Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/2811/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/2811/24За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"

про стягнення 89965,10 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" про стягнення 89965,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки з супутніми послугами № 77/11-22 від 12.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

20.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує посилаючись на форс-мажорні обставини та крім того, просить зменшити суму штрафних санкцій.

01.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує заперечення відповідача та підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

15.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримує доводи викладені у відзиві та просить у позові відмовити

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки товару з супутніми послугами (графік поставки) № 77/11-22, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві детектори та аналізатори, надати супроводжувальні послуги, зазначені в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна ціна Договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 8 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (п. 3.1 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару/послуг або видаткової накладної шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки/надання, умови та місце поставки/надання товару/послуг, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п. 5.2 договору).

Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару та надати послуги у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару та/або надання послуг у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості із врахуванням ПДВ послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості із врахуванням ПДВ послуг, з яких допущено прострочення надання.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору, і діє до 31.08.2022 (п. 10.1 договору).

Специфікацією № 1 від 12.03.2022 (додаток № 1 до Договору) сторони погодили: - вартість товару у сумі 2750172,00 грн та вартість послуг у сумі 27600,00 грн; - умови поставки товару: DDP-склад (станція) вантажоотримувача: Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти (Харківська обл., село Андріївка); - строк поставки товару: відповідно до Графіка поставки товару; строк надання послуг: здійснення пуско-наладки товару та проведення навчання працівників - не пізніше 31.08.2022.

У Графіку поставки товару сторони погодили строк поставки товару - протягом 200 календарних днів з дати укладення Договору, та граничний термін поставки товару - 20.07.2022.

ТОВ "Хімлаборреактив" у визначені Договором строки поставку позивачу обумовленого товару не здійснило (до 20.07.2022), як і послуги за Договором не надало (до 31.08.2022).

У листі від 01.07.2022 за вих. № 4147 "щодо розірвання договору № 77/11-11 від 12.03.2022" відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), запропонував позивачу достроково розірвати Договір за взаємною згодою сторін та підписати відповідну угоду про розірвання Договору.

Зазначені вище обставини були встановлені при розгляді справи № 910/4965/23 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" про стягнення 615506,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2023 № 910/4965/23, залишеним в частині без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 57/3, ідентифікаційний код 23522853) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню у сумі 418026 (чотириста вісімнадцять тисяч двадцять шість) грн 14 коп., штраф у сумі 192512 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн 04 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 9158 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 07 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені вище обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.

Тобто в рамках справи № 910/4965/23 за прострочення виконання зобов`язань з поставки товару було стягнуто пеню за період з 21.07.2022 по 19.12.2022 у сумі 418026,14 грн та штраф у сумі 192512,04 грн.

В рамках даної справи позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені на загальну суму 89965,10 грн, яка нарахована на вартість не поставленого товару за період з 20.12.2022 по 20.01.2023 і становить 88005,50 грн та нарахована на вартість не наданих послуг за період з 20.12.2022 по 28.02.2023 і становить 1959,60 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір є змішаним договором, що містить елементи договору купівлі-продажу та договору про надання послуг.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами в договорі було обумовлено строк поставки товару до 20.07.2022 та строк надання послуг до 31.08.2022.

Сторонами не заперечуються обставини, що зобов`язання відповідачем по поставці товару та наданню послуг не були виконані ні в межах строку дії договору ні станом на день прийняття даного рішення.

Як вбачається з п. 10.1 договору та встановлено судами в процесі розгляду справи № 910/4965/23 строк дії договору № 77/11-22 від 12.03.2022 сплинув 31.08.2022.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару та/або надання послуг у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості із врахуванням ПДВ послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості із врахуванням ПДВ послуг, з яких допущено прострочення надання.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та право нараховувати пеню протягом 6 місяців після прострочення зобов`язання відповідачем, посилається на висновки Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/4965/23, як на преюдиційні.

Суд відзначає, що в рамках розгляду справи було встановлено обгрунтованість нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару на суму 2750172,00 грн після припинення строку дії договору протягом встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку (6 місяців), оскільки, прострочення (порушення умов договору) відбулось в межах строку його дії. Натомість, в рішенні від 07.07.2023 № 910/4965/23, яке в цій частині залишено без змін апеляційною інстанцією, встановлено безпідставність нарахування штрафних санкцій на вартість не наданих послуг (27600,00 грн), оскільки, прострочення цього зобов`язання відбулось після закінчення строку дії договору. В зв`язку з зазначеним не підлягає стягненню з відповідача пеня у сумі 1959,60 грн, розрахована на суму не наданих послуг.

В справі № 910/4965/23 пеня була стягнута за період з 21.07.2022 по 19.12.2022. В межах даної справі позивач нарахував пеню за період з 20.12.2022 по 20.01.2023. Суд перевірив розрахунок пені на суму 88005,50 грн, нарахованої на вартість не поставленого товару (2750172,00 грн), та вважає його арифметично вірним. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 88005,50 грн, нарахована за період з 20.12.2022 по 20.01.2023

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивоване форс-мажорними обставинами, надмірністю штрафних санкцій та відсутністю збитків у позивача.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що судами при розгляді справи № 910/4965/23 досліджувались доводи відповідача з приводу форс-мажорних обставин та встановлено їх не доведеність.

Проте, при розгляді справи № 910/4965/23 судами не досліджувались обставини щодо неможливості виконання обома сторонами договору поставки товару з супутніми послугами № 77/11-22 від 12.03.2022.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 09.04.2022 заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації.

З додатку № 5 договору вбачається, що виробник товару: росія, Спектрон.

А отже обидва контрагенти були обізнані, що поставці підлягає товар, виробником якого є росія.

Відповідно до ст. 258 КК України надання, збір чи зберігання будь-яких активів прямо чи опосередковано з метою їх використання або усвідомленням можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, навчання тероризму, перетинання державного кордону України з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій, караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Суд вважає, що з встановленням заборони Уряду на імпорт товарів з рф договір між сторонами не міг бути виконаний ні позивачем, ні відповідачем. Оскільки, відповідач мав пряму нормативну заборону на імпорт такого товару в Україну, а позивач не мав права оплачувати вартість такого товару, оскільки, виробником товару є р.ф.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що він вважав, що товар уже є в наявності у відповідача, оскільки, його було повідомлено відповідачем про неможливість поставки. Крім того, він мав усвідомлювати, що товар, обумовлений договором, виробляється в рф, яка є країною-агресором по відношенню до України, та мав убезпечити себе від порушення законодавства.

На думку суду, обидві сторони усвідомлювали неможливість виконання зобов`язань за договором, з огляду на наявність, після вчинення правочину, заборони Уряду імпортувати товар виробництва країни-агресора. Суду не було надано доказів понесення з боку позивача збитків, в зв`язку з простроченням відповідача, крім того, останній уже частково був притягнутий до відповідальності в рамках справи № 910/4965/23. В зв`язку з зазначеним, суд вбачає підстави для зменшення суми пені на 50%.

Після зменшення суми пені з відповідача підлягають стягненню кошти у розмірі 44002,75 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, в тому числі і в частині пені, яку зменшено судом.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 57/3, ідентифікаційний код 23522853) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 44002 (сорок чотири тисячі дві) грн 75 коп., судовий збір у розмірі 2962 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 04 коп.

3 В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 45962,35 грн - відмовити.

4 Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко