Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/11833/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/11833/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі"

до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

про зобов`язання припинити дії та стягнення 1709109,43 грн.

представники сторін:

від позивача: Музика М.П.

від відповідача: Мартьянова Л.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1709109,43 грн.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із нарахуванням йому плати за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії в рамках договору з урахуванням п. 3.1 додаткової угоди до договору, оскільки передбачена п. 3.1 додаткової угоди ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру в розрахунковому періоді є нічим іншим як заходом еквівалентним миту й обмеженням експорту електричної енергії у розумінні статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

07.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11833/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.09.2023.

21.08.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.

11.09.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 задоволено клопотання позивача, подане 15.09.2023, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 21.09.2023 представник позивача зазначив, що поданою заявою змінює підстави позову повністю.

У підготовчому засіданні 21.09.2023 керуючись ст. 46 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про задоволення заяви позивача про зміну підстав позову.

Протокольною ухвалою від 21.09.2023 підготовче засідання відкладено на 05.10.2023.

26.09.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/14489/20.

28.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 задоволено клопотання позивача, подане 28.09.2023, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі" про зупинення провадження у справі - задоволено; зупинено провадження у справі №910/11833/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/14489/20.

15.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 поновлено провадження у справі №910/11833/23; призначено підготовче судове засідання на 28.03.24 о 15:45 год.

13.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці призначено підготовче засідання у справі на 11.04.2024.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 суд запропонував позивачу надати документи по справі, постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.05.2024.

08.05.2024 та 13.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.05.2024 суд постановив протокольні ухвали про задоволення клопотання позивача про долучення доказів та долучив докази до матеріалів справи, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2024.

29.05.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення з додатками, у яких відповідач просить поновити йому пропущений процесуальний строк на подання доказів та прийняти до розгляду докази.

30.05.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому він зазначив, що до попередньо поданих письмових пояснень доданий не повний текст документу "повідомлення про приєднання", у зв`язку з чим просив долучити повний текст.

Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні 30.05.2024 в режимі відеоконференції, повідомив, що п. 1 прохальної частини позовної заяви щодо зобов`язання припинити дії - не підтримує та відмовляється від позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про поновлення відповідачу строку на подачу доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2024 підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 30.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

З урахуванням прийнятої судом заяви про зміну підстав позову повністю позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.07.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024.

31.01.2023 до вказаного договору було укладено додаткову угоду, відповідно до п. 3.1 якої планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді.

Позивач зазначає, що він є трейдером та не здійснює передачі електричної енергії споживачам.

Передбачена п. 3.1. додаткової угоди ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру в розрахунковому періоді є нічим іншим як заходом еквівалентним миту й обмеженням експорту електричної енергії у розумінні статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Отже, на переконання позивача, дії відповідача спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 від 15 липня 2021 року (зі змінами внесеними додатковою угодою) при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії є протиправними і мають бути припиненими.

Позивач зазначає, що підстави позову повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

Позивач вказує на те, що ним здійснена сплата грошових коштів у розмірі 1 709 109,43 грн на підставі актів приймання-передачі послуги від 30.04.2023 та від 31.05.2023, однак такі нарахування відповідач здійснив безпідставно та всупереч нормам законодавства, в тому числі міжнародного (ратифікованого Україною). Позивачем оплата таких послуг здійснена виключно з метою уникнення негативних наслідків, передбачених законодавством у разі наявності заборгованості за договором, а саме: набуття статусу "Переддефолтний" та в подальшому "Дефолтний".

З огляду на те, що фактично у позивача на підставі договору № 2100-02024 від 15.07.2021 (з урахуванням додаткової угоди) відсутній був обов`язок сплачувати кошти у розмірі 1 709 109,43 грн, то вони є набутими відповідачем безпідставно та підлягають поверненню.

У клопотанні про поновлення провадження у справі позивач зазначив, що ним здійснювався експорт електричної енергії до Республіки Молдова, яка є договірною стороною Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

- 31.01.2023 між сторонами підписано додаткову угоду щодо приведення договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 від 15.07.2021 до чинної редакції Кодексу системи передачі, до якого було внесені зміни та доповненнями постановами НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305, зокрема, внесено зміни до типової форми Договору про надання послуг з передачі електричної енергії та Кодексу системи передачі;

- обсяги, зазначені в Актах приймання-передачі послуги від 30.04.2023 та від 31.05.2023 містять як об`єми, які позивач експортував, так і об`єми, які позивач передавав власним споживачам як постачальник, а у зв`язку з тим, що умовами договору передбачено оплату за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру, то відповідачем правомірно виставлено рахунки та Акти до оплати за спірні періоди;

- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановами від 11.10.2022 №1305, №1306, від 30.09.2022 № 1234 Вказані постанови НКРЕКП є чинними та не скасованими;

- у разі здійснення позивачем експорту електричної енергії до/з країн периметру, відповідач правомірно оформлює акти приймання-передачі послуги з урахуванням даного експорту, адже такі умови передбачені: умовами укладеного між сторонами договору; Кодексом системи передач; Постановами НКРЕКП від 11.10.2022 №1305, №1306, від 30.09.2022 № 1234;

- у позивача відсутні правові підстави, передбачені положенням статті 1212 ЦК України, для задоволення судом позовної вимоги до відповідача про стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів, тому що відповідач отримав спірні грошові кошти у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, на основі укладеного та діючого між сторонами договору.

У додаткових пояснення відповідач зазначає, що позивач, звернувшись до суду із даною позовною заявою не врахував, що зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 були внесені виключно на підставі постанов НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305.

Також відповідач зазначив, що позивача приєднано до договору про надання послуг з передачі електричної енергії відповідно до Кодексу системи передачі (постанова НКРЕКП від 14.03.2018 №309 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763): дата акцептування 01.01.2024; ідентифікатор договору №2100-02024-ПП на підставі заяви про укладення договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763 передбачається нарахування обсягів експорту електричної енергії лише у період після приєднання ОСП до ІТС механізму в обсягах експорту електричної енергії до/з країн периметру, тобто первинні документи, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, не містять обсягів експорту/імпорту починаючи з 01.01.2024 та до приєднання НЕК "Укренерго" до ІТС механізму.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.03.2021 № 832.

15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі", як користувачем та Приватним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", як оператором системи передачі (ОСП) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Регулятором та оприлюднюється Оператором системи передачі на власному офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

31.01.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору (далі - додаткова угода), зокрема, з метою приведення договору у відповідність до Кодексу систем передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305) сторони дійшли згоди викласти договір у новій редакції.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2023) планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором) та оприлюднюється на офіційному вебсайті.

Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн./МВт*год не пізніше 03 числа місяця наступного, за розрахунковим періодом. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.

До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов`язаний повідомити користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO-E. Користувач зобов`язаний протягом З робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.

Згідно з п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2023) при розрахунку вартості наданої послуги застосовується: для користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру.

У підпункті 2 пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2023) сторони погодили, що фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу систем передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.

Відповідно до Акту приймання-передачі Послуги від 30.04.2023 ОСП передав, а користувач отримав послугу з передачі електричної енергії за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 в обсязі 1512,764 Мвт/год загальною вартістю 781040,05 грн з ПДВ.

Згідно з Актом приймання-передачі Послуги від 31.05.2023 ОСП передав, а користувач отримав послугу з передачі електричної енергії за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 в обсязі 1797,539 Мвт/год загальною вартістю 928069,38 грн з ПДВ.

Позивач здійснив оплату на підставі зазначених вище Актів приймання-передачі Послуг на суму 1709109,43 грн, що підтверджується долученими до матеріалів платіжними інструкціями № 20 від 12.05.2023 та № 19 від 09.06.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що передбачена п. 3.1 додаткової угоди ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у розрахунковому періоді є нічим іншим, як заходом еквівалентним миту й обмеженням експорту електричної енергії у розумінні статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, у зв`язку з чим дії відповідача спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії за договором (зі змінами, внесеними додатковою угодою) при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, є протиправними та мають бути припиненими, а сплачені позивачем кошти у розмірі 1709109,43 грн підлягають поверненню позивачу відповідно ст. 1212 ЦК України.

Правова позиція позивача та правові підстави позову ґрунтуються на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20.

На підтвердження здійснення експорту електричної енергії до Республіки Молдова позивач надав: Ефет (генеральна угода про постачання-приймання електроенергії) від 07.02.2023, укладена між позивачем та ТОВ "Трейд Енерго Плюс" (Республіка Молдова), Генеральну угоду № 7/02-23 про постачання-приймання електроенергії, укладену між позивачем та ТОВ "Трейд Енерго Плюс", Додаткові угоди № 1, № 4 до вказаної генеральної угоди, рахунки-фактури за квітень-травень 2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі (пункт 8 статті 4 Закону "Про ринок електричної енергії").

Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди від 31.01.2023) кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори про надання послуг з передачі електричної енергії, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі, та діючий договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (для споживачів, приєднаних до мереж ОСП), що укладається в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку).

Згідно з п. 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу систем передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від14.03.2018 № 309 (далі - КСП) (в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди від 31.01.2023) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.

Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами ОСП від виробників та УЗЕ до систем розподілу, УЗЕ та споживачів, а також при здійсненні експорту/імпорту електричної енергії.

Відповідно до п. 5.7 розділу ХІ КСП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається: у період до приєднання ОСП до ІТС механізму: для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії; у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту/імпорту електричної енергії до/з країн периметру.

Суд встановив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами (квітень-травень 2023) типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначав умови щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача.

Договір у редакції додаткової угоди від 31.01.2023, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, відповідав типовому договору та передбачав, що планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді та визначала, що фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу систем передачі.

В свою чергу розділ ХІ Кодексу систем передачі встановлював порядок визначення обсягу послуг з передачі електричної енергії для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.

Зміни в договір № 2100-02024 та в КСП внесені Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1234 від 30.09.2022; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1305 від 11.10.2022.

Додаткова угода, якою договір № 2100-02024 викладено в новій редакції, підписана сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису сторін, без зауважень та заперечень.

Постанови НКРЕКП № 1234 від 30.09.2022 та № 1305 від 11.10.2022 є чинними.

З урахуванням викладеного вище та оцінених доказів, наданих сторонами, суд зазначає, що на момент спірних правовідносин (квітень 2023 - травень 2023) як чинне законодавство, так і договір в новій редакції визначали право нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країни периметру.

Тобто, у квітні 2023 та травні 2023 існував обов`язок експортерів сплачувати послуги з передачі електричної енергії, що нараховані на обсяги експортованої електричної енергії.

Обґрунтовуючи правові підстави позову (враховуючи заяву про зміну підстав позову) позивач послався висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи в касаційному порядку справу за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 № 0424-02013 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, дійшла таких висновків:

"24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між Сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Згідно зі статтею 3 Договору про ЕС для цілей статті 2 Договору діяльність ЕС охоплює:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розділі II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як описано в розділі II Договору про ЕС;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розділі III Договору про ЕС;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розділі IV Договору про ЕС.

Згідно зі статтею 5 Договору про ЕС, Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розділі II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

При цьому, за статтею 11 Договору про ЕС, яка міститься у розділі ІІ, «нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики» для цілей цього Договору означають: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

Таким чином, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Пункт 1 (статті 41) не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами.

Наведена норма є обов`язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України""

Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові зауважила, що наведений в листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Так, судом встановлено, що у спірний період (квітень-травень 2023) позивач здійснював експорт електричної енергії до Республіки Молдова, що підтверджується долученим до матеріалів справи перекладом Генеральної угоди № 7/02-23 про постачання-приймання електроенергії, укладену між позивачем та ТОВ "Трейд Енерго Плюс", Додатковими угодами № 1, № 4 до вказаної генеральної угоди, рахунками-фактури за квітень-травень 2023.

Суд також встановив, що Республіка Молдова є учасником Енергетичного Співтовариства.

Однак, суд зазначає, що у даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 не можуть бути враховані, адже спірні правовідносини у зазначеній справі та у цій справі, що розглядається, не є подібними, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

У цій справі ТОВ "СіПіДжі Енерджі" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за договором (викладений в новій редакції від 31.01.2023) при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнення безпідставно набутих коштів, сплачених за послуги у квітні та травні 2023 року.

У справі №910/9627/20 АТ "ДТЕК Західенерго" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.05.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Періодом виникнення спірних правовідносин у справі є з вересня 2019 року по березень 2020 року.

Так, у справі №910/9627/20 суди встановили, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не було передбачено умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії та чинним законодавством.

На момент винесення постанови у справі №910/9627/20 постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" була визнана протиправною та нечинною з моменту прийняття.

Водночас, спірні правовідносини у цій справі виникли у квітні-травні 2023 року, а договір викладений в новій редакції від 31.01.2023 з метою приведення договору у відповідність до Кодексу систем передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305).

У постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.10.2022 № 1305 зазначено, що вказану постанову прийнято відповідно до законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії", Регламенту комісії (ЄС) № 838/2010 від 23 вересня 2010 року "Про встановлення настанов стосовно механізму компенсації між операторами системи передачі та спільного регуляторного підходу до встановлення плати за передачу електроенергії".

Отже, судом встановлено, що фактичні обставини у цій справі та у справі №910/9627/20 істотно відрізняються, а правовідносини щодо експорту електричної енергії після 2020 року зазнали суттєвих змін.

Так, Велика Палата Верховного суду у п. 8.41 постанови від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 зазначила що вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про передачу та чинним законодавством.

Однак, у справі, що розглядається, нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту передбачено як чинним законодавством, так і договором, який недійсним не визнавався.

Крім того, у п. 8.29 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20 зазначено, що за змістом статті 41 Договору про ЕС, щодо якої у повідомленні наведені висновки, встановлено заборону мита, а також заходів, що мають подібний результат, щодо імпорту та експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. При цьому не виключається можливість впровадження таких заходів, якщо вони виправдані на підставі державної політики, безпеки чи з інших визначених підстав.

З обставин даної справи вбачається що такі заходи були впровадженні внесенням змін в чинне законодавство.

Зокрема, з метою впровадження зобов`язань України щодо імплементації Регламенту Комісії ЄС для забезпечення участі ОСП України в ІТС механізмі проведено роботу з транспозиції та імплементації положень законодавства ЄС, включених Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства до переліку aquis шляхом розроблення відповідних змін до нормативної бази Регулятора, в тому числі до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.

Такі зміни внесені в тому числі постановою НКРЕКП від 11.10.2022 № 1305.

При цьому, внесенні зміни в Кодекс систем передачі, а також в договір №2100-02024 про нарахування плати за послуги з передачі електроенергії до/з країн периметру , не містять інформації про те, що їх положення не застосовуються відносно країн-учасників Договору про ЕС.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, що постанови НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234 та від 11.10.2022 № 1305 прийняті Регулятором з порушенням законодавства чи є такими, що суперечать положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Враховуючи встановлені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що у спірний період позивачеві як експортеру послуг щодо передачі електричної енергії за договором здійснювались відповідні нарахування, що відповідали чинному договору та законодавству.

Договір не був визнаний недійсним, а тому мав виконуватись позивачем.

Суд також враховує, що у спірний період позивачем здійснювався експорт електричної енергії в Республіку Молдова на підставі Генеральної угоди № 7/02-23 про постачання-приймання електроенергії, що укладена між позивачем та ТОВ "Трейд Енерго Плюс".

Суд встановив, що 07.04.2023 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до вказаної Генеральної угоди, у якій визначено, що ціна нетто у євро, яку має сплатити покупець, складається, крім іншого, з витрат продавця на придбання (І), де І - це закупівельна ціна продавця, яка включає вартість передачі електроенергії та згідно з тарифами Національної комісії з регулювання ринку електричної енергії.

Тобто позивач, як експортер, заклав у вартість ціни електроенергії, яка експортувалась, вартість послуг з передачі електроенергії.

Враховуючи вище встановлені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що у квітні - травні 2023 відповідач правомірно здійснював нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 від 15.07.2021 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2023) та включав такі послуги до первинних документів.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача припинити дії спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Тобто, вказана вимога спрямована на зобов`язання відповідача припинити дії в подальших правовідносинах сторін за договором №2100-02024 від 15.07.2021.

Окрім того, що судом встановлено правомірність дій відповідача щодо здійснення нарахування послуг передачі електричної енергії за договором №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту, судом також встановлені такі обставини.

Відповідно до Повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії вих. № 01/56590 від 27.10.2023, відповідач проінформував позивача про те, що його приєднано до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ідентифікатор договору № 2100-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024.

При цьому, відповідачем повідомлено, що спірний договір про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній у цьому повідомленні, а саме 31.12.2023.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, судом встановлено, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду договір про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 був чинним та сторони могли здійснювати відповідні дії за цим договором.

В той же час, станом на момент вирішення спору по суті договір, за яким позивач просить відповідача зобов`язати припинити дії - припинений, що унеможливлює його виконання сторонами, крім тих дій і обов`язків, які залишились не виконаними.

Таким чином, навіть у випадку обґрунтованості позовних вимог, в силу припинення договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 відповідач не може після 31.12.2023 вчиняти дії, спрямовані на нарахування послуг за таким договором, оскільки діє новий договір з 01.01.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У судовому засіданні 30.05.2024 представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, повідомив, що не підтримує позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити дії та відмовляється від позовних вимог в цій частин.

Таким чином, враховуючи припинення договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 під час розгляду справи, з огляду на те, що позивач не підтримує своїх позовних вимог в частині зобов`язання відповідача припинити дії, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/11833/23 в частині позовних вимог про зобов`язання припинити дії спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 1709109,43 грн, то суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Як встановлено судом вище у спірний період між позивачем та відповідачем підписані Акти приймання-передачі Послуги від 30.04.2023 за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 на суму 781040,05 грн з ПДВ та від 31.05.2023 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 на суму 928069,38 грн з ПДВ, всього на суму 1709109,43 грн.

Водночас, як уже встановлено судом вище, суд дійшов висновку, що у квітні - травні 2023 відповідач правомірно здійснював нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2100-02024 від 15.07.2021 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2023) та включав такі послуги до первинних документів.

Більше того, судом встановлено, що Акти приймання-передачі Послуги від 30.04.2023 та від 31.05.2023 підписані електронними підписами сторін без зауважень та заперечень, п. 1.4 вказаних вище актів містить відмітку про те, що користувач не має претензій до ОСП стосовно наданої послуги, вказаної в п. 1.1-1.2 акту.

Отже, позивачем кошти у розмірі 1709109,43 грн сплачені позивачем як оплата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, на виконання своїх чинних зобов`язань за договором, що свідчить про відсутність правових підстав для повернення цих коштів позивачу.

Кошти у розмірі 1709109,43 грн не є безпідставно набутими відповідачем.

Також суд зазначає, що позивачем акти підписані без зауважень та заперечень, послуги оплачені повністю, позивач не звертався до відповідача з вимогами чи претензіями про неправомірність виставлення плати за послуги, зазначені в актах

В той же час, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про відсутність у нього обов`язку з оплати спірних послуг.

В даному контексті суд звертається до постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, у якій викладено позицію про те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

В той же час, у даній справі суд встановив, що у позивача існував обов`язок сплати відповідачу кошти у розмірі 1709109,43 грн, грошові кошти не є безпідставно отриманими, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 1709109,43 грн.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СіПіДжі Енерджі" до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1709109,43 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи сторін не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі про необґрунтованість позовних вимог та закриття провадження в частині позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/11833/23 в частині позовних вимог про зобов`язання припинити дії та про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1709109,43 грн.

.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 910/11833/23 в частині позовних вимог про зобов`язання припинити дії спрямовані на нарахування послуг передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії №2100-02024 від 15.07.2021 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.06.2024.

Суддя С.О. Турчин