Рішення

від 21.05.2024 по справі 907/102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/102/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/102/24

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до фізичної особи підприємця Ганусич Наталії Юріївни, м. Ужгород

про стягнення суми 44 574,72 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 44 574,72 грн., штрафу посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди землі №2299 від 02.12.2005 р. та положення ст.193 Господарського кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/102/24 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/102/24, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Зазначена ухвала суду від 12.02.2024 р. надіслані відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з відстеження поштового відправлення таке вручено відповідачу 16.02.2024 р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами існували договірні відносини на підставі договору оренди землі від 02.12.2005 р. та додаткової угоди до нього від 22.01.2018 р.

Також, позивач стверджує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 року по справі № 907/497/18, задоволено позовні вимоги Департаменту міського господарства та стягнуто з ФОП Ганусич Н.І. заборгованість за вищевказаним договором оренди землі в розмірі 100020,68 грн, що виникла згідно п. 40 зазначеного договору в період з 01.09.2015 по 31.01.2018 років. В ході розгляду зазначеної судової справи було з`ясовано що Відповідач сплачував орендну плату після укладення договору а саме: за лютий, березень, квітень, травень 2018 року. В подальшому, під час дії даного договору відповідачем сплачено орендну плату в період з 01.02.2018 по 31.12.2018 років в розмірі 40860,16 грн.

Проте, після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідачем не було повернуто земельну ділянку за актом приймання передачі, внаслідок чого Департамент звернувся до суду із вимогою про стягнення з ФОП Ганусич Н.Ю. плати за фактичне використання земельної ділянки.

Під час підготовчого судового засідання по справі № 907/537/21, відповідачем добровільно погашено заборгованість за договором оренди землі в період з 01.01.2019 по 31.05.2021 років, в сумі 107 722,24 грн. Таким чином, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2022 по справі № 907/537/21 закрито провадження у даній судовій справі через відсутній предмет спору.

За доводами позивача, судовими рішеннями, котрі набули законної сили встановлено порушення умов Договору щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання земельної ділянки.

У зв`язку з чим, зважаючи на п. 14 Договору, вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 44 574,72 грн. штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати.

01.03.2024 р. від представника відповідача надійшла заява про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 12.03.2024 р. задоволено заяву фізичної особи підприємця Ганусич Наталії Юріївни, м. Ужгород (надійшла 01.03.2024 р. вх. №02.3.1-02/1644/24) про продовження процесуальних строків. Продовжено процесуальний строк для подання відзиву. Зобов`язано відповідача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду: - відзив на позов в порядку статті 165 ГПК України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази надіслання відзиву і доданих до нього документів позивачу.

Вказана ухвала суду від 12.03.2024 р. отримана відповідачем 20.03.2024 р.

Проте, Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2005 року між управлінням майнової політики (в подальшому назву змінено на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Позивач) та фізичною особою - підприємцем Ганусич Наталією Юріївною (далі - Відповідач) укладено договір оренди земельних ділянок для комерційної діяльності, площею 275 та 232 кв. м. котрі знаходиться за адресою: вул. Івана Франка, 1 а, строком на 1 рік. Вищезгаданий договір було поновлено строком на 3 роки (додаткова угода від 07.05.2007 року). Згодом, сторони продовжили дію договору оренди ще на 5 років, уклавши додаткову угоду від 19.08.2010 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2009 року, по справі №2п-772/09, встановлено, що Відповідач в 2006 році звів нерухоме майно, а саме банно-оздоровчий комплекс площею 115,1 кв. м., що знаходиться на орендованій земельній ділянці площею 507 кв. м. по вул. І. Франка, 1 а.

22.01.2018 року між Позивачем та Відповідачем на виконання рішення Ужгородської міської ради від 21.12.2017 року № 955 укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди земельних ділянок для комерційної діяльності від 02.12.2005 р. терміном до 21.12.2018 року, шляхом викладення договору в новій редакції.

Пунктом 40 Договору сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Відповідача до сплати плати за землю за її фактичне використання в період з 27.08.2015 року до моменту державної реєстрації права оренди землі, котра здійснена 13.02.2018 року.

Відповідно до п. 10 даного договору, орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить: - 55 703,52 грн на рік, вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 641,96 грн.

Згідно пункту 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

В межах розгляду справи 907/497/18 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Ганусич Наталії Юріївни суми 100020,68 грн збитків, у відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України. Пояснив, що користування спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди та нездійснення плати за таке користування позбавило позивача можливості отримати дохід в межах розміру орендної плати. Підставою для нарахування плати за фактичне використання земельної ділянки в період з 27.08.2015 року до моменту державної реєстрації права оренди землі, котра здійснена (13.02.2018 року) є п. 40 додаткової угоди від 22.01.2018р. до договору оренди землі від 02.12.2005р, яким сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується, в т. ч. і щодо зобов`язання внесення плати за фактичне користування землею, за період від 27.08.2015 року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2019 року по справі № 907/497/18, задоволено позовні вимоги Департаменту міського господарства та стягнуто з ФОП Ганусич Н.І. заборгованість в розмірі 100020,68 грн.

В межах розгляду справи 907/537/21 Позивач 07.07.2021 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 107 722,24 грн. заборгованості, що виникла у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою у період з 01.01.2019 по 21.05.2021 після закінчення дії укладеного сторонами договору оренди земельних ділянок.

Під час підготовчого судового засідання по справі № 907/537/21, відповідачем добровільно погашено заборгованість визначену заборгованість в сумі 107 722,24 грн. У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2022 по справі № 907/537/21 закрито провадження у справі через відсутність предмету спору.

За доводами позивача, судовими рішеннями, котрі набули законної сили встановлено порушення умов Договору щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання земельної ділянки.

У зв`язку з чим, зважаючи на п. 14 Договору, вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 44 574,72 грн. штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 14 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог по справам № 907/497/18, 907/537/21 була заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 10 даного договору, орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить: - 55 703,52 грн на рік, вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 641,96 грн.

Водночас, пунктом 40 Договору сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Відповідача до сплати плати за землю за її фактичне використання в період з 27.08.2015 року до моменту державної реєстрації права оренди землі, яка здійснена 13.02.2018 року.

Вказаний пункт договору не визначає строків здійснення оплати за фактичне використання земельної ділянки та не встановлює відповідальності за його порушення, в тому числі не встановлює відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Таким чином, суд констатує про відсутність належних та допустимих доказів по справі, які б достеменно свідчили про порушення відповідачем умов договору в частині не внесення орендної плати у строки, визначені договором.

У зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для стягнення суми 44 574,72 грн. штрафу та як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до фізичної особи підприємця Ганусич Наталії Юріївни, м. Ужгород про стягнення суми 44 574,72 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2024

Суддя О.Ф. Ремецькі