Постанова

від 04.06.2024 по справі 908/2287/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2287/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 (суддя Горохов І.С., повний текст якого підписаний 02.01.2024) у справі № 908/2287/23

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль", 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація", 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль, м. Запоріжжя про стягнення 289 660,15 грн, доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані розміщенням нерухомого майна, власником якого є відповідач, на земельній ділянці, належній на праві власності Запорізькій міській раді, відсутністю оформленого між сторонами договору оренди, а відтак, безоплатне та безпідставне її використання, без правовстановлюючих документів, недоотриманням внаслідок наведених обставин позивачем доходу за період 0 23.10.2020 по 28.02.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/2287/23 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 289 660,15 грн.

Розстрочено виконання судового рішення на два місяці з дня ухвалення даного рішення шляхом сплати заборгованості наступним чином: 144 830,07 грн - до 14.01.2024; 144 830,08 грн - до 14.02.2024.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль на користь Запорізької міської ради судовий збір у розмірі 4344,90 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення 193 106,76 грн, а також розстрочення виконання рішення на два місяці, до Центрального апеляційного господарського суду вперше з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Пектораль", посилаючись на неправильне застосування при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати частково та задовольнити позовні вимоги частково в сумі 96 553,39 грн.; розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців рівними частинами.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що:

-позивачем неправильно розрахований розмір недоотриманих доходів;

-відповідач має сплачувати земельний податок, а не орендну плату; необхідно здійснювати розрахунок стягуваної суми з урахуванням ставки податку в розмірі 1%;

- порушення норм процесуального права, оскільки на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у справі, при цьому відсутні підстави ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому, заяву про надання розстрочення здійснення платежів на півроку (як на строк, який не перевищує одного року з дня ухвалення судового рішення) - слід задовольнити, щоб не призвести до неможливості і ускладнення його виконання, або навіть банкрутства підприємства.

Позивач у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Автомобільна Корпорація в своїх поясненнях зазначила, що пунктом 5.5 договору купівлі-продажу від 23.10.2020 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Пектораль (ТОВ Пектораль) сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою площею 1,9583 га з кадастровим номером 2310100000:03:044:0025 з моменту укладення цього договору купівлі-продажу в повному обсязі та у розмірі визначеному законодавством України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів направлення скарги третій особі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

22.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 15.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано докази направлення скарги третій особі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/2287/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.06.2024.

Ухвалою від 08.04.2024 задоволено клопотання третьої особи та здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 908/2287/23, замінивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Українська Автомобільна Корпорація" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація" (ідентифікаційний код 03121566, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.15/2).

04.06.2024 представником Відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України закінчити розгляд справи у відсутність представника Відповідача.

В судовому засіданні 04.06.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

29.07.2010 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Акціонерним товариством Українська Автомобільна Корпорація (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1, п. 2 договору оренди землі, орендодавець, відповідно до рішення тридцять восьмої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 61/331 від 23.12.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування профілакторію, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Чубанова 6. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9583 га.

23.10.2020 між Приватним акціонерним товариством Українська Автомобільна Корпорація (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пектораль (покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору купівлі-продажу, за цим договором продавець продав та передав у власність покупця, а покупець купив та прийняв у власність належний продавцю об`єкт нерухомого майна (об`єкт незавершеного будівництва), у складі: недобудований спальний корпус літ. А-4, недобудований лікувальний корпус літ. Б-2, недобудовану їдальню літ. В-2, недобудовану трансформаторну підстанцію літ. Г, недобудовану насосну літ. Д, які розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Чубанова, будинок № 6, далі об`єкт нерухомості.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2308031962020 від 24.09.2020, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, земельній ділянці площею 1,9583 га, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужується за даним договором, присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:044:0025.

23.10.2020 за ТОВ Пектораль зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав № 38823366.

22.10.2020 проведено державну реєстрацію припинення права оренди АТ Українська Автомобільна Корпорація земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:044:0025 на підставі договору від 21.09.2010 № 041026102078, про що зроблено запис 54761167.

28.10.2020 АТ Українська Автомобільна Корпорація звернулася до Олександрівського управління у м. Запоріжжя Головного управління ДФС України у Запорізькій області Державної фіскальної служби України з повідомленням № 577/26 про те що продано об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці площею 1,9583 га, кадастровий номер 2310100000:03:044:0025, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чубанова будинок 6, про закінчення строку оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 29.07.2010 та припинення обов`язку сплачувати плату за землю.

Також, відповідно до рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 про встановлення розміру орендної плати за землю, установлено річний розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки 3, для земельних ділянок зайнятих лікувальним, начальними закладами, закладами охорони здоров`я, фізкультурно-оздоровчими та спортивними закладами, закладами культури, науково-дослідними, проектними установами, санаторіями-профілакторіями.

За даними Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:044:0025 становить 7 026 184,57 грн.

Запорізька міська рада посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Пектораль з 23.10.2020 по 28.02.2022 використовувало земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувало, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного йому нерухомого майна. Загальний розмір недоотриманих Запорізькою міською радою доходів за період з 23.10.2020 по 28.02.2022 становить 289 660,15 грн

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:03:044:0025 до набуття права власності ТОВ Пектораль на об`єкт нерухомого майна, перебувала в користуванні АТ Українська Автомобільна Корпорація. Договір оренди припинено 22.10.2020, однак, в подальшому відповідач не оформив право оренди земельної ділянки.

Разом із тим, договір оренди новим власником ТОВ Пектораль укладено не було, відповідач користувався земельною ділянкою без оформлення права користування.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При вирішенні питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд прийняв до уваги і матеріальні інтереси позивача у справі, характер діяльності обох підприємств, а також наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Судом надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні розстрочки, враховано, що розстрочка виконання рішення суду у даній справі на чотири місяці не порушить балансу інтересів сторін, а саме: досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

З урахуванням наведеного суд врахував, що відповідачем не в достатній мірі доведена винятковість обставин для надання розстрочки виконання судового рішення у цій справі саме на шість місяців, однак, враховуючи надані докази на підтвердження обставин на які посилається заявник, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача частково, надавши розстрочку виконання рішення суду в даній справі на два місяці, що сприятиме подальшому виконанню судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній є власником нерухомого майна: недобудований спальний корпус літ. А-4, недобудований лікувальний корпус літ. Б-2, недобудовану їдальню літ. В-2, недобудовану трансформаторну підстанцію літ. Г, недобудовану насосну літ. Д, які розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Чубанова, будинок № 6. Право власності на майно в державному реєстрі зареєстровано 23.10.2020 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.10.2020.

23.10.2020 за ТОВ Пектораль зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав № 38823366.

22.10.2020 проведено державну реєстрацію припинення права оренди АТ Українська Автомобільна Корпорація земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:044:0025 на підставі договору від 21.09.2010 № 041026102078, про що зроблено запис 54761167.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В період часу з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:044:0025 до 28.02.2022 відповідач використовував цю земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, відповідач належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, та у період із 23.10.2020 по 28.02.2022 не сплачував за користування нею плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто, незалежно від наявності вини у поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Пектораль, за відсутності укладеного договору оренди землі, збільшено вартість власного майна за рахунок несплаченої орендної плати, яка мала бути встановлена договором оренди землі, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 про встановлення розміру орендної плати за землю, установлено річний розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки - 3%, для земельних ділянок зайнятих лікувальним, начальними закладами, закладами охорони здоров`я, фізкультурно-оздоровчими та спортивними закладами, закладами культури, науково-дослідними, проектними установами, санаторіями-профілакторіями.

Таким чином, посилання відповідача на необхідність здійснення розрахунку стягуваної суми з урахуванням ставки податку в розмірі 1% є безпідставним.

За даними Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:044:0025 становить 7 026 184,57 грн.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:044:0025, за адресою: м. Запоріжжя вул. Чубанова, буд. 6, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування).

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2020 рік з 23.10.2020 по 31.12.2020 - 40 230,59 грн. за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 210 785,54 грн. за 2022 рік з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 38 644,02 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 23.10.2020 по 28.02.2022 склав - 289 660,15 грн. (двісті вісімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят грн. 15 коп.).

Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО №1015/372-21 від 01.10.2021, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №3982/5/08-01 від 09.05.2023.

Тобто, Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок та збори на користування землями міста Запоріжжя.

Отже, доводи Відповідача про неправильний розрахунок розміру недоотриманих доходів, є безпідставними.

Відповідачем же право користування земельною ділянкою не зареєстроване, а тому в даному випадку мова йде саме щодо стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного її правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від вищевказаної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду із урахуванням рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 (введено в дію 01.01.2016) «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення №26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати заземлю» та рішення від 28.11.2018 №27 (із змінами) «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку».

При цьому, Верховним Судом у пункті 7.30. постанови від 09.11.2021 по справі 905/1680/20 визначено, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно, а виключно на підставі нормативної грошової оцінки земель.

Чинне земельне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі №905/1680/20).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.8.3 ст.8 ПКУ, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

На підставі ст.10 ПК України до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.

Згідно зі ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно з п.12.3.4 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК.

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК і частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

За приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради №7 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016.

28.11.2018 Запорізькою міською радою прийнято рішення №26 від 28.11.2018 (дата оприлюднення 05.12.2018, попереднє рішення ЗМР від 20.12.2017 №58 - втратило чинність) «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яке введено в дію з 01.01.2019.

У додатку до вищевказаного рішення міститься чіткий та вичерпний перелік ставок орендної плати, які підлягають застосуванню в межах м. Запоріжжя, з чітким визначенням окремої земельної ділянки (її цільового призначення) із встановленням відсотку нормативної грошової оцінки землі.

28.11.2018 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №27 від 28.11.2018 (дата оприлюднення 05.12.2018) (із змінами від 19.12.2018 №100, оприлюднене 21.12.2018) «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку», яке введено в дію з 01.01.2019.

В додатку 1 до вищевказаного рішення міститься чіткий та вичерпний перелік ставок земельного податку на землі міста Запоріжжя.

Тобто, Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, згідно Конституції України та законів України, затвердила та встановила податок та збори за користування землями міста Запоріжжя.

Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень та договору оренди землі суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді орендної плати.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 289 660,15 грн.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідачем як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано до матеріалів справи доказів сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2310100000:03:044:0025 за період з 23.10.2020 по 28.02.2022.

За таких обставин, судова колегія констатує, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль доходу, отриманого від безпідставного набутого майна у розмірі 289 660,15 грн, правомірно визнана місцевим господарським судом доведеною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача, щодо порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В свою чергу, процесуальний закон не надає визначення виняткового випадку, а тому це поняття є оціночним. Згідно висновків Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013, Конституційний Суд України зазначив, що підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (зазначаємо, що Відповідач сам же зазначив, що не має можливості в даний період підтвердити збитковість своєї діяльності, тобто відповідні докази відсутні, а ці твердження гуртуються виключно на словах Відповідача і нічим не підтверджуються)

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Відповідно до вимог ст. 76 Господарського процесуального кодексу України: належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Затримка у виконанні рішення суду не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999), суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

- чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

- чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

- чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як «потерпілої сторони»;

- чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Зважаючи на встановлені обставини, та оскільки відповідачем не доведено належними доказами скрутне матеріальне становище, беручи до уваги тривалий строк порушення зобов`язань відповідачем (з 2020 року Відповідач користується недобросовісно земельною ділянкою), підстави для задоволення заяви, щодо розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців відсутні.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Хоча місто Запоріжжя не відноситься та не відносилося до тієї території на якій велися активні бойові дії, однак необхідно враховувати загальні тенденції, які призвели до погіршення купівельної спроможності населення та спаду економічної активності суб`єктів господарювання на території як міста Запоріжжя, так і усієї Запорізької області, враховуючи тимчасову окупацію більшої частини області, та виїзду мешканців міста в інші більш безпечні міста.

Судом першої інстанції враховано вищенаведені обставини та задоволено заяву відповідача частково, надавши розстрочку виконання рішення суду в даній справі на два місяці, що сприятиме подальшому виконанню судового рішення.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище нормами законодавства та судовою практикою Верховного Суду.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/2287/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/2287/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.06.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд