Рішення

від 27.05.2024 по справі 911/3700/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3700/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ (08600, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 55 Б)

до Фізичної особи-підприємця Алояна Аршака Норіковича ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним договору оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р.

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Самусь О.В (ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1503629 від 07.12.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2265 від 24.07.2018 р.; посвідчення адвоката № 2265 від 24.07.2018 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Алояна Аршака Норіковича про визнання недійсним договору оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час укладення спірного договору директор товариства діяла недобросовісно, всупереч вимогам ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а відтак договір оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р. підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 р. було відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання на 18.01.2024 р. та встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 18.01.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги; представник відповідача не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 29.02.2024 р.

19.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.01.2024 р. (вх. № 869/24 від 19.01.2024 р.), відповідно до якого останній заперечує проти позову. Так, відповідач зазначає, що допустимим доказом вартості нерухомого майна є належним чином оформлений звіт суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта нерухомості, в той час як протокол загальних зборів учасників товариства у жодному разі не може вважатися допустимим доказом вартості об`єкта нерухомого майна. При цьому, наданий позивачем звіт про оцінку майна № 11-230208-001 від 08.02.2023 р. не може бути доказом вартості об`єкта оренди, що є предметом спірного договору, оскільки станом на дату подання позовної заяви до суду строк дії даного звіту закінчився. Окрім того, позивачем не зазначено, який саме пункт (пункти) договору суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки, на переконання відповідача, положення спірного договору оренди не суперечать приписам Цивільного кодексу України, а відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України ймовірна невідповідність правочину ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

30.01.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.01.2024 р. (вх. № 1372/24 від 30.01.2024 р.), згідно з якою останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та зазначає, зокрема, що фінансова звітність ТОВ ТД ПРОФІТ-ВМ від 01.02.2023 р. є електронним документом, створеним за допомогою Електронного кабінету платника, а квитанція № 2 підтверджує подання цього документу контролюючому органу. Поряд з цим, оригінал протоколу № 3 загальних зборів учасників ТОВ ТД ПРОФІТ-ВМ від 13.04.2023 р. у позивача є відсутнім саме через те, що попередній керівник ОСОБА_1 не передала необхідну документацію новому керівнику товариства.

У судовому засіданні 29.02.2024 р. представник відповідача заперечувала проти позову, зазначала про неотримання відповідачем відповіді на відзив, а також клопотала про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з відповіддю на відзив та надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив; представник позивача був присутній.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.02.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 01.04.2024 р.

29.03.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 29.03.2024 р. (вх. № 2674 від 29.03.2024 р.) про зміну підстав позову, відповідно до якої останній виклав додаткову підставу позову, а саме обставини, які свідчать про обізнаність відповідача щодо наявності обмежень в повноваженнях директора позивача та про намір діяти всупереч інтересам товариства, які містять ознаки зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, і підпадають під дію ст. 232 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 01.04.2024 р. представник позивача підтримував заяву про зміну підстав позову; представник відповідача зазначала, що відповідач отримав заяву позивача від 29.03.2024 р. про зміну предмета позову, проте, станом на час судового засідання останній, з огляду на недостатність часу, не міг ознайомитися належним чином зі змістом вказаної заяви та сформувати позицію щодо неї.

Розглянувши у судовому засіданні 01.04.2024 р. заяву ТОВ ТД ПРОФІТ-ВМ б/н від 29.03.2024 р. (вх. № 2674 від 29.03.2024 р.) про зміну підстав позову, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви з підстав, викладених в ухвалі суду від 01.04.2024 р.

Подальший розгляд даної справи здійснювався з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову б/н від 29.03.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 06.05.2024 р.

У судовому засіданні 06.05.2024 р. представник позивача зазначав про наявність інформації про подання відповідачем заяви про визнання позову, яка, однак, станом на час судового засідання до матеріалів справи не надходила; представник відповідача не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 27.05.2024 р.

06.05.2024 р. (після судового засідання) до матеріалів справи від Фізичної особи-підприємця Алояна Аршака Норіковича надійшла подана через систему «Електронний суд» заява б/н від 06.05.2024 р. (вх. № 4820/24 від 06.05.2024 р.) про визнання позову у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з`явилась. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Поряд з цим, як зазначалося вище, 06.05.2024 р. відповідач у заяві б/н від 06.05.2024 р. (вх. № 4820/24 від 06.05.2024 р.) визнав позов у повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ (далі ТОВ «ТД «ПРОФІТ-ВМ», позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Алояном Аршаком Норіковичем (далі ФОП Алоян Аршак Норікович, відповідач, орендар) було укладено договір оренди приміщення № 10/10, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю житловий будинок з вбудованим приміщенням магазину загальною площею 121,6 кв.м., з яких торгова зала 83,5 кв.м, туалет 1,4 кв.м, житлова площа 36,7 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 55-Б, за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором.

Орендодавець є власником приміщення на підставі витягу з Державного реєстру речових прав № 329408922 від 18.04.2023 р. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376335332107 (п. 1.3 договору).

Приміщення передається для використання його у приватній підприємницькій діяльності орендаря (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 6.1 договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить 3000,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами цього договору і до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту приймання-передачі. Звільнення орендарем приміщення до закінчення терміну дії договору без його розірвання не звільняє орендаря від сплати орендних платежів.

Умовами п. 6.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця, який зазначений в реквізитах даного договору, з моменту державної реєстрації та щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє до 10.09.2026 р., а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.5 договору встановлено, що останній припиняється у випадках, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено (п. 7.5.1 договору); дострокового розірвання за взаємною згодою сторін (п. 7.1.5.2 договору); в інших випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором (п. 7.5.3 договору).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТД ПРОФІТ-ВМ» № 3 від 13.04.2023 р., вартість житлового будинку з вбудованими приміщеннями магазину загальною площею 121,6 кв.м., з яких торгова зала 83,5 кв.м, туалет 1,4 кв.м, житлова площа 36,7 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 55-Б, становить 1789437,39 грн.

Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ПП «МІДАС ФІНАНС ГРУП» (сертифікат оціночної діяльності № 75/2023 від 16.02.2023 р.) № 6923/23 від 30.11.2023 р. про визначення вартості оренди житлового будинку з вбудованим приміщенням магазину загальною площею 121,6 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Володимирська, 55-Б, ринкова вартість оренди 1 кв.м становить 161,84 грн. без ПДВ, а вартість оренди 121,6 кв.м 19680,00 грн. без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р. від імені позивача було укладено та підписано колишнім керівником ТОВ "ТД "ПРОФІТ-ВМ" Довгопол Л.П.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції на час укладення спірного договору) законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позивач зазначав, що в силу вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ОСОБА_1 мала отримати згоду від загальних зборів учасників ТОВ «ТД ПРОФІТ-ВМ» на укладення договору оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р. Водночас, укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 усвідомлювала, що вчиняє правочин всупереч інтересам ТОВ "ТД "ПРОФІТ-ВМ" з огляду на наступне: по-перше, ТОВ "ТД "ПРОФІТ-ВМ" могло використовувати житловий будинок з вбудованими приміщеннями магазину загальною площею 121,6 кв.м у своїй господарській діяльності і отримувати прибуток значно більший ніж 3000,00 грн. в місяць; по-друге, житловий будинок з вбудованими приміщеннями магазину загальною площею 121,6 кв.м є основною виробничою потужністю ТОВ "ТД "ПРОФІТ-ВМ" і передача такого майна сторонній особі в оренду за безцінь фактично унеможливлює підприємницьку діяльність (у будь-якому випадку, навіть у разі прийняття рішення про доцільність передачі будинку в оренду на реальних ринкових умовах, позивач отримував би значно більший реальний дохід); по-третє, розмір орендної плати в 3000,00 грн. не покриває навіть витрат позивача на виплату заробітної платні керівнику, сплати податків та інших обов`язкових платежів. Окрім того, з огляду на обставини укладення спірного договору в їх сукупності, враховуючи очевидність економічної невигідності умов такого договору та його суперечливість інтересам товариства, поведінку ФОП Алояна Аршака Норіковича, який при достатній добросовісності мав усвідомлювати сумнівний зміст умов договору, існує достатньо обґрунтована ймовірність та вірогідність зловмисної домовленості колишнього керівника ТОВ "ТД "ПРОФІТ-ВМ" Довгопол Л.П. з відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено ст. 215 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову (наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2022 р. у справі № 910/10006/19).

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 р. усправі № 910/6171/23).

Водночас, з матеріалів справи слідує, що відповідач, у порядку ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, в заяві б/н від 06.05.2024 р. (вх. № 4820/24 від 06.05.2024 р.) визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Поряд з цим, згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З урахуванням викладеного та наведених приписів процесуального закону, з огляду на подання належно уповноваженим представником відповідача заяви про визнання позову останнім, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.

У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 171 від 05.12.2023 р. на суму 2684,00 грн.

Поряд з цим, частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», норми якої кореспондують з положенням ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, регламентовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач звернувся до суду із заявою про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то в силу приписів ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ТОВ ТД ПРОФІТ-ВМ з Державного бюджету України підлягає поверненню 50% суми судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 171 від 05.12.2023 р., що становить 1342,00 грн.

Вказана сума судового збору у розмірі 1342,00 грн. буде повернута позивачу за окремою ухвалою суду після набрання даним рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2024 р. у справі № 911/3700/23 законної сили.

Водночас, решта судового збору (50%) в розмірі 1342,00 грн. у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди приміщення № 10/10 від 10.10.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ (08600, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 55 Б, уод 44602263) та Фізичною особою-підприємцем Алояном Аршаком Норіковичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), предметом якого є житловий будинок з вбудованими приміщеннями магазину загальною площею 121,6 кв.м., з яких торгова зала 83,5 кв.м, туалет 1,4 кв.м, житлова площа 36,7 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 55-Б.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Алояна Аршака Норіковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІТ-ВМ (08600, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 55 Б, код 44602263) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.06.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна