Постанова

від 22.05.2024 по справі 922/3463/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3463/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.

за участю представників сторін:

Офісу ГП - Кондратюк Д.А.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Радіонова О.О., Медуниця О.Є.)

за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації

до Приватного підприємства "Атос-Культурне Рибне Господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області

про відновлення становища, яке існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 02.08.2023 заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) в інтересах Харківської обласної військової адміністрації (далі - Позивач, Харківська ОВА) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (далі - Відповідач, ПП "Атос-КРГ") про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання звільнити водний об`єкт - Трав`янське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками площею 20,0701 га, та повернути їх у відання Позивача з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (далі - Третя особа, РО водних ресурсів).

1.2. Фактичними підставами позову Прокурор зазначає те, що ПП "Атос-КРГ" у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки водного фонду, на яких розташоване Трав`янське водосховище, за відсутності документів, що надають право користування водним об`єктом та земельними ділянками під ним.

1.3. При цьому ні режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Харківської області на підставі доводів Прокурора позов задовольнив повністю. Так рішенням від 05.12.2023 відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання ПП "Атос-КРГ" звільнити водний об`єкт Трав`янське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками площею 20,0701 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

2.2. За результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.02.2024 вищевказане рішення місцевого господарського суду скасував та у позові відмовив повністю.

2.3. При цьому апеляційний суд виходив з того, що для здійснення промислового рибальства на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів, до яких відноситься Трав`янське водосховище, діюче законодавство України не вимагає отримання його (та земельних ділянок під ним) в оренду. Отже, оскільки Відповідач отримав передбачені діючим законодавством України дозвільні документи, необхідні для здійснення промислового рибальства на Трав`янському водосховищі, то його діяльність відповідає вимогам чинного законодавства.

2.4. Крім того, суд зазначив, що діяльність ПП "Атос-КРГ" не підпадає під правове регулювання Закону України "Про аквакультуру" та не передбачає володіння водним об`єктом та земельною ділянкою під ним, адже у своїй діяльності підприємство використовує лише рибацькі човни безпосередньо під час вилучення (вилову) водних біоресурсів з водосховища. Жодних споруд, пристроїв та обладнання на земельних ділянках водного фонду Трав`янського водосховища ПП "Атос-КРГ" не розміщує та не розміщувало.

2.5. Судом апеляційної інстанції також враховано, що ПП "Атос-КРГ" має договірні зобов`язання щодо здійснення на Трав`янському водосховищі робіт по біологічній меліорації згідно договору від 15.11.2018, укладеного з постійним землекористувачем - РО водних ресурсів. Строк дії договору - до 15.11.2028 року.

2.6. З огляду на викладене апеляційний суд виснував про недоведення Прокурором обставин здійснення Відповідачем господарської діяльності на Трав`янському водосховищі чи будь-якої іншої його фактичної присутності на вказаному водному об`єкті на момент звернення до суду із позовом, тобто існування триваючого порушення прав держави як підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 28.03.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі Прокурор просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3463/23.

3.3. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 932/213/18, від 16.06.2021 у справі № 912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 22.06.2022 у справі № 902/777/21, від 19.07.2023 у справі № 906/170/20.

3.4. Крім того Прокурор посилається на безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання про поновлення строку на подання доказів у справі - матеріалів кримінального провадження за фактом самовільного зайняття земельних ділянок водного фонду Трав`янського та Муромського водосховищ.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Атос-КРГ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

3.6. Харківська ОВА у наданих Суду поясненнях підтримує касаційну скаргу Прокурора у повному обсязі з мотивів, викладених у вказаній скарзі.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Як вбачається з матеріалів справи, при вивченні питання дотримання вимог природоохоронного законодавства Харківською обласною прокуратурою виявлено факт незаконного використання ПП "Атос-КРГ" об`єкта водного фонду - Трав`янського водосховища, розташованого у Харківському районі Харківської області, та земельних ділянок під ним.

4.2. Згідно з водогосподарським паспортом площа водного дзеркала Трав`янського водосховища становить 5,95 кв.км, об`єм 22,2 млн куб.м. Водосховище використовується для цілей зрошення та риборозведення, тобто є водосховищем комплексного призначення.

4.3. Розташоване водосховище на земельних ділянках державної власності, які, згідно державних актів на право постійного користування, перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського обласного управління водних ресурсів (на даний час у порядку правонаступництва - РО водних ресурсів).

4.4. Відповідно до положень частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями, є Харківська обласна державна адміністрація (на період дії в Україні воєнного стану - Харківська ОВА).

4.5. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПП "Атос-КРГ" зареєстровано 10.06.2009, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є: 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 03.12 Прісноводне рибальство; 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

4.6. Крім того, для здійснення промислового рибальства ПП "Атос-КРГ" має відповідну ліцензію Держрибагенства України.

4.7. Державним комітетом рибного господарства України 03.07.2009 Відповідачу затверджено режим рибогосподарської експлуатації (спеціальне товарне рибне господарство) Трав`янського водосховища Харківського району Харківської області. У подальшому 17.11.2016 до режиму внесено зміни та доповнення, строк його дії - до 31.12.2027.

4.8. Також ПП "Атос-КРГ" отримало:

- дозвіл №12 від 02.04.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (вид спеціального використання промислове рибальство) терміном на п`ять років (тобто до 01.04.2023, на час пред`явлення позову закінчився);

- дозвіл №98 від 07.12.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (вид спеціального використання любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову) терміном на п`ять років (тобто до 06.12.2023, на час пред`явлення позову закінчився);

- дозвіл №18 від 09.04.2019 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (вид спеціального використання вилов старшевікових груп рослиноїдних з метою попередження їх загибелі внаслідок аутоінтоксикакції (при резорбції у весняний період із-за відсутності умов для природного нересту) у нерестовий період згідно з п.14.5 Режиму рибогосподарської експлуатації Трав`янського водосховища Харківського району Харківської області) терміном на п`ять років (до 30.06.2024 року).

4.9. Крім того, ПП "Атос-КРГ" виконує роботи по біологічній меліорації водосховища на підставі договору від 15.11.2018, укладеного з постійним землекористувачем - РО водних ресурсів, строк дії якого до 15.11.2028, мета - здійснення заходів по екологічному оздоровленню Трав`янського водосховища та належного виконання Режиму рибогосподарської експлуатації Трав`янського водосховища від 06.07.2009.

4.10. Судами також встановлено, що Відповідач листом №0212/1 від 02.12.2019 звертався до РО водних ресурсів як постійного землекористувача щодо використання земельних ділянок водного фонду Трав`янського водосховища відповідно до вимог частини п`ятої статті 59 Земельного кодексу України. Зі змісту листа-відповіді РО водних ресурсів від 12.12.2019 №11-15/1704 вбачається, що з метою можливості реалізації договору на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища від 15.11.2018 № 104/18 Офіс не заперечує щодо використання земельних ділянок водного фонду Трав`янського водосховища для рибальства за наявності відповідних дозволів та дотримання умов чинного законодавства.

4.11. Трав`янське водосховище є водосховищем комплексного призначення (використовується для зрошення та риборозведення), а тому в силу положень статті 51 Водного кодексу України воно не може бути об`єктом оренди.

Водночас, як виснував суд апеляційної інстанції, це не свідчить про неможливість здійснення на Трав`янському водосховищі діяльності з промислового рибальства.

4.12. При цьому суд виходив з того, що згідно статті 26 Закону України "Про тваринний світ" підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів континентальному шельфі України. До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) екологічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 №552 затверджено Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), до яких віднесено, зокрема, басейн річки Сіверський Донець з водосховищами.

Відповідно до Паспорту водного об`єкта, Трав`янське водосховище розташоване на річці Харків. Річка Харків є лівою притокою річки Лопань, яка в свою чергу є лівою притокою річки Уди. Річка Уда є правою притокою річки Сіверський Донець.

Отже, Трав`янське водосховище входить до басейну річки Сіверський Донець та у відповідності до положень статті 26 Закону України "Про тваринний світ" є промисловою ділянкою.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов`язку для суб`єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу у відповідності до положень статті 26 Закону України "Про тваринний світ", тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

4.13. Суд апеляційної інстанції також виснував, що спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такими, зокрема, є отримані Відповідачем для здійснення господарської діяльності у вигляді промислового рибальства 1) Ліцензія серії АЕ №195666 від 23.07.2014, 2) режим рибогосподарської експлуатації цього водосховища та 3) дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №12 від 02.04.2018 (строк дії якого закінчився 01.04.2023), №98 від 07.12.2018 (строк дії якого закінчився 06.12.2023) та №18 від 09.04.2019 з метою вилову водних живих ресурсів на водосховищі.

4.14. Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги чинний договір про виконання робіт по біологічній меліорації водосховища з метою здійснення заходів по його екологічному оздоровленню, апеляційний господарський суд постановив відмовити у позові на підставі, зокрема, свого висновку про те, що Відповідач здійснює промислове рибальство, яке є одним із видів його господарської діяльності, з відома та за погодженням із постійним землекористувачем - РО водних ресурсів. При цьому висновок суду першої інстанції про те, що ПП "Атос-КРГ" здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті Трав`янському водосховищі неправомірно, зокрема, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки, визнано таким, що спростовується матеріалами справи.

4.15. Крім того, право спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства не передбачено в переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.16. Також суд апеляційної інстанції виснував, що господарська діяльність Відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також реакреаційних послуг, а тому на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про аквакультуру", що є підставою для відмови у позові.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

5.3. При цьому, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

5.4. Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

5.5. Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

5.6. Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об`єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, Законом України "Про тваринний світ", законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.

5.7. До об`єктів тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" є, в тому числі, дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (стаття 3 Закону України "Про тваринний світ").

5.8. Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (стаття 4 Закону України "Про тваринний світ").

5.9. Об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об`єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об`єктами тваринного світу - об`єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України (частини друга - четверта статті 5 дія Закону України "Про тваринний світ").

5.10. Статтею 13 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що до повноважень уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, подання в установленому порядку документів з питань надання у користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об`єктів, та організація роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів.

5.11. В свою чергу, до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить погодження в установленому порядку питань, що стосуються надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об`єктів (стаття 14 Закону України "Про тваринний світ").

5.12. Стаття 17 визначає умови спеціального використання об`єктів тваринного світу. Так до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

5.13. Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, є одним з видів використання об`єктів тваринного світу, який може здійснюватися за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів (стаття 20 Закону України "Про тваринний світ").

5.14. Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 25 Закону України "Про тваринний світ").

5.15. Статтею 26 цього ж Закону врегульовано засади здійснення промислового рибальства.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України.

До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов`язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

5.16. В такий спосіб норми законодавства про тваринний світ встановлюють особливості використання об`єктів тваринного світу для здійснення рибальства, водночас, за змістом їх правових приписів вони не регулюють порядку надання водних об`єктів та/або земельних ділянок, на яких вони розташовані, у користування.

5.17. Подібна правова конструкція має місце, зокрема, в законодавстві України про тваринний світ щодо порядку здійснення мисливського господарства та полювання. Так, статтею 14 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено перелік документів на право полювання (для громадян України): посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання, родоводи і паспорти на собак мисливських порід, які можуть використовуватися в полюванні, паспорти на інших ловчих звірів і птахів видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Разом з тим, статтею 29 цього ж Закону передбачено порядок надання у користування мисливських угідь. За змістом цієї статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

При цьому, статтею 24 закону визначено, що користування мисливськими угіддями є платним.

Розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя.

Розмір плати за користування мисливськими угіддями встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.

5.18. Схожа модель правового регулювання міститься і в законодавстві України про надра. Так, статтею 16 Кодексу України про надра передбачено особливості отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Разом з тим, порядок надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами передбачено статтею 18 цього ж Кодексу, в якій наголошено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

5.19. Також Суд враховує, що основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

5.20. У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

5.21. Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

5.22. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

5.23. За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

5.24. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

5.25. Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

5.26. Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, від 08.11.2023 у справі № 903/255/23.

5.27. При цьому гідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

5.28. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 Земельного кодексу України, стаття 4 Водного кодексу України).

5.29. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 Земельного кодексу України).

5.30. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

5.31. Спеціальним водокористуванням, відповідно до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України, є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

5.32. Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

5.33. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

5.34. Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

5.35. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.36. У статті 122 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

5.37. Відповідно до пункту 24 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

5.38. Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується сторонами, Харківською ОВА як розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду рішень про передачу ПП "Атос-КРГ" у користування земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт - Трав`янське водосховище, не приймалося, договорів з приводу передачі у користування вищевказаного водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.

5.39. При цьому місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані договір про біологічну меліорацію не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об`єктами.

5.40. В свою чергу доводи Відповідача про невикористання ним земельної ділянки також спростовуються і встановленими судами фактичними обставинами справи, зокрема, листуванням між ним та РО водних ресурсів, відповідно до якого він звертався до постійного землекористувача щодо використання саме земельної ділянки водного фонду, а останній не заперечував проти цього (лист №0212/1 від 02.12.2019 та ліст-відповідь від 12.12.2019 №11-15/1704 та договір на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища від 15.11.2018 № 104/18).

5.41. В такий спосіб, суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази, встановив обставини справи щодо відсутності документів на право користування земельною ділянкою разом з водним об`єктом, дійшов обґрунтованого висновку щодо перебування на ній Відповідача, безпідставності такого перебування, а отже і про задоволення відповідних позовних вимог.

5.42. Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

5.43. Отже суд першої інстанції виходив з установлених у справі фактичних обставин неправомірного використання Відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним та доведеності факту порушення прав держави в особі Харківської ОВА, яка виконує функції власника вказаних об`єктів, в інтересах якої з позовом звернувся Прокурор.

5.44. Суд погоджується з тим, що за встановлених фактичних обставин справи ані наявні у Відповідача листи та дозволи, ані Договір на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища від 15.11.2018 не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання рибогосподарських водних об`єктів та земельних ділянок у користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем Трав`янського водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності.

5.45. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПП "Атос-КРГ" зобов`язане звільнити водний об`єкт разом із зайнятими ним земельними ділянками та повернути вказані земельні ділянки державної форми власності, на якій розташовано Трав`янське водосховище, у відання держави в особі Харківської ОВА.

5.46. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначеного не врахував.

При цьому суд в обґрунтування підстав для скасування рішення додатково послався на наявність договору про біологічну меліорацію як на законну підставу користування Відповідачем об`єктом водного фонду та земельною ділянкою під ним.

5.47. Зважаючи на вищевикладене, Суд вбачає за необхідне звернути увагу на наступне.

18.09.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про аквакультуру", який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

5.48. За змістом цього Закону аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Крім того, закон регулює як складову діяльності в сфері аквакультури (рибництва) і питання організації та проведення рибогосподарської меліорації - комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання.

Зокрема, статтею 18 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів.

Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків.

Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

5.49. Водночас цей закон також визначає необхідність отримання права на користування водоймою (її частиною) та земельною ділянкою в порядку, встановленому Земельним та Водним кодексами України:

стаття 14. Особливості умов здійснення аквакультури та надання рибогосподарського водного об`єкта (його частини), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури;

стаття 14-1. Особливості надання гідротехнічних споруд для цілей аквакультури у користування на умовах оренди;

стаття 14-2. Особливості умов надання гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди.

5.50. Частиною першою статті 15 Закону України "Про аквакультуру" "Рибальство для цілей аквакультури" визначено, що добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.

5.51. В такий спосіб, висновки апеляційного господарського суду щодо наявності у Відповідача правових підстав щодо використання спірної водойми на підставі договору про біологічну меліорацію та погодження постійного землекористувача, з одного боку, а, з іншого боку, про незастосовність до спірних правовідносин положень Закону України "Про аквакультуру" за встановлених обставин, є суперечливими та не відповідають наведеним вище приписам законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції

5.52. Внаслідок такого трактування статті 51 Водного кодексу України апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що така діяльність Відповідача і не потребує отримання водного об`єкта та/або земельної ділянки під ним в оренду.

5.53. Тобто, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що саме Відповідач отримав режим рибогосподарської експлуатації Трав`яського водосховища, уклав Договір на здійснення біологічної меліорації Трав`янського водосховища, дотримувався їх, протягом розгляду цієї справи наполягав на законності своїх дій, посилаючись на те, що й надалі продовжуватиме користування водними біоресурсами на загальних підставах, водночас необґрунтовано не врахував встановлених ним же обставин того, що уповноваженими органами здійснювались перевірки, в ході яких встановлено факт використання Відповідачем водосховища, земельних ділянок під ним, прибережної захисної смуги навколо нього тощо.

5.54. Отже, зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що, в свою чергу, призвело до помилкового скасування апеляційним судом законного рішення суду першої інстанції.

5.55. Таким чином, доводи Скаржника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження знайшли своє підтвердження.

5.56. Щодо посилань Прокурора на порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального права, що виразилося у неприйнятті наданих доказів (матеріалів з кримінального провадження) як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

5.57. Відповідно до частини третьої статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

5.58. Частина друга статті 118 Господарського процесуального кодексу України застерігає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

5.59. Згідно частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.60. У даній справі ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 запропоновано учасникам справи в строк до 22.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

5.61. Прокурор у якості поважних причин ненадання цих документів суду першої інстанції посилався на їх відсутність на час розгляду справи (акт від 07.02.2024 та лист від 08.02.2024). Крім того зазначав, що надати докази з матеріалів кримінального провадження у прокурора з`явилась можливість після надання відповідного дозволу про розголошення відомостей з нього та винесення постанови від 09.02.2024.

5.62. За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції по суті спору, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовими елементами якого є однозначність та передбачуваність.

5.63. Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21, від 21.08.2023 у справі №552/7368/21 та, як наслідок, відхиляє вищевказані доводи касаційної скарги у цій частині.

5.64. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

5.65. За наведених обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду - скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Відповідача необхідно задовольнити.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/3463/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3463/23 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Атос-Культурне Рибне Господарство" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 156-А, кв. 33, код ЄДРПОУ 36456081) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко