Рішення

від 04.06.2024 по справі 910/2534/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2024Справа № 910/2534/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось

до Фізичної особи-підприємця Дзізінського Віталія Васильовича

про визнання дій протиправними та розірвання договору

за участю представників:

від позивача - Поляков М.Г., Мазур М.В.,

від відповідача - Дзізінський В.В., Саламашенко А.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дзізінського Віталія Васильовича про визнання дій протиправними та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №18/07 від 31.03.2017, статті 47 Водного кодексу України та статті 61 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представником відповідача 28.03.2024 надано суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 01.04.2024.

Представником відповідача 01.04.2024 надано суду клопотання про поновлення строку надання відзиву, перенесення підготовчого засідання на іншу дату.

До заяви про поновлення процесуального строку відповідачем додано відзив, яким заперечно позовні вимоги повністю з огляду на відсутність порушень умов договору, що підтверджено листом позивача №240/07 від 14.03.2024.

Протокольною ухвалою від 02.04.2024 клопотання представника відповідача задоволено, поновлено строк на подання відзиву та відкладено судове засідання на 30.04.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.06.2024.

У судовому засіданні 04.06.2024 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось (назва позивача до 21.09.2018, ідентифікаційний код 03562263) та фізичною особою-підприємцем Дзізінським Віталієм Васильовичем укладено договір про аквакультуру та ведення водного господарства №18/07 від 31.03.2017.

Відповідно до пункту 1.1 договору №18/07 від 31.03.2017 його сторони домовились інтегрувати свої організаційні, виробничі, інтелектуальні та матеріальні можливості з метою сумісного ведення аквакультури та водного господарства в межах Веселокутського водосховища.

За визначенням пункту 1.2 договору №18/07 від 31.03.2017 Веселокутське водосховище знаходиться в адміністративних межах Калиновецької та Веселокутської сільських рад Таращанського району Київської області. Веселокутське водосховище та його гідротехнічна споруда знаходиться на балансі позивача, прибережна захисна смуга - не відведена.

Пунктом 2.3.3 відповідач зобов`язався зариблювати Веселокутське водосховище та за умовою пункту 2.4.1 має право власності на об`єкти аквакультури, що знаходяться в межах Веселокутського водосховища відповідно до актів його зариблення та режиму рибогосподарської експлуатації, а також на отримання доходу від їх реалізації.

За визначенням статті 1 Закону України «Про аквакультуру» під терміном аквакультура (рибництво) розуміється сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Статтею 1 Водного кодексу України термін рибництво визначено як штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 6 Закону України «Про аквакультуру» об`єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб`єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності. Не можуть перебувати у приватній власності об`єкти аквакультури, що потрапили в умови природної волі за межі наданих суб`єктам аквакультури в користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України або цілеспрямовано вселені у водні об`єкти (їх частини).

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водним об`єктом є природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Таким чином, сторонами у справі пунктами 2.3.3 та 2.4.1 договору №18/07 від 31.03.2017 фактично визначено право відповідача здійснювати спеціальне водокористування з набуттям права власності на об`єкти аквакультури без передачі у власність або користування водного об`єкту здійснення цієї господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем у власність або користування (у тому числі на умовах оренди) водного простору чи земель водного фонду (у тому числі прибережної смуги) у межах Веселокутського водосховища.

Не містить умови передачі у користування відповідача наведених вище об`єктів і укладений сторонами у справі договір №18/07 від 31.03.2017.

Відповідно, можливе здійснення будь-яким з учасників цієї угоди діяльності, направленої на обмеження гарантованого Водним кодексом України права загального водокористування (у тому числі заборона купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, будівництво огорож тощо) не знаходиться у межах правовідносин, які врегульовано договором №18/07 від 31.03.2017.

У будь-якому випадку, за процесуально-правовими приписами частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону позивач, стверджуючи про істотні порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, які є підставою для його розірвання у судовому порядку, мав у перш за все довести суду поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт відповідної події.

В якості доказу зведення саме відповідачем огорожі на території прибережної смуги позивачем надано суду фактично три докази: звернення жителів села Веселий Кут (додаток 6 до позовної заяви), лист №2528 від 31.07.2023 відділу поліції №2 (додаток 8) та власний акт спостереження за водними об`єктами та гідротехнічними спорудами від 17.08.2023 (додаток 9).

Кожен з цих документів має опис подій, що мають ознаки адміністративних та кримінальних правопорушень, але жоден з цих документів не доводить факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №18/07 від 31.03.2017.

Окремо суд має зазначити, що у відповіді позивача на звернення жителів села Веселий Кут (додаток 7 до позовної заяви) прямо стверджується про відсутність фактів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №18/07 від 31.03.2017.

У той же час суд не може погодитись з доводами позивача, викладеними у відповіді на звернення громадян, в частині наявності у відповідача права одноосібного спеціального використання водних живих ресурсів Веселокутського водосховища на підставі встановленого режиму, оскільки у відповідача взагалі відсутні правові підстави для спеціального використання рибогосподарських водних об`єктів (право власності, оренди тощо) цього водосховища.

Судом прийнято до уваги і наданий відповідачем лист позивача №240/07 від 14.03.2024 (підписано тією ж посадовою особою, що підписала позовну заяву 26.02.2024 менше як через місяць від звернення до суду з даним позовом), яким фактично повністю заперечуються доводи позовної заяви в частині наявності в діях відповідача порушень умов договору №18/07 від 31.03.2017.

Пряме протиріччя між доводами позовної заяви та правовою позицією позивача, викладеною в його письмовому документі після звернення до суду, поза розумним сумнівом доводить, що договір №18/07 від 31.03.2017 використовується обома його учасниками як формально юридична підстава для ухилення від виконання вимог статті 51 Водного кодексу України щодо правового режиму спеціального водокористування Веселокутським водосховищем.

Разом з тим згідно з абзацом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами третьою та четвертою статті 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону. Припинення права користування водними біоресурсами здійснюється відповідно до закону.

Рибогосподарська діяльність, якою займається відповідач на Веселокутському водосховищі, вимагає отримання в користування (оренду) водного об`єкта (його частини) разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки. Погодження власника також вимагає і тимчасове користування прибережною захисною смугою відповідно до частини третьої статті 85 Водного кодексу України.

У даному випадку, судом встановлено, що відповідач фактично здійснює водокористування без відповідної правової підстави (право власності, право оренди тощо).

При цьому за викладеною у зверненні до позивача мешканців села Веселий Кут (додаток 6 до позовної заяви) інформацією рибогосподарська діяльність відповідача систематично порушує права членів місцевої територіальної громади на загальне водокористування Веселокутським водосховищем.

Таким чином, судом встановлено недоведеність позивачем факту порушення відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору, проте встановлено факт використання цієї угоди для здійснення спеціального водокористування її учасниками поза врегульованим Водним та Земельним кодексами України правовим режимом.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання в діях відповідача порушення пункту 2.3.6 договору №18/07 від 31.03.2017 та задовольняє вимогу про розірвання цього договору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось (ідентифікаційний код 03562263) та фізичною особою-підприємцем Дзізінським Віталієм Васильовичем (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) договір про аквакультуру та ведення водного господарства №18/07 від 31.03.2017.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дзізінського Віталія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна 51-В; ідентифікаційний код 03562263) 3 028,00 гривень витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2024.

Суддя Т.Ю.Кирилюк