Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/17582/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/17582/23

Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Ігнатишеної А.О.

за участю представників сторін:

позивача: Сєбова О.І. - за ордером ВН№1180953 від 05.09.2022, за довіреністю №25/08 від 25.08.2022,

відповідача: Розенбойм Ю.О. - за ордером ВН№1340305 від 15.03.2024,

дослідивши клопотання ТОВ "Марін Проект Інтернешнл" від 21.05.2024 за вх.№2-843/24 по справі №910/17582/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Гейт" (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10А, код ЄДРПОУ 44143731) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Проект Інтернешнл" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45Б, код ЄДРПОУ 41239326) про стягнення завданих збитків у розмірі 1342658,26грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 13.05.2024 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Гейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Проект Інтернешнл" про стягнення завданих збитків у розмірі 1342658,26грн.; понесені витрати по сплаті судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер Гейт".

21.05.2024 до суду від ТОВ "Марін Проект Інтернешнл" за вх.№2-843/24 надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі №910/17582/23, а саме стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00грн.

Так, в обґрунтування підставності заявленого, відповідач посилається на те, що ним понесено витрати на правничу допомогу в сумі 45000,00грн, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 07.03.2024 №07/03/2024, актом приймання передачі виконаних робіт від 15.05.2024 до договору від 07.03.2024 №07/03/2024.

03.06.2024 за вх.№ 22044/24 від позивача надійшла заява із запереченнями щодо витрат на оплату правничої допомоги, в яких заявник зазначає про те, що заявлена відповідачем сума стягнення правничої допомоги є неспівмірною та недоведеною, у зв`язку з чим позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Марін Проект Інтернешнл" від 21.05.2024 за вх.№2-843/24 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати по справі № 910/17582/23.

У судове засідання 03.06.2024 сторони з`явились. Позивач заперечував щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 45000,00грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, на підтвердження викладеного відповідач подав до справи: договір про надання правничої допомоги від 07.03.2024 №07/03/2024, акт приймання передачі виконаних робіт від 15.05.2024 до договору від 07.03.2024 №07/03/2024.

Відповідно до п. 1.1., 4.1., 6.2., 8.1. договору від 07.03.2024 №07/03/2024 довіритель доручає (ТОВ "Марін Проект Інтернешнл"), а повірений (адвокат Розенбойм Ю.О.) приймає на себе обов`язок надати правову допомогу шляхом складання та подання документів і представництво інтересів в Господарському суду Одеської області по справі №910/17582/23.

Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 15.05.2024 до договору від 07.03.2024 №07/03/2024 сторони визначили, погодили та підтвердили, що на виконання умов договору, повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі наступні роботи із визначеною далі вартістю: ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання відзиву та пошуку, аналізу судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі, що становить 15000,00грн; підготовка відзиву на позовну заяву, оформлення пакету документів для подання до суду, сформування доказів та інших документів відповідно до розділу «Додаток» відзиву, посвідчення копій документів, направлення копій документів позивачу по справі, що становить 20000,00грн; підготовка додаткових пояснень, направлення копії додаткових пояснень позивачу, що становить 10000,00грн. Загальна вартість вказаних в цьому акті робіт складає 45 000,00грн. Вказана сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом двох місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Існуючі спірні взаємовідносини сторін у справі №910/17582/23 виникли у зв`язку із не погодженням позивачем із виконаною відповідачем проектно-кошторисною документацією, внаслідок чого позивач вважає, що йому були спричинені відповідачем збитки. Дана категорія справ не є надмірно складною у розрізі їх розгляду та доказуваності, а також дані взаємовідносини регулюються вузьким нормативним колом та обмежуються сталою судовою практикою. Крім цього, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З урахуванням викладеного, суд оцінює послуги адвоката по підготовці та складанню таких процесуальних документів, як відзиву на позовну заяву від 02.04.2024 за вх.№ 13669/24 у розмірі 4000,00грн та пояснень від 03.05.2024 за вх.№ 18476/24 у розмірі 1500,00грн. При цьому, означені відповідачем послуги щодо пошуку, аналізу судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі, оформлення пакету документів для подання до суду, сформування доказів та інших документів відповідно до розділу «Додаток» відзиву, посвідчення копій документів, направлення копій документів позивачу по справі, об`єднуються складанням, оформленням та поданням відзиву на позовну заяву до суду, а отже є безпосереднім процесом по підготовці та складанню заяв по суті. Звідси, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду слід задовольнити у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково клопотання ТОВ "Марін Проект Інтернешнл" від 21.05.2024 за вх.№2-843/24 по справі про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати по справі №910/17582/23.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Проект Інтернешнл" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45Б, код ЄДРПОУ 41239326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Гейт" (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10А, код ЄДРПОУ 44143731) 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити у решті частини клопотання від 21.05.2024 за вх.№2-843/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "Марін Проект Інтернешнл" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45Б, код ЄДРПОУ 41239326).

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 06.06.2024.

Суддя І.А. Малярчук