платіжні доручення, відповідно до яких неможливо визначити, по якому саме договору оренди землі сплачено, та незрозуміло за яку земельну ділянку, оскільки крім спірних земельних ділянок Позивач також сплачує за ставок та господарський двір, визнаються колегією суддів незмістовними, адже відповідач не спростував належними доказами того факту, що платежі стосуються спірних земельних ділянок, а не будь-яких інших.

По суті тверджень відповідача що суд першої інстанції не мав права залишати позов без розгляду у вищевказаній частині, оскільки зазначена заява Позивачем була подана вже під час розгляду справи по суті. Залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті суперечить діючим нормам законодавства, для прийняття такого рішення суд взагалі мав повернутися на стадію підготовчого провадження. Таким чином, суд першої інстанції не мав права залишити позовні вимоги без розгляду, а зобов`язаний був розглянути їх по суті та прийняти відповідне рішення, апеляційний вважає за необхідне звернути увагу на таке.

22.09.2023 на адресу Господарського суду Кіровоградської області надійшло клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог в частині, які стосуються земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061), а саме:

1.Визнати неправомірною відмову Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області у поновленні договору оренди землі зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК за №352318404000005, загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та укладенні додаткової угоди та припинення договору оренди землі.

2.Визнати поновленим договір оренди землі укладений між Маловисківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Грозана Володимира Івановича» (орендар), зареєстрований 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000005 на земельну ділянку загальною площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061.

3.Визнати додаткову угоду до договору оренди землі зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000005 на земельну ділянку загальною площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061 укладеного між Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та Селянським (фермерським) господарством «Грозана Володимира Івановича», укладеною в наступній редакції:… (примітка суду викладена у змісті заяви).

В іншій частині повідомлено про підтримання позовних вимог (т. 1 а.с. 157-158).

29.09.2023 до суду від позивача надійшли пояснення, згідно яких позивач просив визнати причини неподання заяви в підготовчому провадженні як такі, що викликані поважними причинами, поновити пропущений строк на подання заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду. Також позивач просив суд не вважати подання заяви про залишення позову частково без розгляду зловживанням процесуальними правами, взяти до уваги безумовне право позивача на подання вказаної заяви та не проявляти надмірного формалізму щодо строків її подання.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Вергелас В.В. Право на заняття адвокатською діяльністю Вергелеса В.В. зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 01.01.2023 на підставі заяви адвоката. Зазначена інформація є загальнодоступною (т. 1 а.с. 148).

Відповідно до чинного законодавства, адвокат Вергелас В.В. з 01.09.2023 не мав права здійснювати представництво інтересів позивача.

Ухвалою від 14.08.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023.

Згідно ч. 3 ст. 201 ГПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Як зазначає позивач, він об`єктивно розраховував погодити правову позицію до початку розгляду справи по суті з врахуванням наданих відповідачем доказів.

А з врахуванням переїзду адвоката в іншу місцевість та зупиненням права на зайняття адвокатською діяльністю, своєчасно погодити правову позицію не вдалося за можливе.

Також позивач просив суд врахувати наступні обставини, що унеможливили своєчасне погодження правової позиції та подання відповідної заяви до суду:

- керівник позивача є інвалідом І групи, не може самостійно пересуватись,

- робочим місцем адвоката є м. Кропивницький; позивач здійснює господарську діяльність та має юридичну адресу не в м. Кропивницький, керівник позивача не проживає в м. Кропивницькому;

- в місті та області неодноразово оголошувались повітряні тривоги.

Зазначені обставини та їх сукупність унеможливили вільне та безпечне пересування керівника позивача до адвоката та унеможливило своєчасне (на стадії підготовчого засідання) погодження правової позиції щодо залишення позову без розгляду.

Також позивач просить суд врахувати, що законодавцем встановлено процесуальні строки виходячи з нормального режиму життя, який в даному випадку відсутній.

Також позивач просить врахувати, що Вергелесом В.В. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи саме на підставі зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

В подальшому 18.09.2023 було укладено договір про надання правничої допомогу, за яким право на представництво інтересів було надано адвокату Бірюкову А.О.

Так, згідно ч. 5 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частиною 1 ст. 207 ГПК України визначено, що на стадії розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В свою чергу, ч. 1 ст. 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, як передбачено ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи сукупність наведених позивачем обставин у даній справі, що склалися в т.ч. на стадії закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, з метою реалізації права позивача на судовий захист, господарський суд обґрунтовано визнав причини неподання в підготовчому провадженні заяви про часткове залишення без розгляду позовних вимог, які стосуються земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) як такі, що викликані поважними причинами, поновивши пропущений строк на подання заяви, прийнявши її до розгляду та задовольнивши.

Колегія суддів наголошує на тому, що дослідження аргументів заявника в обґрунтування підстав пропущення строку та відповідно з`ясування поважності причин його пропуску належить до дискреції суду.

За приписами ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

В свою чергу, процесуальним законодавством не встановлено заборони залишення позову частині без розгляду за результатом розгляду справи по суті, існуючі обмеження стосуються саме вчинення такої процесуальної дії, як подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, яка має бути здійснена до початку розгляду справи по суті, проте одночасно ГПК України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, з поважних причин, для подання заяв, що стосується в тому числі заяви про залишення позову частково без розгляду.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Переглядаючи судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зауважує, що рішення суду в зазначеній частині позивачем не оскаржувалось, а відповідач не навів своїх мотивів незгоди з відмовою в задоволення позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі укладеного між Маловисківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Грозана Володимира Івановича» (орендар), зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000005 на земельну ділянку загальною площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061 (пункт 4 прохальної частини позовної заяви) та визнання поновленим договору оренди землі укладеного між Маловисківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Грозана Володимира Івановича» (орендар), зареєстрованого 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК за №352318404000006 на земельну ділянку загальною площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065 (пункт 6).

Натомість необхідно зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас, визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

У рішенні від 31.07.03 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).

Як вже було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Відтак, належним й ефективним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, а не вимога про визнання договору оренди землі поновленим, яка за своєю суттю є встановленням факту, що має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц; Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 909/139/19.

Зважаючи на те, що вимоги про визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061 та площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065 - є за своєю суттю встановленням факту, що має юридичне значення, та не є належним й ефективним способом захисту порушених права позивача, оскільки не забезпечить їх реальний захист та/або відновлення, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на що, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі № 912/944/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар`янівської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі № 912/944/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 у справі №912/944/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Мар`янівську сільську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 05.06.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко