Ухвала

від 03.06.2024 по справі 910/6696/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.06.2024Справа № 910/6696/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Компанії Viceroy TradeInvest Limited про забезпечення позову у справі

За позовом Компанії Viceroy TradeInvest Limited

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С. ГРУП",

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2

про стягнення 13 253 049, 62 грн.

Представники: без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Viceroy TradeInvest Limited (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С. ГРУП" (далі-відповідач 1), ОСОБА_1 (далі-відповідач 2) та ОСОБА_2 (далі-відповідач 3) про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованості за договором позики від 16.01.2019, у тому числі 251 000 доларів США 00 центів - основного боргу, 75 748 доларів США 36 центів - процентів, та 1 331 долар США 53 центи - плати за користування чужими грошовими коштами (нарахованими, але не сплаченими процентами за період з 01.05.2021 по 31.12.2021).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором позики від 16.01.2019 та враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.

Разом з позовною заявою, Компанією Viceroy TradeInvest Limited подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову Компанії Viceroy TradeInvest Limited про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованості за договором позики від 16.01.2019 в межах гривневого еквіваленту ціни позову на дату звернення позивача до суду - 13 253 049, 62 грн., а саме:

1) накласти в межах гривневого еквіваленту ціни позову, що становить 13 253 049, 62 грн., арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «А.С. Груп», розміщені на банківських рахунках в установах банків України в національній та іноземній валюті в межах гривневого еквіваленту ціни позову, що становить 13 253 049, 62 грн.;

2) накласти в межах гривневого еквіваленту ціни позову, що становить 13 253 049, 62 грн., арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , розміщені на банківських рахунках в установах банків України в національній та іноземній валюті в межах гривневого еквіваленту ціни позову, що становить 13 253 049, 62 грн.;

3) накласти в межах гривневого еквіваленту ціни позову, що становить 13 253 049, 62 грн., арешт на майно ОСОБА_2 :

- грошові кошти, розміщені на банківських рахунках в установах банків України в національній та іноземній валюті;

- двокімнатну квартиру загальною площею 44, 6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 359750663101;

- трикімнатну квартиру загальною площею 44,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав на нерухоме майно: 18176290.

Заява обгрунтована тим, що, як зазначає позивач, незважаючи на те, що строк для виконання зобов`язань за договором позики сплинув, позичальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "А.С. Груп") та поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від їх виконання, чим порушують законні права та інтереси позивача. Поручителі не сплатили в добровільному порядку борг за договором позики від 16.01.2019, останній платіж за договором позики був здійснений позичальником ТОВ «А.С. Груп» 03.03.2020.

Позивач вказує, що у позичальника ТОВ «А.С. Груп» та у поручителя ОСОБА_1 за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутнє нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення при примусовому виконанні рішення суду, в свою чергу, у випадку відчуження відповідачем ОСОБА_2 належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна до набрання можливим рішенням суду законної сили, позивач буде позбавлений можливості стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики за рахунок продажу належного йому майна.

На думку позивача, запропоновані ними заходи забезпечення позову є співмірними до заявлених позовних вимог та не порушують законних прав та інтересів відповідача, а лише тимчасово обмежуватимуть відповідачів у праві розпоряджатися належним їм майном на час судового розгляду справи та будуть скасовані у випадку відхилення вимог позивача.

Розглянувши заяву Компанії Viceroy TradeInvest Limited про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17).

У заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на наявність у відповідачів заборгованості та тривалу бездіяльність щодо її погашення.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідачів від виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів та майно відповідача-3, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву Компанії Viceroy TradeInvest Limited про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Компанії Viceroy TradeInvest Limited про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 03.06.2024.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.