Постанова

від 06.06.2024 по справі 127/11246/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11246/21

Провадження № 22-ц/801/1339/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуСправа № 127/11246/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Сала Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вінницька міська рада,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 127/11246/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Германа О. С. у залі суду, повний текст якого складено 22 квітня 2024 року,

встановив:

Короткий зміст вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці померла її баба ОСОБА_3 .

Після смерті баби відкрилась спадщина, зокрема право на земельну частку (пай), площею 2,9466 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Маломочульської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Указує, що вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 .

У квітні 2019 року їй стало відомо, що спадкове майно, а саме земельний пай набутий у власність ОСОБА_2 на підставі розпорядження Теплицького районної державної адміністрації Вінницької області № 669 від 23 грудня 2004 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 863 від 17 серпня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О. А.

Зазначає, що ОСОБА_2 не є спадкоємицею спірного майна, яке до дня смерті належало її бабі, тому вона не мала законних підстав на його спадкування.

У червні 2019 року вона звернулась до Теплицького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, під час розгляду якого було установлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 863 від 17 серпня 2018 року є підробленим, а ОСОБА_2 у визначеному законом порядку спадщину не прийняла.

10 березня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Копаничук Я. Ю. з заявою щодо оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно померлої ОСОБА_3 , однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивовану пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутності доказів фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Указує, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки раптова смерть бабусі завдала їй важких моральних страждань, а дізнавшись про складений ОСОБА_3 заповіт, була упевнена, що спадкоємець за заповітом має перевагу над спадкоємцем за законом.

Установивши, що спадкоємець за заповітом не зверталась до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, вона почала вживати заходів для прийняття спадщини за померлою ОСОБА_3 .

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд:

визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання зави про прийняття заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з Вінницької міської ради на її користь понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2024 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її баби ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви;

додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними;

ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а факт такого пропуску не є підставою для усунення від спадкування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні Михайленко Р. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Сало Т. Б.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року справу призначено до розгляду на 06 червня 2024 року о 09:40 год з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, помилково застосував норми ЦК України та не застосував норми ЦК УРСР, який регулює спірні правовідносини;

нормами ЦК УРСР не передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, тому підстави для задоволення позову відсутні;

матеріали справи не містять належних доказів поважності причин пропуску подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини;

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чорний С. О. в інтересах ОСОБА_1 указує, що:

рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, однак не була прийнята спадкоємцями до набрання чинності ЦК України 2004 року, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних спадкових правовідносин положення книги шостої ЦК України;

місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вони пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення нотаріальних дій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці померла ОСОБА_3 .

На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в комунальній установі «Обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку» за адресою: АДРЕСА_1 (106).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема право на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі сертифіката серії ВН № 0170820.

Дочка спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (яка є матір`ю позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак позивач ОСОБА_1 є онукою та спадкоємцем першої черги за законом після смерті баби ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Копаничук Я. Ю. від 15 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю доказів фактичного вступу нею в управління або володіння спадковим майном та пропуском строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 549 ЦК УРСР.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2004 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Ураховуючи, що правовідносини щодо спадкування спірного майна виникли до набрання чинності ЦК України та те, що встановлений законом строк для прийняття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 закінчився до 01 січня 2004 року, то судом при розгляді цієї справи до спірних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).

Згідно зі статтею 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 319/414/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 289/767/20 зроблено висновок, що:

«цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Отже нормами ЦК УРСР не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, а передбачено продовження строку на прийняття спадщини».

Крім того, відповідно частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 494/498/16-ц (провадження № 61-5303св18) зроблено висновок, що:

«вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті баби ОСОБА_3 , однак у визначений ЦК УРСР шестимісячний строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, ОСОБА_1 указала її необізнаність про коло спадкоємців за заповітом, оформлення права власності на спадкове майно третіми особами, тяжкі моральні страждання після смерті бабусі, унаслідок яких вона не могла тривалий час вирішувати юридичні питання.

Матеріалами справи встановлено, що дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (яка є матір`ю позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті баби ОСОБА_3 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , про смерть якої ОСОБА_1 було достеменно відомо ще у 2003 році, позивач до нотаріальної контори не зверталась, будь-яких дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини не вчинила.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц зроблено висновок, що:

«само по собі перебування позивача у депресії у зв`язку зі смертю близької людини, яке при цьому не призвело до такого стану погіршення здоров`я, який би реально перешкоджав особі звернутися до нотаріуса протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини та тривав би до моменту фактичного звернення позивача до нотаріуса або до суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно ураховував морально-психологічну сторону спадкоємців».

Відтак посилання позивача на стресовий стан та перенесені моральні страждання пов`язанні зі смертю її баби не є такими перешкодами, що унеможливлювали своєчасне звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Твердження позивача про те, що обізнаність про складений ОСОБА_3 заповіт на користь третьої особи та оформлення ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, зумовило пропуск строку звернення із заявою про прийняття спадщини, не заслуговують на увагу з огляду на те, що наявність інших спадкоємців за законом чи заповітом не позбавляла її права звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 686/22510/19 зроблено висновок, що:

«судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, тощо».

У справі, що переглядається ОСОБА_1 не спростовує свою обізнаність про смерть 07 січня 2003 року спадкодавця ОСОБА_3 , а відтак остання могла виявити свій інтерес до реалізації своїх спадкових прав та звернутись з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини без поважних причин.

Ураховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини (понад 18 років), а також установлені обставини, апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивач не довела існування об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для прийняття нею спадщини, а отже не довела, що пропуск указаного строку відбувся з поважних причин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спадщина після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась у період чинності ЦК УРСР і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми цього Кодексу, неправильно застосував норми матеріального права, а саме ЦК України, зокрема частину третю статті 1272 ЦК України, та дійшов помилкового висновку про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 48 ЦПК України встановлено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже визначення відповідачів є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З наведеного слідує, що на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21 (провадження № 61-8494св22) зроблено висновок, що:

«лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що:

«позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У справі, що переглядається установлено, що баба позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яка в установлений законом строк прийняла спадщину про, що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 863 від 17 серпня 2018 року, видане приватним нотаріусом Теплицького нотаріального округу Кусюк О. А.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 163711103 від 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,9466 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0183, адреса: Вінницька область, Теплицький район, Маломочульська сільська рада, зареєстрованої 29 серпня 2018 року на підставі розпорядження Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області № 669 від 23 грудня 2004 року; свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 863 від 17 серпня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Теплицького нотаріального округу Кусюк О. А.

Доказів визнання указаного заповіту недійсним чи скасування свідоцтва про право на спадщину матеріали справи не містять.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті померлої ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_1 - позивач у справі.

Отже між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо спадкового майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені позивачем вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину, на частину якої претендує позивач.

При цьому, позивач подав позов до Вінницької міської ради, яка не може бути визнана належним відповідачем у справі, а клопотань про залучення ОСОБА_2 у якості відповідача за цим позовом ОСОБА_1 не заявила.

Вирішуючи спір суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, коло спадкоємців та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, унаслідок їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.

Отже висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її баби ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є помилковим, тому рішення суду слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, то існують підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 був сплачений судовий збір у розмірі 1 362 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2024 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 362 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Тарас САЛО