Рішення

від 30.05.2024 по справі 766/10361/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/10361/23

н/п 2/766/1/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

за участі секретаря судового засідання: Цілинської А.В.

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_1

представника відповідача (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області)

(в режимі відеоконференції): Новікова М.М.

представника Херсонської обласної державної адміністрації (в режимі відеоконференції): Біленко Т.Ю.

представника відповідача (в режимі відеоконференції): Усікова О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратурив інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський»доГоловного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації, припинення права власності, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

13.11.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельною ділянки у власність без зміни цільового призначення»; скасувати рішення державного реєстратора Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Єременко А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30578135 від 22.07.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 та припинити право власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на неї; зобов`язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147; стягнути судові витрати.

Після зміни предмету позову позивачем було завлено додаткову позовну вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6522310100:03:001:0147, здійснену 13.07.2016 Відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що Указом Президента №657 від 24.11.2015 створено національний природний парк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування. Парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, м. Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються у користування Парку у порядку, встановленого законодавством. Разом з тим установлено, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку, розташовану на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області, а саме: 20.07.2016 на підставі рішення державного реєстратора Новозбурівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області Єременко А.М. від 22.11.2016 №30578135 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області. Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.07.2016 №21-3243/18-16-СГ про затвердження землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,45 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а також Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Водночас згідно інформації НПП «Нижньодніпровський» вищезазначена земельна ділянка відповідно до картографічних матеріалів створення НПП «Нижньодніпровський», розташована у господарській зоні парку, тоді як останній не надавав погоджень на вилучення цієї земельної ділянки, або на відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства. Факт знаходження вказаної ділянки у межах парку підтверджується інформацією з Херсонської військової адміністрації та картографічними матеріалами меж парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Крім того структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тоді як землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній власності, не підлягають приватизації, а тому фактично вищезазначена земельна ділянка не вибувала із державної власності.

Так як земельну ділянку протиправно передано у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи її правовий титул обмежено обороноздатних об`єктів, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, а тому власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

Подання позову про повернення земельної ділянки беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме: у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу, а тому наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.

Херсонська обласна державна адміністрація та Скадовська районна державна адміністрація як розпорядники земель державного значення мають повноваження на звернення до суду за захистом порушеного права, проте відповідних заходів не вжили.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на норми ст. ст. 17, 44, 84, 122, 150, 152, 186-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 15, 21, 178, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 326, 328, 334, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 9, 20, 21, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 3-5 Закону України «Про екологічну мережу України», ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Під час судового розгляду прокурор підтримав заявлені позовні вимоги в обсязі, зазначену в позові, а також у заяві про зміну предмету позову. Зазначив, що вартість спірної земельної ділянки була ними визначена з використанням он-лайн ресурсу, тоді як доказом розташування ділянки в межах НПП «Нижньодніпровський» є саме відповідь останнього, що на їх переконання є достатнім доказом на підтвердження відповідного факту.

Представником Міністерствазахисту довкіллята природнихресурсів України (Міндовкілля) 18.01.2024 подано пояснення по справі, в яких просять позовні вимоги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити. Вказують, що системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 у межах Парку свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а тому Держгеокадастром безпідставно зазначено у наказі про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того проект землеустрою щодо відведення вказаної ділянки не погоджувався структурним підрозділом Херсонської обласної державної адміністрації.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку.

У спірних правовідносинах спірна земельна ділянка Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку з користування парку не вилучалася, проте Держгеокадастром в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих повноважень незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_2 . Крім того відведення за рахунок земель природно-заповідного фонду земельної ділянки у власність фізичній особі супроводжувалось фактично незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки за відсутності погодження органів контролю.

Враховуючи, що наказ Держгеокадастру щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 стосується земель природно-заповідного фонду, розпоряджатися якими не уповноважений орган Держгеокадастру та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею Кабінету Міністрів України і без погодження Парком, а тому таке рішення має бути визнано недійсним.

Крім того державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. З урахуванням ст. ст. 26-27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України необхідно усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на неї.

Представник Міністерствазахисту довкіллята природнихресурсів України (Міндовкілля) для участі в судовому розгляді не з`явився, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від відповідача Головного управлінняДержгеокадастру уХерсонській області 14.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять залишити позовну заяву заступника керівника Херсонської обласної прокуратури без розгляду або закрити провадження у справі, в протилежному випадку у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування своєї позиції зазначають, що жоден з позивачів не реалізував повноважень щодо розпорядженнями землями природно-заповідного фонду в частині спірної земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147. Також жоден з позивачів у своїх листах не зазначив про порушення його прав чи створення будь-яких перешкоду користуванні землями Парку.

Розгляд спору ініційовано на підставі інформації отриманої позивачем під час опрацювання відомостей Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у свою чергу відповідно до обставин справи відсутні будь-які дії позивачів щодо реалізації повноважень з розпорядження землями природно-заповідного фонду в частині спірної земельної ділянки. Також відсутні будь-які дії Парку щодо реалізації права постійного користування землями природно-заповідного фонду в частині вказаної спірної ділянки, у зв`язку з цим відсутні неврегульовані питання або спірні питання між сторонами.

Крім того вважають, що оспорювання наказу Держгеокадастру не призведе до захисту інтересів держави у поверненні певної земельної ділянки до державної власності, а тому вказані позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки такі рішення навіть за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Оспорюваним наказом затверджено технічну документацію та надано земельну ділянку у власність, а тому вказаний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому належним способом захисту права та інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав на державну реєстрацію прав. За певних умов належним способом захисту може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Також зазначають, що фактичною стороною у справі є держава, навість якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. У цій справі прокурор пред`явивши вимогу і про скасування наказу Держгеокадастру, тобто фактично держава пред`явила позов до держави, що у свою чергу позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від статусу юридичної особи, проте Парк у даному випадку виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, а тому відсутні підстави для представництва прокурора в даному спорі.

Крім того звертають увагу на ту обставину, що прокурором не вірно розраховано розмір судового збору у даній справі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області під час удового розгляду повністю підтримав раніше висловлену позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, наполягаючи на тому, що прокурор не наділений повноваженням на звернення до суду в інтересах НПП «Нижньодніпровський», а визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність не призведе до відновлення порушених прав.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, враховуючи таке.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а тому земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключено з моменту формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно інформації, наданій парком на теперішній час проект землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу парку без вилучення земель та закріплення їх межовими знаками наразі у процесі виготовлення, тобто на теперішній час земельні ділянки парку не сформовані та не зареєстровані в державному земельному кадастрі у встановлений законом спосіб, у зв`язку з чим твердження про те, що спірна земельна ділянка на момент відведення перебувала в межах земель парку без визначення їхніх фактичних меж та реєстрації в державному земельному кадастрі є безпідставним.

Крім того до матеріалів позовної заяви не долучено сам проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 на території Голопристанської міської ради Херсонської області для ведення особистого селянського господарства. Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, як складова проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки є також доказом того чи перебувала вказана ділянка в межах парку та з яких земель вона надавалась.

Представник відповідача, виклавши свою позицію, яка повінню відповідає раніше подану відзиву, головною причиною для відмови у задоволенні позовних вимог вважав відсутність проектно-технічної документації, яка свідчила про виділення земельної ділянки в натурі, як і відсутні належні докази того, що ділянка перебуває в межах НПП «Нижньодніпровський».

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.12.2023 відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 04.03.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 25.03.2024, яке було відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 . У задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зупинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про залучення третьої особи відмовлено. Прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Під час судового розгляду представник Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) підтримала заявлений прокурором позов, просила суд його задовольнити.

Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області, НПП «Нижньодніпровський» про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, заяв та клопотань у зв`язку з розглядом справи не подавали.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явились, на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до положень ч. 3 ст.211 та ст. 223 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 19.07.2016 №21-3243/18-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» надано у власність ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,45 га (кадастровий номер 6522310100:03:001:0147) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.10.2023 №351268140 земельна ділянка з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 площею 0,47 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Голопристанського району Херсонської області належить ОСОБА_2 .

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2016 №НВ-6501924652016 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6522310100:03:001:0147, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області площею 0,45 га належить ОСОБА_2 .

За змістом відповіді НПП «Нижньодніпровський» від 27.08.2023 №183/08 земельна ділянка з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 розташована в господарській зоні НПП, до складу якого увійшли землі тільки державної власності. Керівництво НПП не надавало погоджень на вилучення цих земельних ділянок, або відведення їх у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Положення Про національний парк «Нижньодніпровський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №113, а саме: п. 1.1 НПП «Нижньодніпровський» створений відповідно до Указу Президента України від 24.11.2015 №657 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський». Парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області.

Загальна площа парку становить 80177,80 га земель державної власності, а саме: 14479,80 га земель, які надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698 га земель, які включаються до території Парку без надання йому в постійне користування (п. 1.7 Положення). Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку (п. 1.8).

З відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 вбачається, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження не надходило.

ІV. Оцінка Суду.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України). Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:а) землі сільськогосподарського призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;г) землі оздоровчого призначення;ґ) землі рекреаційного призначення;д) землі історико-культурного призначення;е) землі лісогосподарського призначення;є) землі водного фонду;ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняєтьсябудь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів (ч. 2 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Частиною 5 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Як визначено ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:а)придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)безоплатної передачііз земельдержавної ікомунальної власності; в)приватизації земельнихділянок,що булираніше наданіїм укористування; г) прийняття спадщини;ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) ч. 1 ст. 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тількиза рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на територіїНПП «Нижньодніпровський» із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до ОСОБА_2 не перейшло.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до НПП «Нижньодніпровський».

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території НПП «Нижньодніпровський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях. Отже, втручання судом у право ОСОБА_2 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Відповідна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 справа №734/1560/20.

Так судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межахНПП «Нижньодніпровський», а право власності на неї було закріплено за ОСОБА_2 вже після створення НПП «Нижньодніпровський». Посилання відповідача на відсутність належних доказів відповідного факту суд до уваги не приймає, оскільки сторона відповідача не надала жодних доказів протилежного, як і не ініціювала питання для встановлення відповідного факту. Надана ж суду відповідь НПП «Нижньодніпровський» на переконання суду є належним підтвердженням того, що спірна земельна ділянка перебуває саме в межах парку. У свою чергу нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходитьсяНПП «Нижньодніпровсьакий», та невнесення до Державного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності. Відведення у власність останньої спірної земельної ділянки не було погоджено з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином обґрунтованою та є такою, що підлягає до задоволення позовна вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у відання держави, оскільки формування такої земельної ділянки на території

НПП «Нижньодніпровський» проведено з порушенням положень ч. 3 ст. 186-1 ЗК України та ст. ст. 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Крім того з урахуванням вищевказаних положень закону обґрунтованою є вимога прокурора щодо скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки вимога прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

У той же час відсутні підстави для вирішення питання про припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, оскільки зміст вищенаведених норм свідчить про те, що відповідачем фактично право власності набуте не було, з огляду на правовий режим земельної ділянки, а тому відсутня необхідність припинення права власності і як наслідок відсутні підстави для задоволення відповідної позовної вимоги прокурора.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо повноважень прокурора на представництво держави, суд враховує наступне.

Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 вказаного вище Закону).

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно. Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Відповідна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 в справі №826/13768/16.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

Так Херсонською обласною прокуратурою листами від 27.07.2023 №12-291вих.23 у Херсонської обласної військової адміністрації, від 19.20.2023 №12-438вих23 у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, від 31.10.2-23 №12-454вих-23 у Скадовської районної державної адміністрації витребувано інформацію щодо земельної ділянки належної ОСОБА_2 та зазначено про проведення перевірки законності використання земель територій об`єктів природно-заповідного фонду області.

Херсонська обласна військова адміністрація, надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловили, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були вірно оцінені прокурором як бездіяльність.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Скадовська районна державна адміністрація відповіді прокурору не надали, свою позицію щодо захисту інтересів держави не висловили.

Відповідно до повідомлень №12-470вих23 від 03.11.2023, №03.11.2023 №12-467вих23, від 03.11.2023 №12-468вих23, від 03.11.2023 №12-469вих-23 заступником керівника обласної прокуратури в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було повідомлено Міністерство захистудовкілля таприродних ресурсівУкраїни,Херсонську обласнудержавну адміністрацію,Скадовську районнудержавну адміністраціюХерсонської області,Національний природнийпарк «Нижньодніпровський» про подачу позовної заяви в інтересах держави, а тому суд вважає, що прокурором достатньо дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20) вказано, що: «в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови ВП від 27.02.2019, справа № 761/3884/18).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган, а тому безпідставними є заперечення відповідача щодо неможливості представництва інтересів держави прокурором.

Оцінюючи позовну вимогу прокурора в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 19.07.2016, суд враховує таке.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22.06.2022 в справі №676/1795/20 зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-3243/18-16-СГ від 19.07.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельною ділянки у власність без зміни цільового призначення» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права». З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту.

За наведених вище причин скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки також не призведе до відновлення порушеного права держави, а тому обраний спосіб захисту не є ефективним, а відповідно відсутні підстави для його задоволення в наведеній частині.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною першою ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Так згідно платіжного доручення №1989 від 01.11.2023 позивачем сплачено 8 052 гривень судового збору, тоді як після зміни предмету позову позивачем згідно платіжної інструкції №320 від 21.02.2024 доплачено судовий збір у розмірі 3 028 гривень, тобто загальна сума сплаченого судового збору склала 11080 гривень.

У свою чергу позивачем, з урахуванням вищезазначеної заяви про фактичне збільшення позовних вимог було заявлено чотири вимоги немайнового характеру, а також одну позовну вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки).

Таким чином, з огляду на дату звернення до суду, прокурор мав би сплатити:

3 позовні вимоги немайнового характеру, заявлені до 01.01.2024, * 2684 гривні = 8052 гривні;

1 позовна вимога немайнового характеру, заявлена після 01.01.2024, * 3028 гривні = 3028 гривень;

1 позовна вимога майнового характеру, враховуючи заявлену вартість спірної земельної ділянки 1329 096 гривень * 1,5% = 19936, 44 гривні.

Отже загальна сума судового збору, яка підлягала оплаті позивачем становила 8052 гривні + 3028 гривні + 19936,44 гривні = 31016,44 гривні.

Таким чином, враховуючи викладене з позивача достягненню підлягає 31016,44 гривні 11080 гривень = 19 936,44 гривні.

Розраховуючи розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів, суд з огляду на вищевикладене, а також на ту обставину, що у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області було відмовлено, вважає, що відповідні суми мають бути стягнуті лише з ОСОБА_2 .

Таким чином стягненню підлягає 2684 гривень за позовну вимогу немайнового характеру + 19936,44 гривень за задоволену позовну вимогу майнового характеру, що сукупно становить 22620,44 гривень.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позовної заяви судом не вживались, відповідні клопотання від учасників справи не поступали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратурив інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський»доГоловного управлінняДержгеокадастру уХерсонській області, ОСОБА_2 про визнаннянедійсним наказу,скасування державноїреєстрації,припинення прававласності,повернення земельноїділянки задовольнити частково.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30578135 від 22.07.2016, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0147 для ведення особистого і селянського господарства.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6522310100:03:001:0147 площею 0,45 га у відання держави в особі Національного природного парку «Нижньодніпровський».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь держави в рахунок недоплаченого судового збору 19936 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Херсонської обласної прокуратури в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 22 620 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять) гривень 44 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30(тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Повний текст рішення виготовлено «06» червня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивачі:

- Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, зареєстроване місце знаходження: вул. Софіївська, 19, м. Одеса, код ЄДРПОУ: 04851120.

- Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, зареєстроване місце знаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43672853.

- Херсонська обласна державна адміністрація (Херсонська обласна військова адміністрація), зареєстроване місце знаходження: пл. Свободи, 1, м. Херсон, код ЄДРПОУ: 00022645.

- Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області, зареєстроване місце знаходження: вул. Олександрівська, 34, м. Скадовськ, Херсонська область, код ЄДРПОУ: 04060134.

- Національний природний парк «Нижньодніпровський», зареєстроване місце знаходження: вул. Петренка, 18, м. Херсон, код ЄДРПОУ: 40238709.

Відповідачі:

- Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, зареєстроване місце знаходження: вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39766281.

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Людмила ВАЛІГУРСЬКА