ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2190/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ»
до Бородянської селищної ради
про визнання права власності та скасування рішення
Учасники судового процесу:
від позивача: Верес М.О.;
від відповідача: ОСОБА_1 ;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Бородянської селищної ради, в якій просить суд:
1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» право власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080;
2) скасувати рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в с. Нове Залісся по вул. Кримська, буд. № 2».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 «Про прийняття на баланс Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в с. Нове Залісся по вул. Кримська, буд.2» є необґрунтованим та протиправним, прийнятим відповідачем з порушенням процедури, за неналежних підстав та таким, що порушує право власності позивача на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 у справі № 911/2190/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2190/23 від 27.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» залишено без руху.
28.07.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2190/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 06.09.2023.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на дату відкриття провадження у справі), учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.08.2023 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Зазначене поштове відправлення було вручено представнику відповідача за довіреністю 22.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
17.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.07.2023 головою Бородянської селищної ради від імені відповідача подано до суду заяву про визнання позову, в якій просить суд розгляд справи № 911/2190/23 провести за відсутності представника відповідача, а також у поданій заяві визнає позовні вимоги та проти задоволення позову не заперечує.
10.08.2023 до суду від відповідача надійшла заява вих. № 10-08-3391 від 07.08.2023, в якій відповідач просить суд прийняти та задовольнити заяву відповідача про визнання позову, провести розгляд справи за відсутності представника відповідача та ухвалити рішення про задоволення позову за результатами підготовчого провадження.
21.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, в якому позивач просить суд за результатами підготовчого провадження у справі № 911/2190/23 ухвалити рішення про задоволення позовних вимог та повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у зв`язку із визнанням відповідачем позову.
06.09.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, проте поданими заявами раніше просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У підготовчому засіданні 06.09.2023 суд протокольно не прийняв відзив відповідача від 17.08.2023 до розгляду та в якості доказу через те, що він не підписаний кваліфікованим електронним підписом відповідача.
Також у підготовчому засіданні 06.09.2023 суд розглянув подану відповідачем заяву про визнання позову та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Частиною 6 ст. 46 ГПК України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; 11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень;
З наведених вище приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не вбачається, що сільський, селищний, міський голова наділений повноваженням на визнання позову від імені селищної ради.
З урахуванням зазначеного вище, суд у підготовчому засіданні 06.09.2023 протокольно не прийняв визнання відповідачем позовних вимог, через те, що таке визнання позову головою Бородянської селищної ради суперечить інтересам Бородянської селищної ради та відповідної громади. Оскільки суд не прийняв визнання відповідачем позовних вимог, клопотання позивача про повернення із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, у зв`язку із визнанням позову відповідачем також не підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 04.10.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.09.2023 та направлено останню відповідачу на його адресу-місцезнаходження.
18.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 10-08-4129 від 14.09.2023.
03.10.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
04.10.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 04.10.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву. Суд протокольно, керуючись ст. 116, 119 ГПК України, задовольнив зазначене клопотання відповідача. Разом з тим судом у підготовчому засіданні 04.10.2023 встановлено, що представник відповідача, головний спеціаліст юридичного відділу Бородянської селищної ради Черниш Н.В., діє в порядку самопредставництва на підставі Посадової інструкції головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого органу Бородянської селищної ради, яка затверджена розпорядженням Бородянського селищного голови від 01.06.2020 № 131-К та довіреності.
Відповідно до п. 2.4 зазначеної вище Посадової інструкції головний спеціаліст відповідно до покладених на нього завдань бере участь у підготовці, поданні до суду позовних заяв та приймає участь в справах адміністративного, господарського та цивільного судочинства. Представляє за довіреністю Бородянську селищну раду та виконавчий комітет Бородянської селищної ради в органах судової влади, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності.
У підготовчому засіданні 04.10.2023 суд встановив, що довіреність, на підставі якої ОСОБА_2 представляє інтереси відповідача, оформлена неналежним чином, а саме: остання не містить номеру та дати видачі, у зв`язку з чим судом відкладено питання про прийняття відзиву відповідача та надано час представнику відповідача для усунення недоліків зазначеної вище довіреності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 08.11.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
06.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № 10-08-4945 від 03.11.2023 на позовну заяву.
08.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
08.11.2023 до суду від позивача надійшло заперечення щодо прийняття відзиву на позовну заяву.
08.11.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору та поданих документів по справі.
У підготовчому засіданні 08.11.2023 суд встановив, що разом із відзивом на позовну заяву від 03.11.2023, який надійшов до суду 06.11.2023, на підтвердження повноважень Черниш Н.В. представляти інтереси відповідача, додано довіреність № 10-08-3367 від 04.08.2023, яка оформлена належним чином. Представник позивача надала свої заперечення щодо прийняття відзиву на позовну заяву, які були долучені до матеріалів справи, та заперечувала проти представництва Черниш Н.В. за довіреністю. Враховуючи надані до суду документи на підтвердження повноважень Черниш Н.В., суд протокольно відхилив заперечення представника позивача щодо представництва ОСОБА_2 ..
У підготовчому засіданні 08.11.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про відкликання відзиву № 10-08-4129 від 14.09.2023 та наполягав на тому, що відзив на позовну заяву № 10-08-4945 від 03.11.2023 є таким, що повинен бути прийнятим судом до розгляду. Суд розцінив заяву відповідача про відкликання відзиву від 14.09.2023, як заяву про залишення відзиву від 14.09.2023 без розгляду. З огляду на зазначене, суд залишив відзив відповідача від 14.09.2023 без розгляду.
Крім того у підготовчому засіданні 08.11.2023 суд дійшов висновку про залишення відзиву відповідача № 10-08-4945 від 03.11.2023 без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, в редакції, що введено в дію з 18.10.2023 адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
За приписами ч. 3 ст. 165 ГПК України, відзив повинен містити: найменування (ім`я) позивача і номер справи; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб-громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Згідно з ч. 1, 4 ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Дослідивши поданий відповідачем відзив на позовну заяву № 10-08-4945 від 03.11.2023 та клопотання про залучення третьої особи, суд встановив, що вони подані без додержання вимог статей 165, 170 ГПК України, а саме не зазначено відомості про наявність або відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», також судом додатково перевірено та встановлено, що відповідно до відомостей системи «Електронний суд» відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Враховуючи викладене вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2023 у справі № 911/2190/23 відзив на позовну заяву від 14.09.2023, відзив на позовну заяву від 03.11.2023 та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бородянської селищної ради, повернуто без розгляду. Відкладено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 29.11.2023.
27.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, а також клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі старосту Новозаліського старостинського округу № 7 Приходька Ігоря Михайловича.
28.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, а саме надійшла до суду довіреність на представництво інтересів відповідача ОСОБА_2
29.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
29.11.2023 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання про залучення третьої особи, підтримав останнє та просив суд його задовольнити. Представник позивача проти вказаного клопотання відповідача заперечував.
Суд у підготовчому засіданні 29.11.2023, заслухавши усні пояснення представників сторін та дослідивши подане відповідачем клопотання про залучення третьої особи, з урахуванням ст. 50 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем того, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки особи, яку відповідач просить залучити до участі у справі, у зв`язку із чим суд протокольно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання відповідача.
Суд протокольно прийняв додаткові письмові пояснення відповідача у справі від 27.11.2023 до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових доказів з огляду на порушення позивачем строків, визначених ст. 80 ГПК України, на подання відповідних доказів та за відсутності обґрунтованого клопотання щодо неможливості подати відповідні докази у строк з причин, що не залежали від позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 10.01.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
09.01.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10.01.2024 у підготовче засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 10.01.2024 суд протокольно не прийняв відзив відповідача від 09.01.2024 до розгляду з огляду на порушення строків на його подання та за відсутності обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов. Представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву. Суд протокольно відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку з огляду на недоведеність відповідачем поважності причини такого пропуску.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 14.02.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення позивача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 10.01.2024 та направлено останню позивачу в його електронний кабінет.
09.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення.
14.02.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_3 у відрядженні з 14.02.2024 до 18.02.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 призначено підготовче засідання у справі № 911/2190/23 на 29.02.2024.
З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного підготовчого засідання, ухвала суду від 12.02.2024 була доставлена сторонам в їх електронні кабінети.
27.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) позивача про долучення додаткових доказів.
29.02.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 29.02.2024 представник позивача заявив клопотання про долучення доказів. Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів з огляду на порушення позивачем строків, визначених ст. 80 ГПК України, на подання відповідних доказів та за відсутності обґрунтованого клопотання щодо неможливості подати відповідні докази у строк з причин, що не залежали від позивача. Суд також протокольно не прийняв до розгляду письмові пояснення відповідача від 09.02.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.02.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2190 до судового розгляду по суті на 21.03.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
21.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення.
21.03.2024 в судове засідання з`явились представники сторін. Представник позивача повідомив суд про необхідність додаткового часу для ознайомленням з письмовими поясненнями відповідача. Суд повідомив представників сторін, що письмові пояснення представника відповідача будуть враховані під час встановлення обставин справи після ознайомлення представником позивача з письмовими поясненнями відповідача.
21.03.2024 в судовому засіданні суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами, відповідно до яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 21.03.2024 суд протокольною ухвалою зобов`язав позивача надати до суду в наступне судове засідання оригінали доказів, доданих до позовної заяви, для огляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 у справі № 911/2190/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.04.2024 перед з`ясуванням обставин справи та дослідженням доказів, про що занесено до протоколу судового засідання.
17.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 911/2190/23 з метою надання позивачу можливості надати до суду додаткові докази.
17.04.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні 17.04.2024 представник позивача надав усні пояснення щодо клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 911/2190/23 з метою надання позивачу можливості надати до суду додаткові докази та зазначив, що в судовому засіданні 21.03.2024 протокольною ухвалою було зобов`язано позивача надати до суду оригінали доказів, доданих до позовної заяви, для огляду. Представник позивача зазначив, що в рамках кримінального провадження буд здійснений обшук, за результатами якого було вилучено оригінали документів, у зв`язку із чим представником позивача було надіслано до Відділу досудового розслідування адвокатський запит з проханням надати інформацію, чи було вилучено документи, які долучені позивачем в копіях до позовної заяви. Станом на дату подання позивачем клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження відповідь на адвокатський запит не надійшла. Проте представник позивача стверджував, що вилучені документи (в тому числі технічні паспорти, проекти будівництва тощо) можуть додатково підтвердити право власності позивача на спірний об`єкт нерухомого майна. У зв`язку із цим позивач просив суд повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 911/2190/23 з метою надання позивачу можливості надати до суду додаткові докази.
В судовому засіданні 17.04.2024 суд, заслухавши усні пояснення представника позивача та зміст клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, зазначив, що зі змісту долученого позивачем до клопотання протоколу обшуку не вбачається, що за наслідками обшуку у позивача було вилучено документи, на які він посилається в клопотанні про повернення на стадію підготовчого провадження, в оригіналі. Також суд зазначив, що під час відкриття розгляду справи по суті судом було з`ясовано в порядку 207 ГПК України наявність у сторін заяв чи клопотань, пов`язаних із розглядом справи, які не були заявлені представниками сторін з поважних причин в підготовчому провадженні, проте представник позивача не повідомляв суд про наявність таких заяв чи клопотань. У зв`язку із цим дійшов висновку про відсутність підстав для повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 911/2190/23 та протокольно відмовив у задоволенні зазначеного вище клопотання позивача.
В судовому засіданні 17.04.2024 представник відповідача усно клопотав про залишення позову без розгляду з огляду на невиконання позивачем вимог протокольної ухвали суду від 21.03.2024 про зобов`язання позивача надати до суду оригінали доказів, доданих до позовної заяви, для огляду. Суд протокольно відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2024 у справі № 911/2190/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.05.2024 перед дослідженням доказів, про що занесено до протоколу судового засідання.
08.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву по справі № 911/2190/23 у зв`язку із невиконанням позивачем вимог суду щодо надання в судовому засіданні для огляду оригіналів доказів, копії яких подані позивачем разом з позовною заявою.
09.05.2024 в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд повідомив представника відповідача, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду буде розглянуто в наступному судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2024, з огляду на неявку представника позивача, відкладено судове засідання у справі № 911/2190/23 на 22.05.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення позивача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.05.2024 та направлено останню позивачу в його електронний кабінет.
22.05.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні 22.05.2024 суд розглянув подане відповідачем раніше клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду. Проте представник позивача повідомив суд про неможливість подання відповідних доказів для огляду у зв`язку з їх вилученням у позивача. Наведене свідчить про те, що позивач не подав до суду докази для огляду з поважних причин та повідомив про відповідні обставини суд. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
22.05.2024 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», як правонаступник майна, усіх прав та обов`язків Сільськогосподарського підприємства «Дружба», набуло право власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080. Проте, як зазначив позивач, Бородянською селищною радою не визнається право власності ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на спірне нерухоме майно та протиправно, незважаючи на наявність документів, що підтверджують перехід права власності на спірне нерухоме майно, на підставі оскаржуваного рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 прийнято на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нерухоме майно, що належить ТОВ «АГРОКОНТРАСТ». За ствердженням позивача, рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 є необґрунтованим та протиправним, прийнятим відповідачем з порушенням процедури, за неналежних підстав та є таким, що впливає та фактично позбавляє ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м.
Додатково, на підтвердження наявності права власності на нерухоме майно, позивач посилається на те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» справно сплачує податок на нерухоме майно. Також, на переконання позивача, суттєвим підтвердженням права власності позивача на спірне нерухоме майно є те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» протягом тривалого часу здає спірне нерухоме майно в оренду. Проте, як зазначив позивач, вказаних документів недостатньо для проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно в установленому законом порядку за позивачем.
З урахуванням зазначеного вище, позивач просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» право власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, на підставі ст. 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, а також скасувати рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 ».
У свою чергу відповідач заперечував проти позовних вимог позивача та вважав, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
За ствердженням відповідача, оскаржуване рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 є повністю законним та обґрунтованим. Як зазначив відповідач, Бородянська селищна рада, як власник земельної ділянки, на якій побудований вищевказаний громадський будинок, на підставі рекомендації постійної комісії Бородянської селищної ради з питань комунальної власності, приватизації, транспорту, підприємництва, житлово-комунального господарства, енергозбереження, розвитку, інфраструктури та телекомунікацій, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вирішила прийняти на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлову будівлю громадський будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 1961,3 кв. м.
Відповідач наголосив на тому, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами, як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Водночас, на переконання відповідача, у даній справі позов про визнання права власності поданий в порядку ст. 392 ЦК України, оскільки позивач не є власником, але бажає ним стати на підставі рішення суду за відсутності документів, які підтверджують право власності на спірне нерухоме майно.
На переконання відповідача, доводи позивача про те, що будівля знаходиться в нього на балансі, він володіє нею на праві власності на підставі акта приймання-передачі та АВІЗО є помилковими, оскільки вказані бухгалтерські документи не підтверджують право власності на майно, а таке право виникає з дня державної реєстрації права власності на майно. Проте, як зазначив відповідач, станом на 2019 рік право власності на спірне нерухоме майно не було зареєстровано. Відповідач звернув увагу на те, що починаючи з 2006 року (дати створення ТОВ «АГРОКОНТРАСТ») до 2022 року позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення права власності на спірне приміщення. Отже, як зазначив відповідач, позивач не довів, що саме він є власником спірного нерухомого майна, не надав доказів, які беззаперечно свідчили б про те, що спірне майно є його власністю, а в позовній заяві не вказано жодної з передбачених законодавством підстав набуття позивачем права власності на спірне приміщення.
Також відповідач звернув увагу на те, що документи, на які позивач посилається у позові (акт приймання передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС без дати і номеру, авізо від 13.10.1993, витяг з опису інвентарних карток) не мають відношення до спірного приміщення, та не підтверджують право власності саме на нього, оскільки на підставі вищевказаних документів неможливо ідентифікувати об`єкт (у вказаних документах відсутня адреса об`єкту нерухомого майна, неспівпадання дати введення в експлуатацію спірного майна із датами, зазначеними у документах позивача).
Відповідач наголошує на тому, що твердження позивача щодо належної сплати податку на нерухоме майно є таким, що жодним чином не впливає на наявність у позивача права власності на спірне нерухоме майно, а договори оренди приміщень, на які позивач посилається як на додаткове підтвердження права власності на спірне нерухоме майно не можуть підтверджувати право власності позивача на спірне майно, оскільки договори оренди містять іншу адресу, іншу загальну площу приміщення, один договір взагалі не містить підпису сторони, тому такі документи є такими, які не стосуються предмету спору, та не мають братися судом до уваги.
Як зазначив відповідач, в матеріалах справи відсутні також докази, які підтверджують володіння чи право власності КСП «Дружба», ВСК «Дружба» на спірне нерухоме майно, тобто до суду не надані документи, які підтверджують володіння чи право власності колгоспу на спірне майно, не надані акти інвентаризації майна перед реорганізацією кооперативу. На переконання відповідача, у справі відсутні докази формування (придбання) первинним можливим власником спірного майна, докази правомірності спорудження, реконструкції, введення в експлуатацію, придбання у власність тощо усього вказаного у інвентаризаційних описах чи актах передачі-приймання майна, реєстрації нерухомості в органі БТІ, доказів перебування майна на балансі можливого первинного і наступного власників, тощо. Присвоєння поштової адреси, як зазначив відповідач, не є свідченням правомірності збудування та переходу права власності на нерухомість. Отже, докази володіння чи права власності щодо відповідного майна попередніми юридичними особами КСП «Дружба», ВСК «Дружба», ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», в матеріалах справи відсутні.
Також відповідач твердить про те, що спірне нерухоме майно перебуває на землі комунальної власності, використовується територіальною громадою в особі Бородянської селищної ради для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, та не може використовуватися за іншим цільовим призначенням, а за рахунок місцевого бюджету проведений ремонт спірного нерухомого майна.
З урахуванням зазначеного вище, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» про визнання права власності та скасування рішення Бородянської селищної ради відмовити повністю.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 22.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
12.10.2006 рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ», оформленим протоколом № б/н від 12.10.2006, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» (далі позивач).
Відповідно до змісту зазначеного вище у протоколу, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» є правонаступником Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», код ЄДРПОУ 03753740, юридична адреса: Київська область, Бородянський район, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2.
Пунктом 3 рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ», оформленого протоколом № б/н від 12.10.2006, вирішено затвердити статут ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» (копія протоколу наявна в матеріалах справи).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ», 24.10.2006 проведено державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення; дата запису: 24.10.2006, номер запису: 13311230000000783.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, в розділі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа містяться відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» є правонаступником Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», код ЄДРПОУ: 03753740.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ», затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» протоколом № 3 від 07.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» створено відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.
Пунктом 1.4 Статуту позивача визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» є правонаступником Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03753740, місцезнаходження: 07811, Київська обл., Бородянський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2.
Згідно зі ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).
Отже суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» є правонаступником Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03753740.
Як зазначає позивач, 13.10.1993 згідно акта прийому-передачі об`єктів збудованих за програмою ліквідації наслідків ЧАЕС та АВІЗО, з балансу Бородянського райсільгоспуправління на баланс Сільськогосподарському підприємству «Дружба» с. Нове Залісся, разом з іншим майном, що вказане в акті прийому-передачі та ABIЗO, було передано у власність адміністративну будівлю на 50 місць, балансова вартість якої становила 546 тисяч карбованців та яку було введено в експлуатацію в 1989 році, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі об`єктів побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у Бородянському районі Київської області на баланс Сільгосппідприємства «Дружба» та АВІЗО від 13.10.1993.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі об`єктів побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у Бородянському районі Київської області на баланс Сільгосппідприємства «Дружба», комісією у складі голови комісії та трьох членів комісії складено вказаний акт про передачу з балансу Бородянського рай сільгоспуправління на баланс наступних об`єктів: 1. Адмінбудівля 50 місць, кількістю 50 місць, балансовою вартістю 546; 2. Котельна с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 258,27; 3. Теплові мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 242,86; 4. Очисні споруди с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 171,43; 5. Зовнішні інженерні мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 28,28; 6. Корінне поліпшення лук і пасовищ, балансовою вартістю 12,17; 7. Корінне поліпшення полів, балансовою вартістю 554; 8. Дитсадок-ясла с. Здвижівка, 90 місць, балансовою вартістю 494,16. Всього 2307,17. Характеристика об`єктів, що передаються: адмінбудівля 50 місць, 1989 року введення в експлуатацію, нормальний технічний стан; котельна, теплові мережі, очисні споруди, зовнішні інженерні мережі 1988 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення лук і пасовищ 1991 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення полів 1992 року введення в експлуатацію; дитсадок-ясла на 90 місць 1988 року введення в експлуатацію.
З огляду на наведене, на переконання заявника, ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», як правонаступник майна, усіх прав та обов`язків попередньої юридичної особи, набуло право власності на спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961.3 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080 (далі спірне нерухоме майно).
За ствердженням позивача, на даний час адміністративна будівля громадський будинок, загальною площею 1961.3 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, фактично використовується ТОВ «АГРОКОНТРАСТ».
Отже позивач стверджує, що спірне нерухоме майно перебуває на балансі ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», яке володіє ним на праві власності на підставі зазначеного вище акта приймання-передачі та АВІЗО.
Додатково, на підтвердження наявності права власності на нерухоме майно, позивач посилається на те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» справно сплачує податок на нерухоме майно, на підтвердження чого долучив до позовної заяви платіжне доручення № 171 від 21.04.2022 на суму 6 241,00 грн та платіжне доручення № 8 від 10.01.2022 на суму 8 629,20 грн.
Також, на переконання позивача, суттєвим підтвердженням права власності позивача на спірне нерухоме майно є те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» протягом тривалого часу здає спірне нерухоме майно в оренду, що підтверджується долученими до матеріалів справи договором оренди нежитлових приміщень № 27 від 01.12.2010, укладеним між ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», та договором оренди нежитлового приміщення № 60/14 від 01.12.2000, укладеним між Виробничими с/г кооперативом «Дружба» та ВАТ «Укртелеком», договором оренди нежилого приміщення № б/н від 30.12.2006, укладеним між ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» та ВАТ «Укртелеком». Як зазначив позивач, у договорах оренди було зазначено, що приміщення адмінбудівлі знаходиться на балансі ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» та належить йому на праві власності.
Проте, як зазначив позивач, Бородянською селищною радою не визнається право власності ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на спірне нерухоме майно.
ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» зазначає, що 12.11.2021 відповідач здійснив реєстрацію права власності на вказану адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, за Бородянською селищною радою Київської області. Така реєстрація права власності вказаної адміністративної будівлі відбулась на підставі технічного паспорту № TI01:8681-7123-0026-2706 виданого 03.11.2021, інформаційної довідки КП КОР «Північне бюро технічної інвентаризації № Б-439 від 15.11.2019, листа ФДМУ від 19.10.2021 № 47-08-4648 та довідки № 10-08-4352 від 15.11.2021, виданої Бородянським селищним головою ОСОБА_4 . Однак, за ствердженням позивача, в подальшому з`ясувалося, що така реєстрація відбулася незаконно, на підставі підроблених документів, а саме довідки № 10-08-4352 від 15.11.2021, виданої трьома днями пізніше дня реєстрації майна, на незрозумілих підставах. За даним фактом слідчим відділом Бучанського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022116120000147 від 18.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України (витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань наявні в матеріалах справи).
ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» зазначило, що за наслідками розгляду скарги позивача на рішення № 61686119 від 18.11.2021, прийняте державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю., яким було зареєстровано право комунальної власності на громадський будинок за Бородянською об`єднаною територіальною громадою в особі Бородянської селищної ради, на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.04.2023, рекомендовано скасувати рішення № 61686119 від 18.11.2021, прийняте державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю.. Наказом Міністра юстиції України № 1842/5 від 15.05.2023 скасовано рішення від 18.11.2021 № 61686119, прийняте державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю. (копія висновку від 06.04.2023 та наказу № 1842/5 від 15.05.2023 наявні в матеріалах справи). На виконання вказаного наказу державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіном О.В. прийнято рішення № 67595895, яким скасовано рішення № 61686119 від 18.11.2021 про державну реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно за Бородянською об`єднаною територіальною громадою в особі Бородянської селищної ради.
Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, як зазначив позивач, право власності на спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, за жодною особою не зареєстровано, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332330669 від 15.05.2023.
Суд встановив, що 23.03.2023 Бородянською селищною радою (далі відповідач) VIII скликання Бучанського району Київської області на тридцять п`ятій сесії прийнято рішення № 2958-35-VIII від 23.03.2023 «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 » (далі оскаржуване рішення), відповідно до змісту якого, розглянувши службову записку в.о. головного бухгалтера Бородянської селищної ради Тетерської О.А., вх. №179-вн від 12.01.2023 про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 285540567 від 18.11.2021, звіт про оцінку нерухомого майна від 12.01.2022 виготовлений ФОН ОСОБА_5 , рецензію на звіт від 12.01.2022, вивчивши надані матеріали, враховуючи рекомендації постійної комісії Бородянської селищної ради з питань комунальної власності, приватизації, транспорту, підприємництва, житлово-комунального господарства, енергозбереження, розвитку, інфраструктури та телекомунікацій від 02.02.2023, керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 25, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бородянська селищна рада вирішила:
1. Прийняти на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлову будівлю громадський будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 1961,3 кв. м, вартістю 9503298,05 05 грн.
2. Затвердити звіт про оцінку нерухомого майна від 12.01.2022, виготовлений ФОП ОСОБА_5 , згідно якого визначена експертна вартість нежитлової будівлі громадського будинку в АДРЕСА_2 , загальною площею 1961,3 кв. м 9 503 298,05 грн.
3. Відділу бухгалтерського обліку та звітності Бородянської селищної ради поставити на баланс нежитлову будівлю громадський будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 1961,3 кв. м, вартістю 9 503 298,05 грн (копія рішення наявна в матеріалах справи).
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що Бородянською селищною радою не визнається право власності ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на спірне нерухоме майно та протиправно, незважаючи на наявність документів, що підтверджують перехід права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі оскаржуваного рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 прийнято на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нерухоме майно, що належить ТОВ «АГРОКОНТРАСТ».
За ствердженням позивача, рішення Бородянської селищної ради від 23.03.2023 № 2958-35-VIII є необґрунтованим та протиправним, прийнятим відповідачем з порушенням процедури, за неналежних підстав та є таким, що впливає та фактично позбавляє ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м.
Отже позивач вважає оскаржуване рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 », незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Одночасно, як зазначив позивач, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована, тобто Бородянська селищна територіальна громада, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 334848320 від 07.06.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 3221082201:02:024:0029, на якій, за ствердженням позивача знаходиться спірне нерухоме майно, належить на праві комунальної власності Бородянській селищній раді (інформаційна довідка наявна в матеріалах справи).
На переконання позивача, належним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі є позовна вимога про визнання права власності на спірне нерухоме майно, оскільки, як зазначив позивач, судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. Крім того позивач посилається на висновки, викладені у постановах Верхового Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 та від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
З урахуванням усього зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» право власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, на підставі ст. 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, а також про скасування рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 ».
У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача стверджує, що оскаржуване рішення Бородянської селищної ради № 2958-35-VIII від 23.03.2023 «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 », є повністю законним та обґрунтованим. Як зазначив відповідач, Бородянська селищна рада, як власник земельної ділянки, на якій побудований вищевказаний громадський будинок, на підставі рекомендації постійної комісії Бородянської селищної ради з питань комунальної власності, приватизації, транспорту, підприємництва, житлово-комунального господарства, енергозбереження, розвитку, інфраструктури та телекомунікацій, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вирішила прийняти на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлову будівлю громадський будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 1961,3 кв. м.
Відповідач наголосив на тому, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами, як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Водночас, на переконання відповідача, у даній справі позов про визнання права власності поданий в порядку ст. 392 ЦК України, оскільки позивач не є власником, але бажає ним стати на підставі рішення суду за відсутності документів, які підтверджують право власності на майно
На переконання відповідача, доводи позивача про те, що будівля знаходиться в нього на балансі, він володіє нею на праві власності на підставі акта приймання-передачі та АВІЗО є помилковими, оскільки вказані бухгалтерські документи не підтверджують право власності на майно, а таке право виникає з дня державної реєстрації права власності на майно. Проте, як зазначив відповідач, станом на 2019 рік право власності на спірний об`єкт нерухомого майна не було зареєстровано. Відповідач звернув увагу на те, що починаючи з 2006 року (дати створення ТОВ «АГРОКОНТРАСТ») до 2022 року позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення права власності на спірне приміщення. Отже, як зазначив відповідач, позивач не довів, що саме він є власником спірного нерухомого майна, не надав доказів, які беззаперечно свідчили б про те, що спірне майно є його власністю, а в позовній заяві не вказано жодної з передбачених законодавством підстав набуття позивачем права власності на спірне приміщення.
Також відповідач звернув увагу на те, що документи, на які позивач посилається у позові (акт приймання передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС без дати і номеру, авізо від 13.10.1993, витяг з опису інвентарних карток) не мають відношення до спірного приміщення, та не підтверджують право власності саме на нього, оскільки на підставі вищевказаних документів неможливо ідентифікувати об`єкт (у вказаних документах відсутня адреса об`єкту нерухомого майна, неспівпадання дати введення в експлуатацію спірного майна із датами, зазначеними у документах позивача).
Відповідач наголошує на тому, що твердження позивача щодо належної сплати податку на нерухоме майно є таким, що жодним чином не впливає на наявність у позивача права власності на спірне нерухоме майно. Договори оренди приміщень, на які позивач посилається як на додаткове підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, на переконання відповідача, не можуть підтверджувати право власності позивача на спірне майно, оскільки договори оренди містять іншу адресу, іншу загальну площу приміщення, один договір взагалі не містить підпису сторони, тому такі документи є такими, які не стосуються предмету спору, та не мають братися судом до уваги.
Як зазначив відповідач, в матеріалах справи відсутні також докази, які підтверджують володіння чи право власності КСП «Дружба», ВСК «Дружба» на спірне нерухоме майно, тобто до суду не надані документи, які підтверджують володіння чи право власності колгоспу на спірне майно, не надані акти інвентаризації майна перед реорганізацією кооперативу. На переконання відповідача, у справі відсутні докази формування (придбання) первинним можливим власником спірного майна, докази правомірності спорудження, реконструкції, введення в експлуатацію, придбання у власність тощо усього вказаного у інвентиризаційних описах чи актах передачі-приймання майна, реєстрації нерухомості в органі БТІ, доказів перебування майна на балансі можливого первинного і наступного власників, тощо. Присвоєння поштової адреси, як зазначив відповідач, не є свідченням правомірності збудування та переходу права власності на нерухомість. Отже, докази володіння чи права власності щодо відповідного майна попередніми КСП «Дружба», ВСК «Дружба», ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» в матеріалах справи відсутні.
Також відповідач твердить про те, що спірне нерухоме майно перебуває на землі комунальної власності, використовується територіальною громадою в особі Бородянської селищної ради для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, та не може використовуватися за іншим цільовим призначенням, а за рахунок місцевого бюджету проведений ремонт спірного нерухомого майна.
Статтею 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).
З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
За змістом статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Суд зазначає, що визнання в судовому порядку права власності на річ, за загальним правилом статті 392 Цивільного кодексу України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Також у постанові від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що у розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності особа, яка вже є власником, а відповідачем будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.
У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, то з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
Отже, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном (подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18).
У справі, що розглядається, позивач доводить, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», як правонаступник майна, усіх прав та обов`язків попередньої юридичної особи Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», набуло право власності на спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961.3 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080.
На підтвердження переходу права власності на спірну адміністративну будівлю до ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» позивач долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі об`єктів побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у Бородянському районі Київської області на баланс Сільгосппідприємства «Дружба», АВІЗО від 13.10.1993, договори оренди № 27 від 01.12.2010 та № 60-14 від 01.12.2000, платіжні доручення про сплату податку на нерухоме майно та опис інвентаризаційних карток за обліком основних засобів.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на дату, за ствердженням позивача, передачі Сільськогосподарському підприємству «Дружба» за актом прийому-передачі об`єктів збудованих за програмою ліквідації наслідків ЧАЕС 13.10.1993) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: - з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; - внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; - внаслідок інших дій громадян і організацій; - внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.
Судом було встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі об`єктів побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у Бородянському районі Київської області на баланс Сільгосппідприємства «Дружба», комісією у складі голови комісії та трьох членів комісії складено вказаний акт про передачу з балансу Бородянського рай сільгоспуправління на баланс наступних об`єктів: 1. Адмінбудівля 50 місць, кількістю 50 місць, балансовою вартістю 546; 2. Котельна с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 258,27; 3. Теплові мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 242,86; 4. Очисні споруди с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 171,43; 5. Зовнішні інженерні мережі с. Здвижівка, 1 об`єкт, балансовою вартістю 28,28; 6. Корінне поліпшення лук і пасовищ, балансовою вартістю 12,17; 7. Корінне поліпшення полів, балансовою вартістю 554; 8. Дитсадок-ясла с. Здвижівка, 90 місць, балансовою вартістю 494,16. Всього 2307,17. Характеристика об`єктів, що передаються: адмінбудівля 50 місць, 1989 року введення в експлуатацію, нормальний технічний стан; котельна, теплові мережі, очисні споруди, зовнішні інженерні мережі 1988 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення лук і пасовищ 1991 року введення в експлуатацію; корінне поліпшення полів 1992 року введення в експлуатацію; дитсадок-ясла на 90 місць 1988 року введення в експлуатацію.
Отже позивач стверджує, що спірне нерухоме майно перебуває на балансі ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», яке володіє ним на праві власності на підставі зазначеного вище акта приймання-передачі та АВІЗО, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи довідку № 46 від 27.06.2023, у які повідомляє, що на його балансі обліковується адмінбудівля інвентарний № 1207, яка розташована за адресою: 07811, Київська обл., Бучанський район, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2, площею 1961,3 кв. м.
Наразі суд зазначає, що відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1, «Загальні вимоги до фінансової звітності»», затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 73 від 07.02.2013, баланс це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.
Відтак, баланс (звіт про фінансові результати) не є документом який підтверджує право власності, а є лише формою фінансової звітності, яку належить підтверджувати документально (належними та допустимими доказами виникнення права власності).
Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства (організації) є відповідна правова підстава, зокрема: джерело фінансування (централізоване або власні кошти підприємства); передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання; укладення правочину чи набуття за рішення суду, тощо.
Отже, перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).
До аналогічних правових висновків про те, що перебування майна на балансі не визначає підстав знаходження майна у власності, прийшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх численних постановах, зокрема: постанова від 12.01.2021 по справі № 924/1103/19, постанова від 11.06.2019 по справі № 918/1400/14, постанова від 26.09.2019 по справі № 911/2531/17, постанова від 02.04.2019 по справі № 915/1002/16, постанова від 08.02.2019 по справі № 915/1344/17, постанова від 31.08.2018 по справі № 924/1020/17.
У вказаних вище постановах Верховний Суд вказує, що поняття «переходу права власності» та «передачі майна на баланс» мають різну юридичну природу за своєю суттю. Факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства.
Перебування майна на балансі підприємства у той чи інший період часу, навіть за умови, якщо такі обставини і були би доведені, не є вирішальним для визначення наявності чи відсутності права власності на нього, адже набуття права власності на майно відбувається в порядку, визначеним чинним на той час законодавством, та повинно бути підтверджене належними документами, які підтверджують виникнення відповідного права власності.
Наразі суд наголошує на тому, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів набуття права власності Сільгосппідприємством «Дружба» на спірне нерухоме майно, яке є предметом даного спору, в порядку, визначеним чинним на той час законодавством.
Так зі змісту вказаних документів лише вбачається, що з балансу Бородянського райсільгоспуправління було передано на баланс Сільгосппідприємства «Дружба» наступні об`єкти: адмінбудівля 50 місць; котельна, теплові мережі, очисні споруди, зовнішні інженерні мережі; корінне поліпшення лук і пасовищ; корінне поліпшення полів; дитсадок-ясла на 90 місць.
Крім того, зі змісту наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та АВІЗО від 13.10.1993 не вбачається та судом не встановлено, що у власність Сільгосппідприємства «Дружба» було передане спірне нерухоме майно адміністративна будівля громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, яке є предметом спору у даній справі.
Також суд зазначає, що акт приймання-передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та АВІЗО від 13.10.1993 містять посилання на наступний об`єкт адмінбудівля на 50 місць. Проте вказані документи не містять ні відомостей про адресу вказаної адмінбудівлі, ні відомостей про її загальну площу або її будь-які інші ідентифікуючі ознаки.
Разом з цим позивач у даній справі просить суд визнати за ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» право власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080.
Крім того, зі змісту довідки № 46 від 27.06.2023, у якій позивач повідомляє, що на його балансі обліковується адмінбудівля інвентарний № 1207, яка розташована за адресою: 07811, Київська обл., Бучанський район, с. Нове Залісся, вул. Кримська, 2, площею 1961,3 кв. м, дата введення в експлуатацію 1993 рік. Водночас, в акті приймання-передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та АВІЗО від 13.10.1993 зазначено, що дата введення в експлуатацію адмінбудівлі на 50 місць 1989 рік.
З огляду на наведене, суд позбавлений можливості встановити, що адмінбудівля на 50 місць, яка зазначена в акті приймання-передачі об`єктів, побудованих за програмою ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС та АВІЗО від 13.10.1993, та адміністративна будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, право власності на яку позивач просить визнати за ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», є одним і тим же об`єктом нерухомості.
Доводи позивача про те, що суттєвим підтвердженням права власності позивача на спірне нерухоме майно є те, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» протягом тривалого часу здає спірне нерухоме майно в оренду суд відхиляє, оскільки договори оренди нежитлових приміщень, долучені позивачем до позовної заяви, жодним чином не підтверджують факт виникнення права власності за ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, оскільки такий факт повинен підтверджуватись належними та допустимими доказами набуття права власності у встановленому законодавством порядку..
Посилання позивача на справну сплату податку на нерухоме майно, як додаткове підтвердження наявності у позивача права власності на нерухоме майно, суд відхиляє як необґрунтоване та не підтверджене жодними доказами, оскільки з долучених позивачем до позовної заяви платіжних доручень № 171 від 21.04.2022 на суму 6 241,00 грн та № 8 від 10.01.2022 на суму 8 629,20 грн неможливо встановити, що податок на нерухоме майно був сплачений саме за спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, право власності на яку позивач просить суд визнати за ТОВ «АГРОКОНТРАСТ». Крім того сплата податку на нерухоме майно не може бути підтвердженням наявності права власності на нерухоме майно.
Отже позивачем не доведено суду належними та допустими доказами набуття Сільгосппідприємством «Дружба» права власності на спірне нерухоме майно адмінбудівлю 50 місць, та, як наслідок, не доведено суду, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ», як правонаступник майна, усіх прав та обов`язків попередньої юридичної особи Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Дружба», набуло право власності на спірну адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961.3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2509797932080.
З огляду на наведене, суд наголошує на тому, що ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» не надало суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, виникнення та існування в нього майнових прав на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, як і не надав жодних доказів ні створення спірного нерухомого майна, ні набуття такого у встановленому законом порядку, ні передачі позивачу такого майна.
Стосовно посилань позивача про застосування у даній справі стандарту доказування «вірогідність доказів», суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження права власності ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем набуття нам права власності на спірне нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством, та не підтвердження належними документами виникнення відповідного права власності у позивача на спірне нерухоме майно.
При цьому, як було зазначено судом раніше та зазначено у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15, позов про визнання права власності у порядку ст. 392 Цивільного кодексу України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності у нього існуючого, наявного права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд. 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНТРАСТ» до Бородянської селищної ради про визнання права власності на спірне нерухоме майно необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, за правилами статті 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою.
У спірних правовідносинах позовні вимоги обґрунтовані тим, що саме ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» є власником об`єкту нерухомого майна адміністративної будівлі громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд 2, проте Бородянською селищною радою не визнається право власності ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» на спірне нерухоме майно та протиправно, незважаючи на наявність документів, що підтверджують перехід права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: київська обл., Бучанський р-н, с. Нове Залісся, вул. Кримська, буд 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2509797932080, на підставі оскаржуваного рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII прийнято на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нерухоме майно, що належить ТОВ «АГРОКОНТРАСТ».
Отже, на думку позивача, рішення Бородянської селищної ради від 23.03.2023 № 2958-35-VIII «Про прийняття на баланс Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в АДРЕСА_2 » є необґрунтованим та протиправним, прийнятим відповідачем з порушенням процедури, за неналежних підстав та є таким, що впливає та фактично позбавляє ТОВ «АГРОКОНТРАСТ» права власності на адміністративну будівлю громадський будинок, загальною площею 1961,3 кв. м.
Суд встановив, що фактично позовні вимоги про скасування рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII «Про прийняття на баланс Бородянської селищної ради та у комунальну власність Бородянської селищної територіальної громади нежитлової будівлі громадський будинок в с. Нове Залісся по вул. Кримська, буд. № 2» є похідними від позовної вимоги про визнання права власності, у задоволені якої відмовлено.
З огляду на наведене, враховуючи недоведеність позивачем підстав для задоволення вимоги про визнання за ним права власності, господарський суд дійшов висновку, що похідна вимога про скасування рішення Бородянської селищної ради від 23 березня 2023 року № 2958-35-VIII також задоволенню не підлягає.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2024 |
Оприлюднено | 10.06.2024 |
Номер документу | 119555956 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності |
Господарське
Господарський суд Київської області
Сокуренко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні