Постанова

від 22.05.2024 по справі 922/436/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/436/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.

за участю представників сторін:

офіс ГП - Шапка І.М.

позивача - не з`явився

відповідача - Головко А.І. (адвокат)

третьої особи - 1 - не з`явився

третьої особи - 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (у складі колегії суддів: Слободін М.М. (головуючий), Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)

про закриття провадження у справі

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Зоткін Сергій Володимирович,

2. Державний реєстратор Печенізької районної державної адміністрації Гаспарян Гамлет Аветікович

про визнання незаконним та скасування рішення з одночасним припиненням права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 03.02.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах Харківської міської ради (далі - Міська рада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" (далі - ТОВ "Маяк Інвест Холдинг", Відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації від 14.06.2019 щодо внесення змін до реєстраційного запису про право власності на об`єкт нерухомого майна - багатоквартирний житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1852393863101) стосовно зміни на багатоквартирний житловий будинок літ."Л-4", що складається з 54 квартир та нежитлових приміщень цокольного поверху №№1-18, 1-го поверху №№1-15, 2-го поверху №№1-21, 3-го поверху №№1-12, з одночасним припиненням права власності;

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Зоткіна С.В. (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47939375 від 25.07.2019) щодо зміни до об`єкту нерухомого майна - багатоквартирний житловий будинок літ."Л-4", що складається з 54 квартир, загальна площа (кв.м): 6144.1 кв.м, житлова площа (кв.м): 1267 кв.м змінено на багатоквартирний житловий будинок літ."Л-10", що складається з 216 квартир, загальна площа (кв.м): 15058.8, житлова площа (кв.м): 4209.6, з одночасним припиненням права власності;

- усунення перешкод у користуванні територіальною громадою належною їй земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ "Маяк Інвест холдинг" повернути Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, 13 з приведенням її у придатний для використання стан, який існував до початку дій щодо самовільного захоплення, включаючи знесення будь-якого самочинно збудованого нерухомого майна, а також поновлення стану ділянки після проведених земельних робіт.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво багатоповерхового житлового комплексу "IT-Парк Manufactura" на земельній ділянці за адресою: м. Харків, Чигирина, 13 та яка не сформована (кадастровий номер не присвоєно), проводиться Відповідачем самочинно, зазначена земельна ділянка самовільно захоплена, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2023 позов Прокурора задоволено повністю.

2.2. Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Маяк Інвест Холдинг" оскаржило його в апеляційному порядку.

2.3. У ході апеляційного розгляду справи ухвалою апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 922/436/22 за клопотанням Відповідача призначалася судова інженерно-технічна (будівельно-технічна) експертиза.

2.4. За результатами розгляду заяви Позивача та Відповідача ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 затверджено мирову угоду, оскаржуване рішення суду першої інстанції визнано нечинним, провадження у справі закрито.

2.5. При цьому у резолютивній частині ухвали викладено текст мирової угоди, укладеної між Харківською міською радою та ТОВ "Маяк Інвест Холдинг", в наступній редакції:

"МИРОВА УГОДА

м. Харків "20" серпня 2023 року

Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243), (далі по тексту іменується Позивач) та

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "МАЯК ІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 37; ідентифікаційний код 40754761), (далі по тексту іменується Відповідач),

з метою врегулювання господарського спору у справі № 922/436/22 за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідача ТОВ "МАЯК ІНВЕСТ ХОЛДИНГ" про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішень державних реєстраторів, що розглядається Східним апеляційний господарським судом, домовились про укладення Мирової угоди на наступних умовах:

1. На земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13 розташовувались об`єкти нерухомого майна, власником яких є Відповідач згідно Договору купівлі-продажу від 10.10.2018 р. (посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тригуб Є.О. та зареєстрованого в реєстрі за №6088).

2. Відповідач відповідно до "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства", затвердженого Рішенням Харківської міської ради № 1247/18 від 17.10.2018 року, встановив суми добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова - земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13.

Згідно п. 5.6 Розділу 5 "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства", затвердженого Рішенням Харківської міської ради № 1247/18 від 17.10.2018 року, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснюється за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності).

Відповідно до вищезазначеного, період розрахунку суми добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова - земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, з урахуванням строків давності (позовної давності в 3 роки), складається з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року (дата останнього звітного (податкового) місяця).

Пунктом 69 підрозділу 10 "Перехідних положень" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно п. 69.14. за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (Пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.14 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно з Наказом №197 від 11 липня 2023 року), Харківська міська територіальна громада визначена територією активних бойових дій з 24.02.2022 (дата початку бойових дій) по 15.09.2022 (дата завершення бойових дій).

Також, відповідно пункту 1. Рішення 17 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 14.07.2023 № 403/23 "Про деякі питання плати за землю в місті Харкові на період дії воєнного стану", внесені зміни до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", доповнивши додаток 2 пунктами 4-6 такого змісту: "4. За період з 01.03.2022 по 31.12.2022 встановити ставку земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на рівні 0 відсотків від їх нормативної грошової оцінки". Пунктом 2 вказаного Рішення встановлено, що в період з 01.03.2022 по 31.12.2022 земельні ділянки комунальної власності, надані в користування на умовах оренди юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, не є об`єктами оподаткування.

На підставі викладеного, добровільному відшкодуванню Відповідачем безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова - земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, підлягає період серпень 2020 р. - лютий 2022 р. (19 місяців) та період січень - липень 2023 р. (7 місяців).

Відповідно до Довідок (№1893, 1894 від 24.05.2023 року), складених установою з незалежної експертної та нормативної оцінки земельних ділянок ТОВ "ЮК" ВСЕСВІТ", про нормативну грошову оцінку земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, нормативно грошова оцінка зазначених земельних ділянок складає 7' 331' 013.54 грн. (Додаток №1).

Згідно нормативної грошової оцінки та інших коефіцієнтів сума плати за землю за користування земельними ділянками загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13 складає 199' 936,73 грн. на рік.

Виходячи з цього, розрахована сума добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова - земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, що підлягає сплаті Відповідачем складає 433' 196,26 грн. (Додаток №2).

3. Відповідач зобов`язується протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом апеляційної інстанції сплатити суми добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова - земельних ділянок загальною площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13 у розмірі 433' 196,26 грн.

4. Відповідач зобов`язується протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди судом апеляційної інстанції виконати усі обов`язкові дії, передбачені для забудовника чинним земельним та містобудівним законодавством, зокрема Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про архітектурну діяльність", Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, щодо належного оформлення у встановленому порядку всіх необхідних документів по закінченому будівництвом (реконструюванням) об`єкту нерухомого майна - житловому комплексу "IT - Парк Manufactura" за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, корпус 2 на земельних ділянках загальною площею 1899 кв.м., в тому числі:

4.1 Протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди судом апеляційної інстанції вжити заходів щодо:

- розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з визначенням категорії і цільового призначення та її затвердження;

- оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового комплексу відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про землеустрій"; Закону України "Про оренду землі"; Закону України "Про місцеве самоврядування; Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 "Про затвердження типового договору оренди землі"; "Положення про оренду землі в м. Харкові", затвердженого рішенням 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 № 1554/19; Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.2 До моменту оформлення права користування земельною ділянкою (укладання договору оренди) - своєчасно, в повному обсязі і добровільно здійснювати плату за користування вказаними земельними ділянками у встановленому порядку - відповідно до "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства", затвердженого Рішенням Харківської міської ради № 1247/18 від 17.10.2018 року, з урахуванням вимог інших відповідних нормативних актів.

5. Відповідач зобов`язується протягом 90 днів з моменту оформлення згідно п. 4 цієї Мирової угоди всіх необхідних документів по закінченому будівництвом (реконструюванням) житловому комплексу "IT - Парк Manufactura" за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, корпус 2, передати Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 16 квартир, орієнтованою площею 369 кв.м., для поповнення житлового фонду територіальної громади м. Харкова.

6. Позивач з урахуванням загального строку виконання прийнятих Відповідачем на себе зобов`язань згідно п. 4 цієї Мирової угоди, зобов`язується протягом розумних строків, але не більш ніж протягом 9 місяців з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом, вжити заходів щодо затвердження Відповідачу землевпорядної документації з визначенням категорії і цільового призначення земельної ділянки площею 1899 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Юлія Чигирина, буд. 13, оформлення прав користування земельною ділянкою та укладання договору оренди цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового комплексу; внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису щодо права оренди цієї земельної ділянки.

7. У разі невиконання Відповідачем умов цієї Мирової угоди щодо оформлення протягом 12 місяціцв з моменту набрання чинності мировою угодою необхідних документів по закінченому будівництвом (реконструюванням) житловому комплексу "IT - Парк Manufactura" корпус 2, Позивач має право пред`явити ухвалу про затвердження цієї мирової угоди на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.

8. Відповідач зобов`язується протягом 15 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди судом перерахувати на рахунок Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) грошові кошти у сумі 11 164,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача - Харківської міської ради позовної заяви, заяв про забезпечення позову, в тому числі і добровільного перерахування сум судового збору щодо яких судом вже прийняті рішення про їх стягнення.

9. Сторони домовились, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на Відповідача.

10. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та суть цієї Мирової угоди.

11. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.

12. Уся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

13. Мирова угода складена у 3-х примірниках і передається на затвердження Східному апеляційному господарському суду у справі №922/436/22.

Представник

ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(за довіреністю)

Директор

ТОВ "МАЯК ІНВЕСТ ХОЛДИНГ"

2.6. Прокурор вважає вищевказану ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною та оскаржив її у касаційному порядку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1. Касаційне провадження відкрито 22.04.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 і передати справу для продовження розгляду до цього ж суду.

3.3. Вимоги скарги обґрунтовані тим, що окремі умови затвердженої судом мирової угоди є завідомо невиконуваними, оскільки за обставин фактично побудованої будівлі вже неможливо отримати дозвільні документи для реконструкції. Додатково Прокурор посилається на недотримання Відповідачем містобудівних умов та обмежень і порушення ним порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

3.4. Крім того, Прокурор вважає, що умови мирової угоди в частині розрахунку розміру безпідставно збережених коштів не відповідають вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Законів України "Про оренду землі" та "Про оцінку земель".

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

3.6. Відповідач посилається, зокрема, і на безпідставність відкриття касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку з затвердженням судом укладеної сторонами мирової угоди.

3.7. При цьому ТОВ "Маяк Інвест Холдинг" посилається на відсутність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду є обґрунтованими, а умови мирової угоди - такими, що відповідають вимогам закону та не порушують прав сторін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 14.06.2019 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А. до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до об`єкту нерухомого майна 1852393863101, а саме: багатоквартирний будинок, в процесі поділу змінено на багатоквартирний житловий будинок літ. "Л-4".

4.2. У подальшому 26.06.2019 до реєстру внесено виправлення щодо вказаного об`єкту - багатоквартирний житловий будинок літ."Л-4", що складається з 54 квартир та нежитлових приміщень цокольного поверху №№1-18, 1-го поверху №№1-15, 2-го поверху №№1-21, 3-го поверху №№1-12

4.3. Зазначене рішення внесене державним реєстратором на підставі технічного паспорту та довідки від 22.05.2019, виданих ТОВ "БТІ Сервіс ЛТД", відповідно до яких об`єкт нерухомого майна "нежитлова будівля літ. "Л-1" змінено на "багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями "Л-4" загальною площею 6144.1 кв.м.".

4.4. Відповідно до довідки ТОВ "БТІ СЕРВІС ЛТД" від 22.05.2019 за адресою м. Харків, вул. Чигирина Юлія, 13 було проведено обстеження, згідно якого встановлено, що при первинній інвентаризації була допущена помилка в літері будівлі, а саме: нежитлова будівля літ. «Л-1» фактично є багатоквартирним житловим будинком з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. "Л-4" за адресою: м. Харків, вул. Чигирина Юлія, 13, корп.2, загальна площа якого складає 6144,1 кв.м.

4.5. 25.07.2019 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. внесено зміни до об`єкту нерухомого майна - багатоквартирний житловий будинок літ."Л-4", що складається з 54 квартир, об`єкт житлової нерухомості, в процесі поділу змінено на багатоквартирний житловий будинок літ."Л-10", що складається з 216 квартир. У подальшому у реєстрі змінено "загальна площа (кв.м): 6144.1 кв.м., житлова площа (кв.м): 1267 кв.м." на "Загальна площа (кв.м): 15058.8, житлова площа (кв.м): 4209.6".

4.6. Як результат, на підставі рішення державного реєстратора Печенізької РДА Зоткіна С.В. (індексний номер рішення: 47939375 від 25.07.2019) будівля літ. "Л-4" стала літ. "Л-10" - багатоквартирний житловий будинок, загальною площею 15058,8 кв.м.

4.7. Зазначене рішення прийняте державним реєстратором на підставі технічного паспорту та довідки від 17.07.2019, виданих ТОВ "БТІ Сервіс ЛТД".

4.8. З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення державним реєстратором порушено вимоги частин першої та третьої пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

4.9. Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у даній справі, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

4.10. Також місцевий господарський суд виснував, що частина третя статті 376 Цивільного кодексу України застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

4.11. За результатами розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна без відповідних документів, що дають право на таке будівництво, а також на земельній ділянці, яка для таких цілей не виділялась, істотно порушує права та інтереси держави, та повністю задовольнив позов Прокурора.

4.12. У подальшому судом апеляційної інстанції враховано, що Відповідач у добровільному порядку скасував оскаржувану Прокурором у позові реєстрацію права власності.

4.13. У ході апеляційного розгляду справи ухвалою від 21.06.2023 за клопотанням Відповідача призначалася судова інженерно-технічна (будівельно-технічна) експертиза.

4.14. Згідно її висновків, технічний стан спірного об`єкта нерухомого майна відповідає категорії задовільного технічного стану, а досліджуваний об`єкт не знаходиться у аварійному технічному стані.

4.15. З урахуванням вказаних експертних висновків, розглянувши заяву Позивача та Відповідача про затвердження мирової угоди, суд апеляційної інстанції затвердив зазначену угоду з викладенням її тексту у резолютивній частині ухвали, рішення місцевого господарського суду визнав нечинним, а провадження у справі закрив.

При цьому Прокурор не заперечував проти укладення мирової угоди, посилаючись на те, що не встиг сформулювати свою позицію відносно її затвердження у зв`язку з (згідно його пояснень апеляційному суду) відсутністю більш тривалого часу, оскільки заява про затвердження мирової угоди розглядається у день її подання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Одним зі способів вирішення господарського спору (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.

5.3. За статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

5.4. Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

5.5. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, що дозволяє добросовісній стороні без зайвого звернення до суду вимагати примусового її виконання.

5.6. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20.

5.7. Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

5.8. До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

5.9. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.

5.10. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 Господарського процесуального кодексу України).

5.11. Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.

5.12. Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

5.13. Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно процесуального закону неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів.

5.14. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.15. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

5.16. Стаття 375 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

5.17. Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

5.18. Положення частини другої статті 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 цього ж кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

5.19. Тобто для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття в експлуатацію; 3) державна реєстрація. Без виконання цих умов особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

5.20. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Цивільного кодексу України, згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

5.21. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

5.22. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

5.23. Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.24. При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

5.25. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

5.26. Частиною восьмою статті 39 вказаного закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

5.27. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 501/1256/17.

5.28. Зміст положень статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.29. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

5.30. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

5.31. Водночас необхідно враховувати, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18.

5.32. Як вбачається зі змісту позовної заяви, Прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна. При цьому позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво багатоповерхового житлового комплексу "IT-Парк Manufactura" здійснюється на земельній ділянці, яка не сформована (кадастровий номер не присвоєно), зазначена земельна ділянка самовільно захоплена, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів.

5.33. Тобто Прокурор доводить суду, що будівництво проводиться Відповідачем самочинно з огляду на відсутність будь-яких прав на земельну ділянку під цим будівництвом.

5.34. Проте у справі, що розглядається, Прокурором пред`явлено позов в інтересах власника земельної ділянки, а висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Міська рада погодилася з будівництвом Відповідачем на цій ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на неї у встановленому порядку.

5.35. За таких обставин та з огляду на норми статей 375 та 376 Цивільного кодексу України Суд вважає доводи Прокурора про знесення самочинного будівництва надмірними, враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на такий об`єкт.

5.36. Щодо посилання Прокурора на наявність державної реєстрації колегія суддів зазначає, що скасування такої реєстрації відповідно до правової позиції, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, не є належним способом захисту, оскільки не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

5.37. В контексті доводів касаційної скарги про невідповідність створеного об`єкту будівельним нормам та правилам, Суд звертає увагу, що Прокурор при зверненні з позовом взагалі не порушував питання небезпечності проведення спірного будівництва, органи Державного архітектурно-будівельного контролю до справи не залучалися, а зазначені аргументи з`явилися вже на стадії касаційного оскарження.

5.38. При цьому, за змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

І лише у випадку, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

5.39. За таких обставин, з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України обмеження повноважень суду касаційної інстанції у дослідженні доказів, Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з підстав недотримання/порушення Відповідачем будівельних норм та правил.

5.40. Щодо доводів Відповідача про безпідставність відкриття касаційного провадження з підстав оскарження Прокурором ухвали про закриття провадження у справі у зв`язку з затвердженням судом укладеної сторонами мирової угоди колегія суддів зазначає наступне.

5.41. Оскільки закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 Господарського процесуального кодексу України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

5.42. Крім того, Верховним Судом неодноразово вказувалося на можливість оскарження у касаційному порядку ухвали апеляційного суду у частині затвердження мирової угоди сторін з одночасним закриттям провадження у справі, зокрема у постановах від 03.10.2019 у справі № 911/918/15, від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.

5.43. Водночас оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не є судовим рішенням, яким встановлюється будь-яка преюдиція для учасників справи, оскільки ухвалою лише затверджено мирову угоду між сторонами, а не прийнято/змінено рішення у справі.

5.44. Колегія суддів також зазначає, що посилання Прокурора на досудове розслідування кримінального провадження № 42021222060000192 не є єдиним належним доказом у справі, оскільки не є остаточним рішенням (вироком), яким завершено кримінальне провадження, а лише відображає проведення досудового розслідування для встановлення певних обставин. Крім того, в процесі проведення досудового розслідування дії, за якими було зареєстровано вказане кримінальне провадження ще у 2021 році, можуть бути перекваліфіковані, а тому реєстрація кримінального провадження не може вважатись єдиним належним/вирішальним доказом. Тобто при розгляді даної справи необхідно оцінювати всі докази в їх сукупності, що й було зроблено судом апеляційної інстанції.

5.45. Наведене свідчить про те, що Скаржник не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали приписів статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.46. Інші доводи касаційної скарги Прокурора направлені на переоцінку встановлених у справі обставин всупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. При цьому частина друга вказаної статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.7. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/436/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/436/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко